Справа № 199/5364/23

(2/199/2149/23)

РІШЕННЯ

іменем України

20.12.2023

м. Дніпро

справа №199/5364/23

провадження №2/199/2149/23

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

за участі учасників справи:

представника позивача адвоката Бардаченко Д.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позову зазначивши, що йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.01.1999 належало 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є його батьками.

12.09.2009 мати позивача ОСОБА_5 подарувала йому належну їй 1/3 частину квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/3 частину вищезазначеної квартири і позивач отримав у спадщину 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 .

З 1997 року позивач безперервно проживає у квартирі, сплачує комунальні послуги. Після смерті батька він фактично зайняв усю квартиру, в тому числі і 2/9 її частини спадкоємців, які прийняли спадщину, але не користуються квартирою, не несуть витрати.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на 2/9 частини квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 28 липня 2023 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29 серпня 2023 року витребувано з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином оформлену спадкову справу після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та закрито підготовче провадження по справі.

У судовому засіданні адвокат Бардаченко Д.В. позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених у ньому.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала по 1/3 її частини ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.01.1999.

12.09.2009 ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несеном В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №1875.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №3877 від 30.05.2011.

Після смерті ОСОБА_4 . Четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу на підставі заяви ОСОБА_1 . Як вбачається із спадкової справи, дослідженої у судовому засіданні, із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк також звернулися сини померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зстаттею 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої та четвертоїстатті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно зістаттею 328 ЦК Українинабувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та на відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК Українидає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що "умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном".

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями її майна є, в тому числі, відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які подали заяви про прийняття спадщини, проте не зареєстрували своє право у встановленому законом порядку та не відмовилися від права власності на відповідне нерухоме майно.

Так, відповідно до положень частини 5ст. 1277 ЦК Україниспадщина не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою, в населених пунктах де нема нотаріуса,- відповідними органами місцевого самоврядування. Охорона спадкового майна триває від моменту, коли стало відомо про відсутність спадкоємців, неприйняття ними спадщини, і до визнання спадщини відумерлою та переходу її у власність органів місцевого самоврядування (ст. 1283 ЦК України).

Оскільки 2/9 частин квартири АДРЕСА_1 є спадковим майном, яке внаслідок об`єктивних чинників не перейшло до спадкоємців, тому на думку суду відсутні такі обставини, які мають значення для справи, як - відкритість та добросовісність володіння чужим майном.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 на підставі ст.344 ЦК України.

Враховуючи результат розгляду справи, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2023 року.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП відсутній, місце реєстрації - АДРЕСА_3 .

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП відсутній, місце реєстрації - АДРЕСА_4 .

Суддя О.Б. Подорець