РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/8767/23

Провадження № 22-ц/4815/1298/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Мороз А.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (у відеоконференції)

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

05 травня 2023 року ОСОБА_3 , діючи через свого представника адвоката Тоботу Ю. С., звернулася до Рівненського міського суду через підсистему «Електронний суд», з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, Фонду соціального страхування України, треті особи: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_4 , Голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області Савич Тетяна Олександрівна, Головне Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У позовній заяві зазначає, що з 01 липня 2017 року працювала на посаді заступника начальника відділу медичних та соціальних послуг управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області.

Згодом позовні вимоги та склад учасників справи були уточнені (т.1 а.с.173-174, 185-186).

ОСОБА_3 вказує, що 18 січня 2023 року отримала попередження від 16.01.2023 № 04-26-132 про скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД, а наказом від 18.04.2023 № 190-к її було звільнено із займаної посади 18.04.2023 по п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що головою комісії з реорганізації Управління не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з реорганізацією Управління. Її було звільнено з роботи з порушенням вимог ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано іншої посади на підприємстві-правонаступнику одночасно з попередженням про звільнення та голова комісії з реорганізації Управління діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наказом голови комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві з 18.04.2023.

Вважає, що як незаконно звільнена з роботи має бути поновлена на рівнозначній посаді з виплатою їй середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу а відповідач має внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області № 190-к від 18.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області Савич Тетяни Олександрівни, про звільнення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_3 на рівнозначній посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 88 973 грн. 38 коп. (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят три грн. 38 коп.).

У поданій апеляційній скарзі представник Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим з порушенням норм діючого законодавства.

Зазначає, що при вирішенні справи судом не було встановлено основні підстави звільнення ОСОБА_3 , не враховано, що саме законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України. Рішення про припинення ФСС України, прийняте ВР України, є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося. Оспорюваний наказ №190-к від 18.04.2023 видано саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, що пов`язане із законодавчими змінами.

Вказує, що висновок суду, що позивачці не було запропоновано наявні вакантні посади в ГУ ПФ України в Рівненській області є помилковим. Звільнення позивачки у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відбулося в особливий період, яким є введений в Україні воєнний стан, а тому у роботодавця не виникло обов`язку дотримуватися порядку вивільнення працівників визначеному в частинах 1,2 та 3 ст. 49-2 КЗпП України. Разом з цим ГУ ПФ України в Рівненській області здійснювало пропозиції працівникам ФСС України в Рівненській області взяти участь у доборі на вакантні посади державної служби.

Стверджує, що судом першої інстанції не було враховано того, що посади працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області, на відміну від посад працівників ГУ ПФ України в Рівненській області, не належать до посад державної служби. На працівників ФСС України поширюється законодавство про працю.

Також вважає, що судом неправильно визначено суму середнього заробітку позивачки за час вимушеного прогулу.

Представник ОСОБА_3 адвокат Тобота Ю.С. у відзиві наапеляційну скаргу заперечує доводи викладені апелянтом. Вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Зазначає, що у зв`язку з припиненням ФСС України, постановою КМ України "Про внесення змін у додаток 1 до постанови КМ України від 5 квітня 2014 року №85" від 30 грудня 2022 року №1471, збільшено граничну чисельність працівників територіальних органів Пенсійного Фонду України на 1370 працівників, а надалі ще на 869 працівників. В ГУ ПФ України в Рівненській області протягом періоду часу з моменту прийняття рішення про скорочення чисельності працівників та штату УВД ФСС України в Рівненській області до моменту звільнення позивачки існували вакантні посади, жодну з яких не було запропоновано, як і тих, що не були посадами державної служби.

Вказує, що приєднавши некомерційну самоврядну організацію (ФССУ) до органу державної влади (ПФУ), як ВРУ так і КМУ не врегулювали питання щодо трудових відносин працівників з ФССУ, зокрема, не вирішувалося питання про їх переведення до ПФУ чи їх звільнення. Відтак застосуванню підлягаютьзагальні нормизаконодавства Українипро працю. Так, аналізуючи підставу для звільнення передбачену п.1 ст. 40 КЗпП України доводить, що "неможливість" переведення на іншу роботу не може виникати внаслідок відсутності прямої норми законодавства, яка б передбачала процедуру переведення особи, що не є державним службовцем на посаду державної служби.

Щодо доводів про застосування загального та спеціального законодавства зазначає, що через неврегульованість порядку переведення працівника, який не є державним службовцем на посаду державної служби у ЗУ "Про державну службу" застосування підлягають норми загального законодавства, а саме ч.2 ст.40 та ст.32 КЗпП України, які регулюють процедуру переведення працівника на іншу роботу при реорганізації підприємства. Крім того зауважує про наявність усталеної судової практики субсидіарного застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, з приводу яких виник спір, у значенні різновиду аналогії закону як засобу подолання прогалин спеціального законодавства.

Також доводить про відсутність законодавчої заборони на переведення працівника без проведення конкурсу у випадку реорганізації юридичної особи (яка не є державним органом), основним завданням якої є реалізація від імені держави владних управлінських функцій, на посаду державної служби, до органу, приєднання якого здійснюється внаслідок реорганізації. Крім того, керуючись ч.5 ст. 10 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", стверджує про відсутність конкурсності відбору.

З цих міркувань просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №2620), яким Закон України від 23.09.1999 №1105 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено у новій редакції (надалі - Закон №1105) та який набрав чинності з 01.01.2023.

Розділом VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 (в редакції Закону №2620) передбачено припинення Фонду соціального страхування України (надалі - Фонд) та управлінь виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступником Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

На виконання Закону №1105 (в редакції Закону №2620) КМ України прийнято постанову від 27.12.2022 №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», якою передбачено припинити з 01 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області.

На виконання згаданого вище Закону та постанови КМУ від 27.12.2022 №1442, головою комісії з реорганізації ФСС України було видано наказ № 54-090 від 16 січня 2023 року про скорочення всього штатута чисельностіпрацівників визначених штатнимрозписами виконавчої дирекції ФСС України в м. Києві та областях. (т.1 ас. 37).

У попередженні про наступне звільнення від 18.01.2023 №04-26-132, на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД та наказу голови комісії з реорганізації Управління від 16.01.2023 № 07-к, ОСОБА_3 попереджено про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 18 квітня 2023 року і посаду, яку займає ОСОБА_3 буде скорочено, із посиланням на скорочення чисельності та всього штату працівників Управління, а тому інша роботау виконавчійдирекції Фонду соціального страхування України їй не пропонується. (т. 1 а.с. 25).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданої копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 перебувала на посаді заступника начальникавідділу медичнихта соціальнихпослуг управліннявиконавчої дирекціїФонду соціальногострахування України в Рівненській області до 18.04.2023 (т.1 а.с. 18-21).

Наказом № 81-в від 05.04.2023 ОСОБА_3 з 06.04.2023 достроково припинено відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надану наказом від 17.09.2020 № 346-в та дозволено приступити до виконання своїх обов`язків, з урахуванням ч. 9 ст. 179 Кодексу законів про працю України. Підстава: заява від 27.03.2023 року (т. 1 а.с. 58).

Наказом від 18.04.2023 № 190-к ОСОБА_3 звільнено із займаної посади 18.04.2023 по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою винесення даного наказу зазначено попередження про наступне звільнення № 04-26-132 від 18.01.2023 (т. 1 а.с. 25, 26).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Згідно з ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

В попередженні про звільнення від голови комісії з реорганізації УВД ФСС в Рівненській області від 18 січня 2023 року № 04-26-132, яке отримано ОСОБА_3 завчасно у строки передбачені законом, вказано, що з 18 квітня 2023 року посада, яку обіймає позивачка буде скорочена. Оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність виконавчої дирекції, то інша робота не пропонується. (т.1 а.с. 25).

Тобто, УВД ФСС в Рівненській області були виконані вимоги ст. 40, 49-2 КЗпП України.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

З доводами позивача про обов`язок правонаступника роботодавця запропонувати вакантні посади в Головному управлінні Пенсійного фонду України колегія суддів погодитись не може, оскільки вакантними є посади державної служби, тобто для їх зайняття кандидат повинен відповідати вимогам викладеним в Законі України «Про державну службу».

Крім того, на державного службовця поширюються обмеження запроваджені для уникнення конфлікту інтересів, суміщення державної служби з іншими видами діяльності.

Слід враховувати, що відповідно до ч. 2, 6 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у редакції від 02.04.2022, фонд єнекомерційною самоврядноюорганізацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням. Фонд набуває прав юридичної особи з дня державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до пункту 14 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках.

Таким чином відбулось приєднання фонду, що за своєю природою тяжіє до юридичної особи приватного права та юридичної особи публічного права.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях. В такому випадку при вирішенні даного трудового спору слід дотримуватись балансу загальних норм трудового права та спеціальних норм права регламентуючих порядок прийняття та проходження публічної служби.

Частиною 5 статті 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Спрощення процедури прийняття на посади державної служби під час воєнного стану не свідчить про можливість прямого переведення на посаду державної служби з ігноруванням інших вимог викладених у вищезазначеній нормі закону.

Як вбачається з матеріалів справи ГУ ПФУ в Рівненській області неодноразово надсилались пропозиції та повідомлення до УВД ФССУ в Рівненській області про можливість вивільнюваним працівникам прийняти участь у доборі та зайняти вакантні посади державної служби на період воєнного стану.

Неотримання ОСОБА_3 при її звільненні з роботи бажаного для неї результату, а саме отримання роботи в ГУ ПФУ не свідчить про порушення її трудових прав.

Враховуючи нестандартність виниклої ситуації та не типового трудового спору де присутня конкуренція загальних норм трудового права та спеціального, щодо прийняття та проходження публічної служби, для його врегулювання позивачці слід було як мінімум виконати вимоги ч.5 ст. 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Однак, ОСОБА_3 не вчинила активних дій для отримання бажаної роботи, а обрала тип поведінки у відносинах з правонаступником роботодавця пасивного очікування на автоматичне переведення її на рівнозначну посаду в ГУ ПФУ в Рівненській області, який є юридичною особою публічного права, а аналогічні посади рівня заступника начальника відділу, на яку вона претендувала, всі є посадами державної служби, що суперечить наведеній вище нормі ч.5 ст. 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та в цілому Закону України «Про державну службу».

Відповідно навиконання вимог ОСОБА_3 та оскарженого рішення місцевого суду, ГУ ПФУ не могла бути введена до штату,який затверджуєтьсяПФУ,в установіяка єпідрозділом органувиконавчої владиі є юридичною особою публічного права, посада аналогічна тій,яку обіймалапозивачка вУВД ФССУв Рівненськійобласті (т.2а.с.31-32)в некомерційній самоврядній організації, яка не підпадає під дію норм Закону України «Про державну службу».

Отже,вищенаведене вказуєне тількина неправильністьобраного ОСОБА_3 способу захисту права, яке вона вважала порушеним та на інертність дій самої позивачки, щодо реалізації свого права на працю, а й на безпідставність вимог позивачки.

При звільненні з роботи ОСОБА_3 була повідомлена про наявність в ГУ ПФУ в Рівненській області 36 вакантних посад (т.2 а.с.51).

Як пояснила в суді представник апелянта, ОСОБА_3 була на прийомі у керівництва ГУ ПФУ в Рівненській області, однак запропоновані вакантні посади, серед яких були три посади що не відносились до державної служби, її не зацікавили.

Без згоди ОСОБА_3 вона не могла бути переведена на будь-яку з них.

Таким чином колегія суддів вважає, що при звільненні позивачки роботодавцем не було допущено порушень трудового законодавства, оскільки він діяв в тих межах, які дозволяло нормативне регулювання, враховуючи допустиму свободу розсуду, відтак позовні вимоги не підлягали до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати понесені відповідачем в даній справі компенсуються за рахунок держави в порядку встановленому КМ України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про:

визнання протиправним та скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області № 190-к від 18.04.2023 про звільнення ОСОБА_3 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України;

поновлення ОСОБА_3 на рівнозначній посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області;

стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 88 973 грн. 38 коп. (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят три грн. 38 коп.).

Сплачений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір 1810,4 грн. за подання апеляційної скарги відшкодувати за рахунок держави у порядку встановленому КМ України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 грудня 2023 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

С.С. Шимків