ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 640/21210/19

адміністративне провадження

№ К/9901/43924/21 № К/9901/44120/21, №К/9901/45235/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційні скарги ОСОБА_1 , Київської міської ради, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року (суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (колегія у складі суддів Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., Федотова І.В.)

у справі № 640/21210/19

за позовом ОСОБА_2

до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

треті особи: Київська міська рада, ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування припису.

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_2 (далі- позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент; відповідач), за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Київської міської ради, ОСОБА_1 , у якому просив визнати протиправним та скасувати припис Департаменту про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.10.2019, виданого ОСОБА_2 щодо заборони експлуатації нежитлових приміщень під магазин на АДРЕСА_1 .

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень під магазин загальною площею 334,8 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 04.04.2014, укладеного з ОСОБА_3 .

3. Право власності зареєстровано рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12192130 від 04.04.2014, що підтверджується копією витягу №48799216 від 01.12.2015, а також інформаційною довідкою № 184332074 від 10.10.2019.

4. До відчуження нежитлових приміщень позивачу у справі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві замовнику будівництва ОСОБА_3 зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкт «Реконструкція нежитлових приміщень під магазин по АДРЕСА_1 » від 28.11.2013 № КВ 082133320021 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлових приміщень під магазин по АДРЕСА_1 » від 31.01.2014 № КВ 142140310822.

5. На підставі декларації № КВ 142140310822 про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві за № 4813974, зареєстровано право власності ОСОБА_3 на відповідні нежитлові приміщення.

6. 25.03.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві з метою перевірки достовірності даних, наведених у вже зареєстрованій декларації, проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень під магазин» по АДРЕСА_1 .

7. За результатами перевірки складено припис від 25.03.2014 з вимогою усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва (реконструкції) шляхом приведення його до попереднього стану у термін до 25.04.2014.

8. Поряд із цим, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 27.03.2014 видано наказ № 12 «Д», яким скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

9. В акті перевірки встановлено, що будівельні роботи на вищезазначеному об`єкті будівництва не виконані в повному обсязі, а саме: не виконані будівельні роботи із влаштування фасаду в повному обсязі, не виконані будівельні роботи із влаштування внутрішніх перегородок, що свідчить про те, що ОСОБА_3 надано недостовірні дані у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: вищезазначений об`єкт будівництва не можна вважати закінченим будівництвом та готовим до експлуатації, чим порушено п. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; категорія складності об`єкта ІІ на підставі класу наслідків такого об`єкта будівництва відповідно до ДНБ А.2.2-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", ДНБ В.1.2-14:2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд будівельних конструкцій та основ" та постанови від 27.04.2011 № 557, ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) на категорії складності об`єктів будівництва".

10. За результатами судового оскарження дій та рішень Інспекції за позовом ОСОБА_3 , Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив постанову від 16.06.2014 у справі № 826/6324/14, якою вирішив:

- визнати дії Головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Бабчинецера Ф.О. під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, - протиправними;

- визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про усунення порушення у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 25.03.2014;

- визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві по справі про адміністративне правопорушення від 23.04.2014 № 53.

11. Постанова залишена без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду.

12. У постанові суд дійшов висновку, що інспектор не пред`явив посвідчення і направлення на перевірку та провів перевірку за відсутності позивача або його представника.

Суд також виснував, що відповідач не спростував твердження про те, що усі будівельні роботи на об`єкті повністю закінчені у відповідності до проекту будівництва та вимог ДНБ.

Відповідач не надав доказів на підтвердження виконання будівельних робіт не в повному обсязі, наприклад, які саме елементи фасаду не добудовано, влаштування яких внутрішніх перегородок не виконано та необхідності встановлення таких перегородок, тобто жодних доказів на підтвердження висновків акта перевірки матеріали справи не містять. Отже не відповідач не довів, що в декларації зазначено недостовірні дані.

13. В свою чергу, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2014 № 826/7143/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до ОСОБА_3 про приведення до попереднього стану (гаражних боксів) нежитлових приміщень, які експлуатуються під магазин. Судами апеляційної та касаційної інстанції постанову залишено без змін.

14. Судом у справі також встановлено, що на підставі доручення Державної архітектурно-будівельної інспекції України, головним державним інспектором Департаменту ДАБІ у м. Києві проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності по АДРЕСА_1 , результати якої оформлено актом від 25.09.2015, в якому зазначено, що ОСОБА_2 виконує будівельні роботи із реконструкції нежитлових приміщень під магазин на АДРЕСА_1 ; роботи виконуються без документа, який би надав право на виконання робіт чим порушено частину першу статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

15. На підставі вказаного акта 25.09.2015 винесено припис з вимогами зупинити виконання будівельних робіт до усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства в термін до 25.11.2015.

16. За результатами судового оскарження, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.03.2018 № 826/23676/15 відповідний припис визнано протиправним та скасовано.

17. У справі, що розглядається, оскаржується припис від 10.10.2019, винесений за результатами перевірки, що оформлена актом від 10.10.2019.

18. Як вбачається з направлення від 20.09.2019, підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення Громадської організації «Стоп корупції» від 19.08.2019 № 319.

19. Позивача у справі в акті перевірки визначено як замовника та зазначено, що після скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, станом на 10.10.2019 Департамент не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення під магазин).

20. Під час виїзду на місце встановлено, що нежитлові приміщень на АДРЕСА_1 експлуатуються ОСОБА_2 під розміщення магазину продовольчих товарів, без прийняття в експлуатацію об`єкта у встановленому порядку, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

21. Зміст оскаржуваного припису відповідає змісту акту перевірки та містить вимоги:

- з 10.10.2019 заборонити експлуатацію належних позивачу на праві приватної власності нежитлових приміщень під магазин по АДРЕСА_1 ;

- у термін до 10.12.2019 усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

22. Вважаючи наведений припис протиправним позивач звернувся до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

23. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що виникненню права власності у ОСОБА_3 , а згодом у нього, передувала участь в такому процесі держави в особі органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт.

Враховуючи, що право власності на нежитлове приміщення було набуте ОСОБА_3 в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, відповідальність за вказані процедури не може покладатися на позивача, який розраховував на їх належність та легітимність.

Разом з тим, заходи державного архітектурно-будівельного контролю можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного.

24. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України до Департаменту передана документація щодо об`єктів незначного (СС1) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності), пов`язана з наданням права на виконання підготовчих та будівельних робіт, із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також декларації про готовність до експлуатації об`єктів будівництва, відповідно до Акта приймання- передавання документів від 11.10.2016 № 38 (далі - Акт від 11.10.2016 № 38).

Серед переданих відсутні документи дозвільного та декларативного характеру щодо об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень під магазин по АДРЕСА_1 ». При цьому, передано документи щодо здійснення архітектурно-будівельного контролю за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із виявленням недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт та в декларації про готовність до експлуатації об`єкта, наведених замовником будівництва ОСОБА_3 , Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві скасувала реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації від 31.01.2014 № КВ 142140310822. Жодних інших документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту Департамент не видавав. Таким чином, відповідні нежитлові приміщення вважаються самочинним будівництвом і їх експлуатація забороняється.

Окрім того, додані до позовної заяви судові рішення, стосуються оскарження приписів, які видавались Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, а отже не містять встановлених фактів, які мають значення для розгляду справи щодо скасування припису Департаменту; наявність права власності на самочинно збудований об`єкт будівництва не є правовою формою захисту прав позивача від порушень законодавства, зокрема, у сфері містобудівної діяльності.

25. У відповіді на відзив позивач вказував на порушення процедури перевірки, зокрема, її проведення з перервою. Зазначав, що законодавством не передбачено переривання перевірки на певний термін, у зв`язку з чим, на переконання позивача, продовження терміну перевірки розпочинається у перший робочий день за останнім робочим днем перевірки, зазначеним у направленні перевірку. При цьому, рішення про продовження перевірки приймається у формі наказу (розпорядження), оскільки ним фактично вносяться зміни до графіку проведення позапланової перевірки суб`єкта містобудівної діяльності. У зв`язку з цим, позивач вважає, що перевірку здійснено поза межами встановленого строку здійснення позапланової перевірки.

26. Третя особа ОСОБА_1 зазначала, що позивач експлуатує об`єкт нерухомого майна без відповідної дозвільної документації: відсутні декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, документ про право користування земельною ділянкою, документ, який підтверджує правомірність введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, документ про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2021 позов задоволено.

28. Суд першої інстанції виходив з того, що з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала свою дію. Після реєстрації ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення під магазин, що були утворені у результаті проведеної реконструкції, декларація про готовність об`єкта до експлуатації новоствореного об`єкта містобудування, також вичерпала свою дію.

Зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва, у зв`язку з чим такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Об`єкт не перебуває в процесі будівництва, оскільки реєстрація права власності є завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування. Законом не передбачено здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за таким об`єктом.

29. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2021 змінено в мотивувальній частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 залишено без змін.

30. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно направлення на перевірку від 20.09.2019 (наказ про призначення перевірки від 17.10.2016 № 60) захід здійснювався у період з 20.09.2019 по 03.10.2019.

Відомості про складення по закінченню вказаного заходу будь-яких документів (актів, протоколів приписів, наказів тощо) відсутні.

Начальник управління контролю за будівництвом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва у службовій записці від 09.10.2019 до Директора департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просив продовжити строк перевірки на два робочі дні з 09.10.2019 по 10.10.2019.

Проте, відповідач не прийняв рішення про продовження строку перевірки.

Не зважаючи на це, 09.10.2019 видане направлення, яким визначено строк проведення перевірки з 09.10.2019 по 10.10.2019.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач реалізував право на призначення та проведення перевірки, видавши наказ від 17.10.2016 та здійснивши перевірку у строк з 20.09.2019 по 03.10.2019; при цьому, не скористався правом продовжити її термін на два робочі дні до 07.10.2019, враховуючи вихідні дні. Проведення ж спірної перевірки у період з 09.10.2019 по 10.10.2019 є протиправним.

Таким чином, відповідач порушив визначені Порядком № 553 строки позапланової перевірки. Тому складений за її результатами акт, у якому зафіксовано певні обставини порушень, не може бути визнаний таким, що одержаний з дотриманням порядку, встановленого законом, а отже не приймається як допустимий доказ на підтвердження допущених позивачем порушень.

За висновком суду апеляційної інстанції, результати перевірки, отримані внаслідок неправомірних дій органу, не можуть бути підставою для застосування до позивача будь-яких заходів примусового характеру. Оскільки припис винесений за результатами перевірки, протиправність якої встановлена судом, він є протиправним. правомірним та такими, що прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, встановлений законом.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ

31. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

32. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що:

- суди не врахували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 1328цс15, Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14, від 17.10.2018 у справі № 759/17450/14;

- суди дійшли помилкового висновку про преюдиційність обставин, встановлених у справах №826/6324/14, № 826/7143/14, в яких інші учасники справи, відмінний предмет, обставини спору і предмет доказування;

- суди не дослідили накази Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 07.02.2014 № 8д про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлових приміщень під магазин», від 27.03.2014 № 12д про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлових приміщень під магазин» у зв`язку з внесенням недостовірних даних щодо чинності договору на право тимчасового користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування гаражних боксів та здійснення ОСОБА_3 будівництва магазину на земельній ділянці, невизначеної для цієї мети;

- судами не досліджено лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 27.06.2018 № 03-9923/261 та висновок експерта від 11.05.2016 № 14413; рішення постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (протоколом від 13.07.2016 № 15), яким відхилено проєкт «Про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування та експлуатації магазину на АДРЕСА_1 »; судове рішення у справі № 826/17505/17, яким підтверджується відсутність у ОСОБА_2 правових підстав користування земельної ділянки для експлуатації магазину; судове рішення у справі № 754/397/16, в якому ОСОБА_2 відмовлено у визнанні неправомірними дій Департаменту міського благоустрою щодо демонтажу приміщення магазину;

- суд апеляційної інстанції встановив перевищення строку перевірки, що проводилася Департаментом у період з 20.09.2019 до 03.10.2019, однак не оцінив наявне у справі рішення про продовження строку перевірки на два дні шляхом проставлення керівником Департаменту резолюції на службовій записці від 09.10.2019 (не враховано висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 757/40310/16-а, від 30.10.2019 у справі № 640/19366/18);

- реєстрація спірного нежитлового приміщення за ОСОБА_3 та перереєстрація права власності за ОСОБА_2 не змінює правовий режим будівництва як самочинного відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2020 у справі № 916/2791/13.

33. Київська міська рада у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

34. Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах у разі набуття особою права власності на об`єкт самочинного будівництва та неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування ст. 9, 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 826/15560/15, від 29.11.2019 у справі № 818/154/16, від 09.12.2019 у справі № 826/22842/15 та правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не дослідили докази, які свідчать про недостовірність даних, наведених у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, скасування таких декларацій, акту від 21.02.2014 обстеження об`єкту будівництва на АДРЕСА_1 . Спірні нежитлові приміщення не приймалися до експлуатації у встановленому законом порядку.

35. Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

36. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст. 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), п. 7, 11, 12, 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553), не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 210/954/17, від 12.02.2019 у справі № 813/3463/16, від 15.01.2020 у справі №818/1617/16, від 20.05.2020 у справі № 813/3463/16, від 21.02.2018 у справі №757/40310/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16.

Суди попередніх інстанцій обмежилися констатацією порушення процедури перевірки під час прийняття рішення, чим, фактично, вдалися до такого явища як «правовий пуризм».

37. У відзиві на касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 зазначає, що перевірка, за результатом якої видано припис, проводилася на підставі наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва № 60 від 12.10.2016, тобто наказу, виданого за три роки до звернення ініціатора перевірки та проведення самої перевірки.

На підставі Наказу № 60 від 12.10.2016 видавалося направлення № б/н від 08.10.2018 для проведення перевірки у період з 24.10.2018 до 06.11.2018. При цьому, після спливу 11-ти місяців, на підставі цього ж Наказу № 60 від 12.10.2016 було видано направлення № б/н від 20.09.2019 про проведення перевірки в період з 20.09.2019 до 03.10.2019 (10 робочих днів). Через 6 днів на підставі цього ж Наказу № 60 від 12.10.2016 було видано направлення № б/н про проведення перевірки в період з 09.10.2019 до 10.10.2019 (2 робочих дні).

Таким чином, позапланова перевірка на підставі Наказу № 60 від 12.10.2016 проводилася у періоди з 24.10.2018 по 06.11.2018, з 20.09.2019 до 03.10.2019 та з 09.10.2019 до 10.10.2019, строк якої в сукупності становить 22 робочі дні, замість 10 робочих днів, передбачених Порядком № 553.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що для перевірки у період з 09.10.2019 до 10.10.2019 посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю прибувала на об`єкт перевірки, пред`являла позивачу службове посвідчення та надавала копію направлення.

За таких обставин, звинувачення судів попередніх інстанцій у «правовому пуризмі» є неприпустимим. Формальний недолік перевірки може мати місце лише тоді, коли він призвів до порушення процедурних гарантій суб`єкта містобудування, не спричинив наслідків, які унеможливили реалізацію останнім своїх прав, їх захист при проведенні перевірки. У даному випадку порушене право позивача бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю з 09.10.2019 до 10.10.2019 і за результатами перевірки отримати та ознайомитись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

38. У відзиві на касаційну скаргу Київської міської ради позивач, покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 06.08.2019 у справі № 916/2470/18, від 22.11.2019 у справі №816/1085/16, від 23.09.2020 у справі № 640/2911/19, від 20.01.2021 у справі № 420/1674/19, від 28.04.2021 у справі № 826/11106/17, від 04.08.2021 у справі №640/20369/18, зазначає, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, цей документ вичерпує свою дію фактом виконання, а скасування реєстрації такої декларації не матиме будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва про право власності на її підставі виключає можливість віднесення спірного об`єкта нерухомого майна до самочинного з огляду на його узаконення.

Крім того, матеріали справи не містять судових рішень з доведенням факту самочинного будівництва нