ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"11" грудня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2590/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохоров С.А.

секретар судового засідання Федорова К.О.

розглянувши в попередньому засіданні

заяви з грошовими вимогами до боржника:

ТОВ "Паркінг+" (вх. № 19604 від 25.07.2023)

ПФ ІВП "БІКАР" (вх. №20987 від 08.08.2023)

по справі

за заявоюФізична особа-підприємець Бойченко Володимир Миколайович доТОВ "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" про визнання банкрутом за участю представників:

арбітражного керуючого не з`явився

боржника не з`явився

кредитора ФОП Бойченко В.М. - Рязанцева Олена Валеріївна (адвокат за ордером №1135832 від 15.06.2023)

кредитора ТОВ "Паркінг+" - Бочаров Дмитро Євгенович (адвокат за ордером №1129883)

кредитора ПФ ІВП "Бікар" не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла заява фізичної особи-підприємця Бойченка Володимира Миколайовича про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень", в якій заявник просить суд:

1) відкрити провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень"

2) визнати грошові вимоги ФОП Бойченка В.М. до боржника - ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" у розмірі 6 269 589,35 грн, у тому числі:

- вимоги першої черги на суму 87 140,00 грн, з яких: 26840,00 грн - витрати зі сплати судового збору; 60300,00 грн - витрати на авансування винагороди арбітражному керуючому;

- вимоги четвертої черги на суму 6 164 449, 35, з яких: 2 883 379,79 грн - основний борг, 1 117 398, 81 грн - інфляційні, 5 878,83 грн - 3% річних; 1 889 489, 87 грн - пеня; 268 302,05 грн - штраф.

3) призначити розпорядником майна ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" арбітражного керуючого Волторніста С.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень", код ЄДРПОУ 36986775, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Фізичної особи-підприємця Бойченка Володимира Миколайовича в сумі 2 883 379,79 грн основного боргу, 1 889 489, 87 грн пені, 1 117 398, 81 грн збитків від інфляції, 5 878,83 грн 3% річних, 268 302,05 грн штрафу та 26 840,00 грн сплаченого судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі, 60 300,00 грн витрат пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства), розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Волторніста Сергія Івановича.

Попереднє засідання суду було призначено на 11.09.2023.

06.07.2023 оприлюднено повідомлення на сайті судової влади про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" за №70949.

Після публікації про відкриття провадження у справі надійшли наступні заяви з грошовими вимогами до боржника:

- ТОВ "Паркінг+" (вх. № 19604 від 25.07.2023), в якій заявник просить суд визнати його кредиторські вимоги до ТОВ "Дорожньо-будівльна компанія "Уровень" у розмірі 43 556 012, 09 грн,

- ФОП Саакян А.С. (вх. № 20960 від 07.08.2023), в якій заявник просить суд визнати його кредиторські вимоги до ТОВ "Дорожньо-будівльна компанія "Уровень" у розмірі 35 830,72 грн, з яких: 31 200,00 грн основного боргу, 244,00 грн 3% річних та 4 386,72 грн пені та кредиторські вимоги до ТОВ "Дорожньо-будівльна компанія "Уровень" у розмірі 5 368,00 грн по сплаті судового збору.

- Приватної фірми інженерно-виробничого підприємства "Бікар" (вх. №20987 від 08.08.2023) в якій заявник просить суд визнати його кредиторські вимоги до ТОВ "Дорожньо-будівльна компанія "Уровень" у розмірі 16 290 781,1 грн, з яких: 7 140 000, 00 грн - основна сума боргу за векселем, 2 253 501, 37 грн 60% річних за векселем з 21.12.2021 по 30.06.2022 року, 5 697 866, 31 грн - 60% річних за векселем з 01.07.2022 по 04.07.2023 року, 1 199 413, 45 грн інфляційні втрати за період 01.07.2022 по 04.07.2023 року, судовий збір.

Вказані заяви були призначені судом до розгляду в попередньому засіданні.

Також, ТОВ "Паркінг+" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі №922/2590/23 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень".

17.08.2023 на запит Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №922/2590/23 були направлені для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Паркінг+".

Оскільки станом на 11.09.2023 матеріали справи не повернулися до Господарського суду Харківської області, попереднє засідання з розгляду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" не відбулося.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 повернуто ТОВ Паркинг+ апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі №922/2590/23.

09.10.2023 матеріали справи №922/2590/23 повернулися до Господарського суду Харківської області, у зв`язку з чим, суд продовжив розгляд справи та призначив попереднє засідання.

Боржником подано пояснення на заяву кредитора ТОВ "Паркінг+" (вх. №21469 від 14.08.2023) в яких він зазначає, що до заяви кредитором не було подано доказів на підтвердження заборгованості за договором поставки №2020/П/16/1 від 27.02.2020, а тому вказані вимоги не визнані боржником (залучено до матеріалів справи том 5);

Також боржником подано відзиви на заяви інших кредиторів з грошовими вимогами:

- вх. №24268 від 08.09.2023 на заяву ПФ ІВП "Бікар" в якому боржник не визнає вимоги останнього, оскільки боржник вважає, що строк платежу за векселем не настав (залучено до матеріалів справи том 6);

- вх. №23344 від 31.08.2023 на заяву ФОП Саакян А.С. в якому грошові вимоги визнані боржником та заявлено клопотання про зменшення пені та річних (залучено до матеріалів справи том 7);

ТОВ "Паркінг+" подало до суду заперечення (вх. №22126 від 18.08.2023) на повідомлення розпорядника майна - арбітражного керуючого Волторніста С.І. про неможливість розгляду кредиторських вимог (залучено до матеріалів справи том 5).

Від арбітражного керуючого Волторніста Сергія Івановича надійшов звіт (вх. №25728 від 22.09.2023) про розгляд грошових вимог ТОВ "Паркінг+", ФОП Саакян А.С. та ПФ ІВП "БІКАР", в якому арбітражний керуючим визнані вимоги ФОП Саакяна А.С. в повному обсязі, частково визнані вимоги ПФ ІВП "БІКАР" в сумі 7 140 000,00 грн основного боргу та 2 253 501,37 грн річних та не визнані в повному обсязі вимоги ТОВ "Паркінг+".

Вказаний звіт долучено до матеріалів справи про банкрутство (8 том).

ТОВ "Паркінг+" подало до суду заперечення (вх. №25758 від 22.09.2023) на повідомлення розпорядника майна - арбітражного керуючого Волторніста С.І. про розгляд кредиторських вимог вих. №01-19/09-23 від 19.09.2023 (залучено до матеріалів справи том 5).

27.11.2023 від арбітражного керуючого Волторніста Сергія Івановича надійшли повідомлення про розгляд кредиторських вимог (супровідним листом вх. №32416 від 27.11.2023) про розгляд грошових вимог ТОВ "Паркінг+", ФОП Саакян А.С. та ПФ ІВП "БІКАР", в якому арбітражний керуючим визнані вимоги ФОП Саакяна А.С. в повному обсязі, частково визнані вимоги ПФ ІВП "БІКАР" в сумі 7 140 000,00 грн основного боргу та 2 253 501,37 грн річних та не визнані в повному обсязі вимоги ТОВ "Паркінг+" у зв`язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів.

Вказані повідомлення долучено до матеріалів справи про банкрутство (8 том).

27.11.2023 кредитором - ПФ ІВП "Бікар" подані до суду пояснення (вх. №32414) до своєї заяви з грошовими вимогами (залучено до матеріалів справи том 6).

28.11.2023 від арбітражного керуючого Волторніста Сергія Івановича додатково надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Паркінг+" №01-19/09-23 від 19.09.2023 (залучено до матеріалів справи том 5).

28.11.2023 від арбітражного керуючого Волторніста Сергія Івановича додатково надійшло повідомлення про розгляд кредиторських вимог ПФ ІВП "Бікар" №02-19/09-23 від 19.09.2023 (залучено до матеріалів справи том 6).

01.12.2023 ТОВ "Паркінг +" подано до суду клопотання (вх. №33028) про долучення до матеріалів справи документів та судової практики (залучено до матеріалів справи том 5).

05.12.2023 кредитором - ПФ ІВП "Бікар" подані додаткові докази в підтвердження договірних відносин з боржником та оригінал векселя (супровідним листом вх. №33513 від 05.12.2023, які долучені до матеріалів справи в 6 том).

06.12.2023 боржник звернувся до суду з заявою (вх. №33560) в якій він зазначає, що кредитору - ТОВ "Паркінг+" видавався вексель, у зв`язку з чим припинені грошові зобов`язання за договором, та просив долучити відповідні докази на підтвердження цих обставин (заяву залучено до матеріалів справи 5 том).

Згідно вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: 1) верховенство права, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, 4) змагальність сторін, 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги зазначених норм, з метою дотримання завдань господарського судочинства та здійснення всіх дій, що визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, з`ясування наявності підстав для задоволення грошових вимог або їх відхилення, з`ясування підстав заперечень на вимоги, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, судом були прийняті та долучені всі подані сторонами докази та пояснення.

Крім того, учасниками справи заявлялися клопотання про витребування оригіналів доказів.

Так, згідно клопотання боржника ТОВ "Паркінг +" супровідними листами вх. №33027 від 01.12.2023, вх. №33428 від 05.12.2023 та вх. №33860 від 08.12.2023 надані до суду оригінали документів, які були досліджені судом.

Боржником супровідним листом вх. №33975 від 11.12.2023 також надані оригінали документів, які були досліджені судом.

Ухвалою суду від 27.11.2023 було задоволено заяву фізичної особи підприємця Саакяна Арамаіса Спартаковича з грошовими вимогами до боржника (вх. № 20960 від 07.08.2023). Визнано грошові вимоги фізичної особи підприємця Саакяна Арамаіса Спартаковича (РНОКПП НОМЕР_1 ) у загальному розмірі 41 198,72 грн., з яких 31 200,00 грн основного боргу, 244,00 грн. 3% річних, 4 386,72 грн пені та судовий збір за подачу заяви з грошовими вимогами - 5 368,00 грн. Зобов`язано розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог фізичної особи підприємця Саакяна Арамаіса Спартаковича (РНОКПП НОМЕР_1 ) до реєстру вимог кредиторів.

У попереднє засідання 11.12.2023 арбітражний керуючий Волторніст С.І., представники боржника та ПФ ІВП "Бікар" не з`явилися.

Від представника ПФ ІВП "Бікар" надійшла заява (вх. № 33822 від 08.12.2023) про проведення засідання, призначеного на 11.12.2023 без його участі.

Від представника боржника надійшло клопотання (вх. № 33962 від 11.12.2023) про долучення до матеріалів справи копії акта прийому-передачі векселя від 20.12.2023 та проведення засідання, призначеного на 11.12.2023 без його участі (долучено до матеріалів справи том 8).

Представник ТОВ "Паркінг +" в засіданні підтримав свої грошові вимоги.

В попередньому засіданні 11.12.2023 судом були розглянуті по суті заяви ТОВ "Паркінг+" та ПФ ІВП "Бікар" з грошовими вимогами до боржника.

Розглядаючи грошові вимоги кредитора ТОВ "Паркінг +" суд виходив з наступного.

25.07.2023 до суду від ТОВ "Паркінг+" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 19604), в якій заявник просить суд визнати його кредиторські вимоги до ТОВ "Дорожньо-будівльна компанія "Уровень" у розмірі 43 556 012, 09 грн.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ "Паркінг+" посилається на справу №922/1390/23 за позовом ТОВ "Паркінг+" до ТОВ "Дорожньо-Будівельна компанія "Уровень" про стягнення заборгованості за Договором поставки №2020/П/16/1 від 27.02.2020 у розмірі 43 556 012, 09 грн, яка перебувала в провадженні судді Буракової А.М. та ухвалою суду від 13.07.2023 передана за підсудністю до провадження судді Прохорова С.А., в провадженні якого перебуває справа №922/2590/23 за заявою ФОП Бойченка Володимира Миколайовича до ТОВ "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" про визнання банкрутом.

Також, у зазначеній заяві зазначає, що сума позовних вимог у справі № 922/1390/23 у розмірі 43 556 012, 09 грн підтверджується наявними у ній доказами та у зв`язку з чим є всі загальні підстави для заявлення кредиторських вимог до ТОВ "ДБК "Уровень" у справі про банкрутство.

Від представника Боржника адвоката Сичова А.Ю. надійшли пояснення з приводу заявлених вимог ТОВ «Паркінг+» відповідно до яких, боржником не визнаються грошові вимоги ТОВ «Паркінг+» до ТОВ «ДБК «Уровань» за Договором поставки №2020/П/16/1 від 27.02.2020 з таких мотивів:

Боржник визнає факт укладення сторонами Договору поставки № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 р., однак вказує, що Сторони за ним не співпрацювали, що на його думку підтверджується:

- відсутністю фактів виставлення рахунків на оплату партій Товару з боку Постачальника як це було передбачено п.2.2., п. 3.1., 3.2. цього Договору;

- продовженням поставок Товару з боку Постачальника, незважаючи на відсутність оплати з боку Покупця, тобто всупереч умовам п.2.6., де вказано про поставку тільки після авансу, та п. 3.5., у якому вказано про поставку тільки на умовах 100 % передоплати, якщо є прострочка по оплаті;

- відсутністю вимог про погашення заборгованості за Договором, з боку ТОВ «Паркінг+» протягом 2020-2022 р.;

- відсутністю посилання на Договір у видаткових накладних за 2020 рік, наданих кредитором.

Натомість, у 2020 році Сторони співпрацювали за Договором поставки, оформленим у спрощений спосіб, шляхом прийняття ТОВ «Паркінг+» до виконання замовлень ТОВ «ДБК «УРОВЕНЬ» на поставку Товару згідно видаткових накладний, однак ні у якому разі за Договором № 2020/П/16/1 від 27.02.2020.

Також Боржник не може ні підтвердити, ні спростувати обсяг поставленого Товару за наданими заявником до суду копіями накладних, оскільки у нього відсутні оригінали таких накладних, які разом з іншими документами були вилучені в рамках кримінального провадження.

Надані кредитором копії Актів звірки не стосуються взаємовідносин по Договору поставки № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 р., а відносяться до іншого Договору, укладеного між Сторонами. З боку боржника Акт звірки містить лише підпис бухгалтера, та не містить підпис керівника, що не свідчить про визнання боржником заборгованості.

Відтак і положення п. 3.6. Договору про товарний кредит не підлягають застосуванню, оскільки, як стверджує Боржник, поставка Товару відбувалась не за Договором поставки № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 р., а нарахування Кредитором відсотків за користування товарним кредитом у сумі 22 085 233 (двадцять два мільйони вісімдесят п`ять тисяч двісті тридцять три) грн. 09 коп. за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 р. є помилковим, оскільки стосується періоду, коли Договір закінчив свою дію.

Положення Договору про відповідальність у вигляді пені та відсотків річних (п. 5.2. Договору) не підлягають застосуванню, оскільки, як стверджує Боржник, поставка Товару відбувалась не за Договором поставки № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 р.

Кредитором помилково включено до періоду нарахування пені та відсотків річних період часу після дати закінчення (31.12.2020 р.) строку дії Договору, а саме з 01.01.2021 по 31.12.2022 р., оскільки їх нарахування буде виходити за межі дії Договору.

Пеня, 20 % річних за Договором, розраховані Кредитором за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 р., тобто у період дії карантину і воєнного стану, а тому слід відмовити у визнанні цих вимог кредитора, в силу приписів п. п. 15, 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України.

Оскільки Кредитором не підтверджено факту існування основного боргу у розмірі - 8 225 630 (вісім мільйонів двісті двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) грн. 20 коп., за Договором, то і нарахування індексу інфляції є помилковим, а тому вимоги про визнання інфляційних втрат у розмірі - 3 768 123,43 грн., за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 р. не підлягають визнанню.

Після надання кредитором ТОВ «Паркінг+» оригіналів документів, витребуваних за ухвалою суду, представник боржника подав до суду заяву якою просив:

1. долучити до матеріалів справи докази, про які раніше представнику Боржника не було відомо, а саме: Книга обліку операцій з векселями Товариства; Акт прийому-передачі векселя від 26 березня 2021 р. до Договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020; Видатковий позабалансовий ордер № 24701; Платіжне доручення №478; Платіжне доручення № 479; Довідка про продаж бланків векселів від 05.02.2021;

2. Відмовити у задоволені грошових вимог Кредитора - ТОВ «Паркінг +», код ЄДРПОУ 32868719, на загальну суму 43 556 012,09 грн., згідно з Договором поставки 2020/П/16/1 від 27.02.2020 року.

В обґрунтування своєї заяви, боржник зазначив, що заперечуючи проти грошових вимог кредитора ТОВ «Паркінг +» за господарськими операціями, що були здійснені на підставі Договору Поставки 2020/П/16/1 від 27.02.2020 року, він виходив із наданих кредитором документів (Договір, видаткові накладні до нього, Актів звірки, ттн), оскільки був позбавлений можливості самостійно перевірити (спростувати чи підтвердити розмір заявлених вимог) таку інформацію, у зв`язку з вилученням частини документів в рамках кримінального провадження, а також втратою боржником великої кількості первинних документів внаслідок воєнних дій. Однак, 05.12.2023 р. головний бухгалтер Товариства повідомила представнику боржника про те, що в ході пошуку та відновлення первинних документів Товариства, нею було віднайдено в архіві документи, які на її думку, мають значення для справи про банкрутство. Зокрема, це: Книга обліку операцій з векселями Товариства; Акт прийому-передачі векселя від 26 березня 2021 р. до Договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020; Видатковий позабалансовий ордер № 24701; Платіжне доручення №478; Платіжне доручення № 479; Довідка про продаж бланків векселів від 05.02.2021; Вищенаведені документи, які не були раніше відомі представнику Боржника, свідчать про те, що станом на 26 березня 2021 р. ТОВ «ДБК «УРОВЕНЬ»» мало заборгованість перед ТОВ «Паркінг+» за отриманий товар (отримання товару визнавалось обома Сторонами) за Договором поставки товару №2020/П/16/1 від 27 лютого 2020 р. у розмірі 18 125 630, 22 (вісімнадцять мільйонів сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 22 копійки, і в рахунок виконання грошового зобов`язання за цим Договором, Товариством було видано 26 березня 2021 р. простий вексель АА 0512047, про що сторонами було складено відповідний Акт приймання-передачі векселя від 26 березня 2021 р. до Договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020. Дані докази суттєво впливають на хід розгляду судом кредиторських вимог Кредитора за Договором, оскільки вказують, що грошові відносини Сторін за Договором було «трансформовано» у боргові відносини за векселем, оригінал якого знаходиться у Кредитора.

Заслухавши учасників справи оцінивши докази в їх сукупності судом при розгляді вимог ТОВ "Паркінг+" встановлено наступне:

Заявник звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника, та на підтвердження своїх вимог надав Договір поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 товарні накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, податкові накладні.

В обґрунтування грошових вимог, Кредитор посилається на судову справу №922/1390/23.

З цього приводу варто зазначити, що ухвалою суду 11.10.2023 суд дійшов висновку про те, що предмет та підстава спору у справі №922/2590/23 (922/1390/23) за первісним позовом ТОВ "Паркінг+" охоплюється предметом та підставою заявлених ТОВ "Паркінг+" грошових вимог у справі про банкрутство №922/2590/23, тому первісний позов ТОВ "Паркінг+" у справі 922/2590/23 (922/1390/23) залишено без розгляду.

При винесенні ж рішення суду від 15.11.2023 у справі №922/2590/23 (922/1390/23) судом лише встановлювалася дійсність договору поставки № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 та наявність підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Уровень" із зустрічним позовом (вх.№ 15469) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" про визнання недійсним договору поставки № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 з підстав зазначених боржником (останній вважав даний договір значним правочином, а тому особа, що його підписала не мала відповідних на це повноважень) та не досліджувалися самі поставки, вартість поставленої за договором продукції, дійсні розрахунки між учасниками договору, тощо.

Розглядаючи заяву кредитора, суд виходить із правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Наведені правові висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ та втратою чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки КУзПБ (статті 45-47) містить подібне в цій частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Таким чином, розглядаючи заяву кредитора, суд здійснює правовий аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, виходячи з документів наданих кредитором, зокрема Договору №2020/П/16/1 від 27.02.2020.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з п. 1.2. Договору, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці Товару, асортимент Товару встановлюється відповідно до видаткових накладних, підписаних Сторонами.

Загальна сума договору складається з суми всіх замовлень Покупця, вказаних у видаткових накладних, підписаних Сторонами. (п.1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, базис поставки: EXW відповідно до міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 - склад готової продукції, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Диканівська, 51.

Згідно з пунктом 2.2 Договору, поставка Товару здійснюється наступним чином: Покупець не раніше ніж за три робочі дні до орієнтовної дати поставки Товару, зобов`язаний повідомити Постачальника шляхом подачі заявки по факсимільному зв`язку або електронною поштою про намір придбати Товар у Постачальника, а Постачальник зобов`язується прийняти заявку і підтвердити її шляхом надання відповідного рахунку на цю партію Товару, про що повідомляє Покупця.

Відповідно до п.2.3 Договору, транспортування Товару здійснюється транспортом Покупця.

Згідно з пункт 2.4 Договору, датою поставки партії Товару вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній, що свідчить про передачу партії. Товару уповноваженому представникові Покупця або уповноваженому перевізника.

Поставка кожної партії Товару здійснюється не раніше ніж через один робочий день з моменту внесення Покупцем на поточний рахунок Постачальника авансового платежу задану партію Товару (п.2.6. Договору).

Згідно з п.3.1. Договору поставки № 2020/П/16/1 від 27.02.2020, Покупець оплачує вартість партії Товару у наступному порядку:

Після подачі заявки і одержання рахунку на поставку Товару Покупець протягом 2-х (двох) банківських днів, зобов`язаний внести на поточний рахунок Постачальника авансовий платіж у розмірі 50% (п`ятдесяти відсотків) від вартості партії Товару, вказаної у виставленому Постачальником рахунку. Остаточний розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється Покупцем протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту фактичної поставки Товару.

Оплата Товару здійснюється засобами безготівкових банківських платежів по реквізитах Постачальника, вказаних в цьому договорі або готівкою в касу Постачальника. Оплата без виставлення рахунку Постачальника не допускається (пункт 3.2. Договору)

Датою оплати за даною угодою вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Валютою платежів за даною угодою є українська гривня.(пункт 3.3. Договору)

У випадку несплати попередньої партії Товару, поставка наступної партії Товару проводиться виключно на умовах повної 100% передоплати (пункт 3.5. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору, у випадку, якщо оплата за фактично поставлений Товар не здійснена Покупцем в порядку п.3.1. цього договору протягом 30-ти календарних днів, Постачальник виставляє Покупцеві користування товарним кредитом, при цьому товарний кредит розраховується по наступній формулі:

С(т.к.) = Кз*Кт.к/365,

Де, С(т.к.) - сума товарного кредиту;

Кз - кредиторська заборгованість Покупця перед Постачальником на момент оплати;

Кт.к. - кількість днів користування Покупцем товарним кредитом.

Згідно з п. 3.7. Договору, у випадку виникнення у Покупця товарного кредиту, Покупець оплачує Постачальникові вартість фактично поставленого Товару та послуги товарного кредиту і інші платежі відповідно до цього Договору.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання грошових зобов`язань Покупця до 25 грудня 2020 року. Припинення дії даного Договору не звільняє Сторони від повного виконання зобов`язань за даним Договором.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупцеві асфальтобетонні суміші, бітумну емульсію, відходи фрезерування (код УКТ ЗЕД 27150000), пісок (код УКТ ЗЕД 2505), відсів гранітний, щебінь (код УКТ ЗЕД 2517), бетон (код УКТ ЗЕД 3824), борт дорожній та тротуарний (поребрик) (код УКТ ЗЕД 6801), вироби з бетону (код УКТ ЗЕД 6810), що далі іменуються в цьому Договорі - «Товар», а Покупець зобов`язується оплачувати та приймати Товар, відповідно до умов цього договору.

У свої заяві Кредитор зазначає, що згідно Договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 Боржнику поставлено Товару на суму 24 125 630,22 грн. (двадцять чотири мільйона сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять гривень 22 копійки), що підтверджується накладними, з яких Боржником не було оплачено 8225630,20 грн.

Заперечуючи проти цього, боржник посилається на те, що у наданих кредитором накладних відсутня вказівка про те, що поставка відбувалась саме на виконання Договору поставки товару №2020/П/16/1 від 27.02.2020.

Суд критично оцінює зазначені заперечення боржника та вважає доведеним факт постачання Кредитором Боржнику Товару за спірними накладними згідно з Договором поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020, з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У Постанові від 21.08.2020 по справі N 904/2357/20 Верховний Суд наголошує на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 N 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі N 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі N 904/2104/19, провадження N 12-57гс21).

Як вбачається, з наданих кредитором накладних, у них Сторонами не зазначена правова підстава здійснення відповідних поставок, тобто прямо не вказано про Договір поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 по справі N 916/3027/21 повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки товару боржнику, не усуває обов`язок боржнику заперечувати проти доводів заявника про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого аргументу.

За сукупністю обставин та наявних у матеріалах справи документів, у тому числі оригіналів, наданих Кредитором, господарський суд вважає, що окрім накладних (без вказівки на Договір), надані Кредитором податкові накладні, які було зареєстровано в податковій службі, в сукупності з довіреностями на отримання від ТОВ « Паркинг +» цінностей за дог. №2020/П/16/1 від 27.02.2020 р., товарно-транспортними накладними та Актом прийому-передачі векселя від 26 березня 2021 р., наданим боржником ТОВ «ДБК «УРОВЕНЬ»», у якому визнано факт отримання Товару за Договором, належним чином підтверджують факти поставки товару за Договором поставки №2020/П/16/1 від 27.02.2020 р. на суму на суму 24 125 630,22 грн (двадцять чотири мільйона сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять гривень 22 копійки).

Провівши розрахунки за наданими сторонами документами, судом встановлено, що станом на 26.03.2021 року у боржника залишалися несплаченими отримані товари на суму 18 125 630, 22 грн.

Вказані розрахунки відповідають сумам, зазначених в актах звірки сторін, наданих Кредитором.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі векселя від 26 березня 2021 р. відповідно до якого ТОВ «ДБК «УРОВЕНЬ»» (надалі -«векселедавець») та ТОВ«Паркіг+» (надалі - «векселедержатель») склали цей Акт про те, що згідно Договору поставки товару №2020/П/16/1 від 27 лютого 2020 р. (надалі Договір) та Акту звірки до нього від 31.12.2020 р. в оплату за отриманий товар (отримання товару підтверджується Сторонами, та відповідними документами до Договору) «векселедавець» передав, а «векселедержатель» прийняв один простий вексель з наступними реквізитами: серія та номер векселя АА 0512047, дата видачі векселя 26 березня 2021 р., дата погашення векселя за пред`явленням, найменування та ідентифікаційний код векселедавця ТОВ «ДБК» «Уровень», код за ЄДРПОУ 36986775, вексельна сума, грн. 18 125 630, 22 (вісімнадцять мільйонів сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 22 копійки.

Тобто, актом приймання-передачі векселя від 26 березня 2021 р. до Договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020. Сторони підтвердили, що станом на 26 березня 2021 р. ТОВ«ДБК «УРОВЕНЬ»», яке мало заборгованість перед ТОВ «Паркінг+» за отриманий товар за Договором поставки товару №2020/П/16/1 від 27 лютого 2020 р. у розмірі 18 125 630, 22 грн., в рахунок виконання даного грошового зобов`язання видало 26 березня 2021 р. простий вексель АА 0512047.

Наведе свідчить про те, що з моменту видачі боржником кредитору простого векселю АА 0512047 на суму 18 125 630, 22 (вісімнадцять мільйонів сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 22 копійки припинились зобов`язання боржника за Договором поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 та виникли нові зобов`язання, за виданим векселем.

Згідно частини третьої статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, видача (передача) векселя за відповідним договором фактично є новацією.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 604 ЦК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація не допускається щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз статті 604 ЦК України дозволяє стверджувати, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на заміну цього зобов`язання.

Застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 25.11.2020 у справі № 921/301/17-г/11).

Підписуючи Акт прийому-передачі векселю, Сторони фактично досягли згоди щодо припинення зобов`язань за Договором у розмірі 18 125 630, 22 (вісімнадцять мільйонів сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 22 копійки, та виникнення, у зв`язку з цим, у боржника грошового зобов`язання перед кредитором за простим векселем АА 0512047 у розмірі 18 125 630, 22 (вісімнадцять мільйонів сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 22 копійки.

З появою у взаємовідносинах сторін векселю, як засобу розрахунку, вексель виступає як засіб платежу, а тому розрахунки між сторонами вважаються здійсненими і з появою (видачею) векселя відносини сторін регулюються вексельним законодавством.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України Про обіг векселів в Україні (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), Про цінні напери та фондовий ринок, Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до статті 194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вексель цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України 08.06.2007 за N 5 роз`яснено, що підставою для заявлення вимоги до прямого боржника, яким є векселедавець простого векселя, є сам вексель, що знаходиться у кредитора (векселедержателя).

Водночас, при розгляді справ, пов`язаних з обігом простих векселів, судам у судовому засіданні слід досліджувати оригінали цих цінних паперів, зважаючи на їх правову природу та обов`язковість реквізитів; встановлення судами обставин ненадання кредитором оригіналу векселя, як доказу заборгованості боржника перед кредитором, є підставою для відмови у визнанні спірних вимог як таких, що не підтверджені належними доказами у справі. Такі висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 01.08.2019 у справі N 914/2441/15 (пункт 42) та у постанові від 26.04.2018 у справі N 904/5299/17 (пункти 21, 22), від яких колегія суддів Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати при розгляді спірних кредиторських вимог у справі N 910/772/19.

Отже, зважаючи на усталену судову практику розгляду вимог кредиторів, які ґрунтуються на зобов`язаннях боржника сплатити певну суму грошових коштів на підставі простого векселя, як боргового цінного паперу, обов`язком кредитора, який звертається з кредиторськими вимогами до боржника, є надання господарському суду оригіналу простого векселя, який в силу приписів статей 73, 77, 91 ГПК України є допустимим доказом дійсності грошових вимог кредитора-векселедержателя, і такий цінний папір в оригіналі залучається судом до матеріалів справи та зберігається в матеріалах справи відповідно до вимог частини 1 статті 92 ГПК України, оскільки вексель є об`єктом цивільного обороту та може бути в подальшому відчужений векселедержателем на користь третіх осіб шляхом вчинення індосаментів.

У той же час, Кредитор не надав до суду оригінал простого векселя АА 0512047.

Заперечуючи щодо дійсності факту видачі боржником кредитору вищезазначеного векселю, кредитор посилається на те, що ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено чіткі вимоги до використання векселів у господарській діяльності, а саме: застосування векселів у розрахунках обов`язково має бути зазначено в договорі, а в Договорі №2020/П/16/1 від 27.02.2020 р. в порушені вимог ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", не міститься обов`язкова умова щодо проведення розрахунків за даним договором із застосуванням векселів.

Доводи кредитора щодо порушення вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визнаються господарським судом безпідставними, оскільки відповідно до статті 13-1 цього Закону За видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов`язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами податкових органів, державного фінансового контролю, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом.

Зазначений Закон не визначає наслідків недійсності векселів, виданих з порушенням вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", а також про перевагу в застосуванні спеціальних положень статей 75, 77 Уніфікованого закону, як міжнародного договору, ратифікованого Україною.

Зобов`язання за векселем є дійсними, якщо його складено з дотриманням вимог статей 75, 77 Уніфікованого закону та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/1169/17 (пункт 23), від якої колегія суддів не вбачає за необхідне відступати при розгляді справи №910/772/19.

Тому, виходячи з презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 Цивільного кодексу України, вказаний вексель є чинним та обов`язковим до виконання його сторонами.

Звертаючись до суду із грошовими вимогами у розмірі 43 556 012, 09 грн. Кредитор посилається на існування невиконаного грошового зобов`язання боржника за Договором поставки №2020/П/16/1 від 27.02.2020, яке, як було встановлено в ході судового розгляду, 26 березня 2021 р. було припинено внаслідок видачі боржником кредитору простого векселю АА 0512047 на суму 18 125 630, 22 (вісімнадцять мільйонів сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 22 копійки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошові вимоги заявлені ТОВ «Паркінг+» за Договором поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 не підлягають визнанню, з огляду на існування між Сторонами вексельних зобов`язань за простим векселем АА 0512047, виданим боржником на суму 18 125 630, 22 (вісімнадцять мільйонів сто двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 22 копійки, які припинили грошові зобов`язання за Договором поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020.

Вказане не позбавляє кредитора або іншого законного держателя даного цінного паперу звернутись із заявою з грошовими вимогами до боржника.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом підписання договору про новацію припиняє не тільки основне зобов`язання, але й інші додаткові зобов`язання, пов`язані із основним (застава, зокрема, іпотека, порука, гарантія тощо). Причому таке припинення має місце автоматично, незалежно від вказівки на це в договорі. Для того ж, щоб залишити додаткове зобов`язання чинним, сторони мають прямо зазначити про це в договорі про новацію або погодити це будь-яким іншим чином.

Сторонами не надано документів, які б давали підстави вважати, що певні зобов`язання сторін, що виникли з договору поставки товару № 2020/П/16/1 від 27.02.2020 продовжили свою дію.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо відхилення заявлених грошових вимог ТОВ "Паркінг+" (заява вх. № 19604 від 25.07.2023) в повному обсязі.

Розглядаючи грошові вимоги кредитора ПФ ІВП "Бікар" суд виходив з наступного.

08.08.2023 до суду від ПФІВП "Бікар" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 20987), в якій заявник просить суд визнати його кредиторські вимоги до ТОВ "Дорожньо-будівльна компанія "Уровень" у розмірі 16 290 781,1 грн, з яких:

- 7140000,00 грн - основна сума боргу за векселем;

- 2253501,37 грн - 60% річних за векселем з 21.12.2021 по 30.06.2022 року;

- 5697866,31 грн - 60% річних за векселем з 01.07.2022 по 04.07.2023 року;

- 1199413,45 грн - інфляційні втрати за період 01.07.2022 по 04.07.2023 року;

- судовий збір.

Грошові вимоги ПФІВП «Бікар» обгрунтовує взаємовідносинами між сторонами, що виникли 05 лютого 2021 року на підставі укладеного договір Поставки. На виконання договору поставки ПФІВП «Бікар» поставлялись ТОВ «ДБК «УРОВЕНЬ» будівельні матеріали для будівництва та облаштування доріг (щебінь, пісок, гравій, бітумні суміші і інші матеріали).

Ціна договору поставки складала 7140000,00 гривень. У зв`язку з тим, що ТОВ «ДБК «УРОВЕНЬ» виконувала переважно бюджетні замовлення Харківської міської ради, завжди були затримки із розрахунками. Сторони домовились, що для гарантії розрахунку ТОВ «ДБК «УРОВЕНЬ» буде видано вексель.

20.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК «УРОВЕНЬ», код ЄДРПОУ 36986775 видало Приватній фірмі інженерно-виробниче підприємство «БІКАР», код ЄДРПОУ 19466862 простий вексель серії АА 0512048 на загальну суму 7140000,00 (сім мільйонів сто сорок тисяч) гривень 00 коп. з нарахуванням 60% річних, на підтвердження розрахунку за договором Поставки від 05 лютого 2021 року.

Станом на день відкриття провадження у справі 05.07.2023 року розрахунку за векселем з ПФІВП «Бікар» не відбулось.

Таким чином, на день звернення до суду заборгованість за векселем, серія АА 05120048 складає 16290781,1 грн.

Розпорядником майна розглянуті вимоги кредитора Приватної фірми інженерно-виробничого підприємства «Бікар», код ЄДРПОУ 19466862, що виникли на підставі простого Векселя, серія АА 0512048 від 20.12.2021 року та визнані частково, з яких:

- 7140000,00 (сім мільйонів сто сорок тисяч гривень) основна сума боргу 4 черга вимог;

- 2253501 (два мільйони двісті п`ятдесят три тисячі п`ятсот одна гривня) 37 коп. 60% річних за період 21.12.2021 по 30.06.2022 4 черга вимог;

- сплачений судовий збір позачергово.

Боржником надано відзив на заяву з грошовими вимогами ПФІВП «Бікар» в якій він зазначає, що 20 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «УРОВЕНЬ» видало Приватній фірмі інженерно-виробниче підприємство «БІКАР» простий вексель серії АА 0512048 на загальну суму 7 140 000,00 грн. з вказівкою про нарахуванням 60 відсотків річних.

Вексель було видано на підтвердження розрахунків за договором поставки від 05 лютого 2021 р.

Місце складання м. Харків, пр. Ювілейний, б. 56.

Строк платежу за пред`явленням, але не раніше 30.06.2022 р.

Боржником не заперечується факт видачі простого векселя серії АА 0512048 від 20.12.2021 року на суму 7 140 000,00 (сім мільйонів сто сорок тисяч) гривень 00 коп., однак він не визнає заявлені Кредитором грошові вимоги, оскільки: Строк платежу за векселем не настав; Кредитор не може нараховувати санкції у вигляді відсотків за прострочення платежу, оскільки ним пропущений річний термін для пред`явлення векселю; Уніфікованим законом не передбачено покладання на зобов`язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в Уніфікованому законі, зокрема не передбачено можливості пред`явлення до стягнення збитків від інфляції.

Суд дослідив докази, вислухав пояснення учасників справи та прийшов до наступних висновків.

05 лютого 2021 року між сторонами було укладено Договір Поставки, що містить в собі елементи договору підряду, тобто, по факту змішаний договір.

На підставі укладеного договору Постачальник зобов`язався передавати у власність Покупця будівельні матеріали (щебінь гранітний, відсів гранітний, пісок (далі - товар), та надати послуги з благоустрою території.

Найменування та асортимент товару, які постачаються, ціна за одиницю товару, обсяг виконання робіт вказуються у Додатку №1 до договору.

Загальна сума Договору склала 7140000,00 грн.

За вказаним договором було поставлено товару (Щебінь гранітний фр. 20-40 мм, 1340,72 тон, Відсів гранітний фр. 0-5 мм, 267,77 тон, Пісок 110 м.куб., Цемент М400, 0,35 тони, Плити ПАГ-14, 326,00 штук) на загальну суму 5080332,00 та виконано робіт (Улаштування дорожнього корита з переміщенням за територїю, Улаштування основи із щебеню та ущільненям котками h=20 см, з розклинцювання з відсіву, Монтування аеродромних плит ПАГ-14) на загальну суму 2059668,00. На підтвердження виконання зобов`язань за договором сторони підписали акти виконаних робіт № за червень 2021 року, № 2 за липень 2021 року, № 3 за серпень 2021 року та видаткові накладні у кількості 13 штук.

20.12.2021 року між сторонами було погоджено змінити форму розрахунку за вказаним договором, та підписано Акт прийому-передачі простого Векселя, серія АА 0512048 від 20.12.2021 року.

Судом досліджено оригінал простого Векселя, серія АА 0512048 від 20.12.2021 року та суду приходить до висновку, що заява з грошовими вимогами ПФІВП «Бікар» підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:

Простий Вексель, серія АА 0512048 виданий 20.12.2021 на підставі виконаного договору Поставки від 05 лютого 2021 року.

Сума простого Вексель, серія АА 0512048 збігається з сумою договору поставки та складає 7 140 000,00 грн. з нарахуванням 60% річних.

Вексель, серія АА 0512048 виданий за пред?явленням, але не раніше 30.06.2022 року.

Сума річних за Векселем, серія АА 0512048 складає 2253501,37 коп. (60% річних) за період 21.12.2021 по 30.06.2022 та 5697866, 31 грн (60% річних) за Векселем, серія АА 0512048 з 01.07.2022 по 04.07.2023 року.

Разом з тим, суд не погоджується із заявою кредитора про стягнення 1 199413,45 грн. інфляційних втрат за період з 01.07.2022 по 04.07.2023, оскільки в супереч зазначеній даті про пред?явлення Векселя, серія АА 0512048 до виконання кредитором таких дій не вчинялось.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами відбулась новація зобов?язання в силу ст. 604 ЦК України, припинення зобов`язання за домовленістю сторін:

1. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

2. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов`язань.

3. Новація не допускається щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

4. Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов`язання змінене планом санації або реструктуризації згідно зКодексом України з процедур банкрутстваі заставодержатель проголосував проти такого плану.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо часткове відхилення заявлених грошових вимог ПФ ІВП "Бікар" (заява вх. № 20987 від 08.08.2023) та їх визнання в сумі 15096735,68 грн з яких : 7140000,00 грн основної заборгованості за Векселем АА 0512048 від 21.12.2021, 2 253 501, 37 грн 60% річних за період з 21.12.2021 по 30.06.2022 року, 5 697 866, 31 грн 60% річних за період з 01.07.2022 по 04.07.2023 року та сплачений судовий збір в розмірі 5368,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 233, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відхилити грошові вимоги ТОВ "Паркінг+" (заява вх. № 19604 від 25.07.2023) в повному обсязі.

Грошові вимоги ПФ ІВП "БІКАР" (заява вх. №20987 від 08.08.2023) визнати частково в сумі 15096735,68 грн з яких :

7140000,00 грн основної заборгованості за Векселем АА 0512048 від 21.12.2021,

2 253 501, 37 грн 60% річних за період з 21.12.2021 по 30.06.2022 року,

5 697 866, 31 грн 60% річних за період з 01.07.2022 по 04.07.2023 року

сплачений судовий збір в розмірі 5368,00 грн.

Зобов`язати розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог ПФ ІВП "БІКАР" до реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 11.12.2023

Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повний текст ухвали складено та підписано - 14.12.23.

Суддя Прохоров С.А.