г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4698/23

Номер провадження 2/213/1844/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2023 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/4698/23за позовноюзаявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач в період з 13.06.1985 по 20.05.2021 працював на підприємстві відповідача, з 11.10.1985 помічником машиніста електровозу в управлінні залізничного транспорту, виконував роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих та небезпечних факторів, що стало причиною виникнення у нього хронічних професійних захворювань: хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) першої-другої стадії та радікулопатії попереко-крижової та шійної. Висновком МСЕК від 05.10.2023 року йому було встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково.

У зв`язку з отриманням хронічних професійних захворювань він відчуває моральні страждання, оскільки переживає разом з усією родиною за слабкий стан свого здоров`я, що дуже пригнічує його морально, оскільки він розуміє, що покращення здоров`я не відбудеться. Вказує, що незважаючи на те, що офіційно він звільнився з підприємства за власним бажанням, фактичною причиною його звільнення стала заборона працювати за професією, оскільки протипоказана важка праця та праця в умовах виробничого пилу, а іншу роботу він виконувати не може. суд стягнути з АТ «ПГЗК» на його користь 320000,00 грн. в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позов в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що позивач знав про шкідливі умови праці на її робочому місці, без яких неможлива конкретна робота на гірничому підприємстві, однак свідомо продовжував працювати в таких умовах тривалий час понад 27 років, незважаючи на погіршення здоров`я, і жодного разу не заявив про це, не просив перевести його на іншу, менш шкідливу роботу, а продовжував працювати у шкідливих умовах до виходу на пенсію, що свідчить про недбале ставлення самого позивача до свого здоров`я. Причиною звільнення позивача не було погіршення здоров`я, а його власне бажання у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Відповідач в свою чергу виконує вимоги законодавства щодо забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту та компенсації в таких умовах праці.

Із наведених позивачем обставин не вбачається, яким саме чином АТ «ПІВДГЗК» порушило його законні права та інтереси, і, як наслідок, він отримав моральні страждання.

Для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, відсутні правові підстави, оскільки вину АТ «ПІВДГЗК» у заподіянні такої шкоди позивачу та протиправність діяння відповідача не встановлено, позивачем не доведено наявність моральної шкоди, відсутній причинний зв`язок між шкодою та протиправним діянням підприємства.

Вважає, що акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) та довідки МСЕК не є належними доказами на підтвердження наявності моральних страждань позивача. Просив суд врахувати, що групу інвалідності позивачу не встановлено, тобто він може працювати на інших роботах, у звичайних виробничих умовах, і відповідно його твердження, що однією із причин душевних страждань є втрата колективу, спілкування, є хибними, неспроможність заробляти кошти не обґрунтована. Довідка МСЕК не містить застереження щодо протипоказань займатися важкою фізичною працею.

Вимоги позивача щодо сплати моральної шкоди не відповідають вимогам діючого законодавства України, а заявлена сума моральної шкоди у сумі 320000 грн. не відповідає засадам розумності та справедливості.

Процесуальні дії у справі.

24.10.2023 позовна заява надійшла до суду.

30.10.2023позовна заяваприйнята дорозгляду,провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

28.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 з 11.08.1982 року працював в Акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на різних роботах, в тому числі з 24.07.1985 року учнем, а потім, з 11.10.1985 - помічником машиніста локомотиву на вивозі гірничої м аси служб рухомого складу УЗДТ. 20.05.2021 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.8-11). Загальний стаж роботи позивача в АТ «ПІВДГЗК» - 38 років 4 місяці, в умовах впливу шкідливих факторів 27 років 9 місяців.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профілактичного закладу охорони здоров`я ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 25.07.2023 № 792 встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії, група В, легенева недостатність другого ступеня; радикулопатія попереко-крижова та шійна, з помірними статико-динамічними порушеннями та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня), та колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня) суглобів. (а.с.20).

17.08.2023 комісією за участі лікарів та представників АТ «ПГЗК» складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача, в п.17 якого вказано, що ОСОБА_1 , працюючи помічником машиніста електровозу управління залізничного транспорту з 11.10.1985 по 20.05.2021, виконував виробництво поїзної і маневрової роботи на дільницях зовнішнього і технологічного транспорту по доставці і розстановці рухомого складу до місць навантаження-розвантаження гірничої маси готової продукції. Через недосконалість робочого місця виконував роботи, що характеризуються фізичним навантаженням, впливом пилу, які перевищували нормативні значення.

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) зазначено аерозоль фіброгенної дії, а саме: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмістом пилу від 2 до 10 % в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 1,4-5,1 рази (5,6-20,4 мг/куб.м при ГДК 4,0 мг/куб.м); концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмістом пилу від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2,3 -13 разів (4,6-26,4 мг/куб.м при ГДК 2,0 мг/куб.м); Важкість праці, а саме: статичне навантаження за зміну 72470-248400 кг/с при нормі 70000; нахили тулуба (вимушені, більше 30 %), кількість за зміну 135-361 при нормі 51-100 (п.18).

Особи, які порушили законодавства про охорону праці, комісією не визначені через тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурного підрозділу (п.20 Акту) (а.с.12-16).

Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, при первинному огляді висновком медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 05.10.2023 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40 % (20 % - по радикулопатії, 20 % - по ХОЗЛ)з 25 вересня 2023 року безстроково. Групу інвалідності не встановлено (а.с.17).

Наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими письмовими доказами, зокрема виписками з медичної карти амбулаторного хворого, виписками-епікризами із медичних карток стаціонарного хворого, з яких видно, що позивач проходив лікування в закладах охорони здоров`я з приводу захворювання легень, радікулопатії, скарг на задишку, приступоподібний сухий кашель, важкість у грудній клітці, стійкий біль та обмеження рухів у шийному та попереко-крижовому відділах хребта з іррадіацією в праву ногу та руку, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, заніміння кінцівок, обмеження рухів, хрускіт в кінцівках, загальну слабкість тощо (а.с.18-28).

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування.

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст.13).

Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 вказаного Кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008р. від 08.10.2008 встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Висновок суду.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом достовірно встановлено, що у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманих професійних захворювань у позивача змінилися образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Ушкодження здоров`я, втрата значного відсотка працездатності, лікування, перенесення фізичних страждань, спричиняє йому моральні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 рокуз подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача більше 27 років в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер та тривалість отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності 40 % безстроково, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, що вказує на погіршення стану його здоров`я та незворотність негативних наслідків профзахворювань.

Спростовуються доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки на його думку, медичними довідками та виписними епікризами встановлений лише факт втрати професійної працездатності, що не є доказами заподіяння моральної шкоди. Позивач змушений проходити обстеження, медикаментозне лікування, переносить фізичні страждання, в нього встановлений стійкий больовий синдром, що позбавляє його вільно рухатися, позбавляє нормальних життєвих зв`язків, і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, що у своїй сукупності і вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, щодо відсутності його вини, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця відповідача по справі.

Водночас, суд погоджується з позицією відповідача, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди, а тому, виходячи з засад розумності, виваженості, пропорційності, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 165 000 гривень. В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1650,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23,76-81,89,95,258-259,263-265,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 165 000 (сто шістдесят п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1650,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО«ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙКОМБІНАТ»,місце знаходження: 50026, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Попов