РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 грудня 2023 р. Справа № 120/12679/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (1), Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 024550005341 від 25 травня 2023 року про відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою суду від 22.08.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач (2) просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки такий заклад як Всеукраїнську добровільна громадська гуманітарна організація Товариство Червоного Хреста не включено до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсії за вислугу років, а тому період роботи позивача з 01.09.1993 року по 03.02.2003 року на посаді медичної сестри милосердя в Шаргородському Райкомі Товариства ОСОБА_2 не був зарахований до її спеціального стажу.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзиві на позовну заяву (вх.№58227), також просило у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки Головним управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

18.05.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення № 024550005341 від 25 травня 2023 року про відмову у призначенні пенсії, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 26 років 6 місяців, згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Із Форми РС-право /а.с. 10/ вбачається, що ОСОБА_1 до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01 вересня 1993 року по 03 лютого 2003 року на посаді патронажної медичної сестри милосердя в Шаргородському райкомі Товариства Червоного Хреста.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:

- станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років;

- станом на 01 січня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

- станом на 11.10.2017 року - не менше 26 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Тобто, до досягнення 55 років, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років - станом на 01 квітня 2015 року, не менше 25 років 6 місяців - станом на 01 січня 2016 року і не менше 26 років 6 місяців - станом на 11.10.2017 року.

Як уже встановлено судом, позивачу до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01 вересня 1993 року по 03 лютого 2003 року на посаді патронажної медичної сестри милосердя в Шаргородському райкомі Товариства Червоного Хреста.

Позиція відповідачів зводиться до того, що Всеукраїнська добровільна громадська гуманітарна організація Товариство Червоного Хреста не включена до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсії за вислугу років, а тому період роботи позивача з 01.09.1993 року по 03.02.2003 року на посаді медичної сестри милосердя в Шаргородському Райкомі Товариства Червоного Хреста не був зарахований до її спеціального стажу.

З даного приводу суд зазначає, що згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці. Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічих закладах, діагностичних центрах, мають право на пенсію за вислугу років.

Середній медичний персонал це особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності. Середній медичний персонал надає долікарську медичну допомогу, здійснює догляд за хворими, виконує під керівництвом лікаря профілактичну, діагосностичну, лікувально-реабілітаційну, санітарно-противоепідемічну і організаторську роботу.

До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентгено-лаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.

Медична сестра працює у лікувально-профілактичному або дошкільному закладі під керівництвом лікаря, виконує його призначення, забезпечує належний догляд за хворими та дітьми, веде спостереження за станом їх здоров`я, надає невідкладну долікарську допомогу і бере участь у гігієнічному вихованні населення та пропаганді здорового способу життя. Специфіка діяльності медсестер визначається типом і профілем установи (відділення), в якому вона працює, а також займаної посади.

Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010 професії сестра медична та сестра медична милосердя мають однаковий код професії (КП) 3231, а також однаковий номер у довіднику кваліфікаційний характеристик працівників (ДКХГІ) 78.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1290 "Про затвердження списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці" надано право медичним сестрам Товариства Червоного Хреста на додаткову відпустку тривалістю 7 днів, що додатково підтверджує ототожнення законодавцем медичної сестри та сестри медичної милосердя.

Як свідчать записи в трудовій книжці ОСОБА_1 , остання в період з 01.09.1993 року по 03.02.2003 року працювала на посаді медичної сестри милосердя в Шаргородському Райкомі Товариства Червоного Хреста.

Однак, даний стаж роботи відповідачем (2) не враховано до спеціального стажу позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Товариство Червоного Хреста України", Товариство Червоного Хреста України є всеукраїнською добровільною громадською гуманітарною організацією. Товариство допомагає державі у наданні медичної і гуманітарної допомоги під час збройних конфліктів та в мирний час, бере участь у наданні міжнародної допомоги у разі катастроф і надзвичайних ситуацій, забезпечує медико-соціальну допомогу найменш соціально захищеним верствам населення.

Згідно з статтею 10 Закону України "Про Товариство Червоного Хреста України", товариство та його місцеві організації з моменту їх державної реєстрації набувають статусу юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про Товариство Червоного Хреста України", на всіх працівників Товариства, які працюють за трудовим договором у системі Товариства, поширюється законодавство України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.

З огляду на вказане та беручи до уваги віднесення законодавцем середнього медичного персоналу Товариства Червоного Хреста України до працівників охорони здоров`я, освіти та соціальної допомоги у зв`язку із специфічною роботою із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність, присвоєння тарифних розрядів, роботу медичної сестри милосердя під керівництвом лікаря, виконання його призначення, та забезпечення належного догляду за хворими та дітьми, ведення спостереження за станом їх здоров`я, надання невідкладної долікарської допомоги і участь у гігієнічному вихованні населення та пропаганді здорового способу життя, як у воєнний, так і в мирний час, відсутності відмінностей у Класифікаторі професій між сестрою медичною та сестрою медичною милосердя, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача періоду роботи з 01.09.1993 року по 03.02.2003 року на посаді медичної сестри милосердя в Шаргородському Райкомі Товариства Червоного Хреста.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова позивачу в призначені пенсії за віком є передчасною, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 024550005341 від 25 травня 2023 року не обґрунтоване, в зв`язку з чим наявні підстави для визнання його протиправним та як наслідок скасування.

З приводу позовних вимог зобов`язального характеру (про зарахування спеціального стажу та призначення пенсії), то оцінивши наявні у справі докази суд дійшов переконання, що приймаючи рішення № 024550005341 від 25 травня 2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугу років, відповідач (2) не надав належної правової оцінки періоду роботи з 01.09.1993 року по 03.02.2003 року на посаді медичної сестри милосердя в Шаргородському Райкомі Товариства Червоного Хреста, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про неможливість призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду щодо обчислення спеціального стажу особи та призначення пенсії за вислугу років відносяться до виключної компетенції відповідача.

Відповідачем (2) взагалі не було надано оцінки в оскаржуваному рішенні відомостям про період роботи позивача з 01.09.1993 року по 03.02.2003 року на посаді медичної сестри милосердя в Шаргородському Райкомі Товариства Червоного Хреста, не підтверджено чи не спростовано її спеціальний стаж, що позбавляє можливість суду здійснити контроль дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийняти рішення зобов`язального характеру про зарахування спеціального стажу та призначення пенсії за вислугу років. Протилежний підхід призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема здійснювати розрахунок спеціального стажу та нарахування пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах № 240/10097/22 від 25 жовтня 2023 року, № 560/895/23 від 28 вересня 2023 року та № 560/4016/23 від 29 серпня 2023 року.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У свою чергу, суд зазначає, що оскільки процедура вирішення питання про призначення пенсії не закінчена, суд не може обрати спосіб захисту визначений позивачем.

Відтак, враховуючи, що тим обставинам, які були встановлені судом належна оцінка відповідачем (2) як органом, до виключних повноважень якого належить призначення пенсії заявнику, не надавалася, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії за вислугу років, з урахування правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1073,60 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 536,80 грн.

Враховуючи те, що спірне рішення № 024550005341 від 25 травня 2023 року прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на користь позивача слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 024550005341 від 25 травня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 18.05.2023 року, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач (1): Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач (2): Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (пр-т. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012).

Суддя Свентух Віталій Михайлович