печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7493/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєрова Олена Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна, про визнання недійними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійним договору дарування, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У лютому 2022 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Сєрова О. В., приватний нотаріус КМНО Буглак О. Г., про визнання недійними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійним договору дарування, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з автомобіля та 1/3 частини двокімнатної квартири. 28 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину, приховавши від нотаріуса, що позивач є спадкоємцем померлого та являється інвалідом 2 групи. В подальшому ОСОБА_3 продала успадковану частину квартири. Оскільки позивач є інвалідом 2 групи, то він має право на обов`язкову частку у спадщині, а відтак спірні свідоцтва про право на спадщину мають бути визнані недійсними, а також правочини щодо подальшого відчуження спадкового майна.

Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позов, в якому зазначила, що позивач вказав, що у має у власності житло та є співвласником двокімнатної квартири, яка оспорюється в суді, якщо спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов`язковій або більша, то правила статті 1241 ЦК України не застосовуються. Прізвище позивача ОСОБА_5 , а прізвище спадкодавця ОСОБА_7 , а відтак постає питання батьківства.

Також відповідач ОСОБА_3 подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що позивач пропустив строк на прийняття спадщини, у встановленому законом порядку спадщину не прийняв. Позивача не можна вважати непрацездатним в контексті частини першої статті 1241 ЦК України і до нього не має бути застосована дана норма закону.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали та просили задовольнити.

Відповідач та представник відповідача проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року у справі відкрито провадження для розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року витребувано докази у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2022 року в порядку вжиття заходів забезпечення позову накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та на автомобіль Міцубісі Паджеро Вагон, 2008 року випуску, державний номер - НОМЕР_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно із заповітом, посвідченим 07 лютого 2019 року приватним нотаріусом КМНО Сєровою О. В., ОСОБА_7 усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що за законом матиме право він заповідав гр. ОСОБА_3

30 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Сєрової О. В. із заявою про прийняття спадщини, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько - гр. ОСОБА_7 , що мешкав в АДРЕСА_1 . На день смерті гр. ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, на яке померлий залишив заповіт на ім`я ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сєровою О. В., 07 лютого 2019 року, за реєстровим № 518. Також у заяві ОСОБА_3 зазначила, що крім неї, спадкоємців більше немає.

28 жовтня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Сєровою О. В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/3 частини квартири номер АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю. Це свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину вищезазначеного майна видано ОСОБА_3 . Право власності на 1/3 частин вищезазначеної квартири, підлягає державній реєстрації, яка проводиться приватним нотаріусом КМНО Сєровою О. В., одночасно з видачею цього Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

28 жовтня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Сєровою О. В. видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, днз НОМЕР_1 .

19 листопада 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір дарування 1/100 частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Буглак О. Г., згідно з яким дарувальник подарувала, а обдаровувана прийняла в дар 1/100 частину квартири АДРЕСА_1 .

19 листопада 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу 97/300 частин квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Буглак О. Г., згідно з яким продавець передала, а покупець прийняв у власність належну продавцю на праві спільної часткової власності 97/300 частин квартири АДРЕСА_1 .

10 грудня 2021 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до приватного нотаріуса КМНО Сєрової О. В. із заявою про прийняття спадщини за законом, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - гр. ОСОБА_7 , що мешкав в АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина. Відповідно до ст. 1241, ч. 3 ст. 1235 ЦК України, у зв`язку з наявністю заповіту на ім`я ОСОБА_3 , та у зв`язку з тим, що він є повнолітнім непрацездатним сином спадкодавця, він має право на спадкування половини частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом (має право на спадкування обов`язкової частки) та бажає прийняти спадкове майно, яке входить до складу спадщини, де б воно не було і з чого б воно не складалося.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у Рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов`язкову частку у спадщині неповнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), виходив з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» осіб з інвалідністю I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частину четверту статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані особами з інвалідністю в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності.

Непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону (стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Пунктом 5.9 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), врегульовано, що право на обов`язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 ЦК України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов`язкової частки. Право на обов`язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 ЦК України йому роз`яснено і він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, тобто повнолітньою дитиною спадкодавця, визнаною особою з інвалідністю в установленому законом порядку, а з урахуванням роз`яснень, наведених Конституційним Судом України у Рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014, незалежно від групи інвалідності він спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з спадкоємців у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що позивача не можна вважати непрацездатним в контексті частини першої статті 1241 ЦК України і до нього не має бути застосована дана норма закону.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що якщо спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов`язковій або більша, то правила статті 1241 ЦК України не застосовуються, оскільки зі змісту заповіту спадкодавця ОСОБА_7 не вбачається будь-яких обмежень та обтяжень для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, позивача у справі.

Не заслуговують посилання відповідача на відмінність букви у прізвищі позивача ОСОБА_5 та прізвищі спадкодавця ОСОБА_7 , оскільки відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз від 29 листопада 2023 року № 056/1525-а, українські прізвища ОСОБА_5 (паспорт, запис ОСОБА_5 ) та ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_7 ), запис російською мовою ОСОБА_5 (свідоцтво про народження, запис ОСОБА_5 , батько ОСОБА_7 ) у документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи та її родичів є ідентичними.

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що розбіжності між документальними записами прізвища виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм при його міжмовних перетвореннях, що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач пропустив строк на прийняття спадщини, у встановленому законом порядку спадщину не прийняв, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Частиною першою статті 1298 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 463/1540/14-ц (провадження № 61-5735св19) зроблено висновок, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

Отже, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.

Такі правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 204/8885/19 (провадження № 61-14347 св 21).

Суд не приймає до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), на які посилається ОСОБА_3 , оскільки у тій справі особа, яка мала право на обов`язкову частку у спадщині взагалі не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, натомість ОСОБА_5 вчинено дії щодо прийняття спадщини, подано відповідну заяву нотаріусу.

Враховуючи все вищенаведене, а також те, що видані свідоцтва про право на спадщину порушують спадкові права позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позову про визнання недійними таких свідоцтв про право на спадщину.

Оскільки суд визнав недійсним, зокрема, свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину квартири, то суд також визнає недійсними правочини за якими в подальшому таке майно було відчужено ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 206, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєрова Олена Валеріївна (адреса: 01033, м. Київ, вул. Ш. Руставелі, буд. 32, офіс 5), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна (адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 28), про визнання недійними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійним договору дарування, визнання недійсним договору купівлі-продажу - задовольнити.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину від 28 жовтня 2021 року, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на ім`я ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (в нотаріальному реєстрі № 4323) та на автомобіль Міцубісі Паджеро Вагон, 2008 року випуску, що мав державний номер НОМЕР_1 (в реєстрі № 4325).

Визнати недійсним договір дарування 1/100 частини квартири АДРЕСА_1 , укладеним 19 листопада 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 97/300 частини квартири АДРЕСА_1 , укладеним 19 листопада 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення виготовлено 25 грудня 2023 року.

Суддя С. В. Вовк