Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 грудня 2023 р. Справа №520/32614/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не повідомлення про результати розгляду Рапорту на звільнення Позивача від 20.10.2023 року та не звільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами за ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та такою, що порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути направлений пакет документів, включаючи рапорт на звільнення ОСОБА_1 від 20.10.2023 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 за ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відмова у звільненні позивача за сімейними обставинами є неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача. Підстави звільнення військовослужбовців регламентує ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та надав всі підтверджуючі наявність підстав для звільнення документи. Таким чином, на думку позивача, він має всі встановлені законодавством підстави для звільнення з військової служби.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що в доданому пакеті документів до позовної заяви відсутня довідка медико-соціальної комісії про необхідність постійного стороннього догляду за його матір`ю, а було надано лише висновок №1033 від 07.08.2023 лікарсько-консультативної комісії.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 призваний до лав Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 №69/2022.

На сьогодні позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді оперативного чергового командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач, у нього є необхідність здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом II групи, інвалідність встановлена безстроково. Інші особи, які можуть здійснювати догляд за матір`ю позивача - відсутні.

У зв`язку з такими обставинами позивач 13.09.2023 звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив звільнити його з лав Збройних Сил України на підставі частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», до якого додав копії паспорту, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_3 , довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, довідки до акту огляду МСЕК №702265 серія 12 ААВ від 26.06.2023, висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійний основі, виданий 07.08.2023 року КНП «Міська поліклініка №24», медичного висновку лікарсько-консультативної комісії №1033 від 07.08.2023, Акту встановлення факту здійснення догляду від 11.08.2023 року №23, виданого Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради.

Листом в/ч НОМЕР_2 від 06.10.2023 у в задоволенні рапорту про звільнення ОСОБА_1 відмовлено, оскільки в наданому на розгляд пакеті документів відсутня довідка медико-соціальної комісії про необхідність постійного стороннього догляду за його матір`ю, а було надано до розгляду лише висновок №1033 від 07.08.2023 лікарсько - консультативної комісії, який, до речі, призначений лише для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих органів державної влади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Позивач в уточненому позові вказав, що з листа в/ч НОМЕР_2 від 06.10.2023 йому стало відомо, що він проходить службу за контрактом.

Позивач повторно направив до в/ч НОМЕР_2 рапорт від 20.10.2023 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами з посиланням на п.3 ч.5 ст. 26 «Про військовий обов`язок і військову службу» з тих самих підстав - необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом II групи, так як відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Як вказав позивач, на момент подання уточненого позову його не повідомлено про результати розгляду Рапорту на звільнення від 20.10.2023, надісланого на адресу відповідача 21.10.2023 та 24.10.2023.

Відповідачем не надано до суду доказів прийняття рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 20.10.2023.

У відзиві відповідач вказав, що військовослужбовцем ОСОБА_2 не подано повторний рапорт на звільнення з підстав п.3 ч.5, ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» до командування ВЧ НОМЕР_2 , а також до військової частини не подані документи, які підтверджують право ОСОБА_2 звільнитися з військової служби, які повинні бути відповідним чином завірені.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду його рапорту та незвільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до п.п.г п.3 ч.5 ст.26 Закону під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно з п.п.1 п.35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й", "л" та "о" пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Як встановлено судом, позивачем подано рапорт від 20.10.2023, який надіслано засобами поштового зв`язку Командиру Військової частини НОМЕР_2 через Міністерство оборони України з посиланням на дотриманням режиму таємності у зв`язку із введенням воєнного стану.

Так, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення або розміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану» від 24.03.2022 року №2160-ІХ є кримінально караним діяння щодо поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Рапорт відповідає вимогам п.233 Положення, у ньому зазначені підстави для звільнення з військової служби, а також до рапорту додано пакет документів, що підтверджують факт необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом П групи, інвалідність встановлена безстроково.

Зокрема, документами, що підтверджують такі обставини, є довідка до акту огляду МСЕК №702265 серія 12 ААВ від 26.06.2023; висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійний основі, який виданий ОСОБА_3 07.08.2023 року КНП «Міська поліклініка №24», медичний висновок лікарсько - консультативної комісії №1033 від 07.08.2023; акт встановлення факту здійснення догляду від 11.08.2023№23, виданого Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, відповідно до якого ОСОБА_1 здійснює догляд за ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 27 листопада 1980 року, відповідно до якого ОСОБА_3 є матір`ю позивача; довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї), відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наданий пакет документів підтверджує право позивача на звільнення з військової служби за п.п.г п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки містить медичний висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я №1033 від 07.08.2023.

При цьому аргументи відзиву про те, що у пакеті документів відсутня довідка медико - соціальної комісії про необхідність постійного стороннього догляду за матір`ю позивача, є неприйнятними, адже подання такої довідки передбачено приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

20 вересня 2023 року набрав чинності Закон України «Про правотворчу діяльність», який визначає ієрархічну систему нормативно-правових актів.

Частина 1 ст.19 цього Закону визначає, що юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Відповідно до пунктів 3 і 5 ч.2 ст.19 Закону з урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів: закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України; постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України.

Відтак, правозастосуванню у спірних правовідносинах підлягають приписи закону як акту вищої юридичної сили.

Також суд зважає на той факт, що пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" доповнено підпунктом "г" згідно із Законом № 2169-IX від 01.04.2022, при цьому зміни до Постанови Кабміну № 413 носились востаннє Постановою Кабміну № 477 від 27.07.2016.

В означеному аспекті також суттєвим є той факт, що норма пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" застосовується під час дії воєнного стану, у той час яке Постанова №413 таких застережень не містить.

Відтак, посилання відповідача на відсутність документів, передбачених підзаконним нормативно-правовим актом, що не відповідає приписам Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", є проявом надмірного формалізму, що порушує права позивача як військовослужбовця.

Суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути направлений пакет документів, включаючи рапорт на звільнення ОСОБА_1 від 20.10.2023 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 за ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не повідомлення про результати розгляду Рапорту на звільнення ОСОБА_1 від 20.10.2023 та не звільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами за ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт на звільнення ОСОБА_1 від 20.10.2023 з доданими документами та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням висновків суду у цій справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 25 грудня 2023 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