Справа № 685/1156/23

Провадження № 2/685/201/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2023 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теофіполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Теофіпольська селищна рада про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів,

встановив:

представник позивача звернулася в суд з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів, мотивуючи його тим, що з 08.10.2006 року позивач перебував з відповідачкою у шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Сімейне життя у них не склалося і шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Теофіпольського райсуду від 30.03.2011. Після їх розлучення син залишився проживати з матір`ю, однак позивач постійно спілкувався з сином, забирав його до себе. Рішенням Теофіпольського райсуду від 01.07.2011 з позивача на користь відповідачки стягнено аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 300 грн, щомісячно до повноліття дитини. Позивач вчасно сплачує аліменти на сина, заборгованості не має. 20.08.2015 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 . Від цього шлюбу у позивача та його дружини народилося двоє дочок - ОСОБА_7 , 2015 року народження та ОСОБА_8 , 2019 року народження. Син позивача та відповідачки ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак з 2022 року він проживає з позивачем та його сім`єю за адресою АДРЕСА_2 . Оскільки, відповідачка перебуває на заробітках за кордоном (зі слів сина в Польщі) та не має можливості виховувати та піклуватися про сина ОСОБА_5 , тому він проживає без реєстрації з батьком, який піклується, виховує та утримує його. Просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , 2010 року народження разом із позивачем, батьком - ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 та припинити стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі рішення Теофіпольського райсуду від 01.07.2011 у справі №2-272/11.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до ст. 128 ЦПК України, в суд не з`явилася, про причину неявки не повідомила, клопотань не подала. Суд вважає можливим проводити розгляд справи у її відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності відповідача та представника третьої особи.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 показав, що він вже майже два роки проживає разом із батьком в с.Новоставці, оскільки мама в березні 2022 року виїхала в Польщу , з мамою він розмовляє по телефону майже кожний день , і коли вона повернеться в Україну, то знову буде проживати разом із нею, а до того часу буде жити разом із батьком. В сім?ї батька до нього добре ставляться, з вересня 2022 року він навчається у Новоставецькому ліцеї, має нових друзів.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В судовому засіданні встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 01.09.2022 по теперішній час проживає разом із позивачем за адресою АДРЕСА_2 та навчається у 8 класі Новоставецького ліцею в с. Новоставці, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.12), довідками про склад сім?ї () та місця навчання (а.с.18-19). Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 31.10.2023, визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (а.с.39). 20.08.2015 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.17). Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 29.09.2023 позивач з дружиною, сином ОСОБА_5 та дочками ОСОБА_7 (2015 року народження), ОСОБА_8 (2019 року народження) проживають за адресою АДРЕСА_2 (а.с.22).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Верховний Суд зазначає, що міжнародні та національні норми не містять норми, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, необхідно проводити бесіду з останньою, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи докази у їх сукупності, приймаючи до уваги, що мати неповнолітнього перебуває за кордоном, суд дійшов висновку, що необхідно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі рішення Теофіпольського райсуду від 01.07.2011, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц (провадження№61-21318св18) зазначив, що аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Теофіпольського райсуду від 01.07.2011 з позивача на користь відповідачки стягнено аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 300 грн, щомісячно до повноліття дитини, постановою державного виконавця від 08.09.2011 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, позивач заборгованості щодо сплати аліментів не має, що підтверджується виконавчим листом від 01.07.2011 (а.с.15), постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2011 (а.с.16), довідкою Теофіпольського ВДВС від 03.07.2023 (а.с.21). Відповідно до довідки про склад сім`ї від 09.05.2023 (а.с.18), довідок Новоставецького ліцею (а.с.19), Теофіпольської селищної ради від 12.05.2023 (а.с.20) неповнолітній ОСОБА_4 , 2010 року народження проживає разом із батьком ОСОБА_1 , навчанням, вихованням та розвитком сина займається батько.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини. Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Оскільки судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_9 та перебуває на його утриманні, враховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на корить того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суд вважає, що необхідно припинити стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі рішення Теофіпольського райсуду від 01.07.2011 у справі №2-272/11.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 161, 179 СК України, ст. 12, 81, 89, 259-265, 273 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Теофіпольська селищна рада про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі рішення Теофіпольського райсуду від 01.07.2011 у справі №2-272/11.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуюча