Справа № 756/11943/23

Провадження № 2/756/4946/23

УКРАЇНА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Косянчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей. Свої позовні вимоги мотивує тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 16.01.2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.09.2022 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист №756/8196/22 від 22.02.2023. Вказаний виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в Оболонському відділі державної виконавчої служби у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Однак, відповідач по справі рішення суду виконує неналежно. Згідно розрахунку органу ДВС, заборгованість відповідача по аліментам станом на 21.08.2023 становить 78348,84 грн. З огляду на зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) у зв`язку із несплатою аліментів на утримання дітей за період із 20.09.2022 по 14.09.2023 у сумі 24539,49 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 02.10.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся. 06.12.2023 на адресу суду від позивача надійшли клопотання, які фактично є заявами про збільшення заявлених позовних вимог, у який повідомляється, що розмір неустойки станом на 06.12.2023 складає 30635,24 грн., позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, при цьому, одночасно просить стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей у розмірі 30635,24 грн. (станом на 06.12.2023) із врахуванням розрахунку Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заборгованості зі сплати аліментів, станом на 06.12.2023. Заперечень щодо заочного розгляду справи не висловила.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд дійшов до наступного.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Згідно ч. 5 ст.49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Позивачем всупереч вимогам ч.5 ст.49 ЦПК України не надано доказів направлення копії такої заяви іншим учасникам справи.

З врахуванням вищезазначеного, суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідачем не надіслано, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.

Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) уповноваженого представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Відповідно до ч. 8 ст.178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 N 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено устатті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно достатті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Судом встановлено, що сторони мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1422 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №917.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 16.01.2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.09.2022 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист №756/8196/22 від 22.02.2023.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як убачається з матеріалів, 07.03.2023 державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №756/8196/22 від 22.02.2023 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.09.2022 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відомості про сплату відповідачем аліментів у матеріалах справи відсутні. Відповідач, жодного доказу на спростування доводів позивача не надав, не повідомив про складнощі в отриманні доказів, не заявив клопотань про їх витребування.

Відповідно до розрахунку складеного державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей боржником ОСОБА_2 станом на 21.08.2023 становить 78348,84 грн.(за період з 20.09.2022 по 21.08.2023).

Заборгованість відповідачем не оскаржувалась, нового розрахунку суду не надано, доказів сплати аліментів, які не враховані виконавцем суду не надано.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).

Відповідно до положень статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до положень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року N 3 вказано, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі N 333/6020/16 відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі N 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі N 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі N 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі N 6-300цс16 та дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 %. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі N 661/905/19 (провадження N 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року "Про виконавче провадження" визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною 4 статті 71 цього Закону виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

У частині восьмій цієї статті зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 зазначеного Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.

На час прийняття рішення відсутній спір щодо визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правовідносини щодо утримання батьками дитини або дітей до їх повноліття регулюється главою 15 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у визначений за домовленістю між ними спосіб або ж за рішенням суду з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України (статті 180, 181, 183, 184, 189 СК України).

Так, частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову).

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 16.01.2023, яким стягнуто аліменти з відповідача, визначено, що аліменти стягуються з 20.09.2022, тобто з дня пред`явлення позову до суду.

Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Суд доходить висновку про відсутність вини відповідача - платника аліментів у виникненні заборгованості зі сплати аліментів до 16.01.2023 (день проголошення судового рішення про стягнення аліментів), оскільки відповідачу стало відомо про необхідність негайної сплати аліментів, їх розмір на користь позивача лише цього самого дня.

Ураховуючи викладені обставини, при обчисленні пені обчислення неустойки (пені) на прострочену заборгованість по аліментах за відповідний місяць, слід здійснювати починаючи з 01 числа наступного місяця по 21.08.2023 (день проведення виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Беручи до увагу вищезазначене, розрахунок пені по аліментах належить здійснювати за період з січня 2023 року по 21.08.2023 таким чином:

1) за січень 2023 року: заборгованість по аліментах складає 7115,67 грн; період заборгованості: з 01.02.2023 по 21.08.2023; кількість днів - 202; розрахунок: 7115,67* 202 * 1% =14373,65 грн; застосовується обмеження 100% заборгованості - пеня становитиме 7115,67 грн;

2) лютий 2023 року: заборгованість по аліментах складає 7115,67 грн; період заборгованості: з 01.03.2023 по 21.08.2023; кількість днів - 174; розрахунок: 7115,67* 174 * 1% = 12381,26 грн; застосовується обмеження 100% заборгованості - пеня становитиме 7115,67 грн;

3) березень 2023 року: заборгованість по аліментах складає 7115,67 грн; період заборгованості: з 01.04.2023 по 21.08.2023; кількість днів - 143; розрахунок: 7115,67* 143 * 1% = 10175,41 грн; застосовується обмеження 100% заборгованості - пеня становитиме 7115,67 грн;

4) квітень 2023 року: заборгованість по аліментах складає 7115,67 грн; період заборгованості: з 01.05.2023 по 21.08.2023; кількість днів - 113; розрахунок: 7115,67* 113 * 1% = 8040,70 грн; застосовується обмеження 100% заборгованості - пеня становитиме 7115,67 грн;

5) травень 2023 року: заборгованість по аліментах складає 7115,67 грн; період заборгованості: з 01.06.2023 по 21.08.2023; кількість днів - 82; розрахунок: 7115,67* 82 * 1% = 5834,85 грн;

6) червень 2023 року: заборгованість по аліментах складає 7115,67 грн; період заборгованості: з 01.07.2023 по 21.08.2023; кількість днів - 52; розрахунок: 7115,67* 52* 1% = 3700,15 грн.

7) липень 2023 року: заборгованість по аліментах складає 7115,67 грн; період заборгованості: з 01.08.2023 по 21.08.2023; кількість днів - 21; розрахунок: 7115,67* 21* 1% = 1494,29 грн.

Загальна сума пені за зазначений період становить 39491,97 грн.

Суд провівши розрахунок заборгованості, враховуючи межі заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що розмір пені по сплаті аліментів на утримання дітей, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 24539,49 грн.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свого контррозрахунку відповідач не надав, доказів поважних причин їх не сплати не долучив до матеріалів справ.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши наявні докази, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням періоду за який підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 24539 (двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 49 копійок.

Урешті заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмір 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійки в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

1. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

2. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

3. Третя особа: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-Д).

Дата складення повного рішення -26.12.2023.

Суддя М.М. Ткач