ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 640/2913/20

адміністративне провадження № К/9901/19249/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/2913/20

за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Політичне об`єднання «Пряма дія» (змінено найменування на політична партія «Старт») про анулювання реєстраційного свідоцтва, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Політичної партії «Старт» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (суддя-доповідач - Чаку Є.В., судді: Федотов І.В., Коротких А.Ю.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року позивач - Міністерство юстиції України (надалі - Мін`юст) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва суду з позовом до Політичної партії «Старт» (надалі - ПП «Старт», відповідач) (попередня назва - Політична партія «Політичне об`єднання «Пряма дія» (змінено найменування рішеннями з`їзду партії від 21 серпня 2020 року № 1 та від 22 вересня 2020 року № 2) про анулювання реєстраційного свідоцтва від 13 грудня 2006 року

№ 138-п.п.

На обґрунтування заявлених вимог Мін`юст зазначав, що протягом останніх десяти років ПП «Старт» не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України і народних депутатів України, що є підставою для анулювання її реєстрації відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-ІІІ).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року відмовлено у задоволені позову.

Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив із того, що анулювання реєстрації партії на підставі рішення суду, передбачене Законом № 2365-ІІІ лише у випадку встановлення обставин невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років. Водночас, у даному випадку положення частини першої статті 24 Закон № 2365-ІІІ щодо невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років на відповідача не поширюються, оскільки рішенням позачергового з`їзду партії від 14 вересня 2020 року №1 висунуто кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 на проміжних виборах народного депутата України по 208 округу 25 жовтня 2020 року. За таких умов анулювання реєстраційного свідоцтва ПП «Старт» буде незаконним.

Також окружний суд урахував доводи відповідача стосовно висування рішенням з`їзду партії від 28 серпня 2014 року кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 212 округу 26 жовтня 2014 року ОСОБА_2 , водночас зауважив про неприйнятність такого доказу. Це обумовлено тим, що, на думку суду, метою висування партією кандидата для участі у виборах в народні депутати України є намір взяти участь партії в таких виборах, тому документи мають бути подані на реєстрацію до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК). У даному ж випадку відповідачем не наведено об`єктивних обставин, які перешкоджали реалізувати рішення з`їзду партії та унеможливили здійснення дій висунутим кандидатом для подання документів з метою реєстрації кандидатом у народні депутати України. Попри це суд дійшов висновку, що висування партією кандидата для участі у проміжних виборах народних депутатів України у 2020 році є достатньою підставою для вирішення спору на користь ПП «Старт».

Не погодившись з таким результатом, Мін`юст оскаржив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року в апеляційному порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу Мінюсту задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: анульовано реєстрацію Політичної партії «Політичне об`єднання «Пряма дія» № 138-п.п від 13 грудня 2006 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотиви прийнятого судом апеляційної інстанції рішення ґрунтуються на тому, що оскільки Політичну партію «Політичне об`єднання «Пряма дія» зареєстровано наказом Мін`юсту від 13 грудня 2006 № 95/5, то встановлений Законом № 2365-ІІІ десятирічний термін, протягом якого вона хоча б один раз повинна була висунути свого кандидата по виборах Президента України та народних депутатів України, сплинув у 2016 році. Відповідно, та обставина, що у вересні 2020 року на позачерговому з`їзді партії було висунуто ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України на проміжних виборах народного депутат України по 208 округу 25 жовтня 2020 року, не впливає на застосування статті 24 Закону №2365-III до спірних правовідносин, оскільки висування кандидата відбулося поза межами десятирічного терміну.

Такий висновок зроблений судом апеляційної інстанції з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 квітня 2021року у справі №640/2968/20, яка полягає у тому, що результати контролю Мін`юсту (при анулювання реєстрації політичної партії) мають базуватися на усьому періоді діяльності цієї політичної партії, починаючи з дати її реєстрації, а не тільки за одне десятиліття (останнє, що передувало зверненню до суду з позовом).

Поряд із цим, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги факт висування у 2014 році ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 212 округу, зазначивши про відсутність належних доказів та інформації, які б це підтверджували. Крім того суд зауважив, що протокол з`їзду партії не є належним доказом, оскільки з нього неможливо встановити, хто саме з делегатів партії був присутнім на цьому з`їзді, яким чином та у який спосіб приймалося відповідне рішення, відсутні докази його оприлюднення. Не доведено, що партією дійсно фактично було проведено з`їзд, на якому було висунуто її кандидата.

За таких міркувань суд апеляційною інстанції констатував, що відповідачем було порушено вимоги статті 24 Закону № 2365-III, оскільки протягом десятирічного строку (з моменту реєстрації 13 грудня 2006 року) не було висунуто своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України, з огляду на що прийняв рішення про анулювання реєстрації Політичної партії «Політичне об`єднання «Пряма дія».

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

ПП «Старт» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року.

Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) та зазначив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ у подібних правовідносинах у частині:

- підходу до аналізу процесу та порядку висунення кандидатів на загальнодержавних виборах;

- визначення того, чи є факт пропуску десятирічного строку на висування кандидатів безумовною підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва;

- порядку обчислення десятирічного строку передбаченого для такого висунення;

- реалізації норм про анулювання реєстрації партії - її реєстраційного свідоцтва в умовах коли свідоцтва відмінені законодавством з 2016 року.

Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для ПП «Старт», оскільки відбуваються розбіжності в застосуванні частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ, натомість всі партії є рівними перед законом.

Ухвалою від 22 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Мін`юст подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін. Зазначає, що встановлюючи десятирічний строк для участі політичних партій у виборах у частині першій статті 24 Закону №2365-ІІІ, законодавець мав на меті обмежити існування політичних партій, які тривалий час не реалізують основну ціль своєї діяльності та, як наслідок, не виявляють наміру приймати участь в управлінні державними справами. Позивач наголошує, що партією не надано належних доказів щодо реєстрації ЦВК кандидата у народні депутати України у 2014 році ОСОБА_2 , що вказує на формальність такої події та вказує на бездіяльність цієї політичної партії протягом виборчого процесу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ПП «Старт» про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ПП «Старт» про передачу справи на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян. Зупинено провадження у цій справі до ухвалення Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду рішення у справі № 640/2933/20.

Після зупинення (21 листопада 2022 року) відповідно до приписів статті 236 КАС України, та поновлення (20 грудня 2023 року), провадження у справі №640/2913/20, її розгляд продовжено зі стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

Політична партія «Політичне об`єднання «Пряма дія» зареєстрована 13 грудня 2006 року; на підтвердження цього Мін`юст видав відповідне свідоцтво № 138-п.п.

Політична партія «Політичне об`єднання «Пряма дія» внесена до Реєстру політичних партій. Видано свідоцтво про реєстрацію (дата державної реєстрації - 20 грудня 2006 року; номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 1 074 102 0000 022082; ідентифікаційний код юридичної особи - 34796442; місцезнаходження: 04119, вул. Якіра, б.8, оф.39, м.Київ).

Рішеннями з`їзду політичної партії від 21 серпня 2020 року №1 та від 22 вересня 2020 року №2 змінено найменування «Політичне об`єднання «Пряма дія» на «Старт». Затверджено статут та програму партії. Внесено зміни до керівних органів, зокрема обрано головою ОСОБА_1.

Рішенням Мін`юсту (20 жовтня 2019 року №495/194/1) проведено державну реєстрацію цих змін (місцезнаходження, найменування, статут, програми, у складі керівних органів партії, фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені партії без довіреності, ін).

З метою перевірки дотримання вимог Закону № 2365-ІІІ, зокрема статті 24 цього Закону, Мін`юст направив до ЦВК лист щодо отримання інформації про висування ПП «Старт» своїх кандидатів на участь у виборах протягом останніх десяти років (від 15 січня 2020 року №398/00019.4.1/6-20).

У відповідь на це звернення ЦВК листом від 31 січня 2020 року № 21-41-211 повідомила про дати проведення чергових і позачергових виборів Президента України, чергових, позачергових, проміжних і повторних виборів народних депутатів України та додала перелік політичних партій (блоків політичних партій), які висували кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному і в одномандатних виборчих округах та які подавали до ЦВК документи для реєстрації відповідних кандидатів у період з 01 січня 2005 року по дату надання цієї відповіді.

У переліку, доданому до листа, немає політичної партії «Політичне об`єднання «Пряма дія».

На підставі цієї інформації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Нормативне регулювання

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша).

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (частина друга).

Відповідно до статті 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон №2365-ІІІ.

За частиною першою статті 1 Закону № 2365-III право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 Закону № 2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону № 2365-ІІІ політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 2365-ІІІ (у первинній редакції цієї статті) і частини тринадцятої [тієї самої] статті 10 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка викладена згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 835-VIII), яка діяла на дату звернення до суду з позовом) діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 2365-ІІІ (у редакції викладеній згідно із Законом № 835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду) з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»).

За текстом частини першої статті 12 Закону № 2365-ІІІ політичні партії мають право: 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; .

Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

За частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом № 835-VIII) у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Конституційний Суд України Рішенням від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону № 2365-ІІІ.

У цьому зв`язку Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону [№ 2365-ІІІ] щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги політичної партії «Старт» та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.

Частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом № 835-VIII) передбачено, що у разі невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва такої партії.

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір є наявність підстав для анулювання свідоцтва політичної партії «Старт», у зв`язку з невисуванням своїх кандидатів на загальнодержавних виборах та визначення порядку обчислення десятирічного строку передбаченого для такого висування.

Поряд з цим, ще одним питанням, без якого неможливо оцінювати дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори, є аналіз процесу та порядку процедури висування на загальнодержавних виборах.

За висновком суду першої інстанції висування партією кандидата ОСОБА_1 на проміжних виборах народних депутатів України в 2020 році, безвідносно до того, що ЦВК відмовила у реєстрації такого кандидата, вказує про дотримання політичною партією вимог частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ та відсутність підстав для анулювання свідоцтва такої партії та задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та знайшов підстави до задоволення позову, вказавши що висування такого депутата в 2020 році відбулося поза межами десятирічного терміну (з моменту реєстрації партії), що жодним чином не впливає на застосування статті 24 Закону №2365-ІІІ до політичної партії.

Політична партія у доводах касаційної скарги стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ.

Надаючи оцінку вказаним доводам політичної партії, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20 у подібних правовідносинах, досліджував питання можливості анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, визначеного у частині першій статті 24 Закону №2365-ІІІ.

У зазначеній постанові Верховний Суд відступивши від правових позицій, сформованих раніше, констатував, що визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

Згідно із позицією судової палати, під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню МЮУ до суду з відповідним позовом. Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон №2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

Таким чином висновок суду першої інстанції щодо обрахунку періоду (десятирічний строк, який передує зверненню МЮУ до суду), з яким частина перша статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язує умови для анулювання реєстрації політичної партії відповідає позиції застосованій Верховним Судом у справі № 640/2933/20.

Натомість суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що початок обчислення установленого законом десятирічного строку для політичної партії розпочинається з дати її реєстрації.

Одночасно Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20 констатував, що в аспекті вирішення питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, необхідно оцінювати також й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу - не може буди достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. З`ясування всіх цих обставин має за мету встановити (пересвідчитися), що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню.

У підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що ще одним аспектом припинення діяльності політичної партії є те, що анулювання її реєстрації як результат (підсумок) з`ясування усього спектру питань та обставин, які у значенні частини першої статі 24 Закону № 2365-ІІІ є умовою для настання відповідних юридичних наслідків, не має трансформуватися у спосіб ліквідації політичної партії. Подібне застосування частини першої статі 24 Закону № 2365-ІІІ суперечитиме меті цього механізму, який призначений для констатації того, що політична партія фактично припинила свою діяльність, а не для (примусового) припинення її діяльності (в рамках процедури, яка для цього не передбачена).

Отже, зважаючи на наведений підхід, при вирішенні питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, сам факт висування політичною партією кандидата (навіть після десяти років «неучасті» в них) потрібно оцінити на відповідність вимогам законодавства, зокрема, чи було це висування проявом дійсних намірів і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції установив, що політична партія «Старт» у вересні 2020 року подавала документи для висування ОСОБА_1 кандидатом в народні депутати України на проміжних виборах в одномандатному виборчому окрузі №208, однак ЦВК відмовила у реєстрації цього кандидата, тому що додана заявником квитанція не є документом про внесення грошової застави.

Проте це не завадило суду першої інстанції - на основі факту про висування відповідачем кандидата на вибори у 2020 році та довідки ЦВК про прийняття документів від кандидата - дійти висновку про дотримання відповідачем вимог Закону № 2365-ІІІ щодо висування свого кандидата по виборах Президента України та виборах народних депутатів України.

Між тим, суд апеляційної інстанції факту висування політичною партією «Старт» у вересні 2020 року кандидата у народні депутати України на проміжних виборах по № 87 ОСОБА_1 оцінки не надав, оскільки помилково вважав, що таке висування відбулось поза межами десятирічного терміну (з дати реєстрації), що не впливає на застосування статті 24 Закону № 2365-ІІІ.

Тобто, суд апеляційної інстанції не оцінював указані обставини через призму тих чинників, про які вказав Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20, і, відповідно, не встановив чи це висування було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, а не їх імітуванням.

Водночас колегія суддів не може погодитися з таким підходом суду апеляційної інстанції до встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції мав би щонайменше з`ясувати мотиви рішення ЦВК за наслідками розгляду заяви політичної партії «Старт» (поданої у вересні 2020 року) щодо реєстрації її кандидата в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №208, зіставити їх з мотивами відповідача, якими він пояснив цей свій акт висування кандидата на вибори, а отже, оцінити дії відповідача у співставленні з іншими обставинами цієї справи.

Не менш важливим у такому випадку є також розуміння того, чому ЦВК вважала, що додана заявником квитанція не може вважатись документом про внесення грошової застави відповідно до статті 56 Закону № 4061-VI, та чи може це свідчити про дійсний намір партії.

Підсумовуючи наведене Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії «Старт» на підставі неповно встановлених обставин справи, адже для такого висновку цей суд мав більш детально перевірити та оцінити (з урахуванням наведених вище мотивів суду) обставини установлені судом першої інстанції щодо висування відповідачем кандидатів на загальнодержавних виборах протягом останніх десяти років, які передували зверненню з цим позовом до суду, зокрема встановити, чи були протягом цього десятиліття факти висування відповідачем кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах (які проводилися у цей час), за наслідками яких ЦВК відмовила у реєстрації останніх, та зіставити їх з даними, які надала ЦВК у відповідь на звернення МЮУ від 15 січня 2020 року №398/00019.4.1/6-20 про політичні партії, які брали участь у виборах починаючи з 2005 року.

Також апеляційний суд мав би, через призму аспектів і завдань, які означені вище, встановити обставини висування відповідачем кандидата на виборах народного депутата України у 2014 року, адже таке висування охоплюється періодом десятирічного строку, який передує зверненню МЮУ до суду.

В свою чергу, суд касаційної інстанції у силу приписів статті 341 КАС України не може самостійно дослідити обставини, з приводу яких висловлені всі ці зауваження, але без їх дослідження судовий розгляд справи буде неповним і не забезпечить дотримання принципів законності і пропорційності у питанні припинення діяльності політичної партії «Старт» через призму її участі у виборах як основної причини утворення політичної партії та її призначення у демократичному суспільстві.

Обсяг встановлених в цій справі обставин не дозволяє належним чином оцінити правильність застосування судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ у вимірі спірних правовідносин.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

За таких обставин Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам, об`єктивно оцінити аргументи усіх учасників справи та надані ними докази із наведенням мотивів їх врахування чи відхилення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат та зупинення виконання судових рішень

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Політичної партії «Старт» задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №640/2913/20 скасувати.

Справу №640/2913/20 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк