ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/17289/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оформлене Розпорядженням Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.11.2023 року №440/8875/23.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту припинення її нарахування та виплати, тобто з 01 березня 2014 року, а також, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у 2005 році йому призначено пенсію за вислугу років на умовах Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). З вересня 2014 року виплата пенсії відповідачем була припинена, у зв`язку з його переїздом на постійне місце проживання до АР Крим та передачею його пенсійної справи до відповідного територіального органа ПФУ.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечував, вказуючи на правомірність Розпорядженням Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.11.2023 року №440/8875/23. Пояснив, що поновлення виплати пенсії особам, зареєстрованим на території АР Крим, можливе лише за наявності паперової пенсійної справи. Оскільки паперова пенсійна справа до цього часу до ГУПФ не надійшла, то виплата пенсії ОСОБА_1 є неможливою.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , як видно з архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 14.05.2023 №1/1, звільнений з військової служби у запас за пунктом 67 підпункт "б" Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (за станом здоров`я), з правом носіння військової форми одягу.

Позивач є пенсіонером Міністерства оборони України, з 01.05.2005 по березень 2014 року отримував пенсію за вислугу років згідно з посвідченням, виданим Військовим комісаром Республіки Крим серії НОМЕР_1 від 17.05.2005.

10.03.2021 позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи за Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", місце перебування якої зареєстровано у м. Полтаві, як це видно з довідки від 10.03.2021 №1603-5000345787.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 у справі №440/1668/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, суд зобов`язав ГУПФ вирішити питання про відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 по справі № 440/8875/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житловий субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.01.2023 №1181/Б-1600-23. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2021 про поновлення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та прийняти рішення з урахуванням висновків, сформульованих судом у цьому рішенні.

На виконання Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 по справі № 440/8875/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 01.11.2023 прийнято розпорядження № 440/8875/23, згідно якого: "На адресу Пенсійного фонду Російської Федерації протягом березня 2021 - січня 2022 щомісячно направлялись запити щодо відправки пенсійної справи гр. ОСОБА_1 з Автономної Республіки Крим до ГУ ПФУ в Полтавській області.

В зв`язку з встановленням воєнного стану в Україні комунікаційні відносини між Україною та Російською Федерацією розірвані.

Оригінал пенсійної справи гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходив.

В силу положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не можливе, оскільки відсутній оригінал пенсійної справи з наявними в ній документами, за якими можливо було б визначити право гр. ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262. Крім того, відсутня і довідка-атестат про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, яка необхідна для уникнення подвійного призначення пенсії одного й того ж виду. Керуючись Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-І, питання поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання ОСОБА_1 , 1958 року народження, залишити на контролі до врегулювання зазначеного питання на законодавчому рівні та до надходження його пенсійної справи з необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Не погоджуючись із розпорядженням Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.11.2023 року №440/8875/23, позивач звернувся до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (стаття 11 Закону № 2262-ХІІ).

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до статті 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Частиною другою статті 1 Закону України № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165 затверджений Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, яким визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов`язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі). Також визначено, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Суд зазначає, що пенсія внутрішньо переміщеним особам (далі - ВПО) відновлюється та виплачується територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" виплата пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв даного банку з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Для відновлення виплати пенсії ВПО слід звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з наступними документами: - заявою про запит пенсійної справи; - довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; - документом про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційний код); - документом, що посвідчує особу пенсіонера (паспорт, пенсійне посвідчення); - заявою про перерахування пенсії на рахунок в ПАТ "Державний ощадний банк України" та двома фотокартками.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з питання поновлення виплати раніш призначеної пенсії, надавши відповідний пакет документів, однак позитивного рішення з цього приводу відповідачем не прийнято.

Крім того, не прийнято такого рішення і на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду, обгрунтовуючи свою позицію відсутністю пенсійної справи в паперорому вигляді та відсутності довідки-атестата про припинення виплати пенсії.

На переконання суду, такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами встановленими в Україні, зокрема, права на отримання пенсії, оскільки відповідачу достеменно відомо, що надання вищевказаних матеріалів не представляється можливим.

Стосовно тверджень відповідача, що відсутність довідки-атестата про припинення виплати пенсії може призвести до подвійного призначення пенсії одного й того ж виду, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідач не надає.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як суб`єкт владних повноважень, не обмежене в можливості перевірити вищевказану інформацію.

Варто також зазначити, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, а тому місце свого проживання останній покинув з об`єктивних, незалежних від нього та загальновідомих підстав.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

За викладених обставин суд визнає протиправним та скасовує Розпорядженням Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.11.2023 року №440/8875/23 та зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту припинення її нарахування та виплати, тобто з 01.03.2014, а також, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядженням Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.11.2023 року №440/8875/23.

Зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту припинення її нарахування та виплати, тобто з 01.03.2014, а також, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко