ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4984/23 пров. № А/857/17794/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. про визнання відмови протиправною, зобов`язання провести перерахунок пенсії за віком із зарахуванням відповідних періодів роботи до страхового стажу (суддя суду І інстанції: Главач І.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 04.09.2023р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

26.07.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Івано-Франківській обл. щодо зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 01.03.2004р. по 31.08.2011р.; зобов`язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.03.2004р. по 31.08.2011р., заробітну плату за даний період та провести перерахунок пенсії з 02.05.2023р. по теперішній час (а.с.2-4).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.41-42).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною відмову ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2004р. по 31.08.2011р. у Товаристві з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Верховина» та заробітної плати, отриманої за час роботи на цьому товаристві на підставі відомостей архівних довідок від 13.04.2022р., від 01.06.2022р.; зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. здійснити з 02.05.2023р. перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.03.2004р. по 31.08.2011р. у ТзОВ «Верховина», з урахуванням заробітної плати, отриманої за час роботи на цьому товаристві на підставі відомостей архівних довідок від 13.04.2022р., від 01.06.2022р.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. на користь ОСОБА_1 судовий збір, що становить 1073 грн. 60 коп. (а.с.84-94).

Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл., який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.97-101).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що до страхового стажу і заробітку позивача не зараховано період роботи з 01.03.2004р. по 31.08.2011р., оскільки за цей період відсутні відомості персоніфікованого обліку.

При аналізі відомостей реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 встановлено наявність двох персональних електронних облікових карток застрахованої особи /ПЕОКЗО/ із реєстраційним номером облікової картки застрахованої особи /РНОКПП/ НОМЕР_1 (актуальний) та РНОКПП НОМЕР_2 .

Також при аналізі відомостей реєстру застрахованих осіб, які накопичені на зазначених ПЕОКЗО, встановлено дублювання поданої звітності за 2000-2003 роки та січень-лютий 2004 року. Дублювання інформації виникло у зв`язку із відображенням Сільськогосподарським ТзОВ «Верховина» відомостей про суми нарахованого заробітку за вказані періоди на ОСОБА_1 за двома реєстраційними номерами облікової картки платника податків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Як наслідок, об`єднати відомості, які накопичені в персональних облікових картках позивача (без подання коригуючих відомостей до реєстру застрахованих осіб) неможливо. Внесення до реєстру застрахованих осіб відомостей за періоди до 01.01.2011р. можливе тільки на підставі звітності страхувальника або його правонаступника, поданої за результатами документальної перевірки.

Оскільки за даними єдиного державного реєстру страхувальників Сільськогосподарське ТзОВ «Верховина» зняте з обліку 23.01.2019р., тому підстав для проведення такої перевірки немає.

Окрім цього, апелянт вказав, що ОСОБА_1 направив письмову заяву від 02.05.2023р. (письмове звернення) згідно Закону України «Про звернення громадян», в якому просив надати письмову відповідь на питання щодо порядку обчислення розміру пенсії.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії встановлено ст.44 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Форма заяви про перерахунок пенсії передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р.

Таким чином, у пенсійного органу відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії з 01.01.2023р., оскільки із заявою, форма якої визначена Порядком № 22-1 та додатково наданими документами, ОСОБА_1 не звертався. Відповідно рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідачем не приймалось. Відтак, відповідь № 4935-4453/М-02/8-0900/23 від 12.05.2023р. носить інформаційний характер та не є рішенням про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Чинне законодавство не передбачає інших умов подання заяви про перерахунок пенсії, ніж тих, що передбачені Порядком № 22-1.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно з`ясовано під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл.; з 03.03.2022р. позивачу призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.51-52).

02.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. із письмовою заявою, зокрема, щодо перерахунку пенсії, із зарахуванням до страхового стажу та заробітної плати періодів роботи з 01.01.2004р. по 01.09.2011р. у Сільськогосподарському ТзОВ «Верховина» на підставі довідок про заробітну плату та трудовий стаж (а.с.35-37).

За результатами розгляду звернення позивача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. листом № 4935-4453/М-02/8-0900/23 від 01.06.2023р. повідомив його про те, що з 03.03.2022р. ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, з урахуванням страхового стажу 34 роки 03 місяці 13 днів та заробітної плати за період з 01.07.2000р. по 31.03.2022р. (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, коефіцієнт заробітної плати 0,71873). Зазначено, що до страхового стажу і заробітку не зараховано період з 01.03.2004р. по 31.08.2011р., оскільки за цей період відсутні відомості персоніфікованого обліку (а.с.20-21).

Не погоджуючись із відмовою у перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу та заробітної плати періодів роботи з 01.01.2004р. по 01.09.2011р. у Сільськогосподарському ТзОВ «Верховина», позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що представленими доказами, зокрема, записами у трудовій книжці позивача та відповідними довідками підтверджується, що позивач у спірні періоди з 01.03.2004р. по 31.08.2011р. працював у Сільськогосподарському ТзОВ «Верховина».

Надані позивачем довідки про заробітну плату є дійсними, містять всю необхідну інформацію про заробітну плату позивача, мають відбиток печаток архівних установ, є відсутніми відомості про їх скасування уповноваженими органами або визнання нечинними (недійсними).

Водночас, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його первинних документах. Помилки в заповненні первинних документів не можуть бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача.

Обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату внесків для нарахування пенсії за період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Отже, відмова відповідача у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2004р. по 31.08.2011р. в Сільськогосподарському ТзОВ «Верховина» та заробітної плати, отриманої на цьому підприємстві за відомостями архівних довідок про підтвердження заробітної плати, є протиправною.

При цьому, надана відповідачем відповідь позивачу не містить вказівки на те, що позивачем подана заява невстановленого зразка та з її змісту неможливо оцінити намір заявника, що перешкоджає її розгляду у встановленому порядку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до ст.56 Закону № 1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону № 1058-ІV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Згідно абз.4, 5 ч.1 ст.40 Закону № 1058-ІV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до пп.3 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005р. за №22-1, в редакції, станом на час спірних правовідносин, /Порядок № 22-1/, для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Згідно п.2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні пенсійні органи здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

При цьому підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

У ст.1 Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ст.20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р. /Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. за №310 /Основні Положення/.

Відповідно до п.п.1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з п.6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (п.8 Основних Положень).

Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Записами трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 01.03.2000р. підтверджуються наступні періоди роботи, зокрема:

з 20.05.1982р. прийнятий на роботу шофером згідно поданої заяви у колгосп «Верховина» на підставі протоколу № 7 від 20.05.1982р.;

30.08.2011 звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України (по власному бажанню) на підставі наказу № 5 від 30.08.2011р. (а.с17-19).

Представлена трудова книжка містить запис про спірний період роботи позивача із зазначенням професії, номеру та дати наказів про прийняття та звільнення з роботи, підписи уповноважених осіб та печатки підприємства.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018р. у справі № 754/14898/15-а.

Апеляційний суд наголошує, що працівник не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019р. у справі №593/283/17 та від 30.09.2019р. у справі №638/18467/15-а.

Наведене також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018р, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що згідно з ч.3 ст.44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків у органів ПФ під час вирішення питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Органи ПФ України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

При цьому, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем надано наступні документи, що підтверджують його стаж роботи:

відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 03.06.2022р. з І кварталу 1998 року по IV квартал 2008 року та з І кварталу 2009 року по І квартал 2019 року;

архівний витяг з протоколу № 1 зборів уповноважених колгоспу «Верховина» Богородчанського району від 19.02.2003р., наданий Архівним відділом № 1 Івано-Франківської районної державної адміністрації № М 11/04-01 від 14.04.2022р. (щодо підтвердження реорганізації колгоспу «Верховина» в колективне сільськогосподарське підприємство «Верховина»);

архівну довідку Архівного відділу № 1 Івано-Франківської районної державної адміністрації № М 10/04-01 від 13.04.2022р., якою підтверджуються періоди роботи у колгоспі «Верховина» у 1982-2011 роках; встановлений мінімум людиноднів за 1982-2003 роки, кількість відпрацьованих людиноднів та суми заробітної плати, видану на підставі: ф. Р-157, оп. 1/д/, спр. 19, арк. 46-47, спр. 544, арк. 1-12, спр. 546, арк. 16-31, спр. 548, арк. 13-27, спр. 550, арк. 14-26, спр. 552, арк. 14-26, спр. 554, арк. 14-26, спр. 554, арк. 39-51, спр. 557, арк. 1-12;

архівну довідку Архівного відділу № 1 Івано-Франківської районної державної адміністрації № М 23/04-01 від 01.06.2022, якою підтверджуються періоди роботи у колгоспі «Верховина» у 2001-2004 роках; встановлений мінімум людиноднів за 2000-2003 роки, кількість відпрацьованих людиноднів та суми заробітної плати, видану на підставі: ф. Р-157, оп. 1/д/, спр. 525, арк. 41-52, спр. 532, арк. 41-53, спр. 536, арк. 39-51, спр. 539, арк. 26-38, спр. 544, арк. 1-12, додатково зазначено, що ідентифікаційний код у 2000 році не вказаний, у 2001-2004 роках ідентифікаційний код 2270803834. (а.с.14-16).

Вказані довідки містять відсилку на первинні документи, на підставі яких наведені відомості довідок.

Також суд першої інстанції встановив, що період роботи позивача з 01.07.1982р. по 18.02.1993р. у колгоспі «Верховина», з 19.02.1993р. по 31.12.2003р. в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Верховина» (реорганізований колгосп «Верховина»), з 01.01.2004 по 29.02.2004 в Сільськогосподарському ТЗОВ «Верховина» (код ЄДРПОУ 03751847) зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунком страхового стажу.

Підставою для неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи 01.03.2004р. по 31.08.2011р. апелянт вказує відсутність відомостей персоніфікованого обліку та непідтвердження факту сплати страхових внесків за спірні періоди роботи до пенсійного фонду.

Поряд з цим, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Тому відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів з такої підстави як непідтвердження сплати страхових внесків роботодавцем, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем вимог законодавства. Будь-яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів саме з вини позивача, суду не надано.

Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019р. у справі № 144/669/17, від 20.03.2019р. у справі № 688/947/17 та від 01.03.2021р. у справі № 423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, через втрату реєстраційного номеру облікової картки платника податків НОМЕР_2 , позивачем було змінено реєстраційний номер на НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про зміну реєстраційного номеру облікової картки платника податків виданої Богородчанським ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. № 0901-22-00711 від 18.05.2022р. (а.с.8).

При аналізі відомостей реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 відповідачем встановлено наявність двох персональних електронних облікових карток застрахованої особи із реєстраційним номером облікової картки застрахованої особи НОМЕР_1 (актуальний) та 2270803834.

Відповідачем при аналізі відомостей реєстру застрахованих осіб, які накопичені на зазначених вище ПЕОКЗО, встановлено дублювання поданої звітності за 2000-2003 роки та січень-лютий 2004 року. Дублювання інформації виникло у зв`язку із відображенням Сільськогосподарським ТзОВ «Верховина» (код ЄДРПОУ 03751847) відомостей про суми нарахованого заробітку за вказані періоди на ОСОБА_1 за двома реєстраційними номерами облікової картки платника податків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Згідно п.6 розділу 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затв. постановою правління ПФ України № 10-1 від 18.06.2014р., відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 01.01.2011р. подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника.

Тобто, внесення до реєстру застрахованих осіб відомостей за періоди до 01.01.2011р. можливе тільки на підставі звітності страхувальника або його правонаступника, поданої за результатами документальної перевірки, що унеможливлюється через те, що Сільськогосподарське ТзОВ «Верховина» зняте з обліку 23.01.2019р.

Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його первинних документах. Помилки в заповненні первинних документів не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок їх ведення та заповнення з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, спірні періоди роботи позивача з 01.03.2004р. по 31.08.2011р. в Сільськогосподарському ТзОВ «Верховина» підлягають зарахуванню до його страхового стажу, із врахуванням заробітної плати, отриманої на цьому підприємстві за відомостями архівних довідок про підтвердження заробітної плати.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. стосовно зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2004р. по 31.08.2011р. у Сільськогосподарському ТзОВ «Верховина» та заробітної плати, отриманої за час роботи на цьому товаристві на підставі відомостей архівних довідок від 13.04.2022р. і від 01.06.2022р., є протиправною.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14.08.2018р. у справі № 820/5134/17, від 28.02.2020р. у справі № 806/3304/18, від 16.11.2020р. у справі № 640/5615/19, від 04.09.2021р. у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021р. у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022р. у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Отже, ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до вимог п.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Порядок подання та перелік документів, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, незалежно від наявності права особи на перерахунок пенсії, законодавством передбачена обов`язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом.

Аналіз листа ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 4935-4453/М-02/8-0900/23 від 01.06.2023р. вказує, що такий не є рішенням про відмову в перерахунку пенсії та свідчить про розгляд заяви позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Отже, з наведеного слідує, що за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії відповідачем не було прийнято відповідного рішення.

Рішення пенсійного органу, які приймаються за зверненнями осіб, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Зі змісту листа ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 4935-4453/М-02/8-0900/23 від 01.06.2023р. стає очевидним, що відповідач не вбачає підстав для перерахунку пенсії позивача, тобто фактично відмовив у такому перерахунку.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень вирішити питання перерахунку пенсії або відмови в її перерахунку саме у формі прийняття рішення (чи наказу), коли з наданої листом відповіді стає зрозуміло, що відповідь для заявника є негативною, має ознаки формалізму.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів і згідно усталеної судової практики слідує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

«Ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019р. у справі № 2а-204/12).

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, відмова у формі листа свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством. Оскільки процес надання позивачу відмови у перерахунку пенсії без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути тривалим, тому в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме вирішення судом питання про зобов`язання ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. здійснити з 02.05.2023р. перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.03.2004р. по 31.08.2011р. у Сільськогосподарському ТзОВ «Верховина», з урахуванням заробітної плати, отриманої за час роботи на цьому товаристві на підставі відомостей архівних довідок від 13.04.2022р., від 01.06.2022р.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

З огляду на фактичні обставини справи колегія суддів не убачає будь-якого втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача, а обраний судом спосіб захисту прав позивача відповідає приписам ст.245 КАС України та усталеній судовій практиці вирішення аналогічних спорів з участю пенсійних органів.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ в Івано-Франківській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023р. в адміністративній справі № 300/4984/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 21.12.2023р.