Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №348/1515/23

Провадження № 2/348/632/23

18 грудня 2023 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрук С.І., Кікінчук М.П.,

представника позивача - адвоката Богданова О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ТОРГ» про розірвання трудового договору та стягнення заборгованості по лікарняних, відпустках та невиплаченої заробітної плати,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Богданов О.В., звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ТОРГ» про розірвання трудового договору та стягнення заборгованості по лікарняних, відпустках та невиплаченої заробітної плати.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 30 вересня 2020 року між позивачкою та відповідачем був укладений трудовий договір. 13 червня 2023 року позивач по пошті та на електронну адресу відповідача направила заяву про звільнення за власним бажанням. Вказана заява відповідачем залишена без задоволення. Будь-які спроби зв`язатися з відповідачем закінчилися невдало, оскільки всі працівники, з якими позивач спілкувалася, повідомили, що вони звільнені. Станом на 30.06.2023 відповідач трудові відносини не розірвав, належні суми позивачу не виплатив. Оскільки позивач відправила відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням від 13.06.2023, то, відповідно останнім днем її роботи має вважатися 27 червня 2023 року.

Крім того, відповідачем не сплачено позивачу лікарняні за період її непрацездатності з 21.07.2022 по 09.09.2022, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) 16257,27 грн., компенсацію за невиплачену відпустку- 3187,70 грн. та невиплачену заробітну плату -58168,25 грн., а всього на загальну суму 77613,22 грн.

З огляду на викладене, позивач просила розірвати трудовий договір, укладений 30 вересня 2020 року з відповідачем на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 27 червня 2023 року та стягнути з відповідача заборгованість по лікарняних, компенсацію за відпустку та невиплачену заробітну плату на загальну суму -77613,22 грн.

Ухвалою судді від 03.07.2023 року відкрито провадженні у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2023 року витребувано від відповідача ТОВ «КИЇВ-ТОРГ» належним чином завірену довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату ОСОБА_1 за 2022-2023 роки.

Представник позивача адвокат Богданов О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Зазначив, що позивач працювала у відповідача за трудовим договором. Між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди, відповідно до яких було визначено розмір її заробітної плати. 13 червня 2023 року позивач по пошті та на електронну адресу відповідача направила заяву про звільнення за власним бажанням. Однак, заява відповідачем залишена без належного реагування. Будь-які спроби зв`язатися з відповідачем по телефону закінчилися невдало, оскільки всі працівники, з якими позивач спілкувалася, повідомили, що вони звільнені. Трудовий договір з позивачем не розірвано, отже, вона не має можливості реалізувати своє право на припинення трудового договору у визначеному законодавством порядку, що порушує її право на подальше працевлаштування. Відтак, оскільки позивач подала заяву про звільнення 13.06.2023, то, відповідно останнім днем її роботи має вважатися 27 червня 2023 року. Крім того, відповідачем частково не сплачено позивачу лікарняні за період її непрацездатності з 21.07.2022 по 09.09.2022 у розмірі 16257,27 грн., компенсацію за невиплачену відпустку- 3187,70 грн. та невиплачену заробітну плату -58168,25 грн., а всього на загальну суму 77613,22 грн. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ТОВ «КИЇВ-ТОРГ» в судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем знаходження, вказаним в позовній заяві, та зазначеним в ЄДРПОУ, та шляхом направлення судових повісток на електронну адресу відповідача, та шляхом розміщення оголошення про виклик особи на офіційному сайті Судової влади. Представник відповідача пропричини неявкидо суду не повідомив, відзиву не подав. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому зі згоди сторони позивачасуд ухвалюєрішення призаочному розглядісправи,що відповідає положенням ст.ст.280,281ЦПК України.

18 грудня 2023 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, яка занесена до протоколу судового засідання.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, за відсутності відзиву відповідача, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, приходить до наступних висновків.

Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зістаттею 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другоюстатті 95 ЦПК Українипередбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 30 вересня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 як працівником та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ТОРГ» як роботодавцем було укладено безстроковий трудовий договір № 675, на підставі якого позивач ОСОБА_1 прийнята на посаду продавця продовольчих товарів Івано-Франківської філії ТОВ «КИЇВ-ТОРГ» з місцем роботи у м. Надвірна, з помісячною платою в розмірі 5000,00 грн., розмір якої не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Встановлено надання основної оплачуваної відпустки тривалістю 24 календарних дні (а.с.12-16).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ТОРГ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як товариство з обмеженою відповідальністю з 15.11.2018, відомостей щодо державної реєстрації припинення діяльності ТОВ «КИЇВ-ТОРГ» не зазначено (а.с.6-10, 56-58).

13 червня 2023 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про звільнення її із займаної посади за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, яку направила засобами поштового зв`язку та на електронну адресу відповідача (а.с.18-19, 31). На вказану заяву відповідач будь-якої відповіді не надав.

Також судом встановлено, що у відповідності до сформованих індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб (автоматизованого банку відомостей, створеного для ведення обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, ведення якого забезпечує Пенсійний фонд України) відповідачем не здійснюється внесення інформації про страховий стаж, сплату страхових внесків та заробітну плату позивача з липня 2022 року (а.с.25-30).

Отже, з кінця травня 2023 між сторонами фактично припиненні трудові відносини, однак, наказ про звільнення позивача донині не видано та відповідний запис до трудової книжки не внесено. Позивачка вважається такою, що працевлаштована в ТОВ «КИЇВ-ТОРГ», що позбавляє її можливості подальшого працевлаштування.

До правовідносин, що виникли між сторонами суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 43 Конституції України гарантується кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. №14-рп/2004, від 16.10.2007 р. №8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору за ініціативою працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України.

Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08 червня 2001 року за №260, передбачено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору.

Зняття державною службою зайнятості з реєстрації трудового договору проводиться за умови подання фізичною особою-підприємцем (або за дорученням уповноваженою нею особою) та працівником двох примірників трудового договору.

Таким чином, на час розгляду справи судом трудові відносини між сторонами не припинені, процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку.

Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Суд зауважує, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ТОВ «КИЇВ-ТОРГ»», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі відповідачем не доведено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від розгляду звернень працівників, у тому числі позивача, оскільки у даному випадку це є гарантією передбаченою статтею 43 Конституції України (право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується).

Факти направлення позивачем вищевказаної заяви засобами поштового зв`язку, та на електронну адресу та звернення позивача до суду з цим позовом свідчать про реальність її наміру розірвати трудовий договір.

Відповідач ознайомившись із заявою позивача про її звільнення, належним чином не відреагував, що порушує її право на працю.

Позивачка ОСОБА_1 не має можливості реалізувати своє право на припинення трудового договору у визначеному законодавством порядку, що порушує її право на працю, отже таке підлягає захисту в судовому порядку.

Враховуючи те, що позивач у заяві про звільнення визначила дату звільнення, в наступному не відкликала подану нею заяву про звільнення, не висловила іншим чином намірів про бажання продовження трудових відносин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для припинення трудових відносин з відповідачем на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 27.червня 2023 року.

Щодо стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі суд зазначає наступне.

Безстроковим трудовим договором № 675 від 30.09.2020 позивачу було визначено посадовий оклад у розмірі 5000,00 грн. При цьому п. 5.2 вказаного договору визначено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Додатковою угодою до трудового договору від 01.06.2021 були внесені зміни до трудового договору в частині розміру посадового окладу, а саме: «починаючи з 01 червня 2021 року, за належне виконання трудових обов`язків протягом місячної норми робочого часу Працівникові гарантується виплата посадового окладу у розмірі 6100,00 грн. на місяць. (а.с.66).

Додатковою угодою до трудового договору від 01.12.2021 були внесені зміни до трудового договору в частині розміру посадового окладу, а саме: «починаючи з 01 грудня 2021 року, за належне виконання трудових обов`язків протягом місячної норми робочого часу Працівникові гарантується виплата посадового окладу у розмірі 6600,00 грн. на місяць. (а.с.67).

Згідно ст. 8 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про державний бюджет на 2022рік» розмір мінімальної заробітної плати збільшився та з 01 жовтня 2022 року становив 6700,00 грн., а тому, враховуючи, що за умовами договору заробітна плата не може бути меншою за мінімальну, з жовтня 2022 року заробітна плата нараховується з розрахунку 6700,00 грн.

Керуючись п.5.2 Трудового договору № 675 від 30.09.2020 позивачем було надано розрахунок нарахованих сум невиплаченої заробітної плати у розмірі 6700,00грн. за кожен місяць за період з жовтня 2022 по травень 2023, що становить загальну суму 58168,23 грн. (а.с.37).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за яким випущено платіжну картку Ukrsibbank, за період з 01.10.2022 по 01.06.2023 проводилося нарахування, зокрема: 17.10.2022 у розмірі 8355,00 грн.«Перерахування заробітної плати та інших виплат співробітнику ТОВ «КИЇВ-ТОРГ»; 27.10.2022 у розмірі 3511,85 грн.««Перерахування заробітної плати та інших виплат співробітнику ТОВ «КИЇВ-ТОРГ» (а.с. 75).

При цьому, в судовому засіданні представник позивача зауважив, що це були останні отримані виплати позивачем, як заборгованість по лікарняних.

Відповідно до частин першої, другої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 24 закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1статті 115 КЗпП Українивстановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та № 71378/10, а також справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини, заява № 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до частини першоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Стороною позивача було надано розрахунок нарахованих сум невиплаченої заробітної плати у розмірі 6700,00 грн. за кожен місяць за період з жовтня 2022 по травень 2023, що становить загальну суму 58168,23 грн.

Доказів неправильності вищевказаного розрахунку та невідповідності його тим відомостям, які вказані у розрахунку заборгованості, відповідачем до суду надано не було.

При цьому, суд зазначає, що ухвала суду про витребування доказів: довідки про нараховану та невиплачену заробітну плату ОСОБА_1 за 2022-2023 роки надсилалася до виконання на адресу відповідача, однак відповідачем така залишена без виконання та належного реагування, тому суд вважає за необхідне провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні слід зазначити наступне.

Відповідно достатті 45 Конституції Україникожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустку»установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до частини 1статті 83 КЗпП Українита частини 1статті 24 Закону України «Про відпустку», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Положеннями статей4,6 Закону України «Про відпустку»передбачено, що щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина 1 статті 6 Закону).

Механізм здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

За пунктом 2 розділу ІІ Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Згідно з п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зістаттею 83 КЗпП Українивона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Тому, з огляду на вищезазначене, для розрахунку компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за всі роки, необхідно взяти останні 12 місяців, що передували звільненню ОСОБА_1 .

Отже, середньоденна заробітна плата становить: 116351,18:365 днів =318,77 грн.

Позивач зазначає, що за нею рахується 10 днів невикористаної відпустки. Отже, компенсація за невикористану відпустку позивача становить 3187,70 грн. (318,77 грн. х 10 днів).

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріального забезпечення на час непрацездатності, слід зазначити наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 02.04.2022 по 08.04.2022, з 09.04.2022 по 11.04.2022, з 12.04.2022 по 21.04.2022, з 22.04.2022 по 02.05.2022, з 03.05.2022 по 11.05.2022, з 12.05.2022 по 20.05.2022, з 21.05.2022 по 27.05.2022, з 28.05.2022 по 06.06.2022, з 07.06.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 21.06.2022, з 24.06.2022 по 01.07.2022, з 11.07.2022 по 02.07.2022, з 12.07.2022 по 20.07.2022, з 21.07.2022 по 29.07.2022, з 30.07.2022 по 08.08.2022, з 09.08.2022 по 12.08.2022, з 13.08.2022 по 19.08.2022, з 20.08.2022 по 26.08.2022,з 27.08.2022 по 02.09.2022, з 03.09.2022 по 09.09.2022, про що свідчать медичні висновки (а.с. 20-24).

Як зазначив у позовній заяві та під час судового розгляду представник позивача, лікарняні позивачу були виплачені частково: з 02.04.2022 по 20.07.2022. Проте, за період з 21.07.2022 по 09.09.2022, матеріальне забезпечення на час непрацездатності позивачу виплачене не було.

Як було зазначено вище, середньоденна заробітна плата позивача становить: 116351,18:365 днів =318,77 грн.

Таким чином, невиплачені лікарняні за період 21.07.2022 по 09.09.2022 становлять 51 день х 318,77 = 16257,77 грн.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не спростовано надані позивачем розрахунки та не виконано ухвалу Надвірнянського районного суду від 24.10.2023 про витребування доказів.

За викладених обставин, судом встановлено порушення прав та інтересів позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення зТовариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ТОРГ»невиплаченої заробітної плати у сумі 58167,25 грн., - компенсації за невикористану відпустку у сумі -16257,27 грн., невиплачені лікарняні за період з 21.07.2022 по 09.09.2022 у сумі 16257, 27 грн., що загалом становить 77613,22 грн.

Судові витрати складаються з 2147,20 грн., сплачених позивачем у якості судового збору, і в силу приписів ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Відповідно дост. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.13,49,81,82,258-259,263-265,268,273, 279, 280-283, 354, 430 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«КИЇВ-ТОРГ»про розірваннятрудового договорута стягненнязаборгованості полікарняних,відпустках таневиплаченої заробітноїплати -задовольнити.

Розірвати трудовийдоговір,укладений 30вересня 2020року між ОСОБА_1 таТовариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ТОРГ».

Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю «КИЇВ-ТОРГ» на користь ОСОБА_1 невиплачені лікарняні у сумі 16257, 27 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 3187,70 грн., невиплачену заробітну плату у сумі 58167,25 грн., а всього стягнути 77613,22 (сімдесят сім тисяч шістсот тринадцять) гривень 22 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю «КИЇВ-ТОРГ» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім ) гривень 20 коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: - адвокат Богданов Олександр Васильович, адреса місця знаходження: 79018, м. Львів, вул. Залізнична, 12.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-ТОРГ», ЄДРПОУ42630075, юридична адреса: 04073, м. Київ, пров. Куренівський, 15-А) .

Повний текст рішення складено 22.12.2023.

Суддя Т.А.Бурдун