ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/222/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Янківського С.В.,

Західного офісу Держаудитслужби -не з`явився,

Комунального підприємства «Комунальник» Смизької селищної ради - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» - Ренькас С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із доповненнями) Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (у складі колегії суддів: Олексюк Г.Є. (головуючий), Гудак А.В., Мельник О.В.)

та рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2023 (суддя Пашкевич І.О.)

у справі № 918/222/23

за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби

до Комунального підприємства «Комунальник» Смизької селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки»

про визнання недійсними рішень уповноваженої особи, визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Керівник Дубенської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства «Комунальник» Смизької селищної ради (далі - КП «Комунальник»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» (далі - ТОВ «Сучасні вантажівки»), у якому просив:

- визнати недійсними рішення уповноваженої особи КП «Комунальник» Гавронської О.А., які оформлені протоколами від 25.10.2022 № 19 та від 28.11.2022 № 26;

- визнати недійсним договір від 28.11.2022 № 3647-0002634, укладений між відповідачами, та застосувати наслідки недійсності цього правочину.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що КП «Комунальник» затверджено тендерну документацію, яка порушує принципи недискримінації учасників та добросовісної конкуренції серед них, а також пряму заборону на встановлення замовником в тендерній документації вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників (стаття 3, частина 4 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі»).

За твердженням прокурора у цій закупівлі надмірно деталізовано вимоги до технічних характеристик предмета закупівлі та встановлено таку кількість та перелік технічних вимог, що містять надмірну конкретизацію предмета закупівлі без будь-якого обґрунтування, що свідчить про встановлення вимог, які обмежують конкуренцію та призводить до дискримінації учасників. Надмірна індивідуалізація в тендерній документації вимог до транспортного засобу унеможливила прийняття участі у відкритих торгах потенційних учасників, які могли поставити аналогічний, а можливо й кращий, за своїми якостями та функціональним призначенням товар іншого виробника за конкуренто вигідними цінами.

Оскільки встановлення дискримінаційних вимог призвело до відміни торгів у зв`язку з відсутністю потенційних учасників, замовник не набув право на проведення закупівлі зазначеного товару у неконкурентний спосіб на підставі підпункту 6 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, тому рішення уповноваженої особи КП «Комунальник» та договір, який укладено за результатами закупівлі, підлягають визнанню недійсними із застосуванням відповідних наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.07.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2023 року Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій (із урахуванням доповнень), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., від 13.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 918/222/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.12.2023.

ТОВ «Сучасні вантажівки» у відзиві на касаційну скаргу, поданому безпосередньо до Верховного Суду, зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Західний офіс Держаудитслужби в порядку статті 42 ГПК через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення, у яких зазначив, зокрема, що як орган державного фінансового контролю належно виконує свої повноваження та відповідно не може бути позивачем у справі, оскільки не здійснював заходів державного фінансового контролю за вказаними закупівлями, що унеможливлює надання пояснень по суті спору та виявлених органом прокуратури порушень. Водночас просив провести судове засідання та розгляд справи № 918/222/23 без участі представника Західного офісу Держаудитслужби

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 справу № 918/222/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Случ О.В., у зв`язку із перебуванням судді Міщенка І.С. у відрядженні.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023 справу № 918/222/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Багай Н.О., у зв`язку із перебуванням судді Случа О.В. у відпустці.

Західний офіс Держаудитслужби, КП «Комунальник» в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, клопотання Західного офісу Держаудитслужби про розгляд справи без участі його представника, відсутність клопотань КП «Комунальник», у тому числі про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора та ТОВ «Сучасні вантажівки», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що уповноваженою особою КП «Комунальник» Гавронською О.А. 25.10.2022 прийнято рішення, оформлене протоколом № 19, здійснити закупівлю у формі відкритих торгів з особливостями за предметом - сміттєвоз заднього завантаження марки HIDRO-MAK SCK-15 на автомобільному шасі 4x2 FORD TRUCKS модель 1833 DC (або еквівалент) (ДК 021:2015:34140000-0: Великовантажні мототранспортні засоби).

Цим рішенням також було затверджено вимоги до предмета закупівлі та проект договору.

25.10.2022 на веб порталі «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі сміттєвоза заднього завантаження марки HIDRO-MAK SCK-15 на автомобільному шасі 4x2 FORD TRUCKS модель 1833 DC або еквівалентного товару з очікуваною вартістю 4 750 000,00 грн (ідентифікатор публічної закупівлі - UA-2022-10-25-011808-а) та відповідну тендерну документацію за вказаним предметом закупівлі.

У додатку № 4 тендерної документації містяться технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі. Вимогами замовника щодо технічних характеристик, зокрема є: колісна формула 4*2; повна маса автомобіля - не більше 19 000 кг, КПП - Eaton; тип КПП - механічна; розмір коліс 315/80 R22,5; двигун - Ford-Ecotorg; тип двигуна - дизельний; кількість циліндрів - 6; робочий об`єм - не менше 8500 куб см; потужність двигуна - не менше 330 к.с.; кабіна - денна, 3-х місна, сидіння водія з підігрівом на пневматичній підвісці; матеріал бункера - сталь, не менше ST-52; захват під контейнери, м3 - кантувач основний під «евро контейнери» 1,1 м3, а також захват - «гребінка» для контейнерів від 120 л; вид завантаження - заднє, та інші характеристики. Закуповуваний товар повинен бути новим і таким, що не був у використанні (рік випуску не раніше 2021 року).

У зв`язку з відсутністю учасників, 02.11.2022 зазначені торги було відмінено, про що опубліковано відповідний звіт.

На підставі підпункту 6 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», уповноваженою особою КП «Комунальник» 28.11.2022 прийнято рішення, оформлене протоколом № 26, про проведення закупівлі шляхом публікації звіту про договір про закупівлю.

Відповідно до оприлюдненого звіту про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2022-11-28-014295-а, 28.11.2022 між КП «Комунальник» і ТОВ «Сучасні вантажівки» укладено договір № 3647-0002634 на придбання сміттєвоза заднього завантаження марки HIDRO-MAK SCK-15 на автомобільному шасі 4x2 FORD TRUCKS модель 1833 DC, вартістю 4 749 900,00 грн (з ПДВ).

Відповідно до умов договору, продавець зобов`язався передати у власність покупцю автомобіль: спеціальний-сміттєвоз HIDRO-MAK SCK-15, а замовник - прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених у договорі (пункт 1.1 договору).

Загальна ціна договору становить 4 749 000 грн, в тому числі 791 650 грн ПДВ (пункт 3.2 договору).

Поставка товару здійснюється за адресою: Рівненська область, Дубенський район, смт. Смига, вул. Заводська, 1, до 31.12.2022 (пункти 2.1, 2.2 договору).

Право власності покупця на поставлений товар виникає з моменту прийняття товару, факт якого засвідчується відміткою покупця на відповідній видатковій накладній, актів приймання-передачі.

28.12.2022 КП «Комунальник» проведено оплату за договором у повному обсязі (4 749 900 грн).

Предметом позову у справі, що розглядається є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до КП «Комунальник», ТОВ «Сучасні вантажівки», про визнання недійсними рішень уповноваженої особи КП «Комунальник» Гавронської О.А., які оформлені протоколами від 25.10.2022 № 19 та від 28.11.2022 № 26; визнання недійсним договору від 28.11.2022 № 3647-0002634, укладеного між відповідачами, та застосування наслідків недійсності цього правочину, обґрунтована обставинами порушення при проведенні спірних закупівель положень Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 6 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та мотивував таке рішення тим, що вимога про визнання недійсними та скасування рішень уповноваженої особи КП «Комунальник» Гавронської О.А., оформлених протоколами 25.10.2022 № 19 та від 28.11.2022 № 26, які вже були реалізовані та вичерпали свою дію виконанням не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту та наявність підстав для відмови в задоволенні цих позовних вимог. Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору від 28.11.2022 № 3614-0002634, укладеного між відповідачами, та необхідності застосування наслідків недійсності даного правочину, суд зазначив, що прокурором не доведено обставин невідповідності оспорюваного правочину вимогам законодавства, у тому числі положенням Закону України «Про публічні закупівлі», що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є підставою для визнання такого правочину недійсним. У цьому випадку судами не було встановлено тих обставин, якими обґрунтовано підстави позову, а саме, вчинення дій зі сторони відповідачів щодо обмеження конкуренції чи дискримінації учасників, при цьому не встановлено і наявності в тендерній документації дискримінаційних вимог, а також обмежень щодо надання учасником торгів пропозиції з еквівалентом товару (не гіршого), що зазначений в технічних характеристиках. Із встановлених судами обставин справи та доводів прокурора не вбачається, що мало місце обмеження конкуренції та дискримінація учасників, створення нерівних умов для якихось інших конкретних осіб. За встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурором не доведено порушення КП «Комунальник» у межах проведення процедури публічних закупівель положень наведених норм.

У поданій касаційній скарзі (із доповненнями) Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури послався на те, зокрема, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення частини 4 статті 5 та частини 4 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно можливості визнання недійсним рішення тендерного комітету/уповноваженої особи, яким затверджено тендерну документацію, щодо застосування яких при вирішенні спору у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Так, прокурор зазначив, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися ті обставини, що замовником, тобто відповідачем затверджено тендерну документацію, яка порушує принципи недискримінації учасників та добросовісної конкуренції серед них, а також пряму заборону на встановлення замовником в тендерній документації вимог, що обмежують конкуренцію і призводять до дискримінації учасників. Прокурор також зауважив, що ним обраний належний спосіб захисту державних інтересів, який передбачений чинним законодавством. У доповненнях до касаційної скарги прокурор послався на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.04.2023 у справі № 917/30/21, щодо застосування при вирішенні спору у подібних правовідносинах положень частини 4 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме висновків, викладених у пункті 4.20 цієї постанови.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 статті 627 ЦК визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору, відповідно до статті 3 ЦК, є однією із засад цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Відповідно до статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204).

У статті 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК).

Таким чином, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 викладено правову позицію, за змістом якої під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права; судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, з огляду на правову природу відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 ЦК. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема Законом України «Про публічні закупівлі», та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладення договору.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 цього Закону закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель (далі-річний план). Річний план та зміни до нього безоплатно оприлюднюються замовником в електронній системі закупівель протягом п`яти робочих днів з дня затвердження річного плану та змін до нього. Закупівля здійснюється відповідно до річного плану (частина 1 статті 4 зазначеного Закону).

За змістом статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах (частина 2). Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом (частина 3). Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників (частина 4). Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника (частина 5).

За змістом статей 20, 21 Закону України «Про публічні закупівлі» відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій. Оголошення про проведення процедури відкритих торгів безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 цього Закону. В оголошенні про проведення процедури відкритих торгів обов`язково зазначаються: - найменування та місцезнаходження замовника; назва предмета закупівлі; кількість та місце поставки товарів або обсяг і місце виконання робіт чи надання послуг; очікувана вартість закупівлі товарів, робіт або послуг із зазначенням інформації про включення до очікуваної вартості податку на додану вартість (ПДВ) та інших податків і зборів; строк поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; кінцевий строк подання тендерних пропозицій; - розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); дата та час розкриття тендерних пропозицій, у разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до положень частини четвертої статті 10 цього Закону; розмір мінімального кроку пониження ціни під час електронного аукціону у відсотках або грошових одиницях та математична формула, що буде застосовуватися при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки. В оголошенні може зазначатися додаткова інформація, визначена замовником.

За змістом частини 1 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу.

Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним (частина 4 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі»).

З огляду на предмет і підстави заявленого позову, а також подані учасниками справи на обґрунтування вимог і заперечень докази, судами попередніх інстанцій установлено такі обставини:

- тендерна документація не містить дискримінаційних вимог та обмежень щодо надання учасником торгів пропозиції з еквівалентом товару (не гіршого), що зазначений в технічних характеристиках, отже в даному випадку судом не встановлено вчинення дій зі сторони відповідачів щодо обмеження конкуренції чи дискримінації учасників;

- як свідчить зміст додатку № 4 до тендерної документації замовника поряд з кожним конкретним критерієм або назвою (найменуванням) того чи іншого оснащення зазначено: «слід читати з виразом або еквівалент», отже, КП «Комунальник» чітко визначив назву предмета закупівлі та його технічні характеристики, таким чином, доводи прокурора про надмірну деталізацію вимог до технічних характеристик предмета закупівлі, що обмежує конкуренцію, не відповідає дійсності;

- документація конкурсних торгів КП «Комунальник» не містить вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а відтак не містить вимог, що ставлять учасників в нерівні умови в межах одних і тих же торгів;

- в матеріалах справи відсутній висновок органів Антимонопольного комітету України щодо наявності порушень під час публічної закупівлі КП «Комунальник» сміттєвоза заднього завантаження марки HIDRO-MAK SCK-15 на автомобільному шасі 4x2 FORD TRUCKS модель 1833 DC;

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що, враховуючи отримані комерційні пропозиції, КП «Комунальник» було визначено очікувану вартість майбутнього предмета закупівлі на рівні 4 750 000 грн та складено відповідну тендерну документацію, оголошено відкриті торги із особливостями (UA-2022-10-25-01180.8-а), однак в силу того, що участь в них не взяв жоден учасник, торги були відмінені;

- із моменту оприлюднення оголошення 25.10.2022 і до закінчення строку звернення з роз`ясненнями до 30.10.2022 жоден із потенційних учасників про можливе порушення інтересів, про які зазначає прокурор у позові, ані за роз`ясненнями, ані із скаргами до уповноважених органів щодо наявності дискримінаційних вимог не звертався;

- відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2022-10-25-011808-а) з особливостями щодо закупівлі сміттєвоза до кінцевого строку подання тендерних пропозицій - 02.11.2022, не було надано жодної пропозиції, а відтак, згідно зі звітом про результати проведення процедури закупівлі від 02.11.2022, торги були відмінені;

- з огляду на той факт, що торги, оголошені 25.10.2022 були відмінені, уповноваженою особою КП «Комунальник» з урахуванням підпункту 6 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, прийнято рішення, оформлене протоколом від 26.11.2022 № 26 про проведення закупівлі шляхом публікації звіту про договір про закупівлю. При цьому, ані предмет закупівлі, ані його технічні кількісні чи якісні характеристики не змінювалися, так як і вимоги до самого учасника процедури закупівлі;

- згідно із оприлюдненим звітом (UA-2022-11-28-014295-а) договір № 367-0002634 від 28.11.2022 про закупівлю сміттєвоза було укладено з ТОВ «Сучасні вантажівки», оскільки комерційна пропозиція останнього була найбільш економічно вигідною, при тих самих технічних характеристиках сміттєвоза, аніж комерційні пропозиції, отримані від інших суб`єктів господарювання;

- прокурор, наводячи у позовній заяві перелік транспортних засобів інших марок (такі ж доводи наведено і в касаційній скарзі), не обґрунтовує їх вартість, проте судом установлено, що пропозиція ТОВ «Сучасні вантажівки» відповідала принципу максимальної економії, а відтак відсутні підстави вважати порушення інтересів держави при проведенні спірної закупівлі;

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт виконання умов договору щодо поставки товару та розрахунок за нього, отже КП «Комунальник» у встановленому законом порядку набуло право власності на придбаний товар. Цим підтверджується те, що умови укладеного договору виконані сторонами в повному обсязі, а транспортний засіб, що був предметом закупівлі, введено в експлуатацію.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи судами у цьому випадку не було встановлено як обставини, якими обґрунтовано підстави позову, а саме, вчинення дій зі сторони відповідачів щодо обмеження конкуренції чи дискримінації учасників, а також наявності дискримінаційних вимог та обмежень щодо надання учасником торгів пропозиції з еквівалентом товару (не гіршого), що зазначений в технічних характеристиках, так і не було встановлено обставин того, що оспорюваний договір суперечить положенням статей 203, 215 ЦК, іншим вимогам чинного законодавства та містить всі істотні умови, встановлені законом для даного виду правочину, тому відсутні правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Прокурор у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтував неврахуванням судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/30/21, щодо застосування при вирішенні спору у подібних правовідносинах положень частини 4 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме висновків викладених у пункті 4.20 цієї постанови… «Що стосується посилання в позові на те, що тендерним комітетом надмірно деталізовано вимоги до технічних характеристик предмета закупівлі і встановлено таку кількість та перелік технічних вимог, що як наслідок складові предмету закупівлі по кожній позиції відповідають дорожній техніці лише одного конкретного виробника, суд першої інстанції врахував, що по тексту тендерної документації замовника поряд з кожним конкретним критерієм або назвою (найменуванням) того чи іншого оснащення зазначено «слід читати з виразом АБО ЕКВІВАЛЕНТ».

Проте суд касаційної інстанції вважає, що зазначена підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження, оскільки у цьому випадку не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у справі, що розглядається, та суперечність висновків про відмову в задоволенні позову висновкам, наведеним у пункті 4.20 постанови Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/30/21, оскільки за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справі № 918/222/23, у додатку № 4 до тендерної документації замовника поряд з кожним конкретним критерієм або назвою (найменуванням) того чи іншого оснащення зазначено: «слід читати з виразом або еквівалент», отже, за висновками суду, КП «Комунальник» чітко визначив назву предмета закупівлі та його технічні характеристики, таким чином, доводи прокурора про надмірну деталізацію вимог до технічних характеристик предмета закупівлі, що обмежує конкуренцію, не відповідає дійсності.

Як уже зазначалося, скаржник у касаційній скарзі, аргументуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, послався на положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Оскільки зазначена норма права спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору, тому у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Прокурор послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору положень частини 4 статті 5 та частини 4 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно можливості визнання недійсним рішення тендерного комітету/уповноваженої особи, яким затверджено тендерну документацію, щодо застосування яких при вирішенні спору у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

З огляду на предмет і підстави заявленого позову у справі, що розглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, Верховний Суд не вбачає підстав для надання окремого висновку з питання застосування наведених норм права, оскільки судами попередніх інстанцій у цьому випадку було враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Таким чином суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, дійшли правомірного висновку, що саме по собі визнання недійсним та скасування рішень уповноваженої особи КП «Комунальник» Гавронської О.А., оформлених протоколами № 19 від 25.10.2022 та № 26 від 28.11.2022, які вже були реалізовані та вичерпали свою дію виконанням, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, що є підставою для відмови в позові і в цій частині.

За таких обставин Верховний Суд вважає необґрунтованою зазначену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень.

Також необхідно зазначити, що формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу (із доповненнями) Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 06.07.2023 у справі № 918/222/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

В.А. Зуєв