ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 140/3984/22

адміністративне провадження № К/990/35350/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у касаційній інстанції справу №140/3984/22

за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Ковальчуком В.Д.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого Курильця А.Р., суддів Гінди О.М., Мікули О.І.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ НКРЕКП від 12.05.2022 № 143-к про накладення на позивача дисциплінарного стягнення;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ НКРЕКП від 13.05.2022 № 144-к про звільнення позивача з посади завідувача Сектору НКРЕКП у Волинські області;

1.3. поновити позивача на посаді завідувача Сектору НКРЕКП у Волинські області з 13.05.2022;

1.4. стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13.05.2022 по день ухвалення рішення судом;

1.5. допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді з 13.05.2022;

1.6. допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з посади, на його думку, належним чином не мотивовані та є такими, що порушують його законні права та є протиправними, оскільки в період роботи комісії закінчився шестимісячний термін застосування до позивача дисциплінарного стягнення з дня його виявлення, передбачений гарантіями прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення і викладеними у частині п`ятій статті 74 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII), позивачу не було надано можливость ознайомитися з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення, висновок Дисциплінарної комісії щодо вчинення позивачем дій несумісних з його посадою ґрунтується виключно на підставі розслідування кримінального провадження та повідомлення позивача про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України. Повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення дисциплінарною комісією трактується як доконаний факт, в той час, як на сьогоднішній день вина позивача не доведена в судовому порядку.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. ОСОБА_1 16.05.2006 склав Присягу державного службовця.

4. Посаду завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області ОСОБА_1 обіймав з 17.12.2014.

5. Директор Департаменту ліцензійного контролю НКРЕКП - Зеленюк Я.М. 11.03.2022 звернувся до керівника апарату НКРЕКП - Кострикіна О.В. із службовою запискою від 11.03.2022 № 412.2.3/14-22 щодо порушення дисциплінарного провадження відносно завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області - ОСОБА_1 .

6. У вищенаведеному службовому листі Зеленюк Я.М. , вказав, що дії ОСОБА_1 та фактичні обставини, які зокрема викладені у листі Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області від 20.09.2021 №7424/24/7-2021 (вхідний НКРЕКП від 21.09.2021 № 18906) мають ознаки дисциплінарного проступку у вигляді грубого порушення Присяги державного службовця.

7. Керівником апарату НКРЕКП - Кострикіним О.В. на підставі статей 68, 72 Закону № 889-VIII та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039, з метою встановлення та визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку було видано наказ НКРЕКП від 11.03.2022 № 83-к «Про порушення дисциплінарного провадження», яким було прийнято рішення здійснити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області.

8. Наказом від 22.04.2022 № 128-к керівником апарату НКРЕКП - Кострикіним О.В. продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження.

9. Дисциплінарна комісія за наслідками розгляду матеріалів дисциплінарної справи дійшла висновку, що ОСОБА_1 своїми діями такими як, надання консультацій з питання ліцензування господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг в індивідуальному порядку, подальшої зустрічі із представником суб`єкта господарювання поза межами адміністративної будівлі Сектору НКРЕКП у Волинській області у робочий час, з метою отримання неправомірної вигоди від суб`єкта господарювання, який мав намір отримати ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії електричної енергії споживачу, свідчать про несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області та порушення принципів державної служби, зазначених у статті 4 Закону № 889-VIII, які визначають основні риси, сутність, зміст і значення державної служби.

10. 09.05.2022 внесено подання до суб`єкта призначення щодо застосування до ОСОБА_1 , завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII (за порушення Присяги державного службовця).

11. За результатами розгляду подання суб`єкт призначення (керівник апарату НКРЕКП - Кострикін О.В ) видав наказ від 12.05.2022 № 143 - к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

12. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої 87 Закону № 889-VIII наказом від 13.05.2022 № 144-к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивач був звільнений з посади державної служби.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022, у позові відмовлено.

13.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, погодився з висновком дисциплінарної комісії про те, що здійснення позивачем консультації з питань ліцензування господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг в індивідуальному порядку, в робочий час, поза межами будівлі Сектору НКРЕКП є дисциплінарним проступком, який не узгоджується із обов`язками завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області, які визначені пунктом 5.4 Положення про Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Волинській області та вірно кваліфіковано, як порушення Присяги державного службовця.

13.2. Суди попередніх інстанцій не погодилися із твердженнями позивача про те, що строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності закінчився 22.03.2022 відраховуючи його з 22.09.2021, тобто з дня коли суб`єкт призначення дізнався щодо порушення відносно позивача кримінального провадження, який на думку останнього і є днем виявлення дисциплінарного порушення.

13.3. За оцінкою судів обох інстанцій саме повідомлення слідчого управління містить лише інформацію про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 КК України та затримання ОСОБА_1 в порядку статті 208 КПК України, а тому зазначена інформація не вказувала на скоєння позивачем дисциплінарного правопорушення.

13.4. За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачу стало відомо про скоєння позивачем дисциплінарного проступку лише після порушення відносно нього дисциплінарного провадження 11.03.2022, а тому уважали строки притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не порушеними.

13.5. Поряд із цим, суди обох інстанцій, перевіривши доводи позивача про порушення процедури дисциплінарного провадження при притягненні його до дисциплінарної відповідальності, установили, що відповідачем були дотримані процедурні питання: позивач знав щодо порушення відносно нього дисциплінарного провадження, неодноразово надавав пояснення, йому направлялися копії рішень.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

14. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення судів обох інстанцій та ухвалити нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

14.1. Ця касаційна скарга, з урахуванням поданих на виконання ухвали Суду про залишення касаційної скарги без руху, подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права згідно пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

14.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 73 Закону № 889-VIII, викладених у постанові від 22.10.2019 у справі №815/7532/16. Уважає, що відповідач в резолютивній частині оскаржуваного наказу не визначив обставини, які вказують на вчинення позивачем проступку, який порочить його як державного службовця та дискредитує державний орган, що є Порушенням присяги державного службовця, та не обґрунтував підстав для кваліфікації встановленого з боку позивача проступку за вказаними положеннями.

14.3. У цьому зв`язку скаржник указує на відсутність висновків Верховного Суду у тотожних справах стосовно того, що здійснення консультацій з питань ліцензування господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг в індивідуальному порядку, в робочий час, поза межами будівлі Сектору НКРЕКП є дисциплінарним проступком, який не узгоджується із обов`язками завідувача цього Сектору, які визначені пунктом 5.4 Положення про Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у Волинської області та кваліфікується як порушення Присяги державного службовця.

14.4. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме вимог частини третьої статті 65 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, а також частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII, відповідно до якої дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

14.5. Скаржник уважає помилковими висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що повідомлення слідчого управління містить лише інформацію про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 КК України та затримання в порядку статті 208 КПК України, а тому зазначена інформація не вказувала на вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, у зв`язку з чим суди обох інстанцій безпідставно погодилися з твердженнями відповідача, про те, що останньому стало відомо про скоєння позивачем такого проступку лише після порушення відносно нього дисциплінарного провадження 11.03.2022, що призвело до неправильних висновків про те, що строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не порушені.

14.6. У цьому контексті скаржник наголошує, що у його випадку початком перебігу шестимісячного строку для цілей притягнення до дисциплінарної відповідальності варто уважати 22.09.2021, тобто день, коли суб`єкт призначення (Керівник апарату НКРЕКП) дізнавшись напередодні про порушення проти нього кримінального провадження, документально підтвердив цей факт, підписавши лист НКРЕКП від 22.09.2021 № 1779/27.1/5-21, адресований Слідчому управлінню Головного управління Національної поліції у Волинській області. Тобто шестимісячний строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, на його переконання, закінчився 22.03.2022 у період, коли працювала дисциплінарна комісія НКРЕКП, яка і повинна була це встановити та закрити дисциплінарне провадження.

14.7. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що висновки дисциплінарної комісії ґрунтуються виключно на матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні та повідомленні позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, яке трактується комісією як доконаний факт, хоча його вина не доведена в судовому порядку.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.01.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 30.10.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиція інших учасників справи

17. НКРЕКП, не погодившись із доводами касації, подала письмовий відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

17.1. На думку НКРЕКП є хибними та помилковими твердження позивача про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 815/7532/19, позаяк правовідносини у вказаній справі не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

17.2. З урахуванням норм частини десятої статті 69 Закону № 889-VIII, відповідно до якої результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення, уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що днем виявлення дисциплінарного проступку є день складення подання дисциплінарної комісії, складеного за результатом розгляду дисциплінарної справи, у зв`язку з чим відповідачем не порушено норм частини п`ятої статті 74 означеного Закону, як на тому наполягає скаржник у касаційній скарзі.

17.3. Наполягає, що здійснення позивачем консультацій з питань ліцензування господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг в індивідуальному порядку, в робочий час. Поза межами будівлі Сектору НКРЕКП жодним чином не узгоджується із обов`язками завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області, які визначені пунктом 5.4 Положення, та утворює склад дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, що було правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

18. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

20. Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до державного службовця такого виняткового виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 1 частини другої статті 65 та пункту 4 частини першої 87 Закону № 889-VIII.

21. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

22. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи. Територіальні органи Регулятора утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за його рішенням як структурні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються Регулятором. Повноваження територіальних органів визначаються Регулятором відповідно до закону (частини третя - четверта статті 1 Закону № 1540-VIII).

23. На працівників центрального апарату і територіальних органів Регулятора поширюється правовий статус державних службовців. Апарат Регулятора очолює керівник апарату, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Регулятора (частина п`ята статті 8 Закону № 1540-VIII).

24. Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону № 1540-VIII Регулятор затверджує правила професійної етики, що застосовуються до членів Регулятора, працівників центрального апарату і територіальних органів Регулятора. Правила професійної етики, зокрема, повинні містити:

(1) вимоги щодо проведення членами Регулятора зустрічей з представниками суб`єктів, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та/або суб`єктів, пов`язаних з ними відносинами контролю, з питань провадження такими суб`єктами діяльності за участю не менше двох інших членів Регулятора або керівників структурних підрозділів, а в разі проведення зустрічей працівниками центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора - за участю не менше двох інших працівників;

(2) зобов`язання повідомляти членами Регулятора, працівниками центрального апарату і територіальних органів Регулятора про наявність конфлікту інтересів у процесі виконання ними службових повноважень.

25. Правила професійної етики, що застосовуються до членів, працівників центрального апарату і територіальних органів НКРЕКП, затверджені постановою НКРЕКП від 08.06.2017 № 756 (далі - Правила професійної етики), визначають принципи професійної етики, якими зобов`язані керуватися члени, працівники центрального апарату територіальних органів НКРЕКП, під час виконання посадових обов`язків у відносинах з державними органами, фізичними та юридичними особами, які покликані сприяти утвердженню таких особистих та ділових якостей і моральних норм, як високий професіоналізм, неупередженість, чесність, порядність та здатність протистояти намаганням неправомірного впливу на службову діяльність.

26. Пунктами 4, 5 та 6 визначено, що дія цих Правил поширюється на працівників НКРЕКП. Вимоги цих Правил є обов`язковими з моменту призначення на посаду членів НКРЕКП, працівників центрального апарату та/або територіального органу. Професійна діяльність працівників НКРЕКП ґрунтується на загальних правилах етичної поведінки державних службовців, а також основних принципах діяльності НКРЕКП, а саме: (1) законності, (2) самостійності і незалежності, (3) компетентності, (4) ефективності, (5) справедливості, (6) прогнозованості та своєчасності прийняття рішень, (7) неупередженості та об`єктивності під час прийняття рішень, (8) відкритості та прозорості, гласності процесу державного регулювання, (9) недопущення дискримінації, (10) відповідальності за прийняті рішення.

27. Пунктом 12 указаних Правил визначено, що члени НКРЕКП проводять зустрічі з представниками суб`єктів, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та/або суб`єктів, пов`язаних з ними відносинами контролю, з питань провадження такими суб`єктами діяльності за умови участі не менше двох інших членів НКРЕКП або керівників структурних підрозділів, а в разі проведення зустрічей працівниками НКРЕКП - за участю не менше двох інших працівників.

28. Указаною нормою Регулятором на виконання частини п`ятої статті 5 Закону №1540-VIII передбачено пряму заборону для працівників структурних підрозділів НКРЕКП проводити зустрічі з представниками суб`єктів, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та/або суб`єктів, пов`язаних з ними відносинами контролю, з питань провадження такими суб`єктами діяльності, без участі не менше двох інших працівників, що спрямовано на забезпечення, зокрема, таких основних принципів діяльності НКРЕКП як неупередженість та об`єктивність під час прийняття рішень, відкритість та прозорість, гласність процесу державного регулювання.

29. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений із вимогами Правил професійної етики та, зокрема, із положеннями пункту 12 цих Правил.

30. Положення про Сектор НКРЕКП у Волинській області затверджено в.о. керівника апарату НКРЕКП 17.02.2020, відповідно до пункту 1.1 якого Сектор є самостійним структурним підрозділом НКРЕКП без статусу юридичної особи, діє відповідно до цього Положення. З питань проходження державної служби Сектор підпорядковується керівнику апарату та функціонально директору Департаменту ліцензійного контролю.

31. Сектор очолює завідувач, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом керівника апарату НКРЕКП в установленому законодавством порядку (пункт 5.1 Положення).

32. На посаду завідувача Сектору призначається особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про державну службу» (пункт 5.1 Положення).

33. Повноваження завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області визначені пунктом 5.4 Положення про цей Сектор, відповідно до якого завідувач Сектору згідно покладених на нього завдань, обов`язків та повноважень, серед іншого, (5.4.1) здійснює керівництво діяльністю Сектору; (5.4.2) розподіляє функції і обов`язки між працівниками Сектору; (5.4.3) розробляє положення про Сектор та посадові інструкції працівників Сектору; (5.4.4) вживає заходів щодо удосконалення організації та підвищення ефективності роботи Сектору; (5.4.5) забезпечує належне виконання покладених на сектор завдань і функцій та їх відповідність меті, передбаченій пунктом 1.2 цього Положення; (5.4.6) підписує документи з питань, що належать до компетенції Сектору; (5.4.7) в межах компетенції, виступає як представник НКРЕКП на зустрічах із споживачами, ліцензіатами, консультантами, представниками місцевих органів виконавчої влади у питаннях захисту інтересів споживачів; […] (5.4.13) забезпечує дотримання працівниками Сектору правил внутрішнього службового розпорядку та виконавської дисципліни, професійної етики, а також законодавства України з питань державної служби та запобігання корупції тощо.

34. Тож забезпечення дотримання працівниками Сектору правил професійної етики, які відображають основні принципи діяльності НКРЕКП та на яких має ґрунтуватися уся професійна діяльність працівників НКРЕКП, є безпосереднім обов`язком завідувача Сектору відповідно до підпункту 5.4.13 пункту 5.4 Положення про Сектор НКРЕКП у Волинській області.

35. Завідувач та працівники Сектору несуть відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання або невиконання посадових обов`язків бездіяльність, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов`язаних з прийняттям на державну службу та її проходженням, у інших випадках, визначених законами України (пункт 6.1 Положення).

36. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII).

37. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням, зокрема, таких принципів: (1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; (2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; (3) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; (4) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця та інші.

38. До основних обов`язків державного службовця віднесено, серед інших, такі: (1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; (2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; (3) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; (4) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби та інші (частина перша статті 8 Закону № 889-VIII).

39. Відповідно до частини першої статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: (1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; (2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; (3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

40. Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за № 1203/29333, затверджені Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, метою яких є зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, формування позитивної репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також забезпечення інформування громадян про норми етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.

41. Частиною першою статті 36 Закону № 889-VIII передбачено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця. Особа, яка вперше займає посаду державної служби, набуває статусу державного службовця з дня складення Присяги державного службовця (частина п`ята статті 36 Закону № 889-VIII).

42. За обставинами цієї справи ОСОБА_1 склав Присягу державного службовця 16.05.2006.

43. На той час зміст Присяги державних службовців визначався статтею 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 N 3723-XII (втратив чинність на підставі Закону від 10.12.2015 N 889-VIII), частиною першою якої визначалося, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці (частина друга статті 17 Закону N 3723-XII).

44. За невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 64 Закону № 889-VIII).

45. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина перша статті 65 Закону № 889-VIII).

46. Частиною другою статті 65 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарними проступками є: (1) порушення Присяги державного службовця; (2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; (3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; (4) дії, що шкодять авторитету державної служби; (5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; (6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; (7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; (8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; (9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

47. Отже, порушення Присяги державного службовця за Законом № 889-VIII є видом дисциплінарного проступку.

48. Додержання присяги є обов`язком державного службовця, що слідує із сукупності обов`язків державного службовця, передбачених статтями 8, 62 Закону № 889-VIII. Дотримання державним службовцем своїх обов`язків є необхідною умовою довіри з боку суспільства до державних інституцій від імені, яких діють державні службовці.

49. У постановах від 14.04.2020 у справі № 815/6549/16, від 27.04.2020 у справі №826/10854/17, від 26.05.2022 у справі №420/6190/20 та інших Верховний Суд, підтримуючу усталену позицію Суду щодо аналізу змісту Присяги державного службовця, наголосив, що Присяга має природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового зобов`язання державного службовця. З аналізу тексту Присяги слідує, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

49.1. Верховний Суд у вказаних постановах підкреслив, що Присяга державного службовця, серед іншого, передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тож порушення Присяги - це також несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

50. Оскаржуючи судові рішення з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 послався у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 73 Закону № 889-VIII, викладених у постанові від 22.10.2019 у справі № 815/7532/16. У цьому зв`язку звертає увагу, що відповідач в резолютивній частині оскаржуваного наказу не визначив обставини, які вказують на вчинення позивачем проступку, який порочить його як державного службовця та дискредитує державний орган, що містило б склад такого дисциплінарного проступку, як Порушення присяги державного службовця, та не обґрунтував підстав для кваліфікації встановленого з боку позивача проступку за вказаними положеннями.

51. Колегія суддів враховує, що підставою для касаційного оскарження за вказаним пунктом є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

52. Так, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в інший спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

53. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

54. Надаючи оцінку наведеним у касаційній скарзі доводам з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зауважує, що обставини справи № 815/7532/16 не є подібними до обставин цієї справи, оскільки за обставинами справи № 815/7532/16 відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади, нормативною підставою визначив пункт 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII (порушення Присяги державного службовця) всупереч висновкам Дисциплінарної комісії про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 9 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII (використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб), не обґрунтувавши при цьому підстав для зміни кваліфікації встановленого з боку позивача проступку за положеннями пункту 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII та не визначивши, які саме дії позивача є порушенням Присяги.

55. Натомість за обставинами цієї справи Дисциплінарна комісія за наслідками розгляду матеріалів дисциплінарної справи дійшла висновку, що ОСОБА_1 своїми діями такими як, надання консультацій з питання ліцензування господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг в індивідуальному порядку, подальшої зустрічі із представником суб`єкта господарювання поза межами адміністративної будівлі Сектору НКРЕКП у Волинській області у робочий час, з метою отримання неправомірної вигоди від суб`єкта господарювання, який мав намір отримати ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії електричної енергії споживачу, свідчать про несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області та порушення принципів державної служби, зазначених у статті 4 Закону № 889-VIII, які визначають основні риси, сутність, зміст і значення державної служби. На підставі висновку службового розслідування Дисциплінарна комісія внесла подання від 10.09.2022 суб`єкту призначення про застосування до ОСОБА_1 , завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII (за порушення Присяги державного службовця), за наслідками розгляду якого суб`єкт призначення (керівник апарату НКРЕКП - Кострикін О.В ) наказом від 12.05.2022 № 143 - к наклав на позивача дисциплінарне стягнення, а наказом від 13.05.2022 № 144-к звільнив позивача з посади державної служби відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої 87 Закону № 889-VIII.

56. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, погодився з висновком дисциплінарної комісії про те, що здійснення позивачем консультації з питань ліцензування господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг в індивідуальному порядку, в робочий час, поза межами будівлі Сектору НКРЕКП є дисциплінарним проступком, який не узгоджується із обов`язками завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області, які визначені пунктом 5.4 Положення про Сектор Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Волинській області та вірно кваліфіковано, як порушення Присяги державного службовця.

57. Таким чином доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

58. Реагуючи на доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що висновки дисциплінарної комісії ґрунтуються виключно на матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні та повідомленні позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, хоча його вина не доведена в судовому порядку, Суд нагадує, що згідно його усталеного підходу не є порушенням порядку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил професійної етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою чи таке провадження було закрите.

59. Склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений дисциплінарним провадженням на підставі зібраних у цьому провадженні матеріалів, в тому числі і поясненнях самого позивача, та аналізувався під кутом зору правил професійної етики. При цьому, дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється у межах кримінального провадження.

60. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме вимог частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII, колегія суддів враховує таке.

61. Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: (1) зауваження; (2) догана; (3) попередження про неповну службову відповідність; (4) звільнення з посади державної служби.

62. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону № 889-VIII).

63. Пунктом 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

64. Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду (частина третя статті 65 Закону №889-VIII).

65. Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 889-VIII керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.

66. Керівник державної служби, який в установленому цим Законом порядку не вжив заходів для притягнення підпорядкованого йому державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок, а також не подав матеріали про вчинення державним службовцем адміністративного проступку, корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, кримінального правопорушення до органу, уповноваженого розглядати справи про такі правопорушення, несе відповідальність згідно із законом (частина четверта статті 63 Закону № 889-VIII).

67. Статтею 74 Закону № 889-VIII серед гарантій прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, закріплено, зокрема, що дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення (частина п`ята).

68. Отже, дисциплінарне стягнення на державного службовця може накладатися не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, але не пізніше одного року після його вчинення.

69. Важливо враховувати, що норма частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII передбачає, обчислення шестимісячного строку для застосування дисциплінарного стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме дисциплінарного проступку. Своєю чергою виявлення дисциплінарного проступку означає не тільки отримання інформації про протиправну поведінку або (та) виявлення факту (дії), але і встановлення характеру порушення, шкідливих наслідків такого порушення, причинно-наслідкового зв`язку між виявленим порушенням та шкідливими наслідками, вини державного службовця.

70. З наведеного слідує, що день виявлення факту (дії, бездіяльності) та день виявлення у діях державного службовця дисциплінарного проступку можуть не збігатися у часі.

71. Водночас необхідно мати на увазі, що Закон прямо не передбачає продовження граничного терміну для застосування дисциплінарного стягнення, що обчислюється з дня виявлення проступку, у зв`язку з проведенням службового розслідування в самому органі (установі), перевірки правоохоронними органами, а також у зв`язку з порушенням кримінальної справи, проведенням попереднього розслідування.

72. Однак, керівник державної служби, який в силу приписів частини першої статті 63 Закону № 889-VIII несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності, має довести чому, дізнавшись про факт (дію), він зміг виявити дисциплінарний проступок у діях державного службовця лише за збігом певного часу.

73. Скаржник, не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про визначення початку перебігу строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності лише після порушення відносно нього дисциплінарного провадження 11.03.2022, наголошує, що у його випадку початком перебігу шестимісячного строку для цілей притягнення до дисциплінарної відповідальності варто уважати 22.09.2021, тобто день, коли суб`єкт призначення (керівник апарату НКРЕКП) дізнавшись напередодні про порушення проти нього кримінального провадження, документально підтвердив цей факт, підписавши лист НКРЕКП від 22.09.2021 № 1779/27.1/5-21, адресований Слідчому управлінню Головного управління Національної поліції у Волинській області, у зв`язку з чим строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності, на його думку, закінчився 22.03.2022.

74. Як слідує із змісту оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій не встановлювали обставин щодо (1) моменту, коли керівник державної служби дізнався про факт затримання ОСОБА_1 та порушення проти нього кримінального провадження, (2) причин, з яких керівник державної служби лише 11.03.2022 зміг виявити, що обставини затримання ОСОБА_1 свідчать про наявність саме дисциплінарного проступку у його діях, як не встановили і обставин, які передували прийняттю відповідного рішення про здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 .

75. Проте, встановлення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки прямо впливає на визначення дня початку перебігу строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

76. Не з`ясованим судами залишилося і питання чи не перебував позивач у період з 22.09.2021 до 11.03.2022 на лікарняному чи у відпустці, періоди перебування у яких відповідно до частини третьої статті 65 Закону № 889-VIII мають виключатися із обрахунку шестимісячного строку для застосування дисциплінарного стягнення.

77. З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не надали належної оцінки підставам цього позову та не встановили відповідних обставин, внаслідок чого дійшли передчасних висновків щодо визначення дня виявлення відповідачем складу дисциплінарного проступку у діях ОСОБА_1 та відповідно дотримання строку притягнення його до дисципліарної відповідальності.

78. Отже, доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII знайшли своє підтвердження.

79. Верховний Суд звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.

80. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

81. Тож при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

82. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.

83. При цьому Верховний Суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

84. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

85. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

86. Згідно із частиною другої цієї статті підставами для скасування судових рішень з направленням справи продовження розгляду або на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

87. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

88. З огляду на приписи наведеної вище статті Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, неналежно досліджено зібрані у справі докази та не надано належної оцінки доводам сторін, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржених судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

89. Під час нового розгляду справи у цій частині суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам, що входять до предмета доказування у цій справі, та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

90. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року cкасувати, справу № 140/3984/22 направити до Волинського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов