ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 рокуСправа №804/7861/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2016 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №102-1303 від 13.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що частка орендованої ним земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 0357 га (33,33% від загальної площі), за яку позивач справляв орендну плату, перейшла у фактичне користування громадянки ОСОБА_2 на підставі договору від 31.07.2015 року про дарування частки приміщення 8, 14 торгівельного комплексу, що знаходиться за вказаною адресою. У зв`язку з чим, позивач вважає, що саме з цього часу (з 31.07.2015 року) він припинив користуватися зазначеною земельною ділянкою, а отже, з цього часу повинні припинитися і його зобов`язання із сплати орендної плати за землю. При цьому, позивач зазначає, що 27.07.2016 року між ним та Дніпропетровською міською радою було укладено договір про розірвання договору оренди землі, в пункті 2 якого вказано, що він має сплатити орендну плату за один рік з моменту прийняття цього рішення. Разом з цим, позивач вважає вказану умову договору протиправною та такою, що підлягає виключенню із договору, як скасувальна обставина, передбачена п. 2 статті 212 Цивільного кодексу України. Посилаючись на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

13.12.2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

16.05.2018 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року у справі №804/7861/16 залишено без змін.

23.10.2023 року ухвалою Верховного Суду замінено відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління ДПС Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України.

23.10.2023 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 року і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.11.2023 року адміністративна справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на супровідному листі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №804/7861/16 перерозподілено судді Горбалінському В.В.

15.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження дану адміністративну справу та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.12.2023 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.10.2023 року у справі №804/7861/16.

У вказаних поясненнях відповідач зазначив, що новий власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку в останнього не оформлено у встановленому законом порядку, не можна вважати платником орендної плати в розумінні п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України. У зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.07.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 безоплатно 1/3 частку торговленого комплексу приміщення №8, 14, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці зареєстрованій в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:079:0034.

31.07.2015 року ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності 1/3 частку торговленого комплексу приміщення №8, 14, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

17.04.2006 року між Дніпропетровською міською радою та громадянином ОСОБА_1 на підставі рішення сесії ІV скликання Дніпропетровської міської ради № 237/34 від 01.03.2006 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у спільну оренду гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 по фактичному місцезнаходженню торгівельного комплексу» укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,1072 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:079:0034 (площа частки, за яку орендна плата справляється позивачем, становить 33,33 % або 0,0357 га), а також складено акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки.

18.06.2016 року сесією VІІ скликання Дніпропетровської міської ради прийнято рішення №78/8 «Про припинення гр. ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ».

27.07.2016 року між Дніпропетровською міською радою та громадянином ОСОБА_1 на підставі рішення сесії №78/8 від 18.05.2016 року укладено договір «Про розірвання договору оренди землі», предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,1072 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:079:0034, надана позивачу у користування за договором оренди від 17.04.2006 року, про що складено акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки.

Пунктом 2 даного договору «Про розірвання договору оренди землі» визначено, що відповідно достатті 32 Закону України «Про оренду землі»позивач має сплатити орендну плату за один рік з моменту прийняття рішення від 18.05.2016 року, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозиції від інших осіб на укладання договору оренди на тих самих умовах з наданням відповідної документації із землеустрою.

Отже, сторони погодилися, що у разі неукладення Дніпропетровською міською радою протягом наступного року (тобто, до 18.05.2017 року) договору оренди земельної ділянки, повернутої позивачем, з іншим орендарем, позивач, як особа, з ініціативи якої договір оренди розірвано раніше закінчення строку, на який його було укладено, має компенсувати орендодавцю вартість орендної плати за один рік.

13.06.2016 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове-повідомлення рішення №102-1303 про визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання із сплати орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 84139,75 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим органом рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

За змістом пп.9.1.10 п. 9.1 ст.9 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин),плата за землюналежить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст.14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендноїплати заземельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землюздійснюється згідно з положеннями розділу ХIII Податкового кодексу України.

Заправилами пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є землекористувачі; об`єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцевізакористування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендноїплативстановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендноїплати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України).

В той же час, обов`язок платника податку сплачуватиплату за землювиникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У спірних правовідносинах позивач уклав з Дніпропетровською міською радою договір про розірвання договору оренди від 27.07.2016 року, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» позивач має сплатити орендну плату за один рік з моменту прийняття сесією VІІ скликання Дніпропетровської міської ради рішення №78/8 від 18.05.2016 р. «Про припинення гр. ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 », якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозиції від інших осіб на укладання договору оренди на тих самих умовах з наданням відповідної документації із землеустрою.

Отже, позивач, шляхом підписання вказаного договору, в добровільному порядку погодився сплатити орендну плату за один рік за орендовану ним земельну ділянку з моменту прийняття міською радою рішення від 18.05.2016 року, якщо протягом зазначеного періоду не надійде пропозиції від інших осіб на укладання договору оренди на тих самих умовах з наданням відповідної документації із землеустрою.

Згідно листа Дніпровської міської ради (до перейменування Дніпропетровської міської ради) №7/11-962 від 26.05.2017 року, станом на 12.05.2017 року в системі електронного документообігу «Канцелярія» департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у період з 18.05.2016 року по теперішній час не виявлено пропозицій від юридичних або фізичних осіб на укладання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:079:0034) на тих самих умовах з наданням відповідної документації із землеустрою.

Таким чином, саме позивач мав сплатити орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:079:0034 протягом року з моменту прийняття сесією VІІ скликання Дніпропетровської міської ради рішення №78/8 від 18.05.2016 р. «Про припинення гр. ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ».

Стосовно доводів позивача щодо протиправності положень пункту 2 укладеного ним договору про розірвання договору оренди від 27.07.2016 року, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 02.03.2017 року звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з цивільним позовом до Дніпровської міської ради про визнання незаконним пункту 2 договору про розірвання договору оренди землі. За результатами розгляду справи №203/740/17, рішенням суду від 12.04.2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Зазначене рішення набрало законної сили 12.10.2017 року.

Під час розгляду вказаної цивільної справи, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним пункту 2 Договору про розірвання договору оренди землі у зв`язку з тим, що позивач після припинення договору оренди землі у 2015 році сам погодився на припинення вказаного договору шляхом його розірвання, а також з урахуванням того, що є чинним рішення Дніпропетровської міської ради від 18.05.2016 року №78/8 про припинення договору оренди землі від 17.04.2006 року шляхом його розірвання, і саме з обов`язковою умовою про сплату позивачем, у відповідності до ст.32 Закону України «Про оренду землі», орендної плати за один рік з моменту прийняття цього рішення, якщо протягом зазначеного періоду не надійде пропозиції від інших осіб на укладання договору оренди на тих самих умовах. Крім того, суд зазначив, що позивач не надав належних доказів укладання цього договору всупереч вимогамЗакону України «Про оренду землі».

Верховний Суд у постанові від 23.10.2023 року по справі №804/7861/16 зазначив, що під час розгляду даної справи суди не встановили обставини, якими позивач обґрунтував свої вимоги щодо захисту своїх права та охоронюваного законом інтересу, а саме - позивач був власником нежитлового комплексу, розташованого на орендованій у міської ради земельній ділянці згідно з договором оренди від 17.04.2006 за адресою: АДРЕСА_1 , і частина якого (1/3) 31.07.2015 перейшла у власність громадянки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач вважає, що саме з цього часу він припинив користуватися земельною ділянкою і з цього часу припинився його обов`язок сплачувати орендну плату за землю.

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо того, що позивач був власником нежитлового комплексу, розташованого на орендованій у міської ради земельній ділянці згідно з договором оренди від 17.04.2006 за адресою: АДРЕСА_1 , і частина якого (1/3) 31.07.2015 перейшла у власність громадянки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач вважає, що саме з цього часу він припинив користуватися земельною ділянкою і з цього часу припинився його обов`язок сплачувати орендну плату за землю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до п.288.1, 288.2, 288.3 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянкипереліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Отже, в розумінні Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

В даному випадку договір оренди земельної ділянки був укладений між позивачем та Дніпропетровською міською радою, який в подальшому розірваний внаслідок підписання договору про розірвання договору оренди, яким, зокрема, передбачена обов`язкова умова про сплату позивачем, у відповідності до ст.32 Закону України «Про оренду землі», орендної плати за один рік з моменту прийняття рішення Дніпропетровської міської ради від 18.05.2016 року №78/8, якщо протягом зазначеного періоду не надійде пропозиції від інших осіб на укладання договору оренди на тих самих умовах, та орендарем в розумінні Податкового кодексу України в даному випадку виступав позивач, який зобов`язався сплатити вищезазначену орендну плату.

З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що доводи позивача, що позивач був власником нежитлового комплексу, розташованого на орендованій у міської ради земельній ділянці згідно з договором оренди від 17.04.2006 за адресою: АДРЕСА_1 , і частина якого (1/3) 31.07.2015 перейшла у власність громадянки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач вважає, що з цього часу припинився його обов`язок сплачувати орендну плату за землю, є необґрунтованими, а отже не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином відповідач діяв правомірно під час прийняття стосовно саме позивача як платника орендної плати за спірну земельну ділянку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення

В свою чергу суд зауважує, що доводи позивача, що в даному випадку право користування, в тому числі оренда, даною земельною ділянкою перейшла до ОСОБА_2 після укладення договору дарування відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 безоплатно 1/3 частку торговельного комплексу приміщення №8, 14, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці зареєстрованій в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:079:0034, є безпідставними, оскільки положення ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» передбачають право переходу права користування земельною ділянкою у випадку переходу права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, а стаття 288 Податкового кодексу України визначає саме порядок справляння орендної плати за землю.

За викладених обставин, нарахування позивачу грошового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №102-1303 від 13.06.2016 року є правомірним.

Крім цього щодо доводів позивача, що ОСОБА_2 зверталась до Дніпровської міської ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки на тих же умовах, що були зазначені у договорі оренди землі попереднього користувача, суд зазначає наступне.

Матеріали справи не містять доказів подання ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради вказаної заяви та отримання вказаної заяви Дніпровською міською радою. В свою чергу суд звертає увагу на лист Дніпровської міської ради №7/11-962 від 26.05.2017 року відповідно до якого станом на 12.05.2017 року в системі електронного документообігу «Канцелярія» департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у період з 18.05.2016 року по 12.05.2017 року не виявлено пропозицій від юридичних або фізичних осіб на укладання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:079:0034) на тих самих умовах з наданням відповідної документації із землеустрою.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.10.2023 року по справі №804/7861/16, встановивши обставини, якими позивач обґрунтував свої вимоги щодо захисту своїх права та охоронюваного законом інтересу, про те, що позивач був власником нежитлового комплексу, розташованого на орендованій у міської ради земельній ділянці згідно з договором оренди від 17.04.2006 за адресою: АДРЕСА_1 , і частина якого (1/3) 31.07.2015 перейшла у власність громадянки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач вважає, що саме з цього часу він припинив користуватися земельною ділянкою і з цього часу припинився його обов`язок сплачувати орендну плату за землю, суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський