ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2023 року Справа № 280/7791/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н. Свободи,5, Держпром, 3 під., 2 пов. Харків, 61022), третя особа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі третя особа) в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 5563 від 24.08.2023 яким відмовлено ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІV;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу передбачену пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІV, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що працював у Комунальному некомерційному підприємстві «Стоматологічна поліклініка № 1» Запорізької міської ради на посаді завідувача лабораторії ортопедичного відділення. Так, позивачу було призначено пенсію за віком, однак при цьому не було виплачено грошову допомогу в розмірі десять місячних пенсій, передбачену п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення «ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В позовній заяві позивач зазначає, що 16.08.2023 року звернувся до Головного управління пенсійного фонду у Запорізькій області з заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, проте йому було відмовлено здійснити доплату, оскільки посада, яку обіймав позивач не відноситься до переліку посад, що дають право на отримання такої виплати. Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 26.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 27.09.2023 внесено виправлення до ухвали суду від 26.09.2023 про відкриття спрощеного провадження у справі №280/7791/23.

08.12.2023 року до суду через систему «Електронний суд» разом із пенсійною справою було подано відзив на позовну заяву, у задоволенні якого просили відмовити повністю, зазначивши, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за ви слугу років відповідно до п. "е"- «ж»ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбаченні Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909.

Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909 передбачено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час на посаді лікаря в таких установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Посада завідувача лабораторії ортопедичного відділення Посада у підрозділі " Охорона здоров`я " Переліком №909 не передбачена. Отже, враховуючи вищевикладене на сьогодні підстави для призначення та виплати грошової допомоги позивачу, передбаченої п. 7-1Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"відсутні.

Відповідно до положеньст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ізст. 229 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Запорізькій області та отримує пенсію за віком на підставіЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058).

При призначенні позивачу пенсії за віком ГУ ПФУ в Запорізькій області було враховано загальний страховий стаж 41 рік 11 місяців 27 днів. Вказаний обрахунок загального страхового стажу не є спірним.

Разом з тим, при прийнятті рішення про призначення позивачу пенсії одноразову грошову допомогу, передбачену п. 7-1Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області не виплатило.

16.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачену п. 7-1Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

24.08.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за екстериторіальним принципом відповідно допостанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 року за №359/35961, винесено рішення №262540009833, яким було відмовлено у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, через те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 посада завідувача лабораторії ортопедичного відділення не передбачена переліком посад для призначення пенсії за вислугу років.

Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

Ст. 46 Конституції Українитакож передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннямиЗаконів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Спірні правовідносини виникли з приводу встановлення наявності в позивача, як працівника охорони здоров`я, права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1Прикінцевих положень Закону №1058.

Так, згідно п. 7-1Прикінцевих положень Закону №1058особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191(далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку, такий визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п. 2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені:

- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»;

- переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Відповідно до п. 5 Порядку, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно доЗакону №1058та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно п. 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями27і28 Закону №1058, станом на день її призначення.

Відповідно до п. 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно доЗакону №1058будь-якого іншого виду пенсії.

Судом встановлено, що єдиною підставою зазначеною пенсійним органом у рішенні від 24.08.2023 за номером №5563 відмови у виплаті позивачу грошової допомоги є те, що посада завідувача лабораторії ортопедичного відділення відсутня у переліку посад, що дає право на пенсію за вислугу років, а тому, відповідач вказує на відсутність підстав для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оцінюючи правомірність такої відмови, суд враховує наступне.

Відповідно до п. «е» ст. 55Закону №1788(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку та після цієї дати: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, станом на день виникнення спірних правовідносин трудовий стаж позивача на різних посадах в органах охорони здоров`я становив більше 29 років.

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, зокрема, зокрема затверджено найменування закладів і установ та найменування посад, а саме в галузі охорони здоров`я передбачені такі заклади як лікарняні заклади, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби, санітарноепідеміологічні заклади, діагностичні центри, а також посади в них лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменувань посад).

У примітці до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. До середнього медичного персоналу відносяться особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності. Тобто, середній медичний персонал в залежності від рівня та профілю освіти надає долікарську медичну допомогу, здійснює догляд за хворими, виконує під керівництвом лікаря профілактичну, діагностичну, лікувально-реабілітаційну, санітарно - противоепидемическую і організаторську роботу.

В розділі ІІІ «Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною

діяльністю», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 25 грудня 1992 року № 195 до середнього медичного персоналу відносяться, зокрема, всі найменування посад в лабораторії за спеціальностями лабораторна діагностика та лабораторна справа.

Як вбачається з записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 працював на наступних посадах:

- з 05.08.1985 по 29.11.1985 року працював в Щорській районній лікарні на посаді зубного техніка стоматологічного відділення (записи № 5,6);

- з 27.01.1986 по 16.04.2019 року працював у Комунальній установі «Міська

стоматологічна поліклініка № 4» на посаді зубного техніка ортопедичного відділення

(записи № 9-16); Даний період роботи на посаді зубного техніка в Комунальній установі «Міська стоматологічна поліклініка № 4» також підтверджено довідкою № 01-24/450 від

15.08.2023 року.

- з 17.04.2019 року позивач переведений на роботу до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 1» Запорізької міської ради на посаду завідувача лабораторії ортопедичного відділення. Таким чином, загальний стаж позивача станом на день досягнення пенсійного віку становив понад 29 років.

Згідно з частиною 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що у позивача наявний спеціальний стаж, його посада відноситься до посад охорони здоров`я, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримував будь-яку пенсію, а тому позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058тапостанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.

Щодо позовних вимог з приводу зобов`язання нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у відповідності з положеннями пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертоюстатті 245 КАС Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йомузакономправо на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначенихзакономумов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначенихзакономумов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбаченихзакономумов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18.

Чинним законодавством України повноваження щодо призначення грошової допомоги покладено на територіальні органи ПФУ, а тому здійснення перевірки умов, визначенихЗаконом №1058, необхідних для призначення грошової допомоги покладається саме на останніх.

Відповідно до частин 2, 3статті 9 КАС Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Враховуючи те, що пенсійним органом не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначенихзакономумов, необхідних для грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у відповідності з положеннями пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення грошової допомогивідповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»від 16.08.2023 з урахуванням висновків суду.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 5563 від 24.08.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомогивідповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 16.08.2023 року, з урахуванням висновків суду.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Відповідно до частин 1, 3статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Отже, з огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи,5, Держпром, 3 під., 2 пов. Харків, 61022, 14099344), третя особа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 5563 від 24.08.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 16.08.2023, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18.12.2023.

Суддя А.В. Сіпака