Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2023 року Справа№200/6551/23

Донецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (з 01.01.2023 року - є правонаступником всіх прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області), щодо не поновлення щомісячних страхових виплат по обом страховим випадкам, призупинених з 01.10.2022 громадянину України, ОСОБА_1 з 01.01.2023;

- скасувати Постанови в разі їх прийняття про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01.10.2022 по обом страховим випадкам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат: номер справи 99279, номер випадку 20121 в розмірі 2 718 (дві тисячі сімсот вісімнадцять гривень) 68 коп. з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 та виплатити заборгованість з 01.10.2022 по 31.08.2023; номер справи 99279, номер випадку 20121.1 в розмірі 3 576 (три тисячі гривень п`ятсот сімдесят шість гривень) 04 коп. з врахуванням перерахунку з 01.03.2023, та виплатити заборгованість з 01.10.2022 по 31.08.2023;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження страхових виплат у межах сукупної суми щомісячної страхової виплати по обом страховим випадкам в розмірі 6 294 (шість тисяч двісті дев`яносто чотири гривні) 72 коп. на користь ОСОБА_1 ;

- встановити судовий контроль, для ефективного виконання передбачених законодавством України обов`язків Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з приводу поновлення нарахувань та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячних страхових виплат по обом страховим випадкам в сукупному розмірі 6294 (шість тисяч двісті дев`яносто чотири гривні) 72 коп. та виплати заборгованості по ним з 01.10.2022 з врахуванням перерахунку з 01.03.2023.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідач, як вважає позивач, припиняючи виплату щомісячних страхових виплат, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту. Вважає бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не поновлення щомісячних страхових виплат позивачу та невиплати заборгованості зі страхових виплат такими, що порушують конституційні права позивача. Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.11.2023 позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано у відповідача докази.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачотримував щомісячні страхові виплати у Добропільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області по 30.09.2022. Згідно постанов відділення Фонду від 14.10.2022 № 14016/99279/20121/54 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» та №14016/99279/20121.1/55 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» виплати припинені з 01.10.2022 згідно п. 6 ст.46 Закону України № 1105-XIV. У період з жовтня 2022 року по теперішній час щомісячні страхові виплати йому не нараховувались та не виплачувались у зв`язку з тим, що за результатом перевірки в рамках Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року № 324-IX та Методики верифікації державних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 26.07.2021 № 426 була встановлена наступна невідповідність за даними Державної прикордонної служби, ОСОБА_1 25.11.2021 перетнув через пункт перетину «Мілове» державний кордон України, вибувши на територію Росії. Інформація про повернення на територію України на час проведення поточної верифікації відсутня. Надалі, ОСОБА_1 до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався, необхідні документи так і не надав, тому постановою відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ; із змінами) припинено (затримано) щомісячні страхові виплати позивачу з 01.10.2022 року. Відповідно до пункту 1.15. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою Правління фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядку №11) закріплено, що у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України, визначені на зазначені цілі суми переказуються управлінням (відділенням) Фонду на їх адресу в порядку, передбаченому міжнародними договорами та постановою Кабінету Міністрів України № 998, якщо міжнародними договорами України не встановлено інші правила здійснення страхових виплат. Згідно з пунктом 3.2.5. Порядку 11, якщо страхові виплати було припинено відповідно до статті 46 Закону на весь час проживання потерпілого за кордоном, щомісячні страхові виплати поновлюються з дати реєстрації потерпілого в Україні, якщо інше не передбачено міждержавними угодами. Відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач перетнув державний кордон України, вибувши на територію Росії, тобто, змінив місце фактичного проживання (перебування) та не повідомив про це у встановлений Порядком №11 строк відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, яке розташоване на підконтрольній українській владі території. Орган Фонду діяв виключно в межах, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством України, тому відсутня протиправність в діях органу Фонду та вина в неотриманні позивачем сум страхових виплат.

Розгляд справи проведено заправилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно дост.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010)є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Суд зазначає, що з 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, ч. 2 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Частинами 3 - 8 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України.

Установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.

Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється.

Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.

Отже, з 01 січня 2023 року (у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.

Судом також встановлено, що станом на час розгляду справи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231) припинено.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, отже, є належним відповідачем у даній справі.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 25.11.2014 № 1422003014.

ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою серії МСЕ № 286707.

ОСОБА_1 з грудня 2014 року перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа в Добропільському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що підтверджується матеріалами справи та не є спірним у даній справі.

Відповідно до постанови Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14 жовтня 2022 року № 14016/99279/20121.1/55 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01 квітня 2001 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 21 жовтня 1989 року. Потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 99279, номер випадку 20121.1, припинено щомісячну страхову виплату в розмірі 3576,04 грн. Підстава припинення: п.6 ст.46 Закону 1105-ХІV. Виплату припинено з 1 жовтня 2022 року.

Також, відповідно до постанови Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14 жовтня 2022 року № 14016/99279/20121/54 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01 квітня 2001 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 26 листопада 2002 року. Потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 99279, номер випадку 20121, припинено щомісячну страхову виплату в розмірі 2718,68 грн. Підстава припинення: п.6 ст. 46 Закону 1105-ХІV. Виплату припинено з 1 жовтня 2022 року.

15 вересня 2023 року представником позивача ОСОБА_2 подана скарга до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій представник позивача просила, зокрема, скасувати рішення чи постанову в разі їх прийняття про припинення потерпілому ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01.10.2022 року по страховим випадкам які сталися із потерпілим, трудове каліцтво 21 жовтня 1989 р., та профзахворювання, що отримане 26 листопада 2002 р., та поновити з 01 вересня 2023 року нарахування та виплату потерпілому ОСОБА_1 номер справи 99279, з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 року, та виплатити заборгованість з 01.10.2022 року по 31.08.2023 року.

У відповідь на звернення представника позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 10.10.2023 №19801-18565/С-02/8-0500/23 повідомило, що відновлення страхових виплат здійснюється на підставі заяви потерпілого з наданням необхідних документів (копій паспорта, довідки про присвоєння ІПН, довідки про взяття на облік як ВПО, довідки про відкриття особового рахунку в установі Ощадбанку). З відповідною заявою ОСОБА_1 до Головного управління, станом на 09.10.2023, не звертався. Електронна особова справа потерпілого в підсистемі ІКІС ПФУ «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» відсутня. Паперова справа ОСОБА_1 передана до Головного управління Пенсійного фонду України. На даний час відсутня технічна можливість надати копію постанови про припинення страхових виплат потерпілому. Також, вказано, що враховуючи зазначене, оскільки запит стосується отримання інформації з обмеженим доступом (персональні дані), для одержання відповіді на запит електронною поштою, необхідно надати сертифікат шифрування кваліфікованого електронного підпису.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV(надалі - Закон № 1105-XIV).

Суд застосовує положення законодавства, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Частинами першою та сьомою статті 36 Закону № 1105-XIV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Строки проведення страхових виплат визначені ст. 47 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Частинами 5 та 6 ст. 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 4 та 7 ст. 47 зазначеного Закону виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат :а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування;д) в інших випадках, передбачених законами.

Згідно зі ст. 46 Закону № 1105-XIV в редакції, яка була чинною на час припинення (зупинення) позивачу страхових виплат, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

За пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до норм статті 7 зазначеного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону № 1706-VII підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.

Відповідно до норм статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов`язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.

Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV, реєстрація міста проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд зауважує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України»: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на п. 1.15, п 3.2.5 Порядку №11, згідно з якими у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України, визначені на зазначені цілі суми переказуються управлінням (відділенням) Фонду на їх адресу в порядку, передбаченому міжнародними договорами та постановою Кабінету Міністрів України № 998, якщо міжнародними договорами України не встановлено інші правила здійснення страхових виплат. Якщо страхові виплати було припинено відповідно до статті 46 Закону на весь час проживання потерпілого за кордоном, щомісячні страхові виплати поновлюються з дати реєстрації потерпілого в Україні, якщо інше не передбачено міждержавними угодами.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється закордонними дипломатичними установами України.

Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Провадження за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин.

З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку, що сам по собі перетин позивачем державного кордону України без оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном не може бути розцінено як таке, оскільки перетин державного кордону, не свідчить про зміну місця проживання.

Суд зазначає, що зазначені відповідачем підстави, щодо припинення страхових виплат не є належними для припинення таких виплат в розумінні статті 46 Закону № 1105-XIV.

З наявної в матеріалах справи довідки МСЕК, вбачається ступінь втрати працездатності позивача, позивач є громадянином України, є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд доходить висновку, що припинення та нездійснення з жовтня 2022 року виплати позивачу страхових виплат є безпідставними.

Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність припинення виплати страхових виплат позивачу за період, починаючи з 01.10.2022. Відповідач не надав суду на день розгляду справи жодних доказів щодо виїзду позивача за кордон на постійне проживання, втрати позивачем громадянства України, та/або набуття ним громадянства іншої держави.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непоновлення щомісячних страхових виплат, призупинених з 01.10.2022 року позивачу з 01.01.2023 року, суд зазначає, що Добропільським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області були допущені протиправні дії щодо припинення виплати позивачу щомісячних страхових виплат, а не бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області як його правонаступника з 1 січня 2023 року, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо визначення розміру страхових виплат, які підлягають поновленню, суд зазначає таке.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, визначення розміру страхових виплат є дискреційним повноваженням відповідача.

Суд розглядає справу в межах даного спору. Спірним питанням у розглядуваній справі є правомірність припинення страхових виплат, натомість, сума страхових виплат, яка позивачу виплачувалася до припинення страхових виплат та яка має бути встановлена після поновлення цих виплат, не є спірною у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що виплата заборгованості по страховим виплатам з 01.10.2022 року з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 року є передчасною, оскільки права позивача в цій частині на час розгляду справи не порушені.

Невірне визначення розміру страхових виплат після їх поновлення та невірне обчислення суми заборгованості по цим виплатам є підставою для подання окремого позову.

Крім того, позивач в позовній заяві просить скасувати рішення чи постанову, в разі їх прийняття, про припинення позивачу щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2022 року.

Враховуючи наявність постанов Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат, суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині шляхом визнання протиправними та скасування постанов Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14 жовтня 2022 року №14016/99279/20121.1/55 та від 14 жовтня 2022 року № 14016/99279/20121/54 про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2022 року по страховим випадкам профзахворювання.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.

З приводу вимог позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України та встановлення порядку і строку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до статті 382 КАС України встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду не буде виконуватись відповідачем тривалий час.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Суд зазначає, що встановлення порядку та строку виконання судового рішення, як і встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, є диспозитивним правом суду.

Отже, в даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду та встановлення порядку і строку виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми страхових виплат не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.

Щодо строку звернення позивача з даним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статей 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма є загальною нормою, яка врегульовує строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених чи оспорюваних прав.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо здійснення страхових виплат, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-ХIV від 29 вересня 1999 року.

Частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-ХIV визначено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Оскільки позивачем оскаржується правомірність припинення здійснення страхових виплат, то застосування шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, може мати наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-ХIV право особи на виплату суми страхової виплати за минулий час у зв`язку із порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

З аналізу приписів наведених норм вбачається, що у разі порушення законодавства про соціальне забезпечення органом, що призначає і виплачує страхові виплати, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з отриманням страхових виплат за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до наявних в матеріалах справи квитанції у сумі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14 жовтня 2022 року № 14016/99279/20121.1/55 про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2022 року по страховому випадку профзахворювання.

Визнати протиправною та скасувати постанову Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14 жовтня 2022 року 14016/99279/20121/54 про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2022 року по страховому випадку профзахворювання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат по обом страховим випадкам з 01 жовтня 2022 року та виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 жовтня 2022 року по день поновлення таких виплат.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча гривень) грн.

Повне судове рішення складено 26.12.2023.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька