Справа № 307/636/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 листопада 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Бисаги Т.Ю. і Мацунича М.В.,

з участю секретаря Савинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кустрьо Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 05 вересня 2022 року (у складі судді Сойми М.М.) за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Брустурянське лісомисливське господарство» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення лісового законодавства, -

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Брустурянське лісомисливське господарство» (надалі позивач) звернулося до суду з позовом у березні 2020 р.

Просило стягнути з ОСОБА_1 суму шкоди, заподіяної державі, в розмірі 69354,10 грн. і попенну плату в розмірі 12579,63 грн. за місцем її заподіяння до місцевого бюджету Грушівської сільської ради. Вирішити питання розподілу судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог указав, що 11 липня 2019 р. працівником позивача ОСОБА_2 у кварталі 16 виділі 15 Грушівського лісництва було виявлено самовільну рубку в кількості 2-х дерев породи «дуб», яку було вчинено ОСОБА_1 , 1987 р. народження. Об`єм зрубаних дерев складає 15,18 м. куб. За фактом виявлення самовільної рубки складено акт про лісопорушення за № 6 від 11 липня 2019 р.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665 зроблено розрахунок шкоди, розмір якої склав 81 104, 23 грн., у тому числі 12 579, 63 грн. - рентна плата за деревину.

Матеріали по лісопорушенню направлено для встановлення особи до Державного бюро розслідувань.

У територіальному управлінні Державного бюро розслідувань завершено досудове розслідування кримінального провадження № 62019140000000364 від 23 квітня 2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. При проведенні слідчих дій 11 липня 2019 р. встановлено особу громадянина ОСОБА_1 , яким скоєно лісопорушення і зроблено повторний замір пнів самовільно зрубаних дерев, унаслідок чого було уточнено розрахунок розміру шкоди, який склав 69 354,10 грн., а також таксову вартість відпуску дерев на корені, яка складає 12 579,63 грн.

Показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що вони на прохання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , допомагали завантажувати і перевозити зрубану лісо-продукцію на вантажному автомобілі, а бензопилою безпосередньо зрубував 2 дерева породи «дуб» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , показував синові, які саме дерева необхідно зрубувати.

Рішенням Тячівського районного суду від 05 вересня 2022 р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Грушівського старостинського округу Тересв`янської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, за місцем заподіяння, шкоду, заподіяну внаслідок порушення лісового законодавства в розмірі 69 354,10 грн. і попенну плату в розмірі 12 579, 63 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 1921 грн.

ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено наявність вини у вигляді заподіяння державі шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті. Також відповідач не погоджується із розміром шкоди, яку пред`явив позивач до стягнення із нього.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Доводи заперечення зводяться до того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт заподіяння шкоди зі сторони відповідача, зворотного не доведено.

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, із таких мотивів.

Суд виходив із того, що шкода, завдана внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів на території Грушівського старостинського округу Тересв`янської селищної ради Тячівського району Закарпатської області відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч.3 п.7 та ст. 691 ч.1 п.4 Бюджетного кодексу України підлягає стягненню і зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Грушівського старостинського округу Тересв`янської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, на території якої вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу між бюджетами відповідних рівнів.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що 11 липня 2019 р. працівником позивача ОСОБА_2 у кварталі 16 виділі 15 Грушівського лісництва було виявлено самовільну рубку в кількості 2-х дерев породи «дуб», яку було вчинено невстановленою на той час особою. Об`єм зрубаних дерев складає 15,18 м. куб., про що було складено Акт про лісопорушення № 6 від 11 липня 2019 р.

Із протоколу огляду місця події від 11 липня 2019 р., складеного слідчим першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, установлено, що в Грушівському лісництві було виявлено два пні зрізаної деревини, один з яких був накритий шаром ґрунту біля 20 см. та діаметром 137 х 75 см, другий пень - діаметром 90 х 114 см. Зі слів свідка ОСОБА_4 дерева, які росли на цих пнях, були зрізані майстром лісу ОСОБА_1 і його сином ОСОБА_1 , після чого деревина була покрижована на метрові колоди та вивезена ним на автомобілі «ГАЗ- 66» до смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області.

Розмір шкоди, заподіяної лісовому господарству незаконною рубкою лісу, зокрема, рубкою двох сиро-ростучих дерев породи дуб загальною кубо-масою 15, 18 м. куб. визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665, а також відповідно до Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким розраховано формулу, де індекс інфляції на період вчинення незаконної порубки дерев породи дуб складав 109, 8 %, з нарахуванням до коефіцієнту 3, 95 індексу інфляції, та склав 69 354, 10 грн., а попенна плата, нарахована на підставі ст. 256.3.1 Податкового кодексу України, становить 12 579, 63 грн.

Згідно з розпорядженням № 03 від 20 лютого 2019 р., виданим директором ДП «Брустурянське ЛГ», при нарахуванні шкоди, заподіяної лісовому господарству на основі такс, затверджених постановою КМУ від 23 липня 2008 р. за № 665, зобов`язано користуватися коефіцієнтом 3,95.

Позивачем направлено відповідачу пропозицію в добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 69 354,10 грн.

Добровільно сума заподіяної шкоди відповідачем не компенсована.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з частиною четвертою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 ЛК України).

Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість (стаття 108 ЛК України).

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, та у постанові Верховного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 307/345/17.

Потерпіла особа має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Відповідно до ст. 47 ч.2 «б» та ч.4 «г» та ст.ст.68 ч.4, 69 ч.1 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», частина грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, є джерелом формування Державного фонду охорони навколишнього природного середовища та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Позивач належними та допустимим доказами довів факт учинення відповідачем порушення лісового законодавства у вигляді самовільної рубки двох дерев породи «дуб».

Відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами встановлені судом обставини, тому відповідно до вимог статті 1166 ЦК України ОСОБА_1 має відшкодувати завдану шкоду загалом на суму 81933,73 грн., розмір якої позивачем здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон і вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу адвоката Кустрьо Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Тячівського районного суду від 05 вересня 2022 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 15 грудня 2023 р.

Судді: