ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2023 р. Справа№ 910/16507/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 про повернення позовної заяви

у справі № 910/16507/23 (суддя: Паламар П.І.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі"

2) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ДТЕК Мережі", ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/16507/23 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто з доданими до неї документами на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Вказана ухвала мотивована тим, що оскільки позовна заява подана до суду електронною поштою, а не через сервіс «Електронний суд», остання не вважається такою, що підписана електронним цифровим підписом та підлягає поверненню заявнику.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/16507/23 та ухвалити нове рішення, яким відкрити позовне провадження Господарським судом міста Києва за позовною заявою позивача у справі № 910/16507/23 на загальних підставах.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом помилково не враховано, що позивач не є юридичною особою або адвокатом, які з 18.10.2023 зобов`язані зареєструвати електронний кабінет в обов`язковому порядку. Натомість, нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено обов`язку для фізичних осіб зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Апелянт зазначив, що подання фізичною особою з власної електронної пошти процесуальних документів з кваліфікованим електронним підписом відповідає вимогам процесуального законодавства. Наголосив, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції використано стару редакцію «Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», яка діяла до 18.10.2023, та не враховано зміни до зазначеного Положення, що внесені Вищою радою правосуддя від 12.10.2023. Зауважив, що в Господарському процесуальному кодексі України відсутня така правова підстава для повернення позовної заяви як неналежне надсилання електронним шляхом процесуальних документів, підписаних електронним цифровим підписом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023 апеляційна скарга у справі № 910/16507/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 про повернення позовної заяви у справі № 910/16507/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами відповідачам у даній справі - ТОВ "ДТЕК Мережі" та ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" з урахуванням положень ст. 42 ГПК України.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 позивачем подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої приєднано докази надсилання копії апеляційної скарги разом з доданими до неї документами відповідачам у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 про повернення позовної заяви у справі № 910/16507/23; справу № 910/16507/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16507/23; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

14.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 27.11.2023 надійшли матеріали справи № 910/16507/23.

Учасники справи повідомлені про розгляд Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 про повернення позовної заяви у справі № 910/16507/23, що підтверджується довідками Північного апеляційного господарського суду про доставку електронних документів до електронних кабінетів відповідачів та до електронної скриньки позивача від 04.12.2023.

08.12.2023 від позивача до суду надійшов лист-повідомлення щодо обізнаності про розгляд його апеляційної скарги.

В межах встановлених судом процесуальних строків від ТОВ "ДТЕК Мережі" та ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявнику).

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як зазначалось судом вище, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ДТЕК Мережі", ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування збитків.

Ознайомившись із поданою позовною заявою, суд першої інстанції встановив, що з вказаною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся в електронній формі засобами електронної пошти.

Водночас, здійснивши аналіз вимог чинного процесуального законодавства України, місцевим господарським судом було зроблено висновок про те, що подання процесуальних документів в електронній формі можливе виключно з використанням сервісу «Електронний суд» за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного цифрового підпису. Подання до суду заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи електронною поштою не через сервіс «Електронний суд» не вважаються такими, що підписані електронним цифровим підписом.

Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про не підписання позивачем позовної заяви та, як наслідок, застосування судом п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України та повернення ОСОБА_1 позовної заяви з доданими до неї документами на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 30.10.2023.

Однак, з вищенаведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частинами 5 та 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (яка відповідно до Закону України № 3200-IX набула чинності з 18.10.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

За змістом частини 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Так, рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

В силу приписів пункту 8 Положення про ЄСІТС (у редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою) підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про ЄСІТС).

У той же час, на виконання вимог Закону України № 3200-IX, рішенням Вищої ради правосуддя 12 жовтня 2023 року № 977/0/15-23 було затверджено зміни до Положення про ЄСІТС, пункт 10 якого викладено в наступній редакції: «Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.».

При цьому, у пункті 111 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС також визначено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС особи, крім осіб, які зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, можуть подавати до суду документи в електронній формі з використанням адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає особам, окрім осіб, які зобов`язані зареєструвати свої Електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, документи у справах на адресу електронної пошти, з якої до суду надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Аналізуючи наведені вище приписи чинного законодавства України, колегія суддів зауважує, що законодавець допустив подання фізичною особою (за виключенням адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, осіб) нарівні з паперовою формою, зокрема, позовних заяв в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документа через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що фізичні особи мають можливість подати процесуальні документи до суду: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням власного електронного підпису; 3) в електронній формі з використанням електронної адреси та засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 24.10.2023 до Господарського суду міста Києва засобами електронної пошти надійшла позовна заява ОСОБА_1 , засвідчена кваліфікованим електронним підписом 23.10.2023.

У свою чергу використання електронного цифрового підпису врегульовано Законом України «Про електронні довірчі послуги», згідно зі статтею 1 якого автентифікація - це електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов`язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.

Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Отже, слід розмежовувати спосіб звернення до суду із вимогами до оформлення процесуального документа. Якщо електронний документ підписаний накладенням електронного підпису, який забезпечує ідентифікацію фізичної особи (за виключенням адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб), але електронний підпис накладений без використання підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а процесуальний документ направлений на офіційну електронну адресу суду, то відсутні правові підстави стверджувати, що такий електронний документ не підписаний.

Протилежний підхід нівелює приписи про юридичну силу електронного документа та презумпцію відповідності кваліфікованого електронного підпису власноручному, суперечить частині першій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги».

При цьому вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Водночас, звернення фізичної особи (за виключенням адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.10.2023 у справі № 910/9714/22.

Таким чином, враховуючи те, що позовна заява була подана ОСОБА_1 особисто на офіційну електронну адресу Господарського суду міста Києва та скріплена кваліфікованим електронним підписом позивача, висновок суду першої інстанції про те, що вказаний процесуальний документ не вважається такими, що підписаний електронним цифровим підписом та підлягає поверненню, оскільки поданий не через сервіс "Електронний суд" - є помилковим.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позивачу без розгляду позовної заяви з доданими до неї документами.

У свою чергу посилання скаржника на відсутність правової норми для повернення позовної заяви у зв`язку зі зверненням до суду у неналежний спосіб колегією суддів не приймається, оскільки звернення з позовною заявою у спосіб, який не передбачений чинним процесуальним законодавством є підставою для повернення позовної заяви як такої, що подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Подібні висновки щодо наслідків звернення до суду з процесуальними документами у спосіб, який не передбачений чинним процесуальним законодавством викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2023 у справі № 127/10116/18, від 04.10.2023 у справі № 300/2213/23, від 10.10.2023 у справі № 380/17455/21, від 23.10.2023 у справі № 910/9714/22.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа Мушта проти України ).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відкрити позовне провадження Господарським судом міста Києва за позовною заявою позивача у справі № 910/16507/23 на загальних підставах, однак у ч.3 ст.271 ГПК України наведений вичерпний перелік дій у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, у зв`язку з чим ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 про повернення позовної заяви у справі № 910/16507/23 - скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат, за перегляд ухвали в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, за загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 про повернення позовної заяви у справі № 910/16507/23 - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 про повернення позовної заяви у справі № 910/16507/23 скасувати.

3. Справу № 910/16507/23 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст. ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков