Справа № 307/1177/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 грудня 2023 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Джуга С.Д., Кожух О.А.,

з участю секретаря: Терпай С.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Тячівського районного суду від 13 червня 2023 року у справі № 307/1177/23 (Головуючий: Бобрушко В.І.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 01 січня 2023 року, близько 15 год. 30 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проїжджаючи по вулиці Партизанській у селі Лопухів, не забезпечив безпеку дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, порушуючи вимоги п.п.1.5, 2.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, не справившись з керуванням допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що рухався пішки в попутному напрямку по проїжджій частині дороги.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді спинального шоку, розриву спинного мозку та перелому шийного відділу хребта на рівні І-ІІ хребців, внаслідок чого ОСОБА_3 помер на місці пригоди. За вищезгаданим фактом ДТП уповноваженими органами було внесено відомості до ЄРДР за №12023071160000001 від 01.01.2023 року та розпочато досудове розслідування.

Внаслідок загибелі ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 , яка є матір`ю загиблого, завдано значну моральну шкоду. У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» згідно полісу №АТ3041775, то ПАТ «Страхова група «ТАС», як страховик, є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023 року, коли сталася ДТП, становив 6 700,00 грн., а тому, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становив 80 400,00 грн. (6700,00 ? 12 = 80400,00 грн.). Оскільки у загиблого ОСОБА_3 , крім матері ОСОБА_1 є ще дружина ОСОБА_4 та малолітній син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , то ОСОБА_1 , як матері загиблого, належить 1/3 частина від загального розміру відшкодування моральної шкоди, що становить 26 800,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група «ТАС" на свою користь 26 800,00 грн. моральної шкоди та 15 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Тячівського районного суду від 13 червня 2023 року Позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 26 800 грн..

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн..

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1 073,60 грн. судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ПАТ «Страхова Група «ТАС» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки, підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог, немає. Для отримання страхового відшкодування, потерпілим особам необхідно звернутися до АТ «Страхова Група «ТАС» в передбаченому законодавством порядку із заявою про страхове відшкодування, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди, що позивачкою не було зроблено. Рішення про виплату страхового відшкодування не приймалося за відсутністю звернення із заявою про виплату страхового відшкодування. Крім цього, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про настання цивільно-правової відповідальності страхувальника, або особи, яка на правовій підставіі експлуатувала забезпечений транспортний засіб та доказів, що саме внаслідок ДТП настала смерть потерпілого. Також скаржник зазначає, що до суду першої інстанції разом із відзивом було подано клопотання, про передання справи на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва, яке було безпідставно проігноровано судом, та безпідставно відхилено було клопотання про зупинення провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Сторони по справі у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується довідками про доставку електронного листа ПАТ «Страхова Група «ТАС» та представнику позивача Коневалик А.В., а тому дана обставина не перешкоджає розгляду справи у відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

01 січня 2023 року, близько 15 години 30 хвилини, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проїжджаючи по вулиці Партизанській в с. Лопухів, не забезпечив безпеку дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, порушуючи вимоги п.п.1.5, 2.3, 12.3 Правил дорожнього руху, не справившись з керуванням, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що рухався пішки в попутному напрямку по проїжджій частині дороги, який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди помер.

По факту даної дорожньо-транспортної пригоди слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області 01 січня 2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071160000001, за правовою кваліфікацією ч.3 ст.286-1 КК України.

Автомобіль «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 VIN-код НОМЕР_2 був застрахований у страховій компанії АТ «СГ «ТАС» і поліс № АТ3041775 на час настання дорожньо-транспортної пригоди був діючим, що підтверджується перевіркою даних чинності полісів внутрішнього страхування.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 09 січня 2023 року виконавчим комітетом Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 02 січня 2023 року за №02, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок спинального шоку, розриву спинного мозку, перелому шийного відділу хребта на рівні І - ІІ хребців.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 08 лютого 1985 року підтверджується те, що позивачка ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_3 , а ОСОБА_6 , який помер помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 являвся його батьком.

В обвинувальному акті від 20 березня 2023 року, складеного слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Чолан В.І., затвердженого прокурором Тячівської окружної прокуратури Петечук А.А., сформульоване наступне обвинувачення: 01 січня 2023 року, близько 15 години 30 хвилини, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїжджаючи по вулиці Партизанській в с. Лопухів, рухаючись по правій смузі руху у напрямку смт. Усть-Чорна, напроти будинку №43, не забезпечив безпеку дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, порушуючи вимоги п.п.1.10, 12.4 Правил дорожнього руху, не справившись з керуванням, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що рухався пішки в попутному напрямку по проїжджій частині дороги, який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому шийного відділу хребта на рівні І-ІІ хребців з повним розривом спинного мозку та зміщенням голови до переду, а хребта позаду, перелому грудного відділу хребта на 11-12 хребців із значним зміщенням по ширині та повним розривом спинного мозку, крововиливом на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в тім`яних областях, масивної гематоми в області правої бокової поверхні грудної клітки, живота та правого стегна, які відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як потягли за собою смерть потерпілого.

Станом на час прийняття судом рішення СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області здійснювалося досудове розслідування даного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023071160000001 від 01 січня 2023 року.

Отже, між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю в ДТП матері позивача, в порядку страхового відшкодування. Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18) та в інших постановах суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Враховуючи наведене, посилання в апеляційній скарзі на те, що судом розглянуто справу за відсутності судового рішення у кримінальному провадженні та на безпідставне відхилення клопотання про зупинення провадження у справі до набрання рішенням у кримінальному провадженні законної сили є помилковими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

При цьому колегія суддів виходить з того, що у справі відповідачем не доведено та судом не встановлено, що дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_3 або непереборної сили.

Отже, підстави для застосування положень статті 1193 ЦК України, яка регулює питання щодо урахування вини потерпілого при відшкодуванні завданої йому шкоди та на яку посилається відповідач, заперечуючи доводи апеляційної скарги, відсутні.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачка не зверталася до відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» судова колегія відхиляє, так як у Законі №1961-IV прямо не передбачено, щодо встановлення досудового порядку урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування і попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика чи МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону №1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, із посиланням на докази, на підставі яких встановлені обставини і їх оцінка відображена у рішенні суду, обґрунтовано задовольнив заявлені позовні вимоги.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду від 13 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 22 грудня 2023 року.

Головуючий

Судді: