ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10893/22

адміністративне провадження № К/990/16876/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: не з`явились,

представника Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): Цитовича К.М.,

представників відповідачів 2, 3: не з`явились,

представників третіх осіб: не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 (головуючий суддя Іщук І.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді Горяйнов А.М., Пилипенко О.Є.)

у справі №640/10893/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво"

до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

Державної інспекції архітектури та містобудування України,

Державного підприємства "Дія",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Національна академія наук України,

Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України,

про визнання протиправними та скасування окремих положень містобудівних умов та обмежень, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект Будівництво» (далі - ТОВ «Інвест-Проект Будівництво») звернулося до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (також далі - відповідач-1, Департамент), Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - відповідач-2, ДІАМ України), Державного підприємства «Дія» (далі - відповідач-3, ДП «Дія»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Національна академія наук України (далі - третя особа-1, НАН України), Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - третя особа-2, Інститут), в якому просило:

1) визнати протиправними та скасувати окремі частини Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, зокрема:

- Розділ «Назва об`єкта будівництва» щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами відповідача-1 від 14.02.2022 №212 та №215;

- Розділ «Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах»;

- Розділ «Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки»;

- Розділ «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)»;

2) викласти окремі частини Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, зокрема:

- викласти Розділ «Назва об`єкта будівництва» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом відповідача-1 від 14.02.2022 №212, «Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва» у новій редакції: «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва»;

- викласти Розділ «Назва об`єкта будівництва» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту від 14.02.2022 №215, «Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 66 у Голосіївському районі м. Києва» у новій редакції: «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 66 у Голосіївському районі м. Києва»;

- Розділ «Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах» у наступній редакції: «Гранично допустима висота об`єкта проектування більше 100 м, відповідно до містобудівної документації. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДСТУ Б В.2.2-29:2011 «Будівлі підприємств. Параметри», ДБН В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення», ДБН В.2.2.-9-2018 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення». ДБН В.2.2-41:2019 «Висотні будівлі. Основні положення». Рекомендована поверховість житлової забудови від 25 до 31 поверхів та адміністративно-побутової частини від 9 до 31 поверхів включно за умов визначення остаточних показників поверховості багатофункціонального комплексу відповідно до погоджень отриманих забудовником до розробки проектної документації стадії «П», ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- Розділ «Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки» викласти в наступній редакції: «При проектуванні об`єкта будівництва передбачити ефективне використання земельної ділянки та території з урахування узгоджених проектних рішень та рішень проекту Генерального плану міста Києва»;

- виключити з Розділу «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту від 14.02.2022 №212, текст наступного змісту:

«- межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва» -

- зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) -

- інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України «Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико- культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва». У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» -»;

- виключити з Розділу «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту від 14.02.2022 №215, текст наступного змісту:

«- межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.202 і №599 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва») -

- зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови третьої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) -

- інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України «Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва». У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектур них перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2- 12:2019 «Планування та забудова територій». -»;

- виключити з Розділу «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту від 14.02.2022 №211, текст наступного змісту:

«- охоронні зони пам`яток культурної спадщини - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва») -

- зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) -

- інше - На ділянці проектування розташований меморіальний будинок, в якому протягом 1929-1953 pp. працював ОСОБА_1 , який є пам`яткою історії місцевого значення відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міськрад народних депутатів від 27.01.1970 №159. Забезпечити збереження предмету охорони пам`ятки, її частин та елементів, як під час виконання будівельних робіт, так і при подальшій експлуатації -

- інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України «Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико- культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва». У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;

- Розділи «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» у Містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, доповнити текстом наступного змісту: «Вимог ДБН В.2.2- 15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», вимог та умов до багатофункціональної житлової та адміністративної забудови»;

3) визнати право ТОВ «Інвест-Проект Будівництво» на проектування, будівництво та експлуатацію об`єктів житлового, адміністративного та побутового призначення на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:79:019:0001 по вулиці Антоновича, 58 в Голосіївському районі міста Києва, 8000000000:79:023:0001 по вулиці Антоновича, 66 в Голосіївському районі міста Києва та 8000000000:79:021:0001 по вулиці Антоновича, 69 в Голосіївському районі міста Києва;

4) зобов`язати відповідача-1 внести та зареєструвати в установленому законодавством порядку зміни до окремих частин та розділів Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, одночасно розмістивши такі зміни в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи за посиланням https://e-construction.gov.ua;

5) зобов`язати ДІАМ України внести та зареєструвати в установленому законодавством порядку зміни до окремих частин та розділів Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, одночасно розмістивши такі зміни в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи за посиланням https://e-construction.gov.ua;

6) зобов`язати ДП «Дія» внести до Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, одночасно розмістивши такі зміни на офіційному Веб-сайті у мережі Інтернет за посиланням https://e-construction.gov.ua.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржувані положення Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, не відповідають законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам, діючому містобудівному законодавству, обмежують права позивача та інших зацікавлених осіб, а також установлюють дискримінаційні вимоги.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправними та скасовано окремі частини Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, зокрема:

- Розділ «Назва об`єкта будівництва» щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами відповідача-1 від 14.02.2022 №212 та №215;

- Розділ «Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах» щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215;

- Розділ «Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки» щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами відповідача-1 від 14.02.2022 №211, №212 та №215;

- Розділ «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» щодо Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215.

3.2. Зобов`язано відповідача-1 внести зміни до Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, зокрема:

- викласти Розділ «Назва об`єкта будівництва» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом від 14.02.2022 №212, «Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва» в новій редакції: «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 58 у Голосіївському районі м. Києва»;

- викласти Розділ «Назва об`єкта будівництва» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом від 14.02.2022 №215, «Будівництво адміністративно-побутових та наукових будівель на вул. Антоновича, 66 у Голосіївському районі м. Києва» в новій редакції «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Антоновича, 66 у Голосіївському районі м. Києва»;

- викласти Розділ «Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах» в новій редакції: «Гранично допустима висота об`єкта проектування більше 100 м, відповідно до містобудівної документації. Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДСТУ Б В.2.2-29:2011 «Будівлі підприємств. Параметри», ДБН В.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення», ДБН В.2.2.-9-2018 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення». ДБН В.2.2-41:2019 «Висотні будівлі. Основні положення». Рекомендована поверховість житлової забудови від 25 до 31 поверхів та адміністративно-побутової частини від 9 до 31 поверхів включно за умов визначення остаточних показників поверховості багатофункціонального комплексу відповідно до погоджень, отриманих забудовником до розробки проектної документації стадії «П», ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.1.1.7 -2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- викласти Розділ «Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки» в новій редакції: «При проектуванні об`єкта будівництва передбачити ефективне використання земельної ділянки та території з урахування угоджених проектних рішень та рішень проекту Генерального плану міста Києва»;

- виключити з Розділу «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом від 14.02.2022 №212 текст наступного змісту:

межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів;

зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) - інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України «Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико- культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва». У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;

- виключити з Розділу «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом від 14.02.2022 №215 текст наступного змісту:

«межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.202 і №599 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва») - зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови третьої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) - інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України «Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва». У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2- 12:2019 «Планування та забудова територій»;

- виключити з Розділу «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом від 14.02.2022 №211 текст наступного змісту:

«охоронні зони пам`яток культурної спадщини - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва») - зони регулювання забудови - Земельна ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979) - інше - На ділянці проектування розташований меморіальний будинок, в якому протягом 1929-1953 pp. працював ОСОБА_1 , який є пам`яткою історії місцевого значення відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міськрад народних депутатів від 27.01.1970 №159. Забезпечити збереження предмету охорони пам`ятки, її частин та елементів, як під час виконання будівельних робіт, так і при подальшій експлуатації - інше - Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Законів України «Про охорону культурної спадщини, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико- культурних заповідників та зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів Києва». У разі необхідності, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно з законодавством. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;

- Розділи «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» у Містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215, доповнити текстом наступного змісту: «Вимог ДБН В.2.2- 15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», вимог та умов до багатофункціональної житлової та адміністративної забудови».

3.3. У задоволенні решти позову відмовлено.

3.4. Стягнуто з Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Київмістобудування) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проект Будівництво" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7368,57 грн. (сім тисяч триста шістдесят вісім гривень п`ятдесят сім копійок).

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):

- виключити з Розділу «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом від 14.02.2022 №212 текст наступного змісту:

«межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів»;

- виключити з Розділу «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом від 14.02.2022 №215 текст наступного змісту:

«межі історичних ареалів - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.202 і №599 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва»)»;

- виключити з Розділу «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом від 14.02.2022 №211 текст наступного змісту:

«охоронні зони пам`яток культурної спадщини - Земельна ділянка знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів Києва»)».

4.1. У задоволенні позову в цій частині відмовлено.

4.2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 в частині стягнення судових витрат змінено.

4.3. Стягнуто з Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект Будівництво» понесені ним судові витрати у розмірі 4962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

4.4. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

5.1. Постановою Бюро Президії НАН України від 27.10.2017 №280 «Про будівництво (реконструкцію) житла та інших об`єктів нерухомості в НАН України» з метою реалізації Концепції розвитку НАН України на 2014-2023 роки, рекомендовано установам НАН України вирішувати питання забезпечення житлом своїх працівників та покращення матеріально-технічної бази шляхом будівництва (реконструкції) житла та інших об`єктів на можливих для забудови земельних ділянках, що знаходяться у їх постійному користуванні, із залученням суб`єктів господарювання приватного сектору економіки на підставі договорів, укладених відповідно до законодавства України.

5.2. НАН України як суб`єкт управління державним майном відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», з метою забезпечення житлом працівників погодила забудову земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:019:0001 по вулиці Антоновича, 58 в місті Києві, 8000000000:79:023:0001 по вулиці Антоновича, 66 в місті Києві та 8000000000:79:021:0001 по вулиці Антоновича, 69 в місті Києві , що належать на праві постійного користування Інституту із залученням для такого будівництва інвестора - ТОВ «Інвест-Проект Будівництво».

5.3. Між позивачем та третьою особою-2 укладено договір, умовами якого передбачено будівництво на вищевказаних земельних ділянках - житлових та/або нежитлових будинків, будівель, споруд, допоміжних приміщень, інженерних споруд та/або мереж, вхідні/в`їзні групи.

5.4. З метою реалізації умов зазначеного договору, як частину вихідних даних для проектування об`єкту будівництва, наказами Департаменту від 14.02.2022 №211, №212 та №215 затверджено відповідні Містобудівні умови та обмеження.

5.5. Уважаючи вказані Містобудівні умови та обмеження в частині протиправними, позивач звернувся до суду.

6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-1 не доведено, що оскаржувані положення Містобудівних умов та обмежень відповідають вимогам законодавства. Водночас позовні вимоги про зобов`язання внести та зареєструвати в установленому законодавством порядку визначені в рішенні зміни до Містобудівних умов та обмежень, а також про визнання права ТОВ «Інвест-Проект Будівництво» на проектування, будівництво та експлуатацію об`єктів житлового, адміністративного та побутового призначення на земельних ділянках місцевий суд визнав передчасними.

7. Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись частково із судом першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність затверджених у встановленому порядку меж історичного ареалу м. Києва станом на момент виникнення спірних правовідносин та, відповідно, безпідставно виснував відсутність правових підстав уважати, що земельні ділянки, які розташовані за адресами: м. Київ, вул. Антоновича, 58, 66 та 69, на яких планується будівництво багатофункціональних комплексів, знаходяться в межах історичного ареалу, як це зазначено відповідачем-1 в абзаці першому «Межі історичних ареалів» в розділі «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

8. Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 в частині задоволених позовних вимог та в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування підстав звернення до суду із касаційною скаргою вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України). Стверджує, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №640/8728/21 та від 21.03.2023 у справі №640/16819/21. Також скаржник наполягає на тому, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України).

8.2. Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не досліджено довідки (витяги) з містобудівного кадастру м.Києва відносно спірних земельних ділянок, не розглянуто і не враховано планувальні обмеження щодо граничної висотності будівництва в межах Центральної планувальної зони м. Києва, визначені чинним Генеральним планом м.Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804. Не досліджено та не враховано графічні схеми меж Зон регулювання забудови «Зона регулювання другої категорії», меж Зон регулювання забудови «Зона регулювання третьої категорії» до додатка №1 до розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 з умовним позначенням спірних земельних ділянок. Проігноровано зміст наказу Міністерства культури і туризму України від 15.04.2008 №424/1/16-08 та рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 27.01.1970 №159. Також, на переконання скаржника, цю справу помилково віднесено до категорії справ незначної складності. Вважає, що суд апеляційної інстанції не у повній мірі застосував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №640/8728/21.

8.3. Скаржник не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм статей 25 та 26 Закону №3038 у розрізі висотності об`єкта будівництва. Також заперечив проти висновків судів, що стосуються віднесення ділянок до зон регулювання забудови другої та третьої зони категорії.

9. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Інвест-Проект Будівництво» просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

9.1. Зазначає, що підстави для оскарження судових рішень є надуманими, а посилання на норми права, які нібито не враховані, не відповідають дійсності.

10. НАН України у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

12. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача з виданими йому містобудівними умовами та обмеженнями (далі - МУО).

14. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані окремі положення містобудівних умов та обмежень не відповідають чинному законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам, діючому містобудівному законодавству, обмежують права позивача та третіх осіб та встановлюють дискримінаційні вимоги. Як зазначив позивач, при видачі оскаржуваних містобудівним умов та обмежень відповідач-1 незаконно та безпідставно обмежив його в праві на реалізацію намірів забудови.

15. Надаючи оцінку спірним правовідносинам у межах доводів касаційної скарги, Суд виходить з такого.

16. Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 (далі - Закон №3038-VI).

17. За визначеннями, що містяться в пунктах 4, 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI, замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

18. Згідно з частиною 2 статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

19. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій, про що зазначено у частині 1 статті 25 Закону №3038-VI.

20. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина 1 статті 16 Закону №3038-VI).

21. Пунктами 2, 3, 9 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

22. Згідно з частинами 1-2 статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

23. Забудова територій врегульована статтею 26 Закону №3038-VI, згідно якої суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів (частина 2 цієї статті).

24. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації частина 4 статті 26 Закону №3038-VI).

25. За правилами частини 5 статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів власниками або користувачами земельних ділянок розпочинається з отримання замовником або проектувальником вихідних даних.

26. Основними складовими вихідних даних, відповідно до частини 1 статті 29 Закону №3038-VI, є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

27. Згідно з частинами 2-5 статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

28. Зміст наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності. Такі обмеження також стосуються встановлення додаткових вимог та обмежень для об`єктів будівництва в охоронних зонах пам`яток культурної спадщини та межах історичних ареалів населених місць.

29. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі № 809/721/18, від 10.10.2019 у справі № 260/1499/18, від 20.02.2020 у справі № 813/52/13-а, від 14.02.2023 у справі № 640/24975/21.

30. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що саме у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, спеціально уповноважений суб`єкт владних повноважень має викласти свої вимоги до планування майбутнього будівництва на відповідних земельних ділянках. Тобто, орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження.

31. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту.

32. Варто відзначити, що у МУО повинен відображатись намір, який має замовник щодо забудови земельної ділянки. Відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є однією із ключових умов для отримання містобудівних умов та обмежень, яка перевіряється на стадії їх надання або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Недотримання замовником цієї умови є самостійною та достатньою підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. Відтак, отриманню містобудівних умов та обмежень передує визначення (встановлення) відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

33. Разом з цим, Законом №3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду (частина 8 статті 29 цього Закону).

34. Закон №3038-VI визначає умови внесення змін до містобудівних умов та обмежень, однак правові підстави для внесення змін до МУО не конкретизує.

35. З аналізу положень Закону №3038-VI слідує, що правовою підставою внесення змін до МУО може бути, зокрема, зміна намірів забудови, однак якщо ці зміни не суперечать вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Як вбачається з висновків, зроблених судом вище, оцінка відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації належить відповідним уповноваженим органами містобудування та архітектури.

36. Відтак, норму частини 8 статті 29 Закону №3038-VI слід розуміти так, що зміни до МУО вносяться за заявою замовника органом, що надав МУО, а у разі видачі МУО, які не відповідають поданій заяві про їх видачу, та/або законодавству у сфері містобудування - за рішенням суду.

37. Водночас, намір забудови визначається винятково замовником і такий намір у МУО може бути змінено виключно за його заявою. Уповноважений орган містобудування та архітектури не уповноважений самостійно визначати намір забудови. У разі видачі МУО, які не відповідають містобудівному законодавству, замовник вправі звернутись до суду з метою визнання їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, та внесення відповідних змін. Так само у разі видачі МУО, які не відповідають намірам забудови, замовник може звернутись до суду. Натомість звернення до суду за зміною МУО за умови, що МУО видані згідно намірів замовника і не суперечать вимогам містобудівного законодавства, в такому випадку, на переконання колегії суддів, є перекладанням на судовий орган виключних повноважень органу містобудування та архітектури, що, у свою чергу, не відповідає меті правосуддя.

38. Разом з цим, матеріали справи не містять пакету документів, з якими позивач, як замовник об`єктів будівництва, звертався за отриманням спірних МУО, а тому судами не перевірялись наміри будівництва при отриманні МУО.

39. За таких обставин справи, встановлення дійсних намірів забудови ТОВ «Інвест-Проект Будівництво» є неможливим, як і підставність його звернення до суду.

40. У зв`язку із зазначеним, висновки оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо окремих положень спірних МУО, як то назви об`єктів будівництва, гранично допустимої висотності, не може бути надана правова оцінка без встановлення дійсних намірів забудови позивача, що містяться у заявах, за наслідками яких отримано МУО. В такому випадку висновки судів визнаються передчасними. Неможливість всебічної оцінки обумовлено також і тим, що вид об`єкта будівництва (який зазначається у назві об`єкта будівництва в МУО) взаємопов`язаний із його висотністю.

41. З оскаржуваних судових рішень убачається, що суди передчасно встановили гранично допустиму висотність забудови більше 100 м, виходячи з того, що МУО видані саме для проектування багатофункціонального комплексу, до складу якого входитимуть об`єкти житлового та громадського призначення. Суди в якості додаткових аргументів при визначені допустимої висотності забудови врахували МУО від 24.02.2015 №102/15/12-3/009-15 від 12.08.2015 №553/15/12-3/009-15, висотність в яких встановлена вище ніж 27 м в одному кадастровому кварталі із об`єктом позивача та при подібній містобудівній ситуації. Проте, інші МУО не можуть слугувати правовою підставою при встановленні гранично допустимої висотності забудови; вони не є предметом вирішення цього спору.

42. МУО видаються виключно на підставі містобудівного законодавства. Встановлюючи висотність об`єкта проектування більше 100 м, суди проігнорували планувальні обмеження, зокрема Розділ 5 "Функціонально-планувальна організація" Основних положень Генерального плану м. Києва в частині заборони в Центральній планувальній зоні м. Києва будівництва об`єктів вище 27 метрів від поверхні землі, на чому наголошував відповідач-1 в апеляційній та касаційній скаргах. Ці аргументи спростовані судом апеляційної інстанцій не були.

43. Суд вважає обґрунтованими посилання скаржника на ненадання судами належної оцінки доводам з приводу забудови земельних ділянок №8000000000:79:019:0001 та № 8000000000:79:023:0001 в межах їх цільового призначення у сукупності з наданими до суду витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з огляду на те, що види цільового призначення земель характеризуються власним правовим режимом, екостистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Так само судами не було досліджено довідок (витягів) з містобудівного кадастру м. Києва, у той час як згідно з чинним Генеральним планом м. Києва вказані земельні ділянки за своїм функціональним призначенням належать до територій промисловості (існуючі).

44. З цього приводу Суд зазначає, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (абзац 2 частини 2 статті 24 Закону №3038-VI).

45. За правилами пункту «а» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

46. Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858 містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

47. Відповідно до статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

48. Водночас, поняття «цільове призначення земельної ділянки» нерозривно пов`язане із поняттям «категорія земель». Так, у статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

49. Колегія суддів також звертає увагу на те, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

50. Верховний Суд у постанові від 16.05.2023 у справі №640/4844/22 вже зазначав про те, що «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні Генерального плану м. Києва як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

51. Крім того Верховний Суд у постановах від 14.07.2020 у справі №916/1998/19, від 04.02.2020 у справі №915/47/17 доходив висновку про те, що нецільовим використанням земельної ділянки категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

52. Таким чином, співставлення цільового призначення земельних ділянок з функціональним призначенням територій є питанням, яке підлягало вирішенню у цій справі судами при визначенні відповідності намірів забудови земельних ділянок вимогам містобудівної документації, а саме вимогам Генерального плану м. Києва.

53. Висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності спірних МУО в частині віднесення об`єкта проектування до зони регулювання забудови другої та третьої категорій обґрунтовано тим, що у Розпорядженні Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 відсутнє посилання на вулицю Антоновича. Судами зазначено, що відповідач-1 не довів належними та достатніми доказами, що вулиця Антоновича (58, 66, 69) у Голосіївському районі входить до переліку ділянок зони регулювання забудови другої чи третьої категорії.

54. Однак Суд критично ставиться до таких висновків, оскільки зони регулювання згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 визначаються не переліком вулиць, на яких встановлені планувальні обмеження, а описом меж зон регулювання цих категорій із переліку вулиць. До того ж, судом першої інстанції не були враховані наявні в матеріалах справи Довідки (витяги) з містобудівного кадастру, на яких відображені, зокрема зони регулювання забудови, а судом апеляційної інстанції - Схеми меж Зон регулювання забудови згідно з додатком №1 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, в якій графічно визначені у межах зони регулювання забудови другої та третьої категорій, які були подані до цього суду як докази.

55. Суд звертає увагу на приписи частин 1, 5 статті 22 та абзацу 8 частини 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якими містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, будівельну діяльність, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів. Складовою частиною містобудівного кадастру є Єдина державна електронна система у сфері будівництва.

Дані містобудівного кадастру, необхідні для провадження містобудівної діяльності, проведення землевпорядних робіт, забезпечення роботи геоінформаційних систем, використовуються для задоволення інформаційних потреб державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

56. З наведених норм містобудівного законодавства вбачається, що під час формування МУО використовується інформація з містобудівного кадастру (витягу з нього), яка є офіційною та призначена для задоволення інформаційних потреб, зокрема, органів місцевого самоврядування у плануванні територій та будівництві.

57. Відтак колегія суддів вважає зазначені висновки такими, що зроблені без дослідження усіх доказів, наявних у матеріалах справи, а також на підставі хибного підходу до визначення зон регулювання забудови.

58. Без належної оцінки судами залишені посилання скаржника на факт перебування на земельній ділянці №8000000000:79:019:0001 (МУО №212) пам`ятки культурної спадщини місцевого значення «Будинок прибутковий, в якому проживали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , письменники» ( АДРЕСА_1 ), занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

59. Неповно з`ясовано обставини справи судами попередніх інстанцій щодо знаходження пам`ятки культурної спадщини місцевого значення «Будинок Київського єврейського училища ім. С.Бродського, в якому вчився ОСОБА_4 , графік, живописець; з 1944 р. міститься Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона, де працювали відомі вчені: у 1944-1953 рр. - ОСОБА_1 , академік та інші» за адресою вул. Горького (Антоновича), 69 , статус якої встановлено Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 27.01.1970 №159, що відповідно до пункту 3 Перехідних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнається пам`яткою відповідно до цього Закону.

60. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Київської міської ради № 373/373 від 13.11.2014 перейменовано вулицю Горького на вулицю Антоновича.

61. Варто відзначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 3 статті 242 КАС України).

62. Суд зазначає, що вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) зобов`язують суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальний виклад кожного аргументу. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, пов`язані з законодавством, традиціями, юридичними висновками, формулюванням рішень, що існують у державах-учасницях. Таким чином, питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що вбачається зі ст. 6 Конвенції, може бути з`ясовано тільки з огляду на конкретні обставини справи.

63. Так, у рішеннях у справах «Богатова проти України» (5231/04, п.18, 21.02.2011), «Проніна проти України» (N 63566/00, п. 25, 18.07.2006) та «Петриченко проти України» (№ 2586/07, п. 13, 12.07.2016) та інших Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що, цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за п. 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04, п. 58,10.05.2011) ЄСПЛ зазначав, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

64. Таким чином, належна мотивація судових рішень є важливою складовою права на справедливий суд.

65. Верховного Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

66. Відповідно до частини 9 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

67. Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

68. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої рішення мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

69. З урахуванням неповного з`ясування судом першої та апеляційної інстанцій всіх обставин у справі, що призвело до передчасних висновків судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

70. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності з доводами учасників справи, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

71. Згідно зі статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

72. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

73. Одночасно з цим, суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягають у віднесенні цієї справи до категорії справ незначної складності, внаслідок чого розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

74. Відповідно до частин 1-3 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

75. За приписами частин 2 та 3 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

76. Верховним Судом у постанові від 22.01.2021 в справі № 640/11869/20 сформульовано правовий висновок, за яким: «особливостями розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є: суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України); підготовче засідання не проводиться (частина третя статті 262 КАС України); перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина четверта статті 262 КАС України); суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частини п`ята та шоста статті 262 КАС України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 262 КАС України); при розгляді справи суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення; судові дебати не проводяться (частина восьма статті 262 КАС України).

При цьому важливо врахувати, що учасники справи, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, зазнають таких обмежень: скорочений строк на подачі заяву про відвід (стаття 39 КАС України); обмежене право позивача змінити предмет або підставу позову (стаття 47 КАС України); скорочений строк вступу у справу третіх осіб (стаття 49 КАС України); скорочений строк подачі заяви про виклик свідків (стаття 92 КАС України); скорочений строк направлення позивачем третім особам копії позовної заяви (стаття 171 КАС України); обмежене право на об`єднання справ в одне провадження (стаття 172 КАС України); скорочений строк складення судом повного тексту рішення (стаття 243 КАС України); скорочений строк розгляду справи (стаття 258 КАС України); не проводяться судові дебати (стаття 262 КАС України); не проводиться підготовче судове засідання (стаття 262 КАС України)».

77. Відкриваючи спрощене позовне провадження у справі, суд першої інстанції не врахував зазначених особливостей. Зокрема, ухвала суду першої інстанції не містить, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, аналізу щодо наявності жодної із визначених частиною 3 статті 257 КАС України умов для такого розгляду.

78. Враховуючи предмет позову, складність справи та значення справи для суспільства, справи про багатоповерхове будівництво в межах історичних ареалів міст не належать до малозначних з огляду на їхню значущість для збереження історично-культурного середовища України.

79. Такого висновку доходив Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі №640/10811/19.

80. Отже, Верховний Суд вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі дотримано норми процесуального права в частині належного з`ясування та оцінки судом першої інстанції обставин та умов, визначених частиною 3 статті 257 КАС України щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

81. Зазначений підхід щодо застосування частини 3 статті 257 КАС України застосований Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у справі №826/10888/18, від якого Суд не вбачає підстав відступати.

82. Порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд (пункт 2 частини 2 статті 353 КАС України).

83. Враховуючи те, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також те, що судами обох інстанцій не встановлено належним чином обставини справи та не мотивовано відхилення суттєвих доводів відповідача-1, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

84. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись 242, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

В.М. Кравчук