П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/80/22

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі Держрибагентство), Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, в якому відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 15.07.2022 року просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Держрибагентства №125-ТО від 03 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Управління Держрибагентства у Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії «В1» категорії «В»;

- стягнути з Управління Держрибагентства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 грудня 2021 року по день ухвалення рішення суду;

- стягнути з Управління Держрибагентства у Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період роботи з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року у розмірі 35400 грн;

- стягнути з Управління Держрибагентства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 04 грудня 2021 року по день ухвалення рішення суду;

- зобов`язати Управління Держрибагентства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду в зв`язку з порушенням строків її виплати та індексацію несвоєчасно виплаченої заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду.

- стягнути з Держрибагентства на користь ОСОБА_1 15000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч вимогам ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» ані суб`єктом призначення, ані керівником державної служби Західно-Чорноморської рибоохорони йому письмово не повідомлялося про наступне звільнення з одночасним наданням пропозиції іншої посади державної служби.

Позивач зазначив, що наказ Держрибагентства №125-ТО від 03.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » не містить будь-яких посилань на відсутність можливості запропонувати йому іншу посаду або на його відмову від переведення на запропоновану посаду, а отже є таким, що винесений з порушенням вимоги ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Стосовно вимоги про зобов`язання Управління Держрибагентства у Одеській області поновити його на посаді державної служби підкатегорії «В1» категорії «В», позивач зазначив, що згідно запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005561110015044620 від 31 серпня 2021 року Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (скорочене найменування - Західно-Чорноморська рибоохорона), код ЄДРПОУ 35050673, припинено, що підтверджується роздруківкою з онлайн-сервісу Міністерства юстиції України «Безкоштовний запит».

Позивач вказав, що судовими рішеннями, що набрали законної сили, ухваленими за його позовними заявами до Західно-Чорноморської рибоохорони про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №815/4849/17; рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №420/1484/19; рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі №420/367/20), встановлено, що правонаступником Західно-Чорноморської рибоохорони є Управління Держрибагентства у Одеській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1066-р від 08 вересня 2021 року «Деякі питання територіальних органів Державного агентства меліорації та рибного господарства» Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області перейменовано на Управління Держрибагентства у Одеській області.

Крім того, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №420/367/20 замінено відповідача у справі з Західно-Чорноморської рибоохорони на його правонаступника Управління Держрибагентства у Одеській області.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №420/15249/21 апеляційні скарги Держрибагентства, Управління Держрибагентства у Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, якою допущене заміну відповідача по справі №420/15249/21 із Західно-Чорноморської рибоохорони на Управління Держрибагентства у Одеській області, залишено без задоволення.

З наведеного вбачається, що саме Управління Держрибагентства у Одеській області є належним правонаступником ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони.

Таким чином, належним способом захисту своїх порушених трудових прав позивач вважає зобов`язання Управління Держрибагентства у Одеській області, як належного правонаступника ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони, поновити його на посаді державної служби підкатегорії «В1» категорії «В».

Також позивач зазначає, що в день звільнення 03 грудня 2021 року будь-яких розрахунків з ним не було проведено, в тому числі розрахунків з виплати йому грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 06 календарних днів.

Після поновлення позивача на займаній посаді наказом Західно-Чорноморської рибоохорони №2 від 17 червня 2021 року «Про поновлення ОСОБА_1 », протягом проходження державної служби в період з 17 червня 2021 року по день звільнення - 03 грудня 2021 року йому жодного разу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата.

Також позивач зазначив, що факт невиплати йому заробітної плати, починаючи з 17 червня 2021 року, свідчить про порушення встановлених ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» строків виплати заробітної плати понад один календарний місяць, що є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року позов задоволено частково. Суд вирішив: визнати протиправним та скасувати наказ Держрибагентства №125-ТО від 03 грудня 2021 року Про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язати Управління Держрибагентства у Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії В1 категорії В з 04 грудня 2021 року; стягнути з Управління Держрибагентства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2021 року по 22 серпня 2023 року включно у розмірі 126569,53 грн. (сто двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 53 копійки), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; стягнути Управління Держрибагентства у Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість гривень 35 копійок), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; зобов`язати Управління Держрибагентства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно; стягнути з Держрибагентства на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 6000 (шість тисяч) гривень. У задоволенні решти позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Держрибагентство та Управління Держрибагентства у Одеській області подали апеляційні скарги.

В апеляційних скаргах зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянти просили його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення в частині з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства наказом №175-0 від 24.09.2015 року.

Наказом №50-О від 15.09.2017 "Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією "Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства" ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №815/4849/17 (в ЄДРСР рішення №70545423), яка набрала законної сили 19 грудня 2017 року, наказ №50-0 від 15.09.2017 року визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Наказом №54-О від 19.12.2017 ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони.

Наказом №19-О від 10.01.2019 року "Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією "Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства" ОСОБА_1 - головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства було звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №420/1484/19 (в ЄДРСР рішення № 83137430), яке набрало законної сили згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (в ЄДРСР рішення №86271382), наказ №19-О від 10.01.2019 року визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції у вказаному Управлінні.

Наказом №20-О від 25.07.2019 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони та виплачено всі зобов`язання по вищезазначеному рішенню.

Наказом Західно-Чорноморської рибоохорони №23-0 від 10.12.2019 року ОСОБА_1 було знов звільнено з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі №420/367/20 (в ЄДРСР рішення № 96729017), яке змінене постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року (в ЄДРСР рішення №101567146) лише в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а в іншій частині залишене без змін, визнано протиправним та скасовано наказ Західно-Чорноморські басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства №23-О від 10.12.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції у вказаному Управлінні.

Наказом Західно-Чорноморської рибоохорони №2 від 17.06.2021 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції з 12.12.2019 року.

В подальшому, Західно-Чорноморською рибоохороною поштовим відправленням було надіслано позивачу попередження про наступне вивільнення від 12.08.2021 року у зв`язку із реорганізацією державного органу на підставі пункту 1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

22.09.2021 року Держрибагентством позивачу надіслано «Повідомлення про запропоновану посаду», в якому зазначено, що у зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства та відсутністю рівнозначної вакантної посади державної служби в Управлінні Держрибагентства у Одеській області, відповідно до абз.2 ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства.

28.10.2021 року Держрибагентством позивачу надіслано «Повідомлення про прийняття рішення», в якому зазначено, що листом від 22.09.2021 року №1-10.2-19/5362-21 позивача було попереджено про наступне звільнення та запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства, який (лист від 22.09.2021) позивачем було отримано 27.09.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (№0405349903237), проте станом на 27.10.2021 року Держрибагентство не проінформовано щодо прийнятого рішення. Позивачу вказано про необхідність прийняти рішення з даного питання, про що в найкоротший термін необхідно повідомити Держрибагентство.

Наказом Держрибагентства №125-ТО від 03.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", постанови КМУ від 30.09.2015 року №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства», наказу Держрибагентства від 30.11.2015 року №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагенства» (зі змінами), ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства з 03.12.2021 року.

Згідно із наказом Держрибагентства від 24.12.2021 року №134-ТО внесено зміни до наказу Держрибагентства від 03.12.2021 року №125-ТО «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: викладено пункт 3 у наступній редакції: « 3.Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 59 календарних днів за період роботи з 12.12.2019 року до 03.12.2021 року та за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби тривалістю 7 календарних днів, а саме: за стаж роботи понад 7 років тривалістю 3 календарні дні; за стаж роботи понад 8 років тривалістю 4 календарні дні».

Звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з приписів Положень №26 та №895 вбачається, що звільнення державних службовців територіальних органів Держрибагентства, яким є, серед інших, Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, належить до виключної компетенції керівників таких територіальних органів.

З огляду на вказане, суд взяв до уваги доводи позивача, що голова Держрибагентства наділений повноваженнями звільняти державних службовців апарату Держрибагентства, в якому позивач ніколи не проходив державну службу, та керівників територіальних органів Держрибагентства, зокрема, начальника Західно-Чорноморської рибоохорони, однак такої посади позивач не обіймав.

Пунктом 1 наказу Держрибагентства №125-ТО від 03 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » 03 грудня 2021 року позивача звільнено із займаної посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони.

Отже, голова Держрибагентства позбавлений повноважень виносити наказ про звільнення позивача з займаної посади державної служби територіального органу Держрибагентства, а тому оскаржуваний наказ суперечить вимогам п.4 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу», пп.12.7 п.12 Положення №26 та пп.8 п.2 Положення №895.

Крім того, суд вказав, що з системного аналізу норм законодавства вбачається, що уповноважений суб`єкт перед звільненням державного службовця за п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» зобов`язаний письмово повідомити такого державного службовця та одночасно надати пропозицію іншої посади державної служби.

При цьому, таким уповноваженим суб`єктом є суб`єкт призначення або керівник державної служби.

Як вже зазначалося вище, положеннями п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну службу» визначено, що суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Голова Держрибагентства не є належним суб`єктом призначення державних службовців територіальних органів Держрибагентства.

Крім того, суд дійшов висновку, що керівником державної служби в Західно-Чорноморській рибоохороні є начальник Західно-Чорноморської рибоохорони.

Такі обставини також підтверджуються змістом Положення про Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, затверджене наказом Держрибагентства №212 від 19 квітня 2012 року.

З огляду на вищевикладене, суд взяв до уваги доводи позивача, що всупереч вимогам ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» ані суб`єктом призначення, ані керівником державної служби Західно-Чорноморської рибоохорони, позивачу письмово не повідомлялося про наступне звільнення з одночасним наданням пропозиції іншої посади державної служби.

Суд вказав, що повідомлення Західно-Чорноморської рибоохорони про наступне звільнення від 12.08.2021 року не містило пропозиції вакантної посади, і доказів вручення позивачу цього повідомлення відповідач не надав.

Отже, Держрибагентством при винесенні наказу №125-ТО від 03 грудня 2021 року порушено вимоги ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Крім того, суд врахував, що на момент видання оскаржуваного наказу (03.12.2021) в Управлінні Держрибагентства у Одеській області були наявні вакантні посади (рівнозначні та нижчі), які могли бути запропоновані позивачу.

При цьому, доводи Держрибагентства, викладені у листі від 11.01.2022 року №1-10.2-5/131-22 на запит НАЗК від 29.12.2021 року №23-04/91276-21 щодо відсутності рівнозначної вакантної посади державної служби в Управлінні Держрибагентства у Одеській області, у зв`язку з чим позивачу запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства суд до уваги не взяв, оскільки вони суперечать наданим самим Управлінням штатним розписам та переліку вакантних посад.

Окрім іншого, суд першої інстанції зазначив, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №420/15249/21 (в ЄДРСР рішення № 101729450) апеляційні скарги Держрибагентства, Управління Держрибагентства у Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, якою допущене заміну відповідача по справі №420/15249/21 із Західно-Чорноморської рибоохорони на Управління Держрибагентства у Одеській області, залишено без задоволення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що саме Управління Держрибагентства у Одеській області є правонаступником ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони та належним відповідачем у даній справі.

Оскільки права та обов`язки ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони, з якою позивач перебував у трудових відносинах до моменту звільнення, перейшли до Управління Держрибагентства у Одеській області, суд вважав, що обов`язок щодо проведення розрахунків при звільненні, визначений положеннями ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України, слід покласти саме на Управління Держрибагентства у Одеській області.

Таким чином, належним способом захисту порушених трудових прав ОСОБА_1 є зобов`язання Управління Держрибагентства у Одеській області, як правонаступника ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони, поновити його на посаді державної служби підкатегорії «В1» категорії «В».

Також, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача - Управління Держрибагентства у Одеській області на користь позивача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.12.2021 року по 22.08.2023 року включно у розмірі 126569,53 грн. (285,71 грн. * 443 робочих дні = 126569,53 грн.).

Крім того, стягненню з Управління Держрибагентства у Одеській області на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн. (2400 грн. + 30000 грн. + 886,35 грн.), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Також, суд вважав за необхідність зобов`язати Управління Держрибагентства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно.

При цьому, враховуючи систематичність порушень прав позивача у сфері трудових відносин (незаконних звільнень, що доведено судовими рішеннями в адміністративних справах №815/4849/17, №420/1484/19 та №420/367/20), та з урахуванням обставин даної справи, оскільки позивач вчетверте незаконно звільнений, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України, та вважав справедливою суму грошової компенсації у розмірі 6000 грн.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України лише в частині, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальних частин апеляційних скарг вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Так, преамбулою Закону України «Про державну службу» (далі Закон) передбачено, що цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Положеннями статті 1 Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до статті 3 Закону цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Статтею 4 Закону визначені принципи державної служби. Так, державна служба здійснюється з дотриманням, зокрема, таких принципів:

- верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

- законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

- ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;

- забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;

- прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;

- стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Згідно до статті 5 Закону правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 7 Закону державний службовець має право, зокрема, на:

- повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб;

- оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності;

- захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього Закону.

Державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Положеннями статті 83 Закону (Підстави для припинення державної служби) передбачено, що державна служба може припинятися за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Зі змісту статті 87 Закону вбачається, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (ч.1 п.1).

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Відповідно до положень п.7 ст.2 Закону суб`єктом призначення є державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наказ №125-ТО від 03 грудня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства було прийнято Держрибагентством на підставі п.1 ст.87 Закону.

В обгрунтування власної позиції позивачем зазначено, що відповідно до пп.8 п.12 Положення про Держрибагентство, затвердженого Постановою КМУ №895 від 30 вересня 2015 року, до повноважень Голови Держрибагентства належить призначення на посади та звільнення з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу державних службовців апарату Держрибагентства, тобто Голова Держрибагентства наділений повноваженнями звільняти державних службовців апарату Держрибагентства, в якому позивач ніколи не проходив державну службу.

Позивач вказав, що звільнення державних службовців територіальних органів Держрибагентства, яким є Західно-Чорноморська рибоохорона, належить до виключної компетенції керівників таких територіальних органів.

Заперечуючи, Держрибагентство вказало, що з 31.08.2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про припинення юридичної особи - Західно-Чорноморської рибоохорони, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд першої інстанції задовольняючи позов в цій частині вказав, що голова Держрибагентства наділений повноваженнями звільняти державних службовців апарату Держрибагентства, в якому позивач ніколи не проходив державну службу, та керівників територіальних органів Держрибагентства, зокрема, начальника Західно-Чорноморської рибоохорони, однак такої посади позивач не обіймав.

Голова Держрибагентства позбавлений повноважень виносити наказ про звільнення позивача з займаної посади державної служби територіального органу Держрибагентства.

Колегія суддів в межах даної справи не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає, що п.1, 11, 12 та 18 Положення про органи рибоохорони Держрибагентства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2012 року №26 передбачено, що органи рибоохорони - Головне управління охорони водних біоресурсів у м.Києві, управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в області, басейнові управління, басейновий відділ (далі - Управління) - є територіальними органами Держрибагентства, які діють у складі Держрибагентства України і йому підпорядковуються.

Управління очолює його начальник, який призначається на посаду за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України та головою місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держрибагентства за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України.

Начальник Управління може мати двох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посади та звільняються з посад Головою Держрибагентства за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України.

Начальник Управління:

-очолює Управління, здійснює керівництво його діяльністю, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності;

-організовує та забезпечує виконання Управлінням актів законодавства, наказів Мінагрополітики України, доручень Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступника, наказів Держрибагентства України, доручень Голови Держрибагентства;

-здійснює добір кадрів до Управління, формує кадровий резерв на відповідні посади;

-призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників Управління, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників).

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні логотипи та емблему, бланки та штампи.

З аналізу наведеного вбачається, що, дійсно, за загальним правилом повноважним та відповідальним суб`єктом за кадрову політику басейнових управлінь (а в даному випадку Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства) є його начальник, який призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників Управління.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що з 31.08.2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про припинення юридичної особи - Західно-Чорноморської рибоохорони, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, наказ про звільнення позивача з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства на підставі п.1 ст.87 Закону був прийнятий 03 грудня 2021 року, тобто хронологічно вже після припинення Західно-Чорноморської рибоохорони.

Суд зазначає, що предметом даного спору не є встановлення не/законності припинення, як суб`єкта Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства при наявності у вказаному органі працівника; вказана обставина може бути встановлена в іншому судовому процесі.

З аналізу наведеного вбачається, що станом на час звільнення позивача з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства 03 грудня 2021 року, вказане басейнове управління вже не існувало, як відповідний структурний суб`єкт, а тому і наказ про звільнення (за наявності підстав) позивача, посадові особи басейнового управління прийняти не могли з огляду на відсутність таких осіб, як технічно, так і юридично.

Так, 30 вересня 2015 р. КМУ було прийнято Постанову №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства», згідно якої КМУ (з урахуванням змін від 2016 року) постановив:

- ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1.

- погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком 2.

- установити, що правонаступником майна територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є зазначене Агентство.

Держрибагентству забезпечити здійснення територіальними органами, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, функцій та повноважень, покладених на зазначені органи, до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Держрибагентства.

Поряд з цим, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо фактичного переходу позивача на роботу в Управління. Також, з матеріалів справи не вбачається поновлення його рішеннями судів на посаді у вказаному суб`єкті, як в структурному підрозділі апарату Держрибагентства.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на даний час всі посилання на наявність в Управління Держрибагентства у Одеській області будь-яких обов`язків перед позивачем є безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах законодавства.

Водночас, колегія суддів в контексті правонаступництва враховує позицію ВС, викладену в постанові КАС ВС від 30.01.20 року, №826/16611/16, за якою: «53. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Держрибагентства від 08 травня 2013 року № 40-ТО «Про призначення ОСОБА_2 » позивача з 08 травня 2013 року призначено на посаду заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області з посадовим окладом згідно штатного розпису в порядку переведення з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області, як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір.

54. Постановою КМУ від 30 вересня 2015 року №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1 (в тому числі Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області); погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агентства за переліком згідно з додатком 2 (у тому числі Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області).

55. Пунктом 3 наведеної постанови було установлено, що правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є зазначене Агентство.

56. 14 лютого 2016 року КМУ прийнято Постанову №86, якою внесено зміни до Постанови КМУ від 30 вересня 2015 року №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства», зокрема, у пункті 3 слова «прав та обов`язків» виключено.

57. Відтак, територіальні органі Державного агентства рибного господарства є правонаступниками лише майна територіальних органів Держрибагентства, що ліквідуються, та до них не переходять права та обов`язки відповідних управлінь.

58. Отже, колегія суддів доходить висновку, що доводи скаржника про обов`язок відповідача перевести його до новоутвореного територіального органу ґрунтуються на невірному розумінні позивачем норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини».

Поряд з цим, положеннями статті 6-8 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» передбачено, що державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

До повноважень КМУ у галузі рибного господарства належать, зокрема, забезпечення здійснення державної політики у галузі рибного господарства, визначеної Верховною Радою України.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, належать, зокрема, визначення пріоритетних напрямів розвитку в галузі рибного господарства, узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України; участь у формуванні державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів для рибного господарства; затвердження переліку категорій посад працівників рибного господарства.

Відповідно до п.15 та 16 Положення про органи рибоохорони Держрибагентства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2012 року №26, управління діє на підставі положення, що затверджується відповідно до цього Положення Головою Держрибагентства.

Структуру Управління затверджує Голова Держрибагентства за погодженням із Міністром аграрної політики та продовольства України.

Штатний розпис та кошторис Управління затверджуються Головою Держрибагентства.

Чисельність працівників Управління затверджує Голова Держрибагентства в межах граничної чисельності працівників, визначеної КМУ для територіальних органів Держрибагентства України.

КМУ Постановою від 30 вересня 2015 р. №895 було затверджен Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України, п.1-3, 5, 7 та 12 якого передбачено, що Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Держрибагентство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМУ, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Держрибагентства, зокрема, є реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Держрибагентство з метою організації своєї діяльності контролює діяльність територіальних органів Держрибагентства.

Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).

Держрибагентство очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади КМУ відповідно до законодавства про державну службу.

Голова Держрибагентства:

- очолює Держрибагентство, здійснює керівництво його діяльністю, представляє Держрибагентство у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями в Україні та за її межами;

- вносить на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, зокрема розроблені Держрибагентством проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінагрополітики, а також позицію щодо проектів, розробниками яких є інші міністерства;

- організовує та контролює в межах повноважень, передбачених законом, виконання в апараті Держрибагентства та його територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та КМУ, наказів Мінагрополітики і доручень Міністра аграрної політики та продовольства з питань, що належать до компетенції Держрибагентства;

- утворює в межах граничної чисельності державних службовців та працівників Держрибагентства і коштів, передбачених на утримання Держрибагентства, ліквідовує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України та Міністром аграрної політики та продовольства територіальні органи Держрибагентства як структурні підрозділи апарату Держрибагентства.

З аналізу наведеного вбачається, що Держрибагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості (тощо) і з метою виконання вказаної функції здійснює свої повноваження, зокрема, через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).

При цьому, з метою реалізації відповідної державної політики по відношенню до вказаних територіальних органів здійснює не лише організаційні та контрольні функції, а й в цілому утворює (в межах граничної чисельності державних службовців та працівників Держрибагентства і коштів, передбачених на утримання Держрибагентства), ліквідовує, реорганізовує територіальні органи Держрибагентства.

Отже, враховуючи наведене та з огляду на те, що станом на час звільнення позивача з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства 03 грудня 2021 року, вказане басейнове управління вже не існувало, колегія суддів приходить до висновку, що саме Держрибагентство, як центральний орган виконавчої влади, є повноважним суб`єктом для вирішення кадрових питань, зокрема щодо позивача, як працівника ліквідованого Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Як було зазначено, згідно статті 87 Закону підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (ч.1 п.1).

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморської рибоохорони та відсутністю рівнозначної вакантної посади державної служби в Одеському рибоохоронному патрулі, листом Держрибагентства від 22.09.2021 року №1-10.2-19/5362-21 позивачу запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби - провідного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства.

Вказану пропозицію позивач отримав 27.09.2021 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0405349903237.

Оскільки станом на 27.10.2021 року Держрибагентство не проінформовано позивачем щодо прийнятого ним рішення, Держрибагентством 28.10.2021 року позивачу направлено лист №1-10.2-19/6074-21, яким звернуто його увагу на необхідність прийняти рішення із даного питання, про що в найкоротший термін повідомити Держрибагентство.

З аналізу наведеного вбачається, що дійсно Держрибагентством було запропоновано позивачу вакантну посаду державної служби - провідного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства, водночас вказана посада передбачена в самому Держрибагентстві, а не в його територіальному органі, як структурному підрозділі, який станом на час звільнення позивача із Західно-Чорноморської рибоохорони вже існував, що свідчить про не дотримання Держрибагентством вимог абз.2 ч.3 ст.87 Закону.

При цьому, судом першої інстанції правильно встновлено, що на момент видання оскаржуваного наказу в Управлінні Держрибагентства у Одеській області були наявні вакантні посади (рівнозначні та нижчі), які могли бути запропоновані позивачу, що вбачається з доданого до листа Управління від 20.01.2022 року №3-5-5/89/22 на запит НАЗК від 29.12.2021 року №23-04/91277-21 переліку вакантних посад станом на 03.12.2021 року (а.с.66-67 т.2).

Доводи Держрибагентства, викладені у листі від 11.01.2022 року №1-10.2-5/131-22 на запит НАЗК від 29.12.2021 року №23-04/91276-21 щодо відсутності рівнозначної вакантної посади державної служби в Управлінні Держрибагентства у Одеській області, у зв`язку з чим позивачу запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства суд не взяв до уваги, оскільки вони суперечать наданим самим Управлінням вказаним штатним розписам та переліку вакантних посад.

При цьому, колегія суддів вважає маніпулятивними та не приймає до уваги посилання Держрибагентства в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі №200/7446/20, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), тобто вжите у частині третій статті 87 Закону слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Апеляційний суд зазначає, що ч.3 ст.87 Закону в редакції до 06 лютого 2021 року дійсно передбачала «можливість» пропонування іншої посади, водночас ч.3 ст.87 Закону в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин передбачає, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

З наведеного вбачається, що ч.3 ст.87 Закону містить саме обов`язок запропонувати працівнику перед звільненням іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби, а не право суб`єкта призначення.

Стосовно попередження позивача про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів, колегія суддів зазначає таке.

Так, Західно-Чорноморською рибоохороною поштовим відправленням було надіслано позивачу попередження про наступне вивільнення від 12.08.2021 року у зв`язку із реорганізацією державного органу на підставі пункту 1 ч.1 ст.87 Закону (а.с.96-98, т.2).

Водночас, доказів отримання позивачу вказаного відправлення відповідачами не надано, при цьому, Закон пов`язує виконання обов`язку щодо попередження про наступне звільнення саме зі сповіщенням відповідної особи.

Також слід зазначити, що 22.09.2021 року Держрибагентством позивачу надіслано «Повідомлення про запропоновану посаду», в якому зазначено, що у зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства та відсутністю рівнозначної вакантної посади державної служби в Управлінні Держрибагентства у Одеській області, відповідно до абз.2 ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства.

28.10.2021 року Держрибагентством позивачу надіслано «Повідомлення про прийняття рішення», в якому зазначено, що Держрибагентством листом від 22.09.2021 року №1-10.2-19/5362-21 позивача було попереджено про наступне звільнення та запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства, який (лист від 22.09.2021) позивачем було отримано 27.09.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (№0405349903237), проте станом на 27.10.2021 року Держрибагентство не проінформовано щодо прийнятого рішення. Позивачу вказано про необхідність прийняти рішення з даного питання, про що в найкоротший термін повідомити Державне агентство меліорації та рибного господарства України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що направлення вказаного листа від 28.10.2021 року «Повідомлення про прийняття рішення» не є належним виконанням вимоги щодо попередження позивача про звільнення, оскільки такий лист вручено позивачу 08.11.2021 року (а.с.15, т.2), в той час як звільнено його 03 грудня 2021 року, що відчить про «попередження» (на думку відповідачів) у строк менше ніж 30 календарних днів до дня звільнення.

Крім того, з аналізу листа від 22.09.2021 року вбачається, що він містить лише пропозицію про вакантну посаду та не містить прямого та чіткого зазначення попередження позивача про наступне звільнення на підставі п.1 частини 1 статті 87 Закону, що також спростовує посилання відповідачів на дотримання обов`язку повідомлення позивача про звільнення.

Стосовно стягнення з Управління Держрибагентства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2021 року по 22 серпня 2023 року включно у розмірі 126569,53 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; стягнення з Управління Держрибагентства у Одеській області на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів та зобов`язання Управління Держрибагентства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача - Управління Держрибагентства у Одеській області на користь позивача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.12.2021 року по 22.08.2023 року включно у розмірі 126569,53 грн. (285,71 грн. * 443 робочих дні = 126569,53 грн.).

Крім того, стягненню з Управління Держрибагентства у Одеській області на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн. (2400 грн. + 30000 грн. + 886,35 грн.), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Також, суд вважав за необхідність зобов`язати Управління Держрибагентства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно.

Водночас, подаючи апеляційні скарги Держрибагентство та Управління Держрибагентства у Одеській області жодним чином не оскаржили ні вказані кінцеві суми належні до стягнення, ні порядок їх розрахунків, рівно як і не спростовано висновків суду першої інстанції щодо проведення індексації заробітної плати.

Поряд з цим, суд зазначає про обгрунтованість висновків суду першої інстанції з приводу наявності підстав для стягнення моральної шкоди та не приймає до уваги посилання Держрибагентства на їх безпідставність.

Так, в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд правильно врахував фактор систематичності (позивач вчетверте незаконно звільнений) порушень прав позивача у сфері трудових відносин (незаконних звільнень, що доведено судовими рішеннями в адміністративних справах №815/4849/17, №420/1484/19 та №420/367/20).

При цьому, з огляду на те, що Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства станом на час прийняття оскаржуваного рішення вже припинено, а в Управлінні Держрибагентства у Одеській області позивач ніколи не працював та не має жодного правового зв`язку з ним, колегія суддів приходить до висновку про належність до стягнення вказаних сум саме з Держрибагентства, як центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, зокрема, і в частині кадрового аспекту функціонування органів рибного господарства та рибної промисловості.

Отже, враховуючи все вищенаведене, коллегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування наказу Держрибагентства №125-ТО від 03 грудня 2021 року Про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язати поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії В1 категорії В з 04 грудня 2021 року; стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2021 року по 22 серпня 2023 року включно у розмірі 126569,53 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; стягненняна користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно та стягнення з Держрибагентства на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 6000,00 гривень.

Водночас, колегія суддів зауважує, що вказані зобов`язальні дії та стягнення повинно відбуватись за рахунок Держрибагентства та його діями.

Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини

Так, по справі «ГАРНАГА ПРОТИ УКРАЇНИ» 16 серпня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що « 29. Суд нагадує, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути … спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце».

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. З рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч.2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повноцінного та реального (в контексті швидкості та правомочності виконання) захисту прав та інтересів позивача, колегія суддів вважає за належне покласти обов`язок щодо поновлення порушених прав позивача саме на Держрибагентство, як на суб`єкта, що має всю повноту владних повноважень в сфері рибного господарства та рибної промисловості, зокрема, і в частині кадрових питань.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області задовольнити частково.

Скасувати абзаци 3 - 6 розолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року.

Викласти вказані абзаци 3 - 6 наступним чином:

«Зобов`язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії В1 категорії В з 04 грудня 2021 року.

Стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2021 року по 22 серпня 2023 року включно у розмірі 126569,53 грн. (сто двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 53 копійки), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість гривень 35 копійок), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Зобов`язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно.».

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук