Справа № 522/9775/23

Провадження № 2-о/522/333/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р. м. Одеса

Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.

за участю секретаря Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту місця проживання дитини та перебування її на утриманні матері,-

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2023 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту, а саме факту самостійного виховання, перебування на утриманні та постійного проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та перебування на утриманні матері - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування заяви, вказала, що встановлення даного факту необхідно для якнайкращого забезпечення інтересів дитини, так заявник під час піклування за дитиною не буде залежати від формальних погоджень з боку батька, який проживає окремо та життям дитини не переймається, її ініціатив щодо надання можливості дитині відвідувати спортивні та творчі секції, отримувати освіту та лікування, зокрема, за кордоном тощо.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2023 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 14.06.2023 року.

21 грудня 2023 року від Приморської районної адміністрації м. Одеси як органу опіки та піклування надійшов висновок № 01-11/2088/1вих за яким вирішено вважати можливим визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник заявника просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав, просив задовольнити.

Заінтересована особа, викликаний належним чином в порядку п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, будь-яких клопотань чи пояснень стосовно вимог заявника не надав.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно зі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі; прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 28.02.2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 17.08.2015 року, серія НОМЕР_2 .

Згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2018 року (справа № 522/4557/18) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 27.04.2023 року № 2023/003311627, за відомостями Одеської територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 28.12.2019 року.

Місце реєстрації малолітнього ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 . Проте, на даний час ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом КП «ЖКС «Фонтанський» від 22.03.2023 року.

Як підтверджується довідкою приватного закладу «Початкова школа міста Одеси ім. Теофіла Ріхтера» від 14.04.2023 року № 11 ОСОБА_3 навчається в 2-му класі приватного закладу початкової школи.

З характеристики, виданої на ім`я ОСОБА_3 10.05.2023 року, вбачається наступне: «.. ОСОБА_3 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Має навчальні досягнення високого рівня. Навчається в повну міру своїх сил. Має хорошу пам`ять, добре та швидко запам`ятовує учбовий матеріал. Виявляє логічне мислення. На уроках завжди уважний, активний, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам. Має добрий загальний розвиток. Багато читає. До виконання доручень ставиться сумлінно. Веселий, товариський, врівноважений, розсудливий, дисциплінований. Правила поведінки завжди свідомо виконує, користується повагою серед викладачів, та має авторитет серед товаришів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Мати - ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина, приводить та забирає дитину з школи, відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям сина, допомагає при організації виконання домашнього завдання а також у розвитку пізнавальних здібностей сина, його читання та письма. Крім того, мати забезпечує дитину матеріально, самостійно займається вихованням сина, стежить за його успішністю, за їх побутовими умовами, харчуванням, одягом. Тактовна, терпляча, вміє знаходити компромісні рішення і навчає дитину. ОСОБА_3 висловлюється про матір з ніжністю і повагою. Завжди охайно виглядає, неконфліктний, спокійний. Сім`ю ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 можна вважати гармонійною, відкритою, з чіткими соціальними межами».

ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_3 уклала від його імені з сімейним лікарем Декларацію № 0000-03НТ-ТНМХ про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

ОСОБА_1 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «КОТЕКНА Україна ЛІМІТЕД» з 28.09.2017 року на посаді старшого менеджера з координації інспекцій, а її дохід за період з 01.09.2022 року по 28.02.2023 року склав 458 877,42 грн. Вказане підтверджується відповідною довідкою, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «КОТЕКНА Україна ШМІТЕД» 20.03.2023 року № 20/03/1-к.

З висновку Приморської районної адміністрації м. Одеси як органу опіки та піклування від 21.12.2023 № 01-11/2088/1вих вбачається, що згідно з довідкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в учбовому закладі. Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» № ВР-01899877, виданою Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 19.12.2023 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Згідно з довідкою, наданою КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради від 20.12.2023 року № 0787, ОСОБА_1 згідно з даними архіву, реєстратури та картотеки Центру не значиться. На психіатричному та наркологічному обліку не перебуває. Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї/особи наданого Центром соціальних служб Одеської міської ради від 19.12.2023 року № 719/165с/1.39 фахівцями із соціальної роботи ЦСС ОМР у Приморському районі здійснено відвідування за місцем проживання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , про що складений акт оцінки потреб сім`ї/особи. Родина проживає в 3-х кімнатній квартирі. В наявності газо-, водо-, електропостачання. Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради 19.12.2023 року проведено обстеження умов проживання гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт, відповідно до якого встановлено, що квартира розміщена на 3-му поверсі 3-х поверхового будинку, загальна площа - 64 кв.м, житлова площа -54 кв.м, квартира має 3 кімнати, в квартирі зроблений ремонт, в наявності меблі, побутова техніка. Для виховання та розвитку дітей створені такі умови: дитина має окрему кімнату, ліжко, іграшки, одяг та взуття відповідно віку та сезону.

Також, зазначеним висновком вирішено вважати можливим визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В оцінці доводів заяви суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У статті 19 СК України встановлено, що під час розгляду спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що положення статті 162 СК України покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Вирішуючи справу, враховуючи наведені норми матеріального права, у повному обсязі встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю, з огляду на таке.

Визначаючи місце проживання дитини, надавши належну оцінку усім обставинам справи, зокрема тому, що заявниця працевлаштована та отримує дохід, має власне житло та постійне місце проживання, суд робить висновок, що мати може забезпечити належні умови для проживання та виховання дитини.

Суд враховує, що ОСОБА_2 проживає окремо та не турбується про забезпечення дитини найнеобхіднішим. Будь-яких даних, які б свідчили про створення батьку перешкод щодо можливості спілкуватися з сином суду не надані, інформація про те, що батько звертався до органу опіки та піклування з питання визначення порядку та способу участі у спілкуванні та вихованні дитини відсутня.

Крім того, суд враховує, що після розірвання шлюбу у батька змінився спосіб життя, а сім`я фактично перестала існувати.

Суд також надає оцінку висновку органу опіки та піклування, наданому з приводу вирішення питання проживання дитини, та дійшов переконання, що він ґрунтується на належно встановлених та досліджених обставинах справи, а тому з урахуванням частини шостої статті 19 СК України визнає його таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Будь-які докази на підтвердження того, що залишення малолітнього ОСОБА_3 у його матері ОСОБА_1 є небезпечним для життя, здоров`я і морального виховання дитини, суду не надано.

Отже, на час ухвалення рішення судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде мати негативний вплив на дитину. З огляду на такі обставини суд, враховуючи інтереси дитини, яка проживає в атмосфері любові, турботи, та захисту, не встановив вагомих підстав для відмови у заяві ОСОБА_1 .

Отже, суд, визначаючи місце проживання малолітньої дитини з матір`ю, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку у звичному для неї середовищі.

Згідно з частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне законодавство надає особі можливості звернутися до суду з заявою про встановлення факту який має юридичне значення, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 після розірвання шлюбу залишився проживати та на даний час проживає зі своєю матір`ю, а також те, що заявником створені всі умови для проживання дитини, вона здійснює над сином опіку, доглядає його, та піклується про його стан здоров`я, то вирішення судом питання про встановлення факту місця проживання малолітнього сина з матір`ю буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному.

При цьому, суд зауважує, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не позбавляє права батька спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір`ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник є доведеними та не спростованими, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту місця проживання дитини та перебування її на утриманні матері - задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання, перебування на утриманні та постійного проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та перебування на утриманні матері - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26.12.2023 року.

Суддя