ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023м. ДніпроСправа № 904/1645/22Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури м. Дніпро в інтересах держави в особі Міністерством розвитку громад, території та інфраструктури України м. Київ

до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» м Кривий Ріг

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Східний офісу Держаудитслужби м. Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 4291463грн47коп.

представники:

прокурор: Богомол О.М., службове посвідчення №069928 від 01.03.2023;

від позивача: Федоренко О.В. в порядку самопредставництва;

від відповідача: Корж Ю.С., довіреність №280/01 від 17.01.2023, адвокат;

від третьої особи: Мосіна М.І., в порядку самопредставництва.

СУТЬ СПОРУ: Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та території України до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" з позовом про стягнення збитків у розмірі 4291463грн47коп.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень-грудень 2014 року. Це призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданої державному бюджету.

Прокурор послався на акт ревізії №850-39/21 від 09.11.2015, складений фахівцями Криворізької об`єднаної державної фінансової інспекції за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, та вказав про виявлення зайвого отримання відповідачем коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та поставлялась населенню за січень-грудень 2014року в розмірі 4291463грн47коп. До складу цієї суми увійшли:

- сума в розмірі 259538грн необґрунтоване включення до фактичної собівартості амортизаційних витрат;

- сума в розмірі 1844050грн76коп - включення до фактичної собівартості завищених витрат на паливно-мастильні матеріали;

- сума в розмірі 2187874грн71коп - різниця між фактично використаними підприємством та нормативно визначеними втратами теплової енергії в теплових мережах.

Обґрунтовуючи подання позову в інтересах держави в особі Міністерство розвитку громад та територій України, прокурор послався на Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014. Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Міністерство розвитку громад та територій України.

Прокурор вказав, що в листах №15/2-2768вих-21 від 11.11.2021, №15/2-3076вих-21 від 22.12.2021 повідомляв позивача про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби до АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення коштів постановою Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №804/7056/16. Також пропонував повідомити про вжиті уповноваженим органом заходи зі звернення з позовом до суду до АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення коштів.

В листі №7/8.4/492-22 від 17.01.2022 позивач повідомив прокурора про відсутність можливості приймати рішення щодо відшкодування завданих збитків, у тому числі щодо звернення з відповідним позовом до суду.

Прокурор зазначив, що позивач не вжив заходів щодо самостійного звернення з позовом до суду. Тому прокурор звернувся до суду з позовом.

На адресу суду 18.07.2022 надходили пояснення позивача про підтримку заявлених вимог прокурора.

Позивач вказав, що до нього надійшли від Дніпропетровської обласної державної адміністрації зведені реєстри договорів разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків за участі ДП «Криворізька теплоцентраль», у тому числі, договір від 27.05.2014 №30Е/92 на суму 33802490грн, договір від 07.10.2014 №668/30 на суму 27459939грн. Разом з листами позивача від 29.05.2014 №7/20-6384 та від 17.10.2014 №7/10-12387 зазначені договори у складі узагальнених реєстрів договорів про організацію взаєморозрахунків №9 та №22/ОВДП були направлені до Міністерства фінансів України та профінансовані.

На адресу суду 02.08.2022 надходили письмові пояснення третьої особи щодо обставин, встановлених під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» за період з 01.01.2014 по 30.06.2015.

На адресу суду 22.08.2023 надходив відзив відповідача, в якому відповідач просив:

- залишити без розгляду позов прокурора у зв`язку із зловживанням процесуальними правами та повторним зверненням з позовом до відповідача з одним і тим самим предметом, однією і тією ж сумою за тих самих підстав;

Відповідач вказав, що у 2016 році прокурор звертався в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України до відповідача із аналогічною позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 4291463грн47коп, але в межах адміністративного провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/7056/16 від 21.12.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2020 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Постановою Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №804/7056/16 попередні судові рішення скасовані, позов прокурора залишений без розгляду.

- залишити без розгляду позов прокурора через відсутність повноважень та правових підстав для звернення до суду в інтересах Міністерства розвитку громад та територій України;

Відповідач вказав, що саме на Держаудитслужбу покладений обов`язок з фінансового контролю за ефективним використанням коштів, виявлення порушень та притягнення до відповідальності винних осіб. Прокурор незаконно та безпідставно діє в інтересах Міністерства розвитку громад та територій України, належним позивачем має бути саме Держаудитслужба.

- закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

На думку відповідача, спір є публічно-правовим.

- застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог;

Відповідач зазначив, що прокурор скористався своїм правом та у 2016 році в межах строку позовної давності звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 4291463грн47коп. Прокурор вже вичерпав своє право звернення до суду та пропустив строки позовної давності при зверненні з позовом по даній справі. Посилання на введення воєнного стану не заслуговують на увагу, оскільки строк позовної давності сплив 09.11.2018.

- відмовити у задоволенні позовних вимог через безпідставність та недоведеність.

Відповідач вказав, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі №804/16546/15 підтверджено наявність повноважень у органу фінансового контролю надсилати вимогу про усунення порушень на підставі акту ревізії. Правомірність висновків, викладених у вимозі №850-15/1944 від 11.12.2015, складеної на підставі акту №850/-39/21 від 09.11.2015 під час розгляду справи №804/16546/15 судом не досліджувалась.

Відповідач наполягав на тому, що прокурор не довів фінансування різниці в тарифах за 2014 рік в повному обсязі.

Відповідач пояснив, що фінансування в сумі 27459939грн. здійснено на підставі договору про проведення взаєморозрахунків №668/30 від 07.10.2014 та стосується різниці в тарифах за червень-грудень 2014року, як зазначено в акті перевірки №850-39/21.

Відповідач зазначив, що висновок про протиправність поведінки АТ «Криворізька теплоцентраль» при здійсненні розрахунків залежить від висновку щодо правомірності висновків акту перевірки №850-39/21. Рішення щодо цього питання є юрисдикцією адміністративного судочинства. На даний час відсутнє судове рішення, яке б визначало поведінку АТ «Криворізька теплоцентраль» при обчисленні різниці в тарифах за 2014 рік протиправною.

На адресу суду 23.09.2022 надходила відповідь прокурора на відзив

Прокурор звернув увагу, що позов поданий в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України. Тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Прокурор вказав, що висновки відповідача щодо неналежного обрання компетентного органу є безпідставними, спростовуються поясненнями представника позивача про підтримку позовних вимог прокурора.

На думку прокурора, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Прокурор зазначив, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів тощо. Тривалий розгляд справи №804/7056/16 та виконання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду. У прокурора були наявні обґрунтовані підстави вважати, що інтереси держави будуть захищені у зазначеному судовому провадженні шляхом стягнення збитків до державного бюджету.

Прокурор послався на пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та вказав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Прокурор послався на лист Східного офісу Держаудитслужби від 09.09.2022 та вказав, що під час проведення заходів державного фінансового контролю здійснена перевірка достовірності розрахунків заборгованості з різниці в тарифах, яку АТ «Криворізька теплоцентраль» подало у 2021 році за період з 01.01.2015 по 31.05.2021. У поданих АТ «Криворізька теплоцентраль» розрахунках з різниці в тарифах за період з 01.01.2015 по 31.05.2021 обсяг заборгованості з різниці в тарифах на суму 4291463грн47коп, що є предметом спору у справі №904/1645/22, не зменшувався. Збитки відповідачем не відшкодовані.

Прокурор пояснив, що протиправна поведінка та вина відповідача підтверджується також постановою заступника начальника Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області №04-0357/2015 від 24.12.2015 про накладення на генерального директора ДП «Криворізька теплоцентраль» адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 164-2 КУпАП за вищезазначені порушення.

На адресу суду 24.10.2022 надходили заперечення відповідача на відповідь прокурора на відзив.

Відповідач вказав, що в постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №804/7056/16 зазначено про відсутність підстав у справі №804/7056/16 для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Відповідач зазначив, що в листі №7/8.4/492-22 від 17.01.2022 Міністерство розвитку громад та територій України прямо вказало, що воно не є належним суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення в даному випадку до суду.

На адресу суду 02.11.2022 надходили письмові пояснення третьої особи щодо доводів відповідача, викладених у заявах по суті.

Третя особа вказала, що подання позову до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, якщо перший було залишено без розгляду судом, не є зловживанням процесуальним правом. Тому відсутні підстави для залишення без розгляду позовної заяви у справі №904/1645/22.

Третя особа повідомила, що в 2021 році під час проведення Східним офісом Держаудитслужби перевірки з питання правильності визначення розрахунку коштів субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах за 2015-2020 роки та 5 місяців 2021 року наданий розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з центрального опалення АТ «Криворізька теплоцентраль» до якого включено розрахунок обсягу заборгованості за 2015 рік в розмірі 80773634грн. Сума в розмірі 4291463грн в новому розрахунку не була виключена

Третя особа зазначила, що відповідач підтвердив отримання в 2021 році відшкодування різниці в тарифах за 2015 рік в сумі 80789604грн47коп. Із розрахунку не було виключено суму 4291463грн., зайво отриману товариством у 2014 році.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2022 у справі №904/1645/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2023 у справі №904/1645/22, відмовлено у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/1645/23 здійснена заміна позивача Міністерство розвитку громад та території України його правонаступником Міністерством розвитку громад, території та інфраструктури України.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2023 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2023 у справі №904/1645/22. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

В пункті 5.5 постанови Верховного Суду від 18.07.2023 зазначено, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали на відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності, оскільки у справі №804/7056/16 позов залишено без розгляду внаслідок невиконання прокурором вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру, а про необхідність захисту порушеного права не проінформував інший з уповноважених державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах органів, зокрема позивача, який міг би звернутися із захистом порушеного права. Верховний Суд вказав, що вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та прийнятими без врахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19.

Також в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 зазначено, що для визнання чи відмови у визнанні поважними причин пропуску позовної давності оцінці підлягають всі доводи, наведені заявником, у їх взаємозв`язку та з урахуванням встановлених судом обставин справи, в тому числі і щодо особи, чиї права порушені. Суди попередніх інстанцій не надавали оцінку діям прокурора щодо подання нового позову, часових проміжків виконання ним вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", об`єктивних критеріїв які впливають на тривалість витрачання часу для подачі нової позовної заяви. Для визнання чи відмови у визнанні поважними причин пропуску позовної давності оцінці підлягають всі доводи, наведені заявником, у їх взаємозв`язку та з урахуванням встановлених судом обставин справи, в тому числі і щодо особи, чиї права порушені.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 14.08.2023 справу №904/1645/22 передано на розгляд судді Новікової Р.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 суд прийняв справу №904/1645/22 до свого провадження; вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 12.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 суд задовольнив заяву представника позивача від 05.09.2023 про участь у судовому засіданні, призначеному на 12.09.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На адресу суду 12.09.2023 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення прокурора щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.

На адресу суду 12.09.2023 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення позивача щодо суті спору.

Позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 суд відклав підготовче засідання до 04.10.2023.

На електронну адресу суду 03.10.2023 надійшло підписане електронним цифровим підписом клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На електронну адресу суду 03.10.2023 надійшли підписані електронним цифровим підписом пояснення відповідача щодо пропуску строків позовної давності.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

На адресу суду 03.10.2023 надійшли пояснення третьої особи.

Третя особа просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення прокурора до суду та задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі №904/1645/22, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 07.11.2023.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023, від 22.11.2023, занесеними до протоколів судового засідання від 07.11.2023 та від 22.11.2023, суд оголошував перерви в судових засіданнях до 22.11.2023 та до 27.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 суд задовольнив заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.12.2023.

На адресу суду 13.12.2023 за допомогою системи «Електронний суд» надійшли пояснення прокурора щодо зміни номеру рахунку та коду класифікації для обліку доходів державного бюджету.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, відповідача, третьої особи, що надавались під час розгляду справи, суд установив таке.

На виконання п. 2.9 плану роботи Держфінінспекції в Україні на ІІІ квартал 2015 року на підставі направлення №201 від 11.08.2015, виданого начальником Криворізької ОДФІ, фахівцями інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Криворізька теплоцентраль, у тому числі використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, якою виявлено ряд фінансових порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 09.11.2015 №850-39/21.

Перевіркою правильності визначення обсягу заборгованості з різниці в тарифах встановлено таке.

Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі Порядок №30).

Так, відповідно до п. 6 Порядку №30 обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов`язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

Ревізією питання правильності та достовірності визначення ДП Криворізька теплоцентраль фактичних витрат, пов`язаних з наданням послуг населенню за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено, що базою для визначення витрат у Розрахунках із різниці в тарифах, пов`язаних з наданням підприємством послуг населенню, за 2014 рік є: виробнича собівартість продукції, адміністративні витрати в повному обсязі та витрати на збут. В бухгалтерському обліку вказані витрати відображено за Дебетом рахунків 901 Собівартість реалізованих послуг, 92 Адміністративні витрати, 93 Витрати на збут з наступним віднесенням в дебет рахунку 79 Фінансовий результат.

Розмір різниці в тарифах визначався підприємством, як різниця між нарахованими доходами за послуги з опалення населенню та витратами, без урахування податку на додану вартість.

Обсяг фактичних витрат на послуги для населення з постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги, якою затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі Порядок №869).

Відповідно до п. 4 Порядку №869, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку, тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку. Також, відповідно до ст. 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги №1875-IV від 24.06.2004 визначено, що встановлені тарифи на комунальні послуги повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планових витрат на їх виробництво з урахуванням планового прибутку.

Формування тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії для підприємства здійснюється на підставі річного плану відпуску теплової енергії, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів та цін у планованому періоді (п.12 Порядку №869).

При цьому, в ході ревізії встановлено зайве отримання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню в сумі 259 538,0 грн., яке виникло внаслідок не підтвердження даними бухгалтерського обліку амортизаційних витрат, які були включені до Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП Криворізька теплоцентраль за 12 місяців 2014 року.

Так, відповідно даних Головної книги за 2014 рік амортизаційні витрати по ДП Криворізька теплоцентраль за 12 місяців 2014 року складають у сумі 9 667 538,46 грн., а саме: рахунок 131 Знос основних засобів - 8 129 441,33 грн.; рахунок 132 Знос інших необоротних матеріальних активів - 598 888,12 грн.; рахунок 133 Накопичена амортизація нематеріальних активів - 939 178,01 грн.; рахунок 135 Знос інвестиційної нерухомості - 31,00 гривень.

Однак, до Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП "Криворізька теплоцентраль за 12 місяців 2014 року включені амортизаційні витрати у сумі 9 966,0 тис. гривень.

Різниця між даними Головної книги за 2014 рік та Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП "Криворізька теплоцентраль" за 12 місяців 2014 року складають 259 538,0 грн. (9 667 538,0 грн. - 19 366,0 грн. (рахунок 949) - 9 966 000,0 грн.) х 81,66% = 259 538,0 грн.

В результаті завищення фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень-грудень 2014 року, внаслідок включення до фактичної собівартості амортизаційних витрат, ДП Криворізька теплоцентраль завищено Розрахунок заборгованості із різниці в тарифах на суму 259 538,0 грн., що призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданих державному бюджету, на вказану суму.

Вищезазначене є порушенням вимог п. 1, 8 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), п. 5 Порядку №375 та п.п. 16,18 Порядку №869.

Крім того, в ході даної ревізії встановлено завищення фактичних витрат підприємства за 2014 рік в загальній сумі 1 844 050, 76 грн., що виникло внаслідок включення до прямих витрат виробничої собівартості витрати паливно - мастильних матеріалів експлуатації транспортних засобів, які були задіяні на ремонтні роботи.

Із загальної суми витрат ДП Криворізька теплоцентраль окремим рядком виділено витрати на придбання палива зі сторони, спожитого по категоріям: населення, бюджет, інші та на господарські потреби.

Відповідно до п. 18 Порядку №869, до складу планованої виробничої собівартості включаються прямі матеріальні витрати, зокрема витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, інших видів технологічного палива) та електричної енергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з пунктом 13 цього Порядку.

Так, до статті паливо зі сторони Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП Криворізька теплоцентраль за 12 місяців 2014 року включені витрати на паливо у сумі 294 056 593,59 грн., а саме: газ природний у сумі 291 154 738,39 грн., паливо зі сторони (ПММ) у сумі 2 258 205,69 грн. та ПММ загальновиробничих витрат у сумі 643 649,51 грн.

В ході ревізії встановлено, що витрати паливно-мастильних матеріалів експлуатації транспортних засобів у сумі 2 258 205,69 грн. були списані ДП Криворізька теплоцентраль не на рахунок 235 Ремонт та обслуговування необоротних активів, а віднесені на прямі витрати, без урахування 10% ліміту витрат на ремонтні роботи.

Різниця складає (294 056 593,59 грн. - 291 154 738,39 грн. (паливо на технологічні потреби) - 643 649,51 грн. (ПММ загальновиробничі) х 81,66% = 1 844 050,76 грн.

За таких обставин, в результаті завищення фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень - грудень 2014 року, внаслідок включення до фактичної собівартості завищених витрат на паливно-мастильні матеріали, ДП Криворізька теплоцентраль завищено Розрахунок заборгованості із різниці в тарифах на суму 1 844 050,76 грн. (в тому числі за січень-травень 2014 року в сумі 906000,0 грн., червень - грудень 2014 року 938050,76 грн.), що призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданої державному бюджету. Вищезазначене є порушенням п. 1, 8 ст. 9 Закону №996-XIV, п. 6 Порядку №30, п. 16 Порядку №869.

В ході ревізії також встановлено зайве отримання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню в сумі 2 187 874,71 грн., яке виникло внаслідок включення в Розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП Криворізька теплоцентраль за 12 місяців 2014 року понаднормових втрат теплової енергії в мережах за листопад та грудень 2014 року, що є порушенням пп. 3.1.8 КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні", п.5 Порядку №375, п.16,18 Порядку №869 та п. 1, 8 ст. 9 Закону №996-XIV.

Так, нормування втрат теплової енергії в мережах теплопостачання та питомих витрат палива і електроенергії, які використовуються для виробництва та транспортування теплової енергії, здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва (п.14 Порядку №869).

Для ДП Криворізька теплоцентраль, відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94, Київ 1998), загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії складають 20,52%.

Норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії затверджені Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та підписані в.о. генеральним директором ДП Криворізька теплоцентраль Кустарьовим М.С.

При цьому, ревізією нормативних втрат теплової енергії в мережах за 2014 рік встановлено, що підприємство в Розрахунку вартості різниці втрат тепла в мережах між фактичними та нормативними втратами по ДП Криворізька теплоцентраль за січень-грудень 2014 року при розрахунку втрат тепла в мережах застосовує коефіцієнт у розмірі 20,52, який був визначений по результатам випробувань на підставі договору №14 від 09.04.2009 на виконання роботи: Випробування водяних теплових мереж з діаметром головної ділянки Ду=600 мм ДП Криворізька теплоцентраль на втрати тепла через ізоляцію трубопроводів, укладеного між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством Західенергоавтоматика.

В ході ревізії, встановлено, що в жовтні 2009 року на виконання умов зазначеного договору від 09.04.2009 №14 проведені розрахунки втрат тепла під час випробувань зовнішніх водяних теплових мереж ДП Криворізька теплоцентраль від РК-3 до ЦТП-14, при співставленні експлуатаційних теплових втрат прийняті теплові втрати, які одержані під час випробувань.

Згідно РД 34.09.225 (Методические указания по определению теплових потерь в водяных и паровых тепловых сетях) коефіцієнти для подавальних трубопроводів надземного прокладання К=0,908; для зворотних трубопроводів надземного прокладання К=0,827; для трубопроводів підземного прокладання К=1,16 дозволяється застосовувати для розрахунку нормативних втрат тепла через ізоляцію теплопроводів на протязі не більше 5 років.

Отже, в жовтні 2014 року сплинув термін дії застосування коефіцієнтів для подавальних трубопроводів надземного прокладання К=0,908; для зворотних трубопроводів надземного прокладання К=0,827; для трубопроводів підземного прокладання К= 1,16.

Таким чином, відповідач в порушив вимоги п.3.1.8 КТМ 204 Україна 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затвердженим Державним комітетом України по житлово- комунальному господарству від 14.12.1993, яким визначено, що втрати теплової енергії в теплових мережах визначаються за результатами проведених теплових випробовувань. У разі неможливості визначення втрат тепла в теплових мережах на підставі випробовувань допускається приймати величину втрат у частках від відпущеного тепла, але не більше 13 %.

При цьому, в рядку 245 Звіту про транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами за листопад та грудень 2014 року (форма №2-НКП-тепло (місячна)), нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах ліцензіата становлять відповідно 35911Гкал та 41055Гкал.

Питома вага відпущеної теплової енергії для населення, в загальному обсязі корисно відпущеної теплової енергії, становить 81,66%.

Сумарні втрати теплової енергії в теплових мережах для населення становлять 62850,4 Гкал (35911Гкал + 41055Гкал) х 81,66% = 62850,4Гкал).

Собівартість 1 Гкал для категорії населення складає 462,91 гривень.

Різниця між фактично використаним підприємством та нормативно визначеними втратами теплової енергії в теплових мережах для населення становлять 2187874грн71коп. (62 850,4Гкал х (20,52%-13%) х 462,91грн.).

За таких обставин, загалом ревізією питання використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню встановлено зайве отримання коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення відповідних розрахунків, на суму 4291463грн47коп. (259538грн. + 1844050грн76коп. + 2187874грн71коп.).

З метою усунення виявлених порушень на підставі п. 7 ст. 10, ст. 8 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, об`єкту контролю була направлена вимога про усунення порушень від 11.12.2015 №850-15/1944.

Однак, відповідачем не було вжито заходів по усуненню порушень та відшкодуванню завданих збитків у розмірі 4291463грн47коп.

Відповідно до матеріалів справи відповідач звертався з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Криворізької об`єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області Про усунення порушень від 11.12.2015 №850-15/1944. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі №804/16546/15 у задоволенні позову було відмовлено.

В свою чергу, у жовтні 2016 року Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся в інтересах держави в особі Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, правонаступником якої є Східний офіс Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" із позовом про стягнення 4291463грн47коп. до Державного бюджету.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 у справі №804/7056/16 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2020 у справі №804/7056/16 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №804/7056/16 було залишено без розгляду позов прокурора через відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави у вказаній справі.

У зв`язку з цим, Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та території України (правонаступником є Міністерством розвитку громад, території та інфраструктури України) з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення збитків у розмірі 4291463грн47коп.

Щодо дотримання прокурором статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин третьої п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: «Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

При цьому обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №920/284/18, від 03.04.2019 у справі №909/63/18, від 17.04.2019 у справі №916/641/18, від 31.07.2019 у справі №916/2914/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 15.12.2020 у справі №904/82/19, від 27.07.2021 у справі №909/835/18.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровська обласна прокуратура, у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", звернулась до Міністерства розвитку громад та території України з листами від 11.11.2021 №15/2-2768 вих-21 та від 22.12.2021 №15/2-3076 вих-21.

У вказаних листах прокурор зазначив про необхідність Міністерству звернутись до суду для захисту інтересів держави. Прокурор просив повідомити його щодо заходів, які були чи будуть вжиті з метою захисту інтересів держави щодо відшкодування завданих збитків.

У відповідь на такі звернення прокурора, представниками Міністерства розвитку громад та території України були направлені відповіді від 14.12.2021 №65250-21 та від 26.01.2022 №4735-22.

У вказаних відповідях було зазначено, що Міністерство розвитку громад та території України не залучалось до участі у справі №804/7056/16 та не було повідомлено про розгляд такої справи. Крім того позивач наголосив, що, відповідно до висновків Верховного Суду у справі №804/7056/16, звернення з позовом про відшкодування збитків державному бюджету, які виявились у надмірному перерахуванні субвенції, належить до компетенції іншого органу.

Відтак, прокурор встановив, що позивачем не було вчинено жодних дій, направлених на захист інтересів держави у судовому порядку, тобто має місце допущена бездіяльність компетентного органу.

Доказів належного реагування на стверджуванні прокурором у листах порушення інтересів держави, позивачем суду не надано і матеріали справи таких не містять.

Таким чином прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: попередньо, до звернення до суду з позовом, повідомлено уповноважений орган про порушення інтересів держави, чим надано цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави у належний спосіб.

Щодо належності обґрунтування прокурором підстав для звернення з цим позовом.

Прокурором у позові зазначалось про те, що Міністерство розвитку громад та території України є компетентним органом для звернення до суду з цим позовом, як розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 викладено висновок про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами вимог законодавства є безумовним інтересом держави.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Прокурором стверджується у позові про порушення відповідачем інтересів держави та факт нездійснення компетентним органом захисту порушених інтересів.

Порушення ж інтересів держави у даному випадку полягає у надмірному неправомірному перерахуванні бюджетних коштів юридичній особі приватного права.

При цьому учасниками справи, в свою чергу, не було спростовано обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, для обґрунтування підстав для представництва.

За таких обставин, суд вбачає в даному випадку наявність підстав для звернення прокурора до суду за цим позовом в інтересах держави в особі Міністерство розвитку громад та території України.

В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 №1343 Міністерство інфраструктури перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України; Міністерство розвитку громад та територій реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури; установлено, що Міністерство розвитку громад та територій, що припиняється згідно з цією постановою, продовжує виконувати функції та повноваження у визначених сферах до завершення здійснення заходів з приєднання до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, якому передаються функції та повноваження Міністерства розвитку громад та територій; Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства розвитку громад та територій, що реорганізується.

В подальшому, ухвалою Верховного Суду від 19.06.2023 у справі №904/1645/22 суд здійснив заміну позивача Міністерство розвитку громад та території України (код ЄДРПОУ 37471928) його правонаступником Міністерством розвитку громад, території та інфраструктури України (код ЄДРПОУ 37472062).

Щодо належності позивача, в інтересах якого прокурор звернувся до суду з цим позовом.

При визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Отже, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок містить в постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 11.08.2021 у справі №927/719/20.

Так, правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року №2939-XII Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон №2939-XII, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно із статтею 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Орган державного фінансового контролю відповідно до покладених на нього завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. (ст. 8 Закону №2939-ХІІ)

Положеннями статті 10 Закону №2939-ХІІ, визначено права органу державного фінансового контролю, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п. 7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).

Згідно п.4, пп.21 п.6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011 (далі Положення №499/2011) Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів;

- здійснює контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень;

- вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; проводить аналіз стану додержання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування; готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення та запобігання причинам і умовам, які призвели до допущення недоліків і порушень; здійснює контроль за виконанням вимог і пропозицій, поданих Держфінінспекцією України та її територіальними органами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування за результатами державного фінансового контролю, та інформує про це Кабінет Міністрів України і Мінфін України; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законодавства; передає правоохоронним органам матеріали ревізій у разі встановлення порушень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь; інформує правоохоронні органи про факти інших виявлених порушень законодавства.

Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

За пп.15 п.6 Положення №499/2011 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Згідно пп.4 п.4 Положення №499/2011 Держфінінспекція України в тому числі вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

- вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

- звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №868 утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення), визначено, що, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При цьому Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до п. 1 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом державної Аудиторської служби України від 02.06.2016 №23, Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного, Східний офіс Держаудитслужби є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо фінансового контролю за використанням коштів державного та місцевих бюджетів.

В цьому аспекті є безпідставними твердження прокурора, викладені у позовній заяві про те, що Східний офіс Держаудитслужби у даному випадку не може бути позивачем у справі, оскільки завдані збитки стягуються не на його користь, а до державного бюджету.

Як було зазначено в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі №804/16546/15 при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державної фінансової інспекції у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог про усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, може звернутись до суду з позовом про стягнення таких сум з тієї особи, яка повинна їх сплатити.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 15.04.2014 №21-40а14 встановив, що органи державного фінансового контролю, у разі не усунення порушень виявлених у ході проведення ревізії, наділені правом звертатись до суду в інтересах держави щодо стягнення в дохід бюджетів спірних сум з тієї особи, яка повинна їх сплатити.

В свою чергу, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/3534/16 (провадження №11-1059апп18) було зазначено, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, на можливість стягнення збитків завданих державі в судовому порядку органом державного фінансового контролю вказують як норми законодавства України (в тому числі чинного на момент виникнення спірних правовідносин), так і численна судова практика, чим спростовуються доводи позивача (апелянта) щодо можливості визначення позивачем у справі виключно Міністерство розвитку громад та територій України.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади, п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №197 від 30.04.2014 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №850 від 25.09.2019), Мінрегіон є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну політику у сфері розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою, державну житлову політику і політику у сфері благоустрою населених пунктів, державну політику у сфері житлово-комунального господарства, державну політику у сфері поводження з побутовими відходами, державну політику у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури, державну політику у сфері технічного регулювання у будівництві, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у сфері контролю житлово-комунального господарства та у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон.

Частиною 4 ст. 20 Бюджетного Кодексу України передбачено, що відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного Кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів, у т.ч. організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Як передбачено ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до п. 5 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №197 від 30.04.2014, Мінрегіон з метою організації своєї діяльності здійснює в межах повноважень, передбачених законом, разом із відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за цільовим та ефективним використанням державних коштів, передбачених для реалізації проектів, виконання програм (п.п. 1), здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави у відповідних сферах (п.п. 9).

За таких обставин, Мінрегіон є розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми (надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню), тобто компетентним органом, в розумінні положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру, який наділений повноваженнями щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства через забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Таким чином, прокурором правомірно визначено у даному спорі в якості позивача один з уповноважених державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах із захисту її інтересів орган - Міністерство розвитку громад та території України.

Щодо змісту та суті виявленого порушення, наявності підстав для стягнення сум.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом серпня-листопада 2015 року фахівцями Криворізької об`єднаної державної фінансової інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Криворізька теплоцентраль, у тому числі використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади, за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, якою виявлено ряд фінансових порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 09.11.2015 №850-39/21.

Загалом ревізією питання використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню встановлено зайве отримання коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення відповідних розрахунків, на суму 4291463грн47коп (259538грн + 1844050,76коп + 2187874грн71коп).

Тобто безпідставність отримання коштів у вигляді субвенції в розмірі 4291463грн47коп підтверджується висновком уповноваженого органу, який здійснює контроль у сфері використання бюджетних коштів.

З метою усунення виявлених порушень на підставі п. 7 ст. 10, ст. 8 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, об`єкту контролю була направлена вимога про усунення порушень від 11.12.2015 №850-15/1944.

Слід зазначити, що відповідачем не усунуто виявлені порушення та не вжито заходи щодо відшкодуванню завданих збитків.

АТ "Криворізька теплоцентраль" зверталося з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Криворізької об`єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області Про усунення порушень від 11.12.2015 №850-15/1944.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі №804/16546/15 у задоволенні позову було відмовлено.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов.

А саме: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З викладеного вище вбачається, що у діях Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправні дії відповідача, що виявились у завищенні фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень-грудень 2014 року; завдання збитків державному бюджету, які виявились у надмірному, внаслідок завищення фактичних витрат, перерахуванні субвенції відповідачу та її отриманні останнім; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог прокурора. На думку відповідача, строк звернення до суду з цим позовом сплив 09.11.2018.

Прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц (провадження №14-96цc18), від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц (провадження №14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18, пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (провадження №14-132цс18, пункт 61), №522/2201/15-ц (провадження №14-179цс18, пункт 62) та №522/2110/15-ц (провадження №14-247цс18, пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12 (провадження №14-194цс19, пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 (провадження №14-27-цс19, пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц (провадження №14-396цс-19, пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17-ц (провадження №14-448цс19, пункт 28).

Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 Цивільного кодексу України, згідно із частиною четвертою якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження №12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі №911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18)).

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Крім того, за змістом пункту 2 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та пункту 3 частини першої статті 226 цього ж Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017) наявність у провадженні суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є підставою для залишення позову без розгляду.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19

З правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 слідує, що незалежно від причин залишення позовної заяви без розгляду, звернення до суду за захистом прав і тривалий розгляд такої справи може вважатися поважною причиною пропуску позовної давності і судам варто враховувати такі обставини.

У свою чергу, оскільки прокурор вчиняв дії щодо захисту порушеного права у межах справи №804/7056/16, очікував, що воно буде захищене у належний спосіб, помилковим буде відхилення мотивів щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності лише внаслідок неподання одночасно і іншого позову для захисту порушеного права.

Прокурор повідомив, що у серпні, вересні 2021року на адресу Східного офісу Держаудитслужби обласною прокуратурою направлялись листи №15/2-2201вих-21 від20.08.2021, №15/2-24442вих-21 від 27.09.2021 про надання інформації щодо заходів, які були чи будуть вжиті Держаудитслужбою з метою захисту інтересів держави (стягнення з АТ «Криворізька теплоцентраль» збитків у розмірі 4291463грн47коп).

В листах-відповідях №040425-17/7089-2021 від 30.08.2021, №040425-17/8107-2021 від 05.10.2021 Східний офіс Держаудитслужби повідомляв про розгляд питання пред`явлення позову до АТ «Криворізька теплоцентраль» та про недостатнє обсяг фінансування видатків для сплати судового збору до кінця 2021 року.

Прокурор врахував, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави (висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.03.2023 у справі №904/6044/21, від 04.08.2022 у справі №160/5247/20, від 11.11.2021 2022 у справі №160/8411/20).

Тому в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обласна прокуратура направляла листи №15/2-2768вих-21 від 11.11.2021, №15/2-3076вих-21 від 22.12.2021 до Міністерства розвитку громад та території України для надання можливості компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави у належний спосіб.

Оскільки Східний офіс Держаудитслужби та Міністерство розвитку громад та території України не звернулись із самостійними позовами до суду, у червні 2022 року прокурор подав до суду позов в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та території України до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення збитків у розмірі 4291463грн47коп.

Враховуючи викладене, суд вважає поважними причини пропуску строку позовної давності, тому позовні вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України до Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Східного офісу Держаудитслужби про стягнення збитків у розмірі 4291463грн47коп підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог сплачений прокурором судовий збір у загальному розмірі 282673грн77коп (64371грн95коп за подання позову до суду першої інстанції + 96557грн92коп за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції + 128743грн90коп за подання касаційної скарги) покладається на відповідача.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України до Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Східного офісу Держаудитслужби про стягнення збитків у розмірі 4291463грн47коп задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль (ідентифікаційний код: 00130850; місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) на користь Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/Покр.р/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження) збитки у розмірі 4291463грн47коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ідентифікаційний код: 00130850; місцезнаходження: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код: 02909938; місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38) витрати зі сплати судового збору в розмірі 282673грн77коп.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні 13.12.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписаний 25.12.2023.

Суддя Р.Г. Новікова