Справа № 569/19794/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Бердій М.А., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кобилянської О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.41 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №ЗХ/РВ/28293/131/П/ПТ від 29.09.2023 року про притягнення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41КУпАП, вбачається, що о 14 год. 40хв., 29.09.2023 року в м.Рівне, фізичної особа - підприємець ОСОБА_1 вчинив:

- порушення вимог пункту 4 частини 1статті 40 КЗпП України, а саме, на підставі наказу № 6-0000000055 від 28.08.2023 ОСОБА_2 звільнено з посади водія автотранспортних засобів 28.08.2023 на підставі пункту 4 частини 1статті 40 КЗпП України за прогул. В табелі обліку використання робочого часу за серпень 2023 року 25.08.2023 та 28.08.2023 проставлено відмітку «НЗ» - нез`ясовані причини. ФОП ОСОБА_1 звільнив з посади водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 не зажадавши від нього письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі 25.08.2023 та 28.08.2023.

- порушення вимог частини 1 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ ЗУ № 2136, а саме, ФОП ОСОБА_1 не виплатив кошти, що належали ОСОБА_2 в день звільнення. Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. В відомості на виплату грошей за серпень 2023 року №22 від 31.08.2023 підпис ОСОБА_2 про одержання коштів відсутній.

- порушення вимог частини 1 статті 149 КЗпП України, а саме, ФОП ОСОБА_1 не зажадав від ОСОБА_2 письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі 25.08.2023 та 28.08.2023.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Кобилянська О.О. заперечила щодо протоколу про адміністративне правопорушення та просила суд провадження по справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП. Вказала, що у вказаний у протоколі час та день ФОП ОСОБА_1 зазначених вище порушень не вчиняв. Крім того, у матеріалах даної справи взагалі відсутні відомості про правопорушення вчинені 29.09.2023 о 14.40.

У наданих до суду поясненнях ФОП ОСОБА_1 вказав, що із вказаними, у оскаржуваному протоколі про адміністративне правопорушення № ЗХ/РВ/28293/131/П/ПТ від 29.09.2023 року, правопорушеннями не згідний з наступних підстав:

1) Відповідно до пункту 4 частини 1статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Відповідно до наказу № 6-0000000055 від 28.08.2023 ОСОБА_2 звільнено з посади водія автотранспортних засобів 28.08.2023 на підставі пункту 4 частини 1статті 40 КЗпП України за прогул. Оскільки стаття 40 КЗпП України містить таку підставу для звільнення, як прогул, то відповідно жодного порушення пункту 4 частини 1статті 40 КЗпП України не відбулося.

2) Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ ЗУ № 2136: заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Відповідно до ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Статтею116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Тобто у даному випадку жодним чином не йдеться про виплату заробітної плати, як це трактується у оскаржуваному протоколі. Отже роботодавець у даному випадку жодним чином не порушив частину 1 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ ЗУ № 2136. Крім того, ОСОБА_1 зауважив на те, що орган контролю завбачливо «пропустив» інші частини статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ ЗУ № 2136, де вказано, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.Тобто у даному випадку, орган контролю завідомо відкинув усі інші норми статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ ЗУ № 2136, які унеможливлювали притягнення роботодавця до адміністративної відповідальності. Це у свою чергу вказує на неповний, необ`єктивний розгляд справи до складення протоколу та неправомірні дії самого органу контролю. Також орган контролю не застосував статтю 116 КЗпП України у повному обсязі, де передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. Однак звільнений працівник ОСОБА_2 такої вимоги до роботодавця не пред`явив. Проте ця обставина не була врахована при складанні оскаржуваного протоколу про адміністративне правопорушення.

Також захисник ОСОБА_1 адвокат Кобилянська О.О. зауважила на хронологію подій, які відбулися:

1. 22.08.2023 укладено Договір-заявку на перевезення №22/08, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання доставити вантаж. У подальшому даний Договір-заявку на перевезення №22/08 не було виконано з вини працівника ОСОБА_2 , який не з`явився на роботу.

2. 25.08.2023 було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_2 на роботі без жодного попередження.

3. 28.08.2023 було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_2 на роботі без жодного попередження.

4. 28.08.2023 оформлено наказ щодо звільнення ОСОБА_2 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

5. 28.08.2023 сплачено усі належні податки при розрахунку із ОСОБА_2 .

6. 12.09.2023 ОСОБА_2 прийшов на роботу близько 12.00. Йому було оголошено наказ про звільнення та запропоновано надати пояснення. Відповідно до складеного Акта, ОСОБА_2 від дачі пояснень та підпису наказу відмовився.

7. 28.09.2023 на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення від роботодавця, яке ОСОБА_2 було проігноровано.

8. 24.11.2023 за бажанням ОСОБА_2 його розрахункові кошти при звільненні було виплачено на вказані ним реквізити карти, чим дотримано вимоги ст.116 КЗпП України.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Кобилянська О.О. зауважила, що роботодавець вчинив усі можливі дії для належного звільнення ОСОБА_2 вдповідно до ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ ЗУ № 2136, на яку посилається орган контролю в оскаржуваному протоколі, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

3) Відповідно до частини 1 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.Однак як зазначено вище ОСОБА_2 відмовився від дачі пояснень, що зафіксовано відповідним Актом. Отже роботодавця не може бути притягнуто до відповідальності за дії працівника.

Суд, заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кобилянську О.О., дослідивши адміністративні матеріали в судовому засіданні, дійшов висновку, що в фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Диспозиція ч. 1ст.41КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю -

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справ про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст..10 КУпАП)

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.11 КУпАП)

У даному випадку суд приходить до висновку, що роботодавець не мав жодного умислу на протиправні дії, здійснив усі можливі заходи для уникнення негативних наслідків, і аж ніяк не бездіяв, а навпаки телефонував працівнику (той не брав телефон), писав листи, сплатив податки, склав Акти тобто вчинив усі можливі дії.

Відповідно до ст.3 Конституції України «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.»

Відповідно до ст.21 Конституції України «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.»

«Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.» (ст..22 Конституції України)

Відповідно до ст.19 Конституції України «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.»

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

З урахуванням викладеного, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ФОП ОСОБА_1 адміністративного правопорушення А обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.ст.1,8 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, в тому числі осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, сумлінного виконання своїх обов`язків. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Статтями 3,8 Конституції України проголошено, що людина, її права і свободи людини та їх гарантії визнаються в Україні найвищою цінністю, визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В Україні визнається і дії принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі „Гурепка проти України" (п.п. 50- 55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» Таке доведення може випливати із співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно з ч. 3 ст.62 Конституції України та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, які повинні визнаватися недопустимими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення № ЗХ/РВ/28293/131/П/ПТ від 29.09.2023 про притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, при цьому у суді сторони не мають права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі відносно ФОП ОСОБА_1 закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП. Також суд зауважує, що статтею 150 КЗпП України передбачено право на оскарження дисциплінарного стягнення, яке працівником не використано. Також Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ ЗУ № 2136 (Стаття 16) передбачено, що у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються. Судом встановлено, що роботодавець вчинив усі можливі та залежні від нього дії.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст.41,247,283,284, КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 закрити в зв`язку із відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду М.А.Бердій