ф

ОКРЕМА ДУМКА

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа №640/2933/20

адміністративне провадження №К/990/6509/22

судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Білак М.В. на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Організація Українських Націоналістів» про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Короткий виклад історії справи

У лютому 2020 року Міністерство юстиції України (далі - Мінюст України) звернулося до суду з адміністративним позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії «Організація Українських Націоналістів» (далі - політична партія «ОУН») від 17 листопада 1993 року № 518.

В обґрунтування позовних вимог Мінюст України зазначав про те, що політична партія «ОУН» протягом останніх десяти років не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України і народних депутатів України, що є підставою для анулювання реєстрації цієї політичної партії відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон №2365-ІІІ).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове яким позов задоволено частково.

Анульовано реєстрацію політичної партії «ОУН».

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Політична партія «ОУН» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду 10 листопада 2022 року справу №640/2933/20 передано на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року касаційну скаргу політичної партії «ОУН» задоволено частково.

Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Водночас хочу зазначити, що ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року витребувано від політичної партії «ОУН» докази уповноваження на ведення справи в суді касаційної інстанції від імені політичної партії «ОУН» (рішення, довіреність, договір тощо) адвоката Стражника Т.В. Витребувано від адвоката Стражника Т.В. договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №б/н від 16 лютого 2022 року, укладений ним з політичною партією «ОУН». Зобов`язано політичну партію «ОУН» та адвоката Стражника Т.В. надати суду належним чином засвідчені копії витребуваних доказів до 07 листопада 2023 року.

На виконання вимог ухвали відповідач 31 жовтня 2023 року подав заяву, в якій вказав про те, що у грудні 2022 року помер керівник Партії - Перший заступник Голови Партії ОСОБА_2, який надавав повноваження адвокату Стражнику Т.В. для представництва у суді. Всі документи партії були у нього, віднайти їх неможливо. Також і з огляду на військові події втрачено багато інших історичних, юридичних документів ОУН та реліквії Партії. На даний час адвокат Стражник Т.В. перебуває за кордоном і партія не відмовляється від його правової допомоги.

01 листопада 2023 року через підсистему «Електронний суд» зареєстровано додаткові пояснення у справі від адвоката Стражника Т.В., в яких він повідомив що представляє інтереси партії в суді на підставі домовленостей з її керівником - першим заступником Голови Партії ОСОБА_2; вже довгий час знаходиться за кордоном та не знає коли повернеться, а тому фізично надати документи, які залишилися в місті Києві, не може. При цьому відмічав, що відповідач, в особі діючого керівника, не відмовлявся від його юридичної допомоги.

З цього приводу вважаю за необхідне звернути увагу на вимоги частини першої та четвертої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до яких адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 27 вказаного Закону визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі і лише у виключних випадках може вчинятися усно.

На підтвердження повноважень на подання касаційної скарги адвокат Стражник Т.В. надав копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги політичній партії «ОУН», виданий на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 16 лютого 2022 року у справі №640/2933/20 у Окружному адміністративному суді м. Києва, у Шостому апеляційному адміністративному суді, у Верховному Суді. Вказано, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Також у матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги ПП «ОУН» на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 17 серпня 2021 року у справі №640/2933/20 у Окружному адміністративному суді м. Києва, у Шостому апеляційному адміністративному суді, у Верховному Суді.

Проте вищевказані договори про надання правової допомоги, на підставі яких видавалися ордери, адвокатом Стражником Т.В. не надавалися ні в самостійному порядку, ні на виконання вимоги ухвали Верховного Суду, що позбавляє можливості перевірити обсяг як повноважень адвоката-представника, так і дійсну волю відповідача реалізувати своє право на підписання касаційної скарги не самостійно, а через адвоката (представника).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 вказувала на те, що звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Слід звернути увагу на те, що питання представництва відповідача було спірним також і у судах першої та апеляційної інстанцій.

Доказів обрання голови, секретаря або інших осіб політичної партії «ОУН», які мають повноваження на підписання, зокрема, договору про надання правової допомоги та подачу касаційної скарги, матеріали касаційної скарги не містять. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що у них юридично та фактично відсутнє керівництво; не обрано Голову Партії та склад керівних органів; установчі документи Партії втратили свою чинність. Крім того, відповідач зазначав про зміну у 2020 році найменування партії з політичної партії «ОУН» на політичну партію «ФАВОРИТ» та про обрання керівних органів вже нової партії.

Участь у адміністративному процесі процесуального представника, як правило, обумовлена волевиявленням конкретного позивача, відповідача, третьої особи (стаття 55 КАС України) або ж приписами закону (стаття 56 КАС України, Закону України «Про безоплатну правову допомогу», Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тощо).

Звідси можна виснувати, що участь у адміністративній справі процесуального представника поза волею зацікавленого суб`єкта (сторони, третьої особи), або якщо участь представника не передбачена законом, взагалі виключається і є неможливою. Тобто без уповноваження сторони, третьої особи, представник у адміністративному процесі не здійснює і не може здійснювати жодних процесуальних дій, він не набуває процесуальних прав та не несе ніяких процесуальних обов`язків.

Оскільки адвокатом Стражником Т.В. не було надано належних доказів уповноваження на підписання та подання касаційної скарги в інтересах політичної партії «ОУН», на моє переконання суд касаційної інстанції мав би на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України закрити касаційне провадження, з огляду на те, що після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу подано від імені відповідача представником, повноваження якого належним чином не підтверджені, тобто подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Основні мотиви, викладені у постанові Верховного Суду

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 листопада 1993 року зареєстровано політичну партію «ОУН», на підтвердження чого Мінюстом України видано відповідне свідоцтво № 518, внесено запис до Єдиного реєстру громадських формувань.

На звернення Мінюсту України листом від 31 січня 2020 року № 21-41-211 ЦВК повідомила про дати проведення чергових і позачергових виборів Президента України, чергових, позачергових, проміжних і повторних виборів народних депутатів України та додала до свого листа перелік політичних партій (блоків політичних партій), які висували кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному і в одномандатних виборчих округах та які подавали до ЦВК документи для реєстрації відповідних кандидатів у період з 01 січня 2005 року по дату надання цієї відповіді.

На основі наданої інформації Мінюст України виснував, що політична партія «ОУН» протягом останніх десяти років не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, у зв`язку з чим просив анулювати реєстраційне свідоцтво політичної партії.

Верховний Суд слушно зауважив, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року №2-рп/2007, що положення статей 36 та 69 Конституції України, статті 24 Закону №2365-ІІІ дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Частиною другою статті 34 КАС України визначено, що при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення.

У той же час, відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Враховуючи що судовою палатою за наслідками встановлених у цій справі обставин, а також доказів, які містяться у матеріалах справи, скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року та направлено справу на новий апеляційний розгляд, висловлюю незгоду із прийнятою постановою, виходячи з такого.

Політичні партії в Україні відповідно до частини другої статті 36 Конституції України сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Народне волевиявлення здійснюється через вибори і референдум та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69 Основного Закону України). Отже, участь партій у виборах є конституційним обов`язком, безумовним до виконання.

Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Вказана норма передбачає, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Форми участі політичних партій у виборах різноманітні і визначені законодавством, однак Виборчий кодекс України (пункт 3 частини першої статті 22 цього Кодексу) визнає за політичною партією набуття статусу суб`єкта виборчого процесу за умови висування партією кандидатів.

Висування партією кандидатів відбувається на з`їзді партії, що є необхідною, але не достатньою умовою для повноцінної участі у виборах. Порядок висування кандидатів партією встановлено приписами частини першої статті 53 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та частини четвертої статті 47 Закону України «Про вибори Президента України».

У свою чергу реєстрація кандидата має місце виключно після його висування та за умови подання відповідного переліку документів до ЦВК (статті 54, 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», стаття 51 Закону України «Про вибори Президента України»).

Згідно із частиною третьою статті 22 Виборчого кодексу України у разі відмови у реєстрації або скасування реєстрації усіх висунутих партією кандидатів, остання втрачає статус суб`єкта виборчого процесу, тобто не бере участі у виборах.

Таким чином, неподання партією висунутих нею кандидатів для реєстрації у встановлений законодавством строк призводить до втрати нею статусу суб`єкта виборчого процесу.

Саме рішення ЦВК про реєстрацію висунутих кандидатів від партії на загальнодержавних виборах є логічним завершенням процесу висування кандидатів і у такому випадку можна вважати, що партія взяла участь у виборах і виконала свій конституційний обов`язок.

Правова позиція щодо оцінки взаємозв`язку акту висування кандидатів політичною партією на її з`їзді та реєстрацією висунутих партією кандидатів ЦВК була викладена у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 640/2973/20 та від 21 вересня 2022 року у справі №640/2935/20, відповідно до якої факт висування своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України на з`їзді політичної партії, є важливим етапом у виборчому процесі, однак не вирішальним для цих правовідносин, з якими пов`язується анулювання реєстраційного свідоцтва партії. Вирішальним моментом для завершення процесу висування кандидатів на загальнодержавних виборах, є факт прийняття рішення ЦВК про реєстрацію кандидатів від партії на відповідних виборах. Відмова ЦВК зареєструвати кандидатів, висунутих партією, засвідчує недотримання партією вимог закону при висуванні кандидатів, а отже, неналежне виконання свого конституційного обов`язку.

У разі відсутності такого факту, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ у Мінюсту України, як контролюючого органу, з`являється обов`язок звернутися до суду із позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва партії, оскільки протягом десятирічного строку партією не було висунуто своїх кандидатів на загальнодержавних виборах.

З огляну на висловлену раніше Верховним Судом правову позицію щодо обов`язкового позитивного рішення ЦВК про реєстрацію кандидата від партії на відповідних виборах, висловлюю незгоду з висновком судової палати в частині того, що висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок «задекларувати» своє рішення шляхом подання документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації, незважаючи на відмову у реєстрації такого кандидата, і є достатнім свідченням того, що політична партія не допустила бездіяльності у виборчому процесі.

Також не вважаю обґрунтованим висновок, викладений у постанові судової палати, про те, що відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» таких кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах, не може бути достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином, як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу.

Виконання обов`язку «задекларувати» своє рішення про участь у виборах шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання реєстрації, є недостатньою та неналежною формою участі політичної партії у виборах та у політичному житті країни. Адже політична партія може таким чином «задекларувати» висування кандидатом особи, яка не має пасивного виборчого права (наприклад, має судимість), що не можна вважати її участю у виборах.

У продовження своєї позиції щодо обов`язковості факту прийняття рішення ЦВК про реєстрацію кандидатів від партії на відповідних виборах хочу також звернути увагу на постанову ЦВК від 03 лютого 2021 року № 35 про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутої політичною партією «ОУН» в одномандатному виборчому окрузі №87 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року.

Судова палата погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що висування у січні 2021 року відповідачем кандидата на виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 87 не вплине на факт висування політичною партією кандидатів на загальнодержавних виборах в означений позовом період. У той же час колегія суддів висловила думку про необхідність щонайменше пересвідчитися у дійсності намірів політичної партії взяти участь у політичному житті держави.

У той же час, відповідно до рішення від 03 лютого 2021 року № 35, ЦВК встановила грубі порушення вимог виборчого законодавства при поданні документів щодо реєстрації кандидата у народні депутати України, висунутого політичною партією «ОУН», зокрема: «заяву про реєстрацію ОСОБА_1 не скріплено печаткою Політичної партії «ОУН»; всупереч вимогам статей 45, 57 Закону України «Про запобігання корупції», Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» стосовно декларування майнового стану, доходів, витрат і зобов`язань фінансового характеру під час реєстрації кандидатів у народні депутати України на проміжних виборах народних депутатів України, подану для реєстрації кандидатом лише на паперових носіях декларацію ОСОБА_1 не розміщено в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а її подання здійснювалося не шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК; подану квитанцію (в сумі 1 грн) не визнано документом про внесення грошової застави; не подано фотографії кандидата, її автобіографії та передвиборної програми в електронному вигляді».

Також 12 березня 2021 року ЦВК винесла постанову № 112 про звернення до Національної поліції України для проведення перевірки викладених у цій постанові обставин та в разі виявлення підстав вжиття згідно із законодавством України заходів реагування. У цій постанові, в частині, що стосується висування кандидатів у народні депутати України політичною партією «ОУН», вказано, що на підтвердження статусу суб`єктів висування кандидатів надано копію рішення з`їзду партії щодо «включення відомостей про партію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», підписи голови та секретаря якого посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар К.Ю. разом з копіями інших сімох з`їздів різних політичних партій. Проте у відповіді Мінюст України вказав про відсутність змін до відомостей про такі політичні партії. Водночас, 10 лютого 2021 року до ЦВК надійшло звернення в.о. голови політичної партії «ОУН», голови Івано-Франківської політичної партії «ОУН» ОСОБА_2 з повідомленням, що вказана політична партія «не висувала ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України на проміжних виборах по 87 окрузі»; «взагалі не проводила Великого Збору (З`їзду) стосовно участі партії у проміжних виборах до ВР», а також що документи, подані від цієї політичної партії до Комісії, «є сфальсифіковані». Кандидатом ОСОБА_1 подано на паперових носіях однакові за змістом і формою декларації разом з іншими дванадцятьма кандидатами від різних політичних партій, характерною ознакою яких є їх заповнення, імовірно, одним і тим самим почерком.

Такі рішення ЦВК свідчать як про безвідповідальне ставлення відповідача до своїх конституційних обов`язків щодо сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, обов`язкової участі у виборчому процесі, так і про його бездіяльність як об`єднання громадян, що виразилося у непроведенні з`їздів/зборів партії упродовж тривалого часу.

На мою думку, висування політичною партією кандидата у народні депутати у січні 2021 року виходить за межі підстав звернення до суду та часових проміжків, відповідно не може впливати на результат розгляду справи. Листом ЦВК від 31 січня 2020 року, який був підставою для звернення Мінюсту України до суду з цим позовом, підтверджено відсутність інформації щодо висування політичною партією «ОУН» кандидатів на виборах за останні 10 років, тобто до 2019 року включно.

У той же час не менш важливим є питання про наявність у відповідача статусу юридичної особи як умови для діяльності політичної партії загалом, на що обґрунтовано звернуто увагу в постанові Суду.

Так, пунктом 2 розділу VI «Заключні положення» Закону № 2365-ІІІ встановлено, що прийняття цього Закону не тягне за собою перереєстрацію політичних партій.

Пунктом 3 розділу VI «Заключні положення» Закону № 2365-ІІІ визначено, що політичним партіям не пізніш як через один рік після проведення найближчих за часом після набуття чинності цим Законом виборів до Верховної Ради України здійснити необхідні заходи з метою забезпечення виконання вимог цього Закону, внести необхідні уточнення до статутних документів та подати їх до Міністерства юстиції України. Однак вимоги перереєстрації політичної партії з метою набуття чи підтвердження статусу юридичної особи ані цим пунктом, ані іншими положеннями Закону № 2365-ІІІ не передбачено

До набрання чинності Законом № 2365-ІІІ вимоги щодо реєстрації політичних партій були встановлені чинним на той час Законом «Про об`єднання громадян» (далі - Закон № 2460-ХІІ). Частини друга та третя статті 14 Закону № 2460-ХІІ (в редакції, чинній на час реєстрації політичної партії «ОУН») встановлювали, що у разі реєстрації об`єднання громадян набуває статусу юридичної особи, а також що політичні партії підлягали обов`язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Отже, і до набрання чинності Законом № 2365-ІІІ у 2001 році політичні партії, зареєстровані відповідно до Закону № 2460-ХІІ, набували статусу юридичної особи з моменту реєстрації. Таким чином, умови набуття статусу юридичної особи політичною партією не змінилися після набрання чинності Законом № 2365-ІІІ.

Судами встановлено, що 17 листопада 1993 року Мінюстом України видано свідоцтво № 518 про реєстрацію об`єднання громадян - Організація Українських Націоналістів в Україні (ОУНвУ), вид об`єднання - політична партія. Внесено запис в Єдиний реєстр громадських формувань на підставі вказаного свідоцтва з найменуванням формування - політична партія «Організація Українських Націоналістів» (ОУН).

Відповідно до частини другої статті 11 Закону № 2365-ІІІ кожна зареєстрована політична партія набуває статусу юридичної особи. Таким чином, з моменту реєстрації 17 листопада 1993 року політична партія «ОУН» має статус юридичної особи відповідно до закону. Жодних додаткових дій чи рішень з боку Мінюсту України для підтвердження цього статусу законодавством не передбачено. Закон також не передбачає втрати зареєстрованою партією статусу юридичної особи. Отже, твердження відповідача про відсутність у партії статусу юридичної особи не відповідає законодавству, а отже, не обґрунтоване.

Водночас судова палата дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не пересвідчився у виконанні відповідачем вимог Законів України «Про політичні партії в Україні» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», наявності статусу юридичної особи, як умови для діяльності політичної партії загалом, що стало підставою для направлення справи на новий розгляд.

На моє переконання, є помилковим висновок судової палати Верховного Суду про направлення справи на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду, вважаючи що судом апеляційної інстанції висловлений висновок про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії «ОУН» на підставі неповно встановлених обставин справи, а також що обсяг встановлених в цій справі обставин справи не дозволяє належним чином оцінити правильність застосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ у вимірі спірних правовідносин.

За вказаних обставин вважаю обґрунтованим та правомірним висновок суду апеляційної інстанції про анулювання реєстрації політичної партії «ОУН», оскільки упродовж останніх десяти років (з 2009 року по січень 2020 року) кандидати від політичної партії не реєструвалися по виборах на пост Президента України та/або народних депутатів України і ніяких об`єктивних перешкод для виконання обов`язку партії брати участь у виборах позивач чи інші суб`єкти не створювали.

Анулювання реєстрації політичної партії відбувається судом за зверненням Мінюсту України (контролюючого органу) після закінчення десятирічного періоду бездіяльності у виконанні свого конституційного обов`язку щодо висування своїх кандидатів на загальнодержавних виборах.

Тому постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року слід було залишити без змін.

Суддя М.В. Білак