П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 року м. Київ

Справа № 757/16277/23

Провадження: № 22-ц/824/11982/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Мережко М. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Головко Ю.Г.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах,

у с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він без виконавчого листа добровільно сплачував аліменти, проте, постановою від 28.03.2023 про відкриття виконавчого провадження (ВП НОМЕР_3) державним виконавцем Нагайчуком М. В. була розглянута заява стягувача про примусове виконання та відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з нього аліментів на утримання відповідача у розмірі 4500, 00 щомісячно, починаючи з 09.08.2022. Також зазначив, що має дружину і є єдиним хто забезпечує родину доходом, оскільки, його дружина не мала ніякого доходу з 24.02.2022, оскільки спочатку війни не мала можливості працевлаштуватись.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року позов ОСОБА_1 про часткове звільнення від сплати заборгованості залишено без задоволення.

Не погодившись із таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не належним чином дослідив подані ним квитанції, які є предметом позову, і за його думкою свідчать про часткове погашення заборгованості по аліментам, й необґрунтовано дійшов до висновку про відмову у позові через невизначеність у банківських роздруківках цільового призначення платежу.

Окрім того, зазначив, що з травня 2022 року він сплачував на банківську картку відповідачки кожного тижня кошти, тим саме добровільно сплачував аліменти.

Ухвалами Київського апеляційного від 21 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 щодо коштів у сумі 29500,00 грн., які позивач визначає, як кошти, що ним перераховані як часткова сплата аліментів за виконавчим листом, зазначила, що надані банківські роздруківки не містять цільових перерахувань, і вказані кошти є добровільною фінансовою допомогою матері, яку вона просила сина надати її ще з травня місяця 2022 року, адже, перебуваючи на пенсії, вона постійно працювала, щоб забезпечити своє життя, а з початком повномасштабного вторгнення вона втратила роботу і її дохід склала лише пенсія в розмірі 2098,33-2437,50 грн.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №757/20196/22-ц про стягнення аліментів були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , а саме - стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 4 500, 00 грн. щомісячно, починаючи з 09.08.2022. Виконавчий лист у даній справі видано 22.03.2023 року.

Постановою від 28.03.2023 про відкриття виконавчого провадження (ВП НОМЕР_3) державним виконавцем Нагайчуком М.В. та відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_2 у розмірі 4500 грн, щомісячно, починаючи з 09.08.2022 (а.с. 11).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів, що в період до моменту отримання виконавчого документу на виконання, він сплачував саме аліменти, а не добровільну фінансову допомогу, як і раніше. Добровільна сплата позивачем грошових коштів на утримання матері за вказаний в позовній заяві період не може бути підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам. Окрім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених сум саме як аліментів (в квитанціях відсутнє призначення платежу), а відповідачем вказані обставини заперечуються.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК Українипередбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12,13,81 ЦПК Українирозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі. У відповідності до ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом, а тому позивач, у разі незгоди із розміром заборгованості із сплати аліментів, не позбавлений права на звернення до суду з відповідною заявою.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 вказано, що право на обрання порядку звернення до суду належить заінтересованій особі. В свою чергу, суд має захистити інтереси особи, незалежно від обраного нею способу, як в порядку позовного провадження, так і в порядку контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до п.п.3, 4 Розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, у разі, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Відповідно до п. 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" N 3 від 15 травня 2006 рокусуд, у випадках передбаченихст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував, що постановою від 28.03.2023 року про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Нагайчуком М.В. була розглянута заява стягувача про примусове виконання та відкрите виконавче провадження про стягнення з нього аліментів на утримання відповідачки, у розмірі 4500 грн, щомісячно, проте, не було враховано той факт, що позивач добровільно перераховував кошти відповідачу, раніше, ще до подання позову щодо визначення розміру та стягнення аліментів.

На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 04.04.2023 року звернувся до державного виконавця з повідомленням щодо часткової сплати аліментів, відповідно до копій квитанцій за період з 01.08.2022 по 15.03.2022, на загальну суму 29 500 грн. (а.с. 28 - 51).

04.04.2023 державним виконавцем Нагайчуком М.В. направлена вимога до ОСОБА_2 стосовно підтвердження отримання нею платежів в рахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідно до рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №757/20196/22-ц (а.с.13).

У заяві відповідача від 11.04.2023 направленій на вимогу Нагайчук М.В зазначено, що позивачем ніколи на її рахунок не перераховувались самостійно ні аліменти, ні цільові кошти на погашення заборгованості, а квитанції, що були надані позивачем не можуть враховуватися як сплата аліментів на утримання ОСОБА_2 (а.с.15).

У листі від 13.04.2023 № 71406917/6 державний виконавець Нагайчук М.В. зазначив, що, враховуючи пояснення ОСОБА_2 та, враховуючи, що в наданих квитанціях ОСОБА_4 відсутнє призначення платежу, державний виконавець не може зарахувати суму коштів у розмірі 29500,00 грн як сплату аліментів (а.с. 25-26).

Так, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 липня 2021 року у справі №753/14154/19 за відсутності відомостей про призначення платежу "Аліменти" у документах у підтвердження здійснення платежів, підстави для здійснення перерахунку заборгованості відсутні.

В той же час Верховний Суд у своїй постанові від 26.05.2021 у справі №569/11466/20 указав, що норми права не містять заборони для державного виконавця під час визначення розміру заборгованості по аліментам враховувати суми, які сплачені боржником без призначення платежу. А встановленню підлягає наявність або відсутність інших правовідносин між подружжям, які могли б бути підставою для зарахування спірних сум, не в рахунок погашення заборгованості по аліментам, а в рахунок погашення інших зобов`язань.

У даній справі позивач зазначив, що будь-яких інших зобов`язань між ним та ОСОБА_2 , що є відмінні від зобов`язань по сплаті аліментів, не існує.

В ході судового розгляду, сам позивач не заперечував, що ним надавалася добровільна допомога матері раніше, ще до подання позову щодо визначення розміру та стягнення аліментів.

Так, у кожній із наданих позивачем квитанціях, в графі «призначення» не зазначено перерахування коштів на утримання матері або «аліменти», а зазначено «переказ особистих коштів».

Втім, аналізуючи копії квитанцій, що містяться в матеріалах справи, убачається, що перерахування коштів на банківський рахунок відповідачки дійсно відбувались щомісячно, починаючи з 09.08.2022 року (а.с. 16-22).

Суд приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції, що долучені до матеріалів виконавчого провадження чеки не є достатніми доказами оплати аліментів ОСОБА_1 є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Відсутність у платіжних документах у призначенні платежу слова "аліменти" не може бути беззаперечною підставою для неврахування таких платежів як сплата аліментів. На час звернення ОСОБА_2 з позовом про стягнення аліментів ОСОБА_1 здійснював їх сплату добровільно до ухвалення судом відповідного рішення. Про це свідчать суми платежів, які мали періодичний щомісячний характер.

ОСОБА_2 не надала доказів про наявність у період з серпня 2022 року до березня 2023 року між боржником та стягувачкою аліментів жодних цивільно-правових зобов`язань, які б пояснювали природу здійснених ОСОБА_1 платежів.

Разом з тим, відповідачка не заперечувала, що кошти, які боржник надавав у той період, передавалися на її потреби.

Відсутність в чеках зазначення призначення платежу, ім`я та по батькові отримувача не є підставою вважати, що боржник не сплачував аліменти, оскільки кошти надходили на картковий рахунок стягувача аліментів, призначених на ім`я стягувача.

Даних про те, що боржник сплачував стягувачу аліментів кошти на якісь інші потреби, а не сплачував аліменти, матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З`ясувавши дійсні обставини справи та надавши належну правову оцінку зібраним доказам, колегія суддів доходить висновку про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах ОСОБА_1 на суму 29 500 грн.

Колегія суддів вважає, що задоволення заявлених позовних вимог не суперечить вимогам сімейного законодавства та відповідає засадам справедливості.

За таких підстав, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При подачі позовної заяви позивачем булопомилково сплачено судовий збір у розмірі 1095,07грн при належному розмірі 1073, 60 грн.

Відповідачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За наведених обставин, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073, 60 грн підлягають компенсації ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від часткової сплати заборгованості по аліментам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за виконавчим листом № 757/20196/22-ц виданим 22.03.2023 року Печерським судом м. Києва на суму 29 500 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот) грн.

Компенсувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати по платі судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

М. В. Мережко