ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7288/23 Справа № 183/6033/22 Суддя у 1-й інстанції - Фролова Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 183/6033/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемсіль» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 червня 2023 року,

встановив:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у період з 12 червня 2002 року по 02 серпня 2022 року він перебував у трудових відносинах з ДП «Артемсіль».

02 серпня 2022 року позивачем було подано заяву про звільнення до Державного міськрайонного центру зайнятості населення м. Нікополь, відповідно до п. 5-1 розділу XI Закону України «Про зайнятість населення», у зв`язку з переїздом на нове місце проживання (ст. 38 КЗпП України).

ДП «Артемсіль» територіально знаходиться в м. Соледар Донецької області, в зоні проведення активних бойових дій, а він фактично перебуває у с. Орлівщина, де зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа відповідно до довідки ВПО від 26.05.2022 №1226-7500909569.

Також зазначав, що ДП «Артемсіль» не була нарахована та, відповідно, не виплачена йому компенсація за невикористану щорічну відпустку за 2021-2022 роки тривалістю 30 календарних днів в розмірі 20 645,94 гривень.

З 03 серпня 2022 року трудові відносини з ДП «Артемсіль» були фактично припиненні, але наказу та розрахунку від відповідача позивач так і не отримав.

В порушення норм ч.1 ст. 47, ч.1 ст. 116, ч. 1, 2 ст. 83 КЗпП України в день звільнення позивача 02 серпня 2022 року, та після цього відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів.

Крім того, посилаючись на спричинення йому відповідачем моральної шкоди, у зв`язку з не здійсненням розрахунку при звільненні, просив стягнути з ДП «Артемсіль» на його користь на відшкодування моральної шкоди 6 500 гривень.

Також просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за невикористані відпустки в розмірі 20 645, 94 та середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 28 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Артемсіль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 140 006 гривень. Зобов`язано ДП «Артемсіль» при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 140 006 гривень утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з ДП «Артемсіль» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 гривень. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП «Артемсіль» на користь держави судовий збір в розмірі 1410, 06 гривень.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано положення ч.1 ст. 117 КЗпП України щодо обмеження строку, за який стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку з працівником, до шести місяців. Також зазначає, що судом першої інстанції надано невірну оцінку наявним у справі письмовим доказам у їх сукупності. Також судом першої інстанції необґрунтовано зменшено розмір відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що позивач ОСОБА_1 перебував з ДП «Артемсіль» у трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12 червня 2002 року. (а.с.7-13)

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_2 . (а.с.14-17, 19)

Крім цього судом встановлено, що 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Центру зайнятості із заявою до директора ДП «Артемсіль» про звільнення з роботи з 03 серпня 2022 року у зв`язку з переїздом на нове місце проживання згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується заявою від 02 серпня 2022 року. (а.с.20,127)

Наказом Міністерства економіки України від 18 жовтня 2022 року № 3910 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» Нікопольський міськрайонний центр зайнятості (код ЄРДПОУ 21910812) було реорганізовано шляхом приєднання до Дніпропетровського обласного центру зайнятості та утворенням наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 23 грудня 2022 року № 319 « Про утворення філій Дніпропетровського обласного центру зайнятості» Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (код ЄРДПОУ 45108216). (а.с.206-213)

24 серпня 2022 року Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці звернулося до ДП «Артемсіль» з листом за №СХ/3/2228-22 про надання інформації щодо можливого порушення законодавства про працю, а саме невиплати всіх сум, що належать звільненим працівникам, в тому числі, ОСОБА_1 (а.с.95)

Листом від 30 серпня 2022 року ДП «Артемсіль» повідомило Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», що знаходженням ДП «Артемсіль» у Соледарській міській територіальній громаді, яку включено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, зупинило свою роботу з 07 квітня 2022 року й до стабілізації ситуації у регіоні, завжди діяло та діє в межах правового поля, з дотриманням в тому числі, норм трудового законодавства. Не зважаючи на виникнення зрозумілих складнощів, пов`язаних з агресією рф, та, відповідно, неможливістю виконання своїх посадових обов`язків за місцем розташування ДП «Артемсіль» посадовими особами підприємства, усі вимоги передбачені КЗпП України, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами дотримуються. ОСОБА_1 до сьогоднішнього дня є працівником ДП «Артемсіль», ніяких заяв щодо звільнення від зазначеного робітника до відділу кадрів підприємства не надходило. Згідно з Наказом від 15 червня 2022 року №79к в ДП «Артемсіль» призупинені трудові відносини з працівниками за переліком, який наведений у Додатку до цього Наказу відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Призупинення діє з 16 червня 2022 року й закінчується не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. При цьому, під час призупинення дії трудового договору працівник продовжує перебувати в трудових відносинах, але тимчасово припиняє роботу за трудовим договором, тобто не працює. Призупинено трудові відносини і з зазначеним працівником, що також підтверджується доданими до цього листа списком працівників Рудника № 1,3 з якими з 16 червня 2022 року призупинено трудові відносини на час дії воєнного стану, довідкою відділу кадрів №28 від 29 серпня 2022 року, №11 від 11 січня 2023 року, наказом ДП «Артемсіль» «Про призупинення дії трудового договору» №79к від 15 червня 2022 року. (а.с.86-94)

Листом від 07 березня 2023 року за №87 Нікопольська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості надало суду інформацію про те, що 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 , як внутрішньо перемішена особа, особа, яка перебуває на території, на якій ведуться бойові дії. у якої не розірваний трудовий договір з роботодавцем, з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» звернувся до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості за місцем свого проживання із заявою від 02 серпня 2022 року на ім`я роботодавця ДП «Артемсіль» щодо припинення трудового договору з 03 серпня 2022 року згідно ст.38 КЗпП України у зв`язку з переїздом на нове місце проживання. Нікопольський міськрайонний центр зайнятості у день отримання від ОСОБА_1 заяви про припинення трудового договору з ДП «Артемсіль», відповідно до п.5.2. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення», з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» надіслав на електронну адресу ДП «Артемсіль» (salt@artyomsalt.com) заяву ОСОБА_1 про його звільнення з 03 серпня 2022 року. Про припинення трудових відносин Семеновського з ДП «Артемсіль» з 03 серпня 2022 року за допомогою електронного документообігу повідомлено Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області, Головне управління ДІІС у Дніпропетровській області. У зв`язку з неотриманням ОСОБА_1 наказу ДП «Артемсіль» про його звільнення з роботи з 03 серпня 2022 року, ОСОБА_1 повторно 09 серпня 2022 року звернувся до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості щодо повторного повідомлення роботодавця щодо припинення трудового договору за заявою Семеновського від 02 серпня 2022 року 09 серпня 2022 року. Нікопольським міськрайонним центром зайнятості на електронну адресу ДП «Артемсіль» kadry@artyomsalt.com повторно надіслано заяву ОСОБА_1 про звільнення його з роботи з 03 серпня 2022 року. (а.с.123-124)

Згідно наявних в матеріалах справи листів, наданих Нікопольською філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості за №401,402 від 02 серпня 2022 року, які адресовані Державному підприємству «Артемсіль», Головному управлінню ПФК в Дніпропетровській області, Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до пункту 5-2 розділу ХІ Закону України «Про зайнятість населення» надано адресатам заяву ОСОБА_1 про припинення трудових відносин з ДП «Артемсіль». (а.с.126-127)

Згідно наданих Нікопольською філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості скріншотів відправлення 02 серпня 2022 року електронною поштою Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області документу вихідний №401 від 02 серпня 2022 року, Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області документу вихідний №402 від 02 серпня 2022 року, відправлення 09 серпня 2022 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви про звільнення із зазначенням, що «ці заяви були скинуті на ел. адресу salt@ artyomsalt.com, також вказану в даних ПОУ 02 серпня 2022 року».

Також судом встановлено, що згідно наказу ДП «Артемсіль» №190 від 16 червня 2023 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено з 03 серпня 2022 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням на підставі заяви ОСОБА_1 з компенсацією з періоду 03 липня 2020 року по 02 липня 2021 року з розрахунку 28 осн. +4 додатк. - 20 к.д. раніше використаного, з періоду 03 липня 2021 року з розрахунку 28 осн.+6 додатк.

Згідно довідки ДП «Артемсіль» №25 від 12 червня 2023 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1060,65 гривень (а.с.221). Середньоденна заробітна плата розрахована за фактично відпрацьовані дні в березні, квітні, тому що в травні і по 15 червня 2022 року він знаходився на простої, а з 16 червня 2022 року з ним призупинено трудові відносини (довідка №28 від 15 червня 2023 року. (а.с.227-229)

Згідно довідки ДП «Артемсіль» №28 від 12 червня 2023 року ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористану відпустку за 44 календарних дні в сумі 38883,04 гривень, з якої утримано податок та інші обов`язкові платежі та перераховано на його картковий рахунок в ПУМБ 19 червня 2023 року сума 23 086,80 гривень.

Тобто, днем фактичного розрахунку з позивачем є 19 червня 2023 року, що також підтверджується і позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по компенсації за невикористану щорічну основну відпустку в розмірі 20645,94 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що встановив, що 19 червня 2023 року ДП «Артемсіль» було перераховано на картковий рахунок позивача у ПУМБ таку компенсацію в сумі 23 086, 80 гривень.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з вищенаведеними встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються письмовими доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове застосування судом першої інстанції положення ч.1 ст. 117 КЗпП України щодо обмеження строку, за який стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку з працівником, до шести місяців, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд першої інстанції керувався вимогами ст. 117 КЗпП України та Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 та розрахував середній заробіток за час затримки розрахунку за шість місяців, який становить суму 140 006 гривень (1060,65 гривень (середньоденна заробітна плата) х 132 робочих дні за період з 04 серпня 2022 року (день наступний за днем звільнення) по 03 лютого 2023 року включно (останній день спливу шести місяців).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Встановлено, що днем фактичного розрахунку з позивачем є 19 червня 2023 року, про що також не заперечує позивач. Строк у шість місяців з 19 червня 2023 року (у відповідності до вимог ст.117 КЗпП України) закінчується 03 лютого 2023 року включно (останній день спливу шести місяців).

Отже, на підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції положення ч.1 ст. 117 КЗпП України також не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне зменшення судом першої інстанції розміру моральної шкоди, яку просив стягнути позивач на свою користь, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті невиплати заборгованості по компенсації за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні позивач поніс моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, переживаннях, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя, тому, з урахуванням розміру невиплачених відповідачем сум та строку їх невиплати, встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті в розмірі 1 000 гривень.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам матеріального закону та фактичним обставинам справи.

Так, статтею 237-1 КЗпП України передбачено право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість визначення судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу, в сумі 1 000 гривень.

Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, тоді як, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі задоволено, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 червня 2023 року до ухвалення рішення у справі.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір в сумі 1 488,60 гривень, тому з нього на користь держави підлягає стягненню судовий збір у вказаному розмірі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 червня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 488,60 гривень

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 27 грудня 2023 року.

Головуючий О.І. Корчиста