-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3346/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/3346/23
За позовом: Дочірнього підприємства ФМ Ложістік Дніпро (08330, Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Незалежності, буд. 2/2; код ЄДРПОУ 20071893)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Баваро Трейд (73000, м.Херсон, Карантинний Острів, буд. 1; код ЄДРПОУ 43356099)
Про стягнення 77063,70 грн.|
Представники:
Від позивача: Тараненко М.С., довіреність
Від відповідачів: Лакатош Д.В., ордер
Встановив: Позивач Дочірнє підприємство ФМ Ложістік Дніпро звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Баваро Трейд про стягнення 77063,70 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2023р. прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства ФМ Ложістік Дніпро до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3346/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
06.10.2023р. до суду відповідачем було надано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву та заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Заява відповідача про здійснення розгляду справи №916/3346/23 за правилами загального позовного провадження залишена господарським судом без задоволення, з огляду на те, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та у клопотанні відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо необхідності переходу до розгляду справи за правилами загального позовної провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2023р. призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на "23" жовтня 2023 р. о 13:45.
20.10.2023р. до суду відповідачем було надано відзив.
23.10.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 20.11.2023р. о 12:00.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2023р. повідомленно відповідача по справі №916/3346/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Баваро Трейд про судове засідання, яке відбудеться "20" листопада 2023 р. о 12:00.
06.11.2023р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.
20.11.2023р. відповідачем подано заяву про відкладення розгляду справи.
20.11.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 11.12.2023р. о 12:00, на задоволення заяви відповідача. Встановлено відповідачу строк на оформлення письмових заперечень на відповідь на відзив до 04.12.2023р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2023р. повідомлено відповідача по справі №916/3346/23: Товариство з обмеженою відповідальністю Баваро Трейд про судове засідання, яке відбудеться "11" грудня 2023 р. о 12:00.
Судове засідання, призначене на 11.12.2023р., не відбулось у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду наказом керівника апарату господарського суду Одеської області від 30.11.2023р.
У зв`язку із відновленням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду з 08.12.2023р. згідно наказу голови господарського суду Одеської області від 07.12.2023р., суд призначив іншу дату судового засідання у справі №916/3346/23.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2023р. судове засідання по розгляду справи №916/3346/23 по суті призначено на "25" грудня 2023 р. о 14:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 25.12.2023р. о 14:30.
Поряд з цим, 08.12.2023р. до суду відповідачем було надано заяву про застосування строків позовної давності.
13.12.2023р. до суду позивачем було надано додаткові пояснення щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні 25.12.2023р. судом оголошено перерву по справі до 27.12.2023р. о 11:30.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, позивач заперечував проти застосування строків позовної давності, посилаючись, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору транспортного експедирування.
Відповідач заперечував проти позову та заявляє про застосування строків позовної давності з посиланням між сторонами укладено договір перевезення.
У судовому засіданні 27.12.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 27.12.2023р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.
12.05.2021р. між Дочірнім підприємством ФМ Ложістік Дніпро (вантажоодержувач/замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Баваро Трейд (перевізник/експедитор) було укладено Договір №120521 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування.
Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом даного договору є встановлення порядку взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, і порядок розрахунків по цих перевезеннях між Вантажоодержувачем та Перевізником/Експедитором.
Відповідно до п. 1.2. Договору, Вантажоодержувач за заявкою доручає, а Перевізник/Експедитор бере на себе зобов`язання по забезпеченню своєчасного перевезення вантажів Вантажоодержувача найманим або власним транспортом з пункту призначення і передачі їх згідно заявки Вантажоодержувача.
Відповідно до п. 1.3. Договору, Перевізник/Експедитор виконує перевезення або транспортно-експедиційне обслуговування перевезень за заявкою Вантажоодержувача найманим або власним транспортом.
Позивачем було зазначено суду, що у межах виконання Договору Експедитор приступив вчасно до надання послуг згідно узгоджених Заявок. Згідно даних товарно-транспортних накладних вантаж було отримано Вантажоодержувачами в обумовлені сторонами строки та без жодних зауважень.
До виконання замовлення Експедитором було залучено третю особу - Експедитора-2, а саме Фізичну особу-підприємця Вознюк С.І., ІПН НОМЕР_1 , на підставі Договору на надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні та міжміському сполученні по території України № 0002МК22 від 17.01.2022 року. У свою чергу, ФОП Вознюк С.І. також було залучено третю особу - Перевізника, а саме ФОП Іванський О.Р., ІПН НОМЕР_2 , на підставі Договору № 10/06/21 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 10.06.2021 року (копії договорів надаються).
Відповідно до положень п. 6.3 Договору, сплата послуг Перевізника/Експедитора здійснюється шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок Перевізника/Експедитора на підставі рахунка-фактури та/або Акту виконаних робіт протягом 10 календарних днів від дати надання всіх оригіналів супроводжувальних документів (ТТН, податкова накладна, Акт виконаних робіт тощо).
Як зазначав позивач, на виконання положень п. 6.3 Договору, Експедитор надіслав оригінальні примірники всіх перелічених документів на адресу Замовника, серед яких: акт наданих послуг № 4200014092 від 01.02.2022 року, рахунок на оплату № 4200014092 від 01.02.2022 року, міжнародна ТТН (CMR) від 20.01.2022 року.
Позивач не отримував будь-яких зауважень щодо наданих послуг чи документів. Таким чином, як вказував позивач, за період з січня 2022 року по лютий 2022 року ним були надані послуги відповідачу згідно Договору на 77063,70 грн., що залишились не оплаченими.
На виконання умов Договору, позивачем добросовісно було передано товарно-розпорядчі документи відповідачу, за допомогою поштового відправлення АТ «Укрпошта» №0504550537956 Проте, у період з лютого 2022 року по сьогодні за надані послуги оплату відповідач не здійснив.
Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що позивач вважає, що строк виконання грошових зобов`язань настав, але відповідач не може погодитися з наведеним фактом.
Посилаючись на п. 6.2., п. 6.3. Договору, відповідачем було зазначено суду, що на сьогоднішній день, позивачем не надано оригіналів рахунків на оплату та актів виконаних робіт, а також не надано повного комплекту супроводжувальних документів.
За поясненнями відповідача, укладений між сторонами Договір про перевезення вантажів № 120521 від 12.05.2021 року, не встановлює строків, протягом яких відповідач має оплатити послуги. Натомість, п. 6.2-6.3 договору визначено, що відповідач має сплатити послуги протягом 10-ти днів з моменту надання всіх супроводжувальних документів та на підставі наданого рахунку.
Відповідач вказував, що обставина надання рахунку та супроводжувальних документів у розумінні цивільного законодавства не може вважатись подією, яка неминуче має настати, оскільки вказані у п. 6.2- 6.3 договору обставини можуть і не настати. Наведене, дозволяє відповідачу дійти висновку, що оскільки строк оплати послуг у договорі визначений не був, оплата послуг не залежить від події, яка має неминуче настати.
З посиланням відповідача, ним не отримано наведені документи, норми укладеного Договору не передбачають виникнення обов`язку з оплати послуг на підставі копій первинних документів. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду передчасно за відсутності факту його порушеного права.
Також, відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин та зазначав, що відповідно до пункту 10.2 Договору, за наявності форс-мажорних обставин строк виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором продовжується на час дії таких обставин. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання є причинно-наслідковий зв`язок.
За посиланням відповідача, пунктами 8.1 -8.2 укладеного Договору передбачено, що строк виконання зобов`язань продовжується на строк дії таких обставин, що додатково підтверджує факт того, що обов`язок відповідача оплатити послуги, ще не настав.
Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що на виконання умов Договору позивачем було передано оригінали первинних та супроводжувальних документів відповідачу за допомогою поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0504550537956. Позивачем направлялись документи на юридичну адресу відповідача.
За посиланням позивача, ним дотримано положення п. 6.3. Договору щодо надання всіх оригіналів супроводжувальних документів.
Посилаючись на п. 6.3. Договору, позивач зазначав, що сторонами погоджено строк виконання зобов`язання відповідачем.
Також позивачем надавались заперечення стосовно настання форс-мажорних обставин.
Надаючи заяву про застосування строків позовної давності, відповідачем було зазначено суду, що позивач зазначає, то послуги виконані в повному обсязі, документи складені на оплату Акт від 01.02.2022 року, рахунок від 24.01.2022 року, відповідно до п. 6.2 оплата проводиться щоразу за фактично виконані роботи на підставі виставлених рахунків. Відтак, від дати складання акту сплинуло вже (671 день). З моменту надання претензії від 15.12.2022 року сплинуло 223 календарних дня (7 місяців 11 днів) з моменту її складання. У самій претензії, по тексту позивач зазначав, що перевізником було надіслано всі необхідні документи для проведення оплати, тобто момент оплати, як зазначається позивачем виник ще раніше ніж надіслання претензії 15.12.2023 року.
За посиланням відповідача, відповідно до ч. 5 ст. 315 ЦК України, для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк та цей строк сплинув вже давно.
Як вказував відповідач, в переліку статей, передбачених пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315 Господарського кодексу України. Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
За посиланням відповідача, положення частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Також відповідачем було зазначено суду, що всі претензії було надіслано всупереч строкам, зазначеним в ст. 315 ГК України, тобто до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів.
Надаючи пояснення щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, позивачем було зазначено суду, що 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257 259 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
За поясненнями позивача, позовна заява подана щодо порушення обов`язку відповідача за договором про перевезення вантажів та транспортно-експедиційне обслуговування № 120521 від 12.05.2021 року. До виконання замовлення експедитором було залучено третю особу експедитора-2, а саме Фізичну особу-підприємця Вознюк С.І., ІПН НОМЕР_1 , на підставі Договору на надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні та міжміському сполученні по території України № 0002МК22 від 17.01.2022 року. У свою чергу, ФОП Вознюк С.І. також було залучено третю особу Перевізника, а саме ФОП Іванський О.Р., ІПН НОМЕР_2 , на підставі Договору № 10/06/21 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 10.06.2021 року. Таким чином, договір є за своєю суттю договором транспортного експедирування, що регулюється главою 65 Цивільного кодексу України. Таким чином, як вказує позивач, строк позовної давності позивачем порушено не було.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як з`ясовано судом, правовідносини між Дочірнім підприємством ФМ Ложістік Дніпро, як вантажоодержувачем/замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Баваро Трейд, як перевізником/експедитором, виникли на підставі укладеного між ними 12.05.2021р. Договору №120521 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Надавши правову оцінку умовам та пунктам вищезазначеного Договору №120521 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування від 12.05.2021р., суд приходить до висновку, що такий договір є договором транспортного експедирування, не зважаючи на найменування цього правочину сторонами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, зазначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником, учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного. Положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.
Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.
На думку суду, правовідносини сторін згідно ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України та самого Договору №120521 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування від 12.05.2021р., полягають в організації перевезення та наданні послуг, пов`язаних з перевезенням, на відміну від правовідносин саме перевезення.
Слід зазначити, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. (ч. 3 ст. 929 ЦК України).
Як випливає з умов Договору №120521 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування від 12.05.2021р., позивач є Перевізником, а відповідач Замовником.
Організація, планування та регулювання відносин між перевізником та експедиторами з надання послуг замовнику транспортного експедирування, пов`язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом, підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи.
Суд зазначає, що матеріали справи містять докази, які також враховано судом при розгляді справи, а саме: Договір на надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні та міжміському сполученні по території України №0002МК22 від 17.01.2022р., укладений між ФОП Вознюк С.І. та позивачем, Договір №10/06/21 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 10.06.2021р., укладений між ФОП Іванський О.Р. з ФОП Вознюк С.І., замовлення №01/2022 від 17.01.2022р., Акт наданих послуг №4200014092 від 01.02.2022р. та рахунок на оплату №24/01-22 від 24.01.2022р., міжнародну ТТН (CMR) від 20.01.2022 року.
На спростування доводів відповідача, оголошених в засіданні 27.12.2023р., які стосувались не підписання Договору на надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні та міжміському сполученні по території України №0002МК22 від 17.01.2022р., укладеного між ФОП Вознюк С.І. та позивачем, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності, засвідчують факт виконання відповідних зобов`язань за цим договором, як то і за договором, який було укладено у подальшому між ФОП Іванський О.Р. та ФОП Вознюк С.І.
Отже, Договір №120521 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування від 12.05.2021р., укладений між сторонами, регулює взаємини сторін при виконанні перевізником по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів з перевезення вантажу, а також при розрахунках за виконані послуги.
Глава 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.
Організація безпосередньо самих перевезень вантажів за договором транспортного експедирування регулюється нормативно-правовими актами України перевезення вантажів.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Слід зазначити, що особливістю та відмінністю договору перевезення від договору транспортного експедирування є те, що договір перевезення завжди є трьохстороннім (Відправник, Перевізник, Одержувач)(ст. 909 ЦК України), а договір транспортного експедирування двостороннім (Перевізник, Замовник).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір №120521 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування від 12.05.2021р., який за своєю правовою природою та істотними умовами є договором транспортного експедирування, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.
Судом встановлено факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг відповідачу з перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується актом наданих послуг № 4200014092 від 01.02.2022 року, рахунком на оплату № 4200014092 від 01.02.2022 року, міжнародною ТТН (CMR) від 20.01.2022 року.
Відповідно до положень п. 6.3 Договору, сплата послуг Перевізника/Експедитора здійснюється шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок Перевізника/Експедитора на підставі рахунка-фактури та/або Акту виконаних робіт протягом 10 календарних днів від дати надання всіх оригіналів супроводжувальних документів (ТТН, податкова накладна, Акт виконаних робіт тощо).
На спростування тверджень відповідача, як встановлено судом, на виконання положень п.6.3 Договору, позивач надіслав оригінальні примірники всіх перелічених документів на адресу відповідача, серед яких: акт наданих послуг № 4200014092 від 01.02.2022 року, рахунок на оплату № 4200014092 від 01.02.2022 року, міжнародна ТТН (CMR) від 20.01.2022 року, за допомогою поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0504550537956. (а.с. 40).
Отже, датою надання оригіналів документів позивачем відповідачу є 22.03.2023р., прострочення виконання зобов`язання настало з 02.04.2023р.
Поряд з цим, оплати з боку відповідача надано не було.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Баваро Трейд прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №120521 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування від 12.05.2021р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим вимоги по сплаті 77063,70 грн. підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Верховний Суд у Постанові від 31.08.2022 по cправі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
На думку суду, відповідачем не було доведено суду пов`язання настання форс-мажорних обставин із відповідачем, та зазначенні таких підстав, що надавали можливість відкладення строку виконання зобов`язань перед позивачем, крім того, настання форм-мажорних обставин надає підставу, зокрема звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від звільнення від виконання самого зобов`язання.
Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ №956 від 13.10.2020р., на усій території України установлено карантин з 12.03.2020р. до 31.12.2020р. Надалі, згідно Постанов КМУ продовжено карантин в Україні.
Відповідно до п. 19, Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24.02.2022 р. Президентом України підписано указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому його було продовжено.
Договір транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються статтею 316 ГК України та статтями Глави 65 ЦК України та договір перевезення вантажів, правовідносини за яким регулюються статтями Глави 64 ЦК України є різними договорами як за предметом, так і за істотними умовами цих правочинів, регулюються різними нормами чинного законодавства, відтак спеціальні строки позовної давності визначені статтею 925 ЦК України та п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України та стосуються саме перевезення вантажу та на правовідносини, що випливають із договору транспортного експедирування, які полягають в організації перевезення та наданні інших послуг, пов`язаних з перевезенням, не поширюються.
Як встановлено судом в даній справі, спір виник між сторонами за двостороннім договором транспортного експедирування, а не договором укладеним між Вантажовідправником, Вантажоодержувачем та Перевізником, що є обов`язковою умовою за договором перевезення, відтак посилання відповідача щодо застосування до даних правовідносин наслідки пропуску позивачем строків визначених ч. 5 ст. 315 ГК України є помилковим.
Суд зазначає, що на правовідносини, які виникли між сторонами за Договором №120521 про перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування від 12.05.2021р., який є договором транспортного експедирування, поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), яку позивачем при зверненні до суду не пропущено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовну заяву Дочірнього підприємства ФМ Ложістік Дніпро - задовольнити повністю.
2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Баваро Трейд (73000, м.Херсон, Карантинний Острів, буд. 1; код ЄДРПОУ 43356099) на користь Дочірнього підприємства ФМ Ложістік Дніпро (08330, Київська обл., Бориспільський район, с.Дударків, вул. Незалежності, буд. 2/2; код ЄДРПОУ 20071893) основний борг за Договором про перевезення вантажів та транспортно-експедиційне обслуговування №120521 від 12.05.2021р. у розмірі 77063 грн. (сімдесят сім тисяч шістдесят три) грн. 70 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00коп.
Повний текст рішення складено 27 грудня 2023 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д`яченко
скопійовано
-
скопійовано
-
