ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 року м. Львівсправа № 380/16280/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення повторної виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом командувача Національної гвардії України від 28 квітня 2022 року № 94 (по особовому складу) його звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військової службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 06 травня 2022 року № 119 (далі також Наказ № 119) з позивачем припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У цьому наказі було зазначено: «На підставі статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наказу МВС України від 15.03.2018 № 200 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», виплатити грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби гідний».

Надалі наказом командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 26 серпня 2022 року № 233 (далі також Наказ № 233) оголошено про внесення змін до пункту 2 Наказу № 119 та викладено його в новій редакції. Нова редакція наказу передбачає такі положення: «На підставі статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наказу МВС України від 15.03.2018 № 200 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», виплатити грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не гідний» та «Майору ОСОБА_1 внести до каси фінансової служби військової частини помилково виплачені кошти».

06 вересня 2022 року позивач виконав наказ та вніс до фінансової служби військової частини грошові кошти, виплачені йому як одноразова грошова допомога при звільненні.

Листом від 31 березня 2023 року відповідач повідомив представника позивача на його адвокатський запит від 27 березня 2023 року про те, що причиною, через яку позивача було визнано таким, якому одноразова грошова допомога при звільненні не належить, є те, що підстава його звільнення з військової служби (абзац десятий підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військової службу» один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) не зазначена в Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, що суперечить абзацу другому пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки лише Кабінет Міністрів України визначає перелік поважних причин для звільнення з військової служби за власним бажанням, які дають право на одноразову грошову допомогу в розмірі 25відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при наявності вислуги 10 років і більше.

06 червня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повторно виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У заяві вказав, що обмеження військовослужбовців, які звільняються з військової служби з поважних причин, визначених законодавством, у праві на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що не всі з існуючих в законодавстві поважних причин вказані саме в затвердженому Кабінетом Міністрів України Переліку і є також інші, що зазначені в чинній редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військової службу», суперечить абзацу третьому пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і є неправомірним. Те, що позивач підкорився наказу і повернув отримані як одноразова грошова допомога при звільненні кошти, не виключає неправомірності вимоги військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повернути ці кошти.

У листі відповіді на заяву від 06 червня 2023 року відповідач залишив без уваги наведені аргументи представника позивача та його прохання повторно виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, натомість лише відтворив свою правову позицію, викладену у листі від 31 березня 2023 року.

Позивач уважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому з метою захисту свого порушеного права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 19 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України докази нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та її повернення позивачем; роз`яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказану ухвалу відповідач отримав 08 серпня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7901831874980 від 09 серпня 2023 року, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на наведене суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Також суд зазначає, що вимоги ухвали судді від 19 липня 2023 року в частині витребування доказів нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та її повернення позивачем відповідач виконав 27 липня 2023 року.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Наказом командувача Національної гвардії України від 28 квітня 2022 року № 94 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військової службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 06 травня 2022 року № 119 з позивачем припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При звільненні з військової служби позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 137812,50 грн, що підтверджується Розрахунком одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 та Витягом з розрахунково-платіжної відомості за видами оплат № 66 за травень 2022 року.

Надалі згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 26 серпня 2022 року № 233 оголошено про внесення змін до пункту 2 Наказу № 119 та викладено його в новій редакції. Зокрема нова редакція наказу містить такі положення:

«На підставі статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наказу МВС України від 15.03.2018 № 200 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», виплатити грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не гідний»;

«Майору ОСОБА_1 внести до каси фінансової служби військової частини помилково виплачені кошти».

06 вересня 2022 року позивач виконав вимоги Наказу № 233 та вніс до фінансової служби військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України грошові кошти, виплачені йому як одноразова грошова допомога при звільненні, в сумі 135745,32 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 06 вересня 2022 року № 33.

Листом від 31 березня 2023 року № 50/14/33-Аз-360 «Про розгляд адвокатського запиту» військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила представника позивача у відповідь на його адвокатський запит від 27 березня 2023 року № 1 про те, що у разі звільнення у зв`язку з сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації (підпункт «г») пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військової службу», військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військової службу», а не рішеннями Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

06 червня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повторно виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У заяві вказав, що обмеження військовослужбовців, які звільняються з військової служби з поважних причин, визначених законодавством, у праві на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що не всі з існуючих в законодавстві поважних причин вказані саме в затвердженому Кабінетом Міністрів України Переліку і є також інші, що зазначені в чинній редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військової службу», суперечить абзацу третьому пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і є неправомірним. Те, що позивач підкорився наказу і повернув отримані як одноразова грошова допомога при звільненні кошти, не виключає неправомірності вимоги військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повернути ці кошти.

