13.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/11411/23

Номер провадження: 2/205/3905/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіМовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі Позивач, КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову посилаючись на те, що згідно з державною програмою забезпечення населення послугами теплопостачання, Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради протягом опалювальних періодів з жовтня 2016 року по серпень 2022 року надавало теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрованими користувачами є ОСОБА_1 (далі Відповідач) та ОСОБА_2 .

Відповідач, на підставі відкритого особистого рахунку № НОМЕР_1 , повинна була сплачувати кошти за надані послуги щомісячно. Однак, оплата за такі послуги не здійснювалася належним чином, у зв`язку з чим, станом на 02.09.2022 року з`явився борг перед позивачем у сумі 15700 грн. 98 коп.

Позивач вказує, що даний борг було реструктуризовано шляхом укладання зі споживачем ОСОБА_1 договору про реструктуризацію заборгованості за послуги центрального опалення та гарячого водовідведення № 188/2022 року /Ц.О.А. строком на 12 місяців. Також умовами цього договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов даного договору, підприємство КП «Теплоенерго» має право на примусове стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

Відповідно до розрахунку, з урахуванням положень ст. 258 ЦК України, сума заборгованості за надані послуги теплопостачання за вказаною адресою складає: сума основного боргу 15739 грн. 98 коп., інфляційні збитки 687 грн. 31 коп., 3% річних 148 грн. 78 коп., а всього 16576 грн. 07 коп.

Оскільки вказана сума заборгованості відповідачами добровільно у досудовому порядку не сплачується, представник позивача змушена звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства«Теплоенерго» Дніпровськоїміської ради заборгованість по сплаті за теплопостачання за період з 01.11.2021 року по 23.02.2022 року у загальному розмірі 16576 грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Комунального підприємства«Теплоенерго» Дніпровськоїміської ради зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у задоволені позову, оскільки вона частково сплатила суму боргу.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради від 19.07.2017 року за № 24/23 надано дозвіл на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР на баланс КП «Теплоенерго» ДМР. Відтак КП «Теплоенерго» ДМР належить право вимоги за зобов`язаннями, які виконувались КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надавалися КП «Дніпровські міські теплові мережі» ДМР та зараз надаються КП «Теплоенерго» ДМР на опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

Судом встановлено, а сторонами не заперечувалась та обставина, що у період з 01.11.2021 року по 23.02.2022 року відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання зі сплати означених послуг. У зв`язку із чим, що 02.09.20222 року між сторонами було укладено договір № 188/2022р./Ц.О.А. про реструктуризацію заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за вказаною адресою. Згідно умов такого договору відповідач зобов`язалася протягом 12 місяців погасити означену заборгованість, однак, такий боржник своїх зобов`язань за договором також не виконала, вказану заборгованість у її повному обсязі не погасила.

Позивач наголошує, що станом на 01.10.2023 року виникла заборгованість у загальному розмірі 16576 грн. 07 коп., з яких: сума основного боргу 15739 грн. 98 коп., інфляційні збитки 687 грн. 31 коп., 3% річних 148 грн. 78 коп.

У свою чергу відповідач наполягає на частковій частково сплаті заборгованість за послугу з постачання теплової енергії згідно квитанцій від 13.12.2023 року у розмірі 1000 грн. 00 коп., від 21.11.2023 року у розмірі 195 грн. та від 21.11.2023 року у розмірі 545 грн. 00 коп.

Таким чином, оскільки позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надавав відповідачеві послуги з теплопостачання, а у свою чергу відповідач отримав такі послуги, однак не здійснила належної оплати за останні у їх повному обсязі, і має заборгованість перед КП «Теплоенерго» ДМР, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до статті11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але по аналогії породжують цивільні права і обов`язки.

Положеннями ч. 1 ст.509ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У даному випадку цивільні права та обов`язки сторін виникли з відносин по фактичній поставці послуг з постачання теплової енергії. А саме КП «Теплоенерго» ДМР надає відповідачу відповідні послуги з теплопостачання, і щомісячно виставляє платіжні документи (квитанції, рахунки) для оплати вказаних послуг, а відповідач, в свою чергу, зобов`язаний сплачувати вартість таких одержаних послуг відповідно до виставлених позивачем рахунків, що фактично свідчить про виникнення між сторонами договірних цивільно-правових відносин із приводу надання послуг з теплопостачання.

За змістом статті 322ЦК України власники зобов`язані оплачувати комунальні послуги.

Також, згідно зі статтею 20Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.19Закону України«Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до ст. 25 вищезазначеного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги за кожен розрахунковий період окремо, якщо вони фактично отримували такі послуги.

Згідно ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання недопустима.

Щодо доводів відповідача про сплату суми заборгованості, то суд вказує, що статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідност. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

В даномувипадку,відповідач,посилаючись начасткову сплатузаборгованості,надано оригіналиплатіжних документів у вигляді квитанцій: від 13.12.2023 року у розмірі 1000 грн. 00 коп., від 21.11.2023 року у розмірі 195 грн. та від 21.11.2023 року у розмірі 545 грн. 00 коп.

Стороною позивача означені обставини часткового виконання відповідачем свого зобов`язання за вказаним договором про реструктуризацію заборгованості за послуги центрального опалення та гарячого водовідведення № 188/2022 року від 02.09.20222рокуспростовані не були.

Відтак суд доходить висновку лише про часткову обґрунтованість вимог КП «Теплоенерго» ДМР в частині стягнення із відповідача суми основного боргу за період з 01.11.2021року по23.02.2022рокуна підставі означеного договору із врахуванням сум означених платежів.

Окрім цього, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, які передбачають наявність грошового зобов`язання, та такі правовідносини поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів в наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Статтею 625ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних на підставі ст.625ЦК України підлягає задоволенню лише в частині таких нарахувань на залишок суми основного боргу, оскільки правові підстави такого стягнення прямо передбачені матеріальним законом. У зв`язку із чим, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні збитки, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають лише частковому задоволенню, та з відповідача підлягає стягненню загальна заборгованість за період з 01.11.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 14743 грн. 62 коп., що складається із сума основного боргу 13 999 грн. 98 коп. (15739 грн. 98 коп. 1000 грн. 00 коп. 195 грн. 00 коп. 545 грн. 00 коп. = 13 999 грн. 98 коп. ), інфляційні збитки 611 грн. 32 коп. (13999 грн. 98 коп. х 1,04366631 13999 грн. 98 коп. = 611 грн. 32 коп.), 3% річних - 132 грн. 32 коп. (13999 грн. 98 коп. х 3% х 115 : 365: 100=132 грн. 33 коп.).

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2387 грн. 29 коп. (13999 грн. 98 коп. х 2684 грн. 00 коп. : 16576 грн. 07 коп. = 2387 грн. 29 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526,625,633,634,641,642 ЦК України, ст.ст. 67,68 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259,263-265, ч. 2, 3ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (місцезнаходження:49081,м.Дніпро,просп.Слобожанський,29,код ЄДРПОУ32688148) загальна заборгованість за період з 01.11.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 14743 грн. 62 коп., що складається із сума основного боргу 13 999 грн. 98 коп., інфляційні збитки 611 грн. 32 коп., 3% річних - 132 грн. 32 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, код ЄДРПОУ 32688148) судові витратипо справіу виглядісудового зборуу розмірі 2 387 грн. 29 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан