ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/6117/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 31 прикордонного загону імені генерал - хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії та бездіяльність, стягнення матеріальної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому (з урахуванням позовної заяви у новій редакції) просить:

визнати протиправною дію та бездіяльність начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_3 , які виразились у відмові вчинення дій щодо скасування заборони в`їзду в Україну громадянину Республіки Румунії, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 31 прикордонного загону імені генерал - хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіка Румунії матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідачем грошові кошти сплачених за оренду житла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 25000 молдавських леїв, що за курсом НБУ станом на 18.08.2023 року в еквіваленті - становить 51660 гривень та грошові кошти сплачених за оренду транспортного засобу у сумі 1050 євро, що за курсом НБУ станом на 18.08.2023 року в еквіваленті - становить 41832 гривень, всього 93492 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 18.08.2023 при в`їзді на територію України на міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення Мамалига, начальником відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, яким йому, громадянину Республіки Румунія, відмовлено в перетинанні державного кордону України на підставі спрацювання бази даних І.І. індекс Д заборона в`їзду в Україну.

В той же день його представник звернувся до відповідача із заявою, в якій просив прийняти рішення, яким скасувати обмеження та заборону в`їзду на територію України.

Оскільки вказана заява начальником НОМЕР_1 прикордонного загону залишена без розгляду, позивач вважає дії та бездіяльність відповідача щодо відмови скасувати заборону в`їзду в Україну протиправними.

У позові позивач також зазначав, що у зв`язку з неправомірною відмовою скасувати заборону в`їзду на територію України, він вимушений був орендувати житло та транспортний засіб, внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 93492,00 грн. Понесені витрати позивач вважає майновою шкодою та просив суд стягнути її на його користь.

За вказаною позовною заявою, 25.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

31 прикордонний загін імені генерал - хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначав, що позовні вимоги позивачки є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень відповідач вказував, що 28.07.2023 відносно позивача було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №006985 про накладення адміністративного стягнення за фактом встановлення порушення ним прикордонного режиму.

Оскільки позивач не сплатив накладений на нього штраф, посадовою особою відповідача винесено рішення про заборону в`їзду в України.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах він діяв у межах повноважень, тому правові підстави для визнання протиправними дії та/або бездіяльності, і як наслідок, стягнення матеріальної шкоди на користь позивача відсутні.

Правом, передбаченим ст. 163 КАС України, позивач не скористався, відповідь на відзив відповідача до суду не подав.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

28.07.2023 начальником відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником Когутом Т.О. відносно позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 006985 про накладення адміністративного стягнення, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

Із змісту постанови серії ЗхРУ № 006985 видно, що 28.07.2023 о 14.30 год на напрямку 900 прикордонного знаку на відстані 2500 метрів до лінії державного кордону України на території Герцаївської об`єднаної територіальної громади, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено позивача, який перебував в прикордонній смузі без відповідного дозволу начальника органу охорони державного кордону, чим порушив вимоги п. п. 1.1 п. 1 додаткових режимних обмежень та ст. 24 Закону України "Про державний кордон України", відповідальність за яке, передбачена ст. 202 КУпАП.

17.08.2023 офіцером групи організації адміністративного провадження відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу лейтенантом Катериною Ставицькою винесено постанову про заборону в`їзду в Україну, яка затверджена начальником НОМЕР_1 прикордонного загону полковником ОСОБА_6 , якою заборонено громадянину Румунії ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , стать - чоловіча, країна постійного проживання - Лондон, в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки, до 16.08.2026.

Із змісту постанови про заборону в`їзду в Україну видно, підставою для заборони позивачу в`їзду в Україну зазначено притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн та не виконання у строки, встановлені ст. 307 КУпАП, рішення уповноваженої особи НОМЕР_1 прикордонного загону про накладення адміністративного штрафу.

У позові позивач стверджував, що 18.08.2023 при в`їзді на територію України на міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення Мамалига, начальником відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби Мамалига капітаном ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, яким йому, громадянину Республіки Румунія, відмовлено в перетинанні державного кордону України на підставі спрацювання бази даних І.І. індекс Д заборона в`їзду в Україну.

З матеріалів справи видно, що 18.08.2023 начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (тип Б) капітаном ОСОБА_5 , на підставі ст. 14 Закону України Про прикордонний контроль прийнято рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України, у зв`язку із спрацювання бази даних І.І, індекс Д заборона в`їзду в Україну.

При оголошені даного рішення, позивач відмовився від підпису у другому примірнику рішення в присутності свідків.

При винесенні даного рішення документом, що посвідчує особу позивача вказано паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_2 . Про наявність інших дозвільних документів, не зазначено.

Не погоджуючись з рішенням про заборону в`їзду в Україну, 18.08.2023 позивач звернувся із заявою до Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якій просив терміново прийняти рішення, яким скасувати обмеження та заборону громадянину Румунії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо в`їзду на територію України, яке зареєстровано в базі даних І.І., індекс Д.

За наслідками розгляду вказаної заяви, 24.08.2023 відповідач направив на адресу представника позивача лист за вих. № 23/А-190-147, в якому повідомив, що постанову про заборону в`їзду в Україну громадянину Румунії CULEAC МІНАІ може бути скасовано у відповідності до підпункту а пункту 8.3 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, що затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 № 946, при сплаті штрафу в сумі 170 грн, і надіслання квитанції до НОМЕР_1 прикордонного загону, або в судовому порядку шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення передбачене ст. 202 КУпАП.

У листі відповідач також зазначив, що посадові особи НОМЕР_1 прикордонного загону, в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП громадянина Румунії CULEAC MIHAI та прийняті рішення про заборону в`їзду в Україну діяли у відповідності до норм ст. 222-1, ст. 291, ст. 307 КУпАП, Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, що затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 № 946. Строк оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн, за вчинене правопорушення за ст. 202 КУпАП громадянином Румунії CULEAC MIHAI, згідно ст. 289 КУпАП закінчився 07.08.2023 та у відповідності до ст. 291 КУпАП постанова набрала законної сили.

16.08.2023 за № 6.0/10877-23-Вих, в порядку ст. 307 КУпАП, постанову по ст. 202 КУпАП направлено до Герцаївського відділу ДВС.

17.08.2013 у відповідності до ст. 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні та Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, що затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 № 946, прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину Румунії CULEAC МІНАІ за не виконання рішення уповноваженого органу про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Враховуючи зазначене, відповідач зазначив, що станом на 17.08.2023, дата прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Румунії, посадовим особам НОМЕР_1 прикордонного загону не було відомо про подання 07.08.2023 адміністративного позову до Першотравневого суду м. Чернівці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на громадянина Румунії ОСОБА_8 .

Вважаючи протиправною дію та бездіяльність начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_3 , які виразились у відмові вчинення дій щодо скасування заборони в`їзду в Україну, позивач звернув до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначається Законом України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI).

У відповідності терміну наведеного в п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Згідно положень ст. 2 Закону № 3773-VI правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 4 Закону № 3773-VI визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Так, ч. 16 вищевказаної статті Закону № 3773-VI визначає, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно із вимогами п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі Порядок № 150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш, як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав із безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

На виконання підпункту 2 пункту 2 Порядку № 150, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2015 № 884, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.08.2015 за № 944/27389, затверджено Порядок обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду (далі Порядок № 884).

Пунктами 1. 2 Порядку № 884 передбачено, що громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Обчислення дозволеного іноземцю, який є громадянином держави з безвізовим порядком в`їзду (далі - іноземець), строку перебування на території України здійснюють посадові особи Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужби) та Державної міграційної служби України (далі - ДМС) в межах повноважень, визначених законодавством України.

Згідно пункту 3 Порядку № 884 під час в`їзду іноземця на територію України обчислення дозволеного йому строку перебування здійснює посадова особа Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України шляхом відрахування від дня фактичного в`їзду 180 днів назад. Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів.

У разі якщо під час здійснення прикордонного контролю було виявлено перевищення іноземцем дозволеного йому строку перебування, приймається рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на в`їзд в Україну в порядку, встановленому частиною першою статті 14 Закону України Про прикордонний контроль.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Державну прикордонну службу від 03.04.2003 № 661-IV (далі - Закон № 661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Стаття 19 вищевказаного Закону визначає ряд завдань, які покладаються на Державну прикордонну службу, серед яких зокрема:

здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а також здійснення у визначеному законодавством України порядку фіксації біометричних даних громадян України, іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду;

запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил (пункти 6, 8).

Відповідно до положень п. 3, 13 ч. 1 ст. 20 Закону № 661-IV органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право:

перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в`їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати;

у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначено Законом України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 № 1710-VI (далі Закон № 1710-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Так, ч. 3 ст. 2 Закону № 1710-VI визначено, що прикордонний контроль здійснюється, зокрема, щодо осіб, які перетинають державний кордон.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов`язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб (ч. 5 ст. 2 Закону № 1710-VI).

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1710-VI визначено, що прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються, зокрема, у пунктах пропуску через державний кордон.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 6 Закону № 1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону (ч. 1 ст. 7 Закону № 1710-VI).

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону № 1710-VI у ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 13 Закону № 3773-VI визначено, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (ч. 2 ст. 13 Закону № 3773-VI).

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону № 3773-VI рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається в.ч. і органом охорони державного кордону.

У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Частиною 1 ст. 8 Закону № 1710-VI передбачено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну; 3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті Закону № 1710-VI визначено, що іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до п. 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 27.05.2008 за №444, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2008 за № 549/15240, яким затверджено Положення про базу даних Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні, уповноваженим посадовим особам органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України в разі виявлення іноземців та осіб без громадянства за базою даних "Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні" під час здійснення прикордонного контролю, забезпечити: при виїзді з України - прийняття рішень щодо притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності в установленому законодавством порядку; при в`їзді в Україну - прийняття рішень щодо не пропуску таких осіб через державний кордон зі складанням постанови про відмову в пропуску через державний кордон.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 2 ст. 14 Закону № 1710-VI).

Судом встановлено, що 18.08.2023 при в`їзді на територію України на міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення Мамалига, начальником відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби Мамалига капітаном ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, яким йому, громадянину Республіки Румунія, відмовлено в перетинанні державного кордону України на підставі спрацювання бази даних І.І. індекс Д заборона в`їзду в Україну.

З матеріалів справи видно, що підставою для прийняття рішення про відмову в перетинанні державного кордону України стала постанова від 17.08.2023 про заборону в`їзду на територію України громадянину Румунії CULEAC МІНАІ за не виконання постанови № 006985 від 28.07.2023 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн.

Не погоджуючись з рішенням про заборону в`їзду в Україну, 18.08.2023 позивач звернувся із заявою до Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якій просив терміново прийняти рішення, яким скасувати обмеження та заборону громадянину Румунії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо в`їзду на територію України, яке зареєстровано в базі даних І.І., індекс Д.

За наслідками розгляду вказаної заяви, 24.08.2023 відповідач направив на адресу представника позивача лист за вих. № 23/А-190-147, в якому, серед іншого, повідомив, що постанову про заборону в`їзду в Україну громадянину Румунії CULEAC МІНАІ може бути скасовано у відповідності до підпункту а пункту 8.3 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, що затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 № 946, при сплаті штрафу в сумі 170 грн, і надіслання квитанції до НОМЕР_1 прикордонного загону, або в судовому порядку шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення передбачене ст. 202 КУпАП.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - орган охорони державного кордону) рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначає Інструкція про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.12.2011 № 946 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1564/20302 (далі Порядок № 946).

Підпунктом ґ) п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 946 встановлено, рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю приймається органом охорони державного кордону в разі якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Згідно п. 8.1 розділу VIII Порядку № 946 іноземець, якому органом охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, має право оскаржити відповідне рішення до регіонального управління Державної прикордонної служби або до суду.

Рішення начальника органу охорони державного кордону центрального підпорядкування з цього питання оскаржується до Адміністрації Державної прикордонної служби України або до суду.

Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.

Приписами п. 8.2 розділу VIII Порядку № 946 встановлено, що у випадку скасування заборони в`їзду (зміни її терміну) органами, зазначеними у пункті 8.1 цього розділу, або рішенням суду, яке набрало законної сили:

а) орган охорони державного кордону:

негайно письмово повідомляє про це Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з обов`язковим зазначенням інформації відповідно до вимог підпункту „а пункту 3.2 розділу III цієї Інструкції;

скасовує в паспортному документі особи відмітку „Заборонено в`їзд в Україну терміном на ... шляхом проставлення на ньому штемпеля „Анульовано, форма якого наведена в додатку 6 до цієї Інструкції;

проставляє у паспортному документі нову відмітку „Заборонено в`їзд в Україну терміном на ..., засвідчує її підписом та печаткою, із зазначенням нового терміну заборони (у разі зміни терміну заборони в`їзду);

б) Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вилучає зазначену інформацію (вносить зміни) з баз даних.

У відповідності до п. 8.3 розділу VIII Порядку № 946, у разі припинення обставин, які стали причиною для заборони в`їзду в Україну відповідно до розділу V цієї Інструкції за невиконання рішень про накладання штрафу за правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції Державної прикордонної служби України:

а) орган охорони державного кордону, який прийняв рішення про заборону в`їзду в Україну, невідкладно:

виносить постанову про скасування заборони в`їзду в Україну (додаток 7);

вживає заходів, передбачених абзацом другим підпункту а пункту 8.2 цього розділу;

б) орган охорони державного кордону, уповноваженою посадовою особою якого виявлено під час здійснення прикордонного контролю особу, щодо якої прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну іншим органом охорони державного кордону, негайно:

письмово повідомляє відповідний орган охорони державного кордону про виявлення таких обставин;

надсилає копію документа, що підтверджує сплату штрафу (за наявності);

в) Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вилучає відповідну інформацію з баз даних після надходження повідомлення від органу охорони державного кордону, яким скасовано заборону в`їзду в Україну.

У разі скасування іноземцю заборони в`їзду в Україну відповідно до цього пункту особа вважається такою, що не має заборони в`їзду в Україну та не порушила рішення про заборону в`їзду.

Як зазначалося вище, за наслідками розгляду заяви позивача від 18.08.2023 про скасування обмеження та заборону в`їзду на територію України, 24.08.2023 відповідач направив на адресу представника позивача лист за вих. № 23/А-190-147, в якому, серед іншого, повідомив, що постанову про заборону в`їзду в Україну громадянину Румунії CULEAC МІНАІ може бути скасовано у відповідності до п.п. а п. 8.3 Порядку № 946, зокрема: у разі сплати штрафу в сумі 170 грн і надіслання квитанції до НОМЕР_1 прикордонного загону, або в судовому порядку шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення передбачене ст. 202 КУпАП.

Суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у скасуванні постанови про заборону в`їзду в Україну від 17.08.2023, оскільки на час розгляду даної заяви позивач не надав до відповідача докази на підтвердження сплати штрафу у розмірі 170,00 грн, або скасування в судовому порядку постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення передбачене ст. 202 КУпАП.

Не надано таких доказів позивачем і під час розгляду справи в суді.

Водночас з матеріалів справи видно, що рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10.10.2023 у справі № 725/6170/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2023, у задоволенні позову громадянина Румунії ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 28.07.2023 серії ЗхРУ № 006985 відмовлено повністю.

Частиною 3 ст. 14 Закону № 1710-VI встановлено, що особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.

Матеріалами справи підтверджується, що з рішенням про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України від 18.08.2023 позивач ознайомлений 18.08.2023.

Під час розгляду справи по суті сторони не надали до суду докази оскарження позивачем рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України до органу охорони державного кордону вищого рівня або до адміністративного суду.

За наведених вище обставин, суд приходить до переконання, що в спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, та як наслідок, правомірно відмовив позивачу у скасуванні заборони в`їзду в України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Позивач під час розгляду справи по суті, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість дій щодо відмови позивачу у скасуванні заборони в`їзду в України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи позивача щодо протиправності дій (бездіяльності) відповідача у спірних правовідносинах, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують невиконання ним рішення уповноваженої особи НОМЕР_1 прикордонного загону про накладення адміністративного штрафу.

Стосовно вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 21 КАС України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Положеннями п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки позовна вимога позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю, є похідною вимогою та залежить від задоволення основної вимоги, тому також не підлягає до задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 132 АС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та бездіяльність, стягнення матеріальної шкоди, - відмовити у повному обсязі.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

позивач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Румунії для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий VASLUI від 01.03.2021);

відповідач - 31 Прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної Прикордонної служби України (вул. Герцена, 2а, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 14321682).

Суддя В.К. Левицький