Листом від 08 червня 2023 року № 50/14/33-Аз-631 «Про розгляд адвокатського запиту» військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила представника позивача у відповідь на його заяву від 06 червня 2023 року про те, що у разі звільнення у зв`язку з сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації (підпункт «г») пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військової службу», військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військової службу», а не рішеннями Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Уважаючи бездіяльність відповідача щодо нездійснення повторної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232 гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України від 13 березня 2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію України».

Відповідно до частини 2 статті 21 вказаного Закону військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті першої Закону № 2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 1-2 Закону № 2011 у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого пункту першого статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пункт другий цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 15 Закону № 2011 визначено право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Згідно із абзацом другим пункту другого цієї статті військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На виконання вказаної норми Закону № 2011 постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі Перелік № 413) відповідно до якого військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:

виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію і з цього часу в Україні діє особливий період, який включає і воєнний стан, який постановлено ввести в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та такий діє і на сьогодні.

Законом України від 01 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» (далі Закон № 2169) пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232 доповнено новим підпунктом «г», згідно з яким контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Зі змісту Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 26 серпня 2022 року № 233 суд встановив, що позивач звільнений з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232 через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Час служби позивача в календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 29 днів, у пільговому обчисленні 01 рік 06 місяців 03 днів (без урахування календарної вислуги), загальна вислуга років 26 років 07 місяців 02 дні.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позивач, як військовослужбовець, який звільнений з військової служби через сімейні обставини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011.

Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.

За цих обставин суд доходить висновку, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011, у зв`язку з чим протиправно відмовив позивачу у її нарахуванні та виплаті.

Щодо посилань відповідача на те, що у разі звільнення у зв`язку з сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації (підпункт «г») пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232, військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону № 2011, з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені нормами Закону № 2232, а не рішеннями Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною другою статті 15 Закону № 2011, суд зазначає таке.

Пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2262 доповнено підпунктом «г», на підставі якого звільнено позивача з військової служби, згідно із Законом № 2169.

Вказаний підпункт «г» містить перелік сімейних обставин або інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), для звільнення з військової служби з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону № 2169 метою внесення таких змін до Закону № 2232 є забезпечення принципу охорони дитинства і материнства шляхом встановлення додаткових підстав для звільнення з військової служби та відстрочки від мобілізації під час воєнного стану та особливого періоду. Саме з цією метою були внесені зміни до вказаного Закону, зокрема щодо підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану.

Водночас наведений вище Перелік № 413 на момент звільнення позивача та станом на сьогодні діє в редакції, чинній з 07 лютого 2018 року, тобто не враховує змін, внесених до Закону № 2232 щодо підстав звільнення з військової служби.

Тож, вирішуючи спір у цій справі, суд відповідно до вимог частини третьої статті 7 КАС України застосовує норми Закону № 2232 та Закону № 2011, які передбачають право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, а не Переліку № 413, який не відповідає положенням вказаних Законів, що мають вищу юридичну силу.

Причина звільнення позивача, вочевидь, є поважною та викликана сімейними обставинами, що передбачені Законом № 2232.

Варто також зауважити, що вичерпний перелік підстав, за яких одноразова грошова допомога не виплачується при звільненні з військової служби, наведений в абзаці третьому пункту другого статті 15 Закону № 2011, і підстава, з якої звільнено з військової служби позивача, до цього переліку не входить.

З огляду на встановлені у справі обставини, з урахуванням системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд резюмує, що позивач має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту другого статті 15 Закону № 2011 у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, тому її належить визнати протиправною.

З метою належного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся з цим позовом до суду, належить зобов`язати відповідача повторно нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Пунктом першим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Втім, при зверненні з цим позовом до суду позивач за заявлені позовні вимоги, що стосуються нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, яка є складовою частиною заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців), сплатив судовий збір у розмірі, який становить 1073,60 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 12 липня 2023 року № 32528798800007319439.

Отже, позивач помилково сплатив судовий збір у справі, в якій він відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

За таких обставин суд зазначає, що помилково сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн може бути повернутий йому за його клопотанням, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2023 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна