КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 369/3668/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10586/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретарів судового засідання - Котляр К.О., Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Янченка А.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєва Ірина Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати недійсним договір дарування від 05 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1949 (номер запису про право власності 1185537) та скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 05 червня 2013 року за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , припинити право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за номером 2726 (номер запису про право власності 1726029) та скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 19 липня 2013 року за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , припинити право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 107/П/84/2008-980 на підставі заяви про надання кредиту у розмірі 960 578,56 грн. для придбання цінних паперів. Відповідно до договору банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 960 578,56 грн. на строк 20 років з 17 липня 2008 року до 17 липня 2028 року.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору цільовим призначенням кредиту є придбання цінних паперів облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 18548 шт., емітованих ТОВ «УКРГАЗ» з номінальною вартістю кожної облігації 30,00 грн., згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-539/81-06-2/2008/001 від 17 липня 2008 року, що укладений між позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ «КУА «Ексінор» з подальшим їх обміном на об`єкт нерухомості - квартиру, яка по договору про резервування/бронювання приміщення № 1А2/1/2/2/Ж від 25 липня 2008 року, що укладений між позичальником та ТОВ «УКРГАЗ», на підставі якого за позичальником резервується/бронюється об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачу стало відомо, що 06 квітня 2011 року ОСОБА_1 отримавши свідоцтво про право власності зареєстрував за собою квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4.3.5. кредитного договору ОСОБА_1 протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов`язаний був укласти з банком договір іпотеки нерухомості. Проте в порушення вимог передбачених п. 4.3.5 кредитного договору, ОСОБА_1 отримавши свідоцтво про право власності на майно, подарував її третій особі.

Так, 05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за № 1949.

Після цього, 19 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за № 2726.

Звертав увагу суду, що 03 квітня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було винесено рішення по справі № 369/12003/13 про звернення стягнення на належні ОСОБА_1 цінні папери. А отже, це дає підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що на його майно буде звернуто стягнення, навмисно порушив вимоги кредитного договору та подарував квартиру.

05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів від 22 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, зокрема, за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 107/П/84/2008-980 від 17 липня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів № 17 ДМП укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».

30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 107/П/84/2008-980 від 17 липня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів № 17 ДМП укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».

Вважає, що відповідач ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредиторам на його майно як боржника (т. 1 а.с. 1-5).

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказував, що на момент укладення спірних договорів до нього жодних листів, вимог чи інших документів з приводу необхідності передачі в іпотеку квартири від банку не надходило, що в свою чергу і не давало підстав передбачати негативні наслідки у випадку звернення банку із позовом, а тому він не міг та не мав на меті за рахунок договору дарування квартири приховати від банку своє майно. Крім того, у матеріалах справи міститься підтвердження того, що станом на дату укладення відповідних договорів арештів на нерухомому майні, що є їх предметом не виявлено.

Також вказував, що на виконання умов кредитного договору та іпотечного договору ним у 2009 році надано довіреність представнику банку, за якою саме представник банку виготовив правовстановлюючі документи у 2010 році на майно, яке є предметом оскаржуваних у рамках даної справи договорів. Вважає, що ПАТ «КБ «Надра», право вимоги у якого викуплено позивачем, була наявна інформація про виготовлення правовстановлюючих документів та оформлення права власності за ОСОБА_1 та більше того ПАТ «КБ «Надра» брало у цьому участь. Разом із тим, з боку ПАТ «КБ «Надра» із 2010 року по 2013 рік не було жодних претензій до нього.

Крім того, вказував, що ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» не надало суду жодних доказів, які би свідчили про фіктивність правочинів та необхідність задоволення позовних вимог.

Також зазначав, що оскільки позов до відповідачів з вимогами про визнання недійсними договорів від 2013 року подано у 2021 році, враховуючи що про порушене право ПАТ «КБ «Надра» було відомо із дня підписання відповідних договір, то позивач пропустив строк позовної давності, а тому у задоволенні позову має бути відмовлено (т. 1 а.с. 157-166).

У грудні 2021 року директором ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» Кириченком О.М. було подано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що на майнові права було накладено обтяження, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Також вказував, що у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/12003/13 від 03 квітня 2014 року зазначено, що «В зв`язку з несплатою відповідачем мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту протягом 51 місяця поспіль, у період з серпня 2008 року по листопад 2013 року, позивачем визнано строк повного повернення кредиту таким, що настав, та відповідачу надіслано вимогу про повне повернення кредитних коштів, сплату процентів, штрафу та пені за кредитом», а отже, на думку позивача, це дає підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що на його майно буде звернуто стягнення, навмисно порушив вимоги кредитного договору, договору застави майнових прав на передачу квартири у власність та подарував квартиру.

Стосовно довіреності виданої від ОСОБА_1 на працівників ПАТ «КБ «Надра», вказував, що цей факт не дає підстав вважати, що саме представники банку, а не ОСОБА_1 отримував документи на квартиру у ТВО «УКРГАЗ», доказів протилежного не надано.

На підставі вище наведеного, вказував, що ОСОБА_1 мав намір не виконувати зобов`язання за кредитом та не передавати квартиру у заставу банку, а вирішив її реалізувати. Звертав увагу, що позивач довідався про порушення свого права після відступлення права вимоги, а саме після 30 вересня 2020 року, а тому строк позовної давності не сплив. Тому просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі (т. 1 а.с. 148-150).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського РНО Біккінеєва І.А., ТОВ «УКРГАЗ» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності - відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача (т. 2 а.с. 54-66).

Не погодившись з рішенням районного суду, 25 травня 2023 року представник ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - адвокат Макаренко С.С. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, якими позовні вимоги задовольнити (т. 2 а.с. 70-91, 108-112?).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що 17 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 107/П/84/2008-980 на підставі заяви про надання кредиту у розмірі 960 578,56 грн. для придбання цінних паперів. Цінні папери ОСОБА_1 обміняв на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . В порушення умов договору відповідач отримавши свідоцтво про право власності на квартиру, подарував її своїй дружині, усвідомлюючи, що на його майно буде звернуто стягнення. Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 619/82/19, в якій суд зауважив, що та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Звертав увагу на те, що на момент укладення оспорюваного договору дарування від 05 червня 2013 року відповідач ОСОБА_1 мав непогашену заборгованість за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 подав письмові пояснення в яких апеляційну скаргу ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» просив залишити без задоволення, а рішення районного суду залишити без змін (т. 2 а.с. 169-181).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залучено до участі у справі як третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки за наданими до апеляційного суду витягами з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказані особи зазначені зареєстрованими власниками спірної квартири на час розгляду справи апеляційним судом (т. 2 а.с. 213-218, 224-225).

У судовому засіданні 21 вересня 2023 року, 12 жовтня 2023 року і 09 листопада 2023 року представник ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - адвокат Зінчук Я.В. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Євтодьєв А.О. заперечував проти скарги і просив її відхилити (т. 2 а.с. 152-153, 182-183, 224-225).

В судове засідання 14 грудня 2023 рокуособи, якіберуть участьу справіне прибули,про часта місцерозгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Відповідач ОСОБА_1 був сповіщений повідомленням його представника - адвоката Євтодьєва А.О. про що є письмова розписка.Повідомлення відповідачки ОСОБА_2 повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною нею адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим, від відповідачки ОСОБА_2 надійшла до апеляційного суду письмова заява в якійапеляційну скаргу ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» просила залишити без задоволення, а рішення районного суду залишити без змін. Відповідач ОСОБА_3 був сповіщений 21 листопада 2023 року врученням повідомлення особисто про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення. Треті особи приватний нотаріус Біккінєєва І.А. була сповіщена врученням повідомлення 21 листопада 2023 року, ТОВ «УКРГАЗ» було сповіщено 21 листопада 2023 року про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення. Крім того, відповідачка ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були сповіщені оголошенням на офіційному веб-сайті Судової влади України (т. 2 а.с. 139-148, 154-167, 184-208, 226-240).

Оскільки за повідомленням начальника Центрального межрегіонального управління ДПМС у м. Києві та Київській області від 21.11.2023 № 8010.15-45076/8010.15.1-23 відсутня інформація про реєстрацію місця проживання третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вказані треті особи були сповіщені судом шляхом розміщення повідомлення на Офіційному веб-сайті Судової влади України (т. 2 а.с. 224-240).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, щопозивачем не було надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження того, щодо фіктивності (фраудаторності) правочинів або що укладення спірних договорів не відповідало дійсній волі відповідачів, що оскаржуваний договір дарування та договір купівлі-продажу вчинявся під впливом обману з боку відповідачів, що відповідачами неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на їх волевиявлення.

Колегія суддів не погодилась з таким висновком суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 січня 2008 року рішенням № 5 виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області присвоєно адреси об`єктам, запроектованим на масиві села Чайки, зокрема, блоку 1-А-2 присвоєно адресу АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 241).

17 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 107/П/84/2008-980 на підставі заяви про надання кредиту у розмірі 960578,56 гривень для придбання цінних паперів на строк 20 років до 17 липня 2028 року (т. 1 а.с. 10-14).

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, цільовим призначенням кредиту є придбання цінних паперів - облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 18548 шт., емітованих ТОВ «УКРГАЗ» з номінальною вартістю кожної облігації 30,00 гривень, з метою фінансування будівництва/реконструкції житлової нерухомості згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-539/81-06-2/2008/001 від 17.07.2008 року, що укладений між позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ «КУА «Ексінор» та договору резервування/бронювання приміщення № 1А2/1/2/2/Ж від 25.07.2008 року, що укладений між позичальником та ТОВ «УКРГАЗ», на підставі якого за позичальником резервується/бронюється об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , поверх 2.

17 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір застави цінних паперів № 17 ДМП, за умовами якого заставодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору, передає в заставу предмет застави, а саме цінні папери - облігації у бездокументарній формі випуску у кількості 18548 шт., емітовані ТОВ «УКРГАЗ» на суму 1 103 606,00 грн. (т. 1 а.с. 7-9).

Також 17 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір застави майнових прав № 17 ДМП по договорам купівлі-продажу цінних паперів № Б539/81-06-2/2008/001, згідно з яким заставодавець передав в заставу майнові права, які полягають у праві вимагати від боржника передачі у власність цінних паперів (т. 1 а.с. 19-21).

04 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір застави майнових прав на передачу квартири у власність до кредитного договору № 107/П/84/2008-980 від 17 липня 2008 року. Зазначені майнові права визначені договором застави майнових прав як «право вимоги, що належить Заставодавцю на підставі проспекту емісії цінних паперів, факту перерахування облігацій на рахунок Боржника з метою їх погашення, що підтверджується відповідною випискою про обіг по рахунку, відкритому у цінних паперах та договору бронювання житла» (т. 1 а.с. 151-153).

11 квітня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 06 квітня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради на підставі рішення від 25 лютого 2011 року № 119 (т. 1 а.с. 22-26).

05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за № 1949 (т. 1 а.с. 22-26, 84).

19 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за № 2726 (т. 1 а.с. 22-26, 82).

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року у справі № 369/12003/13 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 в сумі 1 221 084 (один мільйон двісті двадцять одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 37 коп. звернуто стягнення на належні ОСОБА_1 цінні папери - звичайні іменні цільові облігації, емітовані ТОВ «Укргаз», код ISIN UA 102683ВВ04, серія В, форма існування - бездокументарна у кількості 11 032 шт., загальною номінальною вартістю 556 440 (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. Стягнуто з відповідача 3441 грн. судового збору, в решті позовних вимог - відмовлено (т. 1 а.с. 27-34).

05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги. За умовам даного договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 107/П/84/2008-980 від 17.07.2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів № 17 ДМП укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (т. 1 а.с. 35-40).

30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги. За умовами даного договору ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 107/П/84/2008-980 від 17.07.2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», договором застави цінних паперів № 17 ДМП укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (т. 1 а.с. 41-45).

За витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19 серпня 2021 року зареєстровано право власності ОСОБА_4 на вищевказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири реєстровий № 1354 від 19 серпня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Деребера Т.О. (т. 2 а.с. 213-218).

12 листопада 2021 року зареєстровано право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_6 загальною площею - 44 кв.м., житлова площа - 25 кв.м. на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна серія та номер 20211108-1728, виданий 08.11.2021 ТОВ «Грош цена» (т. 3 а.с. 213-218).

Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Фактичні обставини справи на підставі поданих та досліджених судом доказів вказують на те, що відповідно до укладеного 17 липня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 кредитного договору № 107/П/84/2008-980 кредитор виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в повному обсязі, які прийняті позичальником від ВАТ «КБ «Надра» й використані за призначенням.

Обставини укладення кредитного договору № 107/П/84/2008-980 від 17 липня 2008 року на умовах, визначених у ньому, отримання суми позики не заперечувались відповідачем ОСОБА_1 та його представником й під час судового розгляду справи. Вказані обставини встановлені набравшим законної сили рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року у справі № 369/12003/13-ц (т. 1 а.с. 17-34).

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

З матеріалів справи вбачається та учасниками справи не заперечується, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору та порушення термінів повернення кредиту, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року у справі № 369/12003/13-ц, врахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 в сумі 1 221 084 грн. 37 коп. звернуто стягнення на належні ОСОБА_1 цінні папери - звичайні іменні цільові облігації, емітовані ТОВ «Укргаз», код ISIN UA 102683ВВ04, серія В, форма існування - бездокументарна у кількості 11 032 шт., загальною номінальною вартістю 556 440 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» судовий збір у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп. Рішення не було оскаржено і набрало законної сили. Цим же рішенням районного суду було встановлено, що у зв`язку з несплатою Відповідачем мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту протягом 51 місяців поспіль, у період з серпня 2008 року по листопад 2013 року Позивачем визнано строк повного повернення кредиту таким, що настав, та Відповідачу надіслано вимогу про повне повернення кредитних коштів, сплату процентів, штрафу та пені за кредитом (т. 1 а.с. 17-34).

Судом у цій справі, яка є предметом перегляду апеляційного суду, встановлено, що відповідно до п. 4.3.5. кредитного договору № 107/П/84/2008-980 від 17 липня 2008 року ОСОБА_1 зобов`язався протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов`язаний укласти з банком договір, передбачений п. 2.1.4. договору, а саме нотаріально оформлений договір іпотеки нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 10-14).

11 квітня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 22-26).

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що між Банком та позичальником ОСОБА_1 у передбаченому Законом порядку було укладено договір іпотеки та (або) застави нерухомого майна (квартири).

У подальшому ОСОБА_1 відчужив за договором дарування від 05 червня 2013 року на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за № 1949 (т. 1 а.с. 22-26, 84).

У свою чергу ОСОБА_2 відчужила вказану квартиру на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2013 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за № 2726 (т. 1 а.с. 22-26, 82).

Позивач звертаючись з позовом просив визнати вказані договори недійсними посилаючись на їх фіктивність, оскільки відчуження нерухомого майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

За змістом ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 було достовірно відомо про наявність невиконаного грошового зобов`язання в сумі 1 221 084 грн. 37 коп. перед Банком, яке підтверджено набравшим законної сили рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2014 року у справі № 369/12003/13-ц та про те, що борг не погашено.

Крім того, 04 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір застави майнових прав на передачу квартири у власність до кредитного договору № 107/П/84/2008-980 від 17 липня 2008 року, за умовами якого в заставу передано майнові права на квартиру АДРЕСА_7 (т. 1 а.с. 151-153).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , не повідомляючи кредитора про факт реєстрації за ним прав власності на нерухоме майно - вищевказану квартиру, та, відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно своїй матері - ОСОБА_2 , був обізнаний про наявність заборгованості на користь кредитора, отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитом на це нерухоме майно.

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що спірний правочин (договір дарування від 05 червня 2013 року) вчинено ОСОБА_1 без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, дії сторін цього договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від примусового відчуження для погашення грошових кредитних зобов`язань, а відтак, є підстави для задоволення позову ТОВ «Брайт Інвестмент» в частині вимог про визнання недійсним вищевказаного договору дарування від 05 червня 2013 року квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1949 (номер запису про право власності 1185537).

Висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах права відповідача ОСОБА_1 , як власника квартири, захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставним, з огляду на таке.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ»), стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Законні очікування розглядаються як елемент правової визначеності, в тому числі і тоді, коли йдеться про захист законних очікувань щодо здійснення права власності. Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного особі суб`єктивного права, а також їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У справі, яка переглядається, встановлено, що оспорюваний договір дарування від 05 червня 2013 року не направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на встановлення позичальником (боржником) ОСОБА_1 перешкод у розпорядженні спірною квартирою. Тобто, дії відповідачів свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення кредитора (позивача у справі)в майбутньому законних майнових прав.

Заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савчак Я.О. щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цими позовними вимогами, з посиланням на те, що строк позовної давності за вказаним спором збіг 05 червні 2016 року та 19 липня 2016 року, а з позовом до суду позивач звернувся у 2021 році, не ґрунтується на вимогах закону, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання щодо повідомлення ПАТ КБ «Надра» (первісного кредитора у зобов`язанні) про факт реєстрації за нею прав власності на нерухоме майно - на спірну вищевказану квартиру.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , отримавши 06 квітня 2011 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , приховав вказану інформацію від кредитора, та відчужив 05 червня 2013 року належне йому на праві власності нерухоме майно своєї родичці - ОСОБА_2 , чим спричинив кредитору перешкоди в реалізації своїх прав як на оформлення договору іпотеки нерухомості, так і позбавлення кредитора в майбутньому законних майнових прав на звернення стягнення на це нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивач у справі ТОВ «Брайт Інвестмент», як новий кредитор у зобов`язанні, дізнався про існування оспорюваного правочину дарування від 05 червня 2013 року після відступлення первісним кредитором права вимоги за кредитним договором, та усіма іншими похідними відповідно до договору від 30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» № GL48N718070_blank_01, із витребуваної ним інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. З позовом до суду позивач (новий кредитор) звернувся 11 березня 2021 року, про що свідчить штемпеля на конверті відправлення до суду позовної заяви (т. 1 а.с. 1-48).

Об`єктивних доказів обізнаності попередніх кредиторів про набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру і укладення ним оспорюваного договору матеріали справи не містять. З цих підстав суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савчак Я.О. з посиланням на нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_1., якою він уповноважив здійснювати представництво своїх інтересів громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 169).

А відтак, позивач не пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявляв представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савчак Я.О. у справі.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам в частині заявлених у позові вимог щодо скасування у реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запису про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та припинення права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що у відповідній частині вимог позов ТОВ «Брайт Інвестмент» не підлягає задоволенню через неефективність обраного способу захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, виходячи з наступного.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наводиться в статті 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-44цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, провадження № 12-14звг19.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (стаття 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові у відповідній частині вимог.

Такий правовий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Визнання правочину недійсним є підставою для скасування відповідного запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). При цьому, скасування запису про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 05 червня 2013 року за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам Закону та не є належним способом захисту порушеного права. Про скасування відповідного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру позивач у цьому провадженні не заявляв.

З огляду на наведені вимоги законодавства та обставини справи, не підлягають задоволенню інші похідні вимоги позивача: про скасування запису про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 05 червня 2013 року за ОСОБА_2 на квартиру, припинення права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за номером 2726 та скасування у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запису про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 19 липня 2013 року за ОСОБА_3 на квартиру із припиненням права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ТОВ «Брайт Інвестмент», які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати, що складаються з 2 270 грн. судового збору за розгляд справи районним судом та 3 405 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, сплата яких підтверджуються доказами по справі, у пропорційному розмірі до задоволених вимог слід покласти на відповідача ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 6, 113).

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - задовольнити частково.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2023 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєва Ірина Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування від 05 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Біккінєєвою І.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1949 (номер запису про право власності 1185537).

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064) витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 270 грн. судового збору за розгляд справи районним судом та 3 405 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 14 грудня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова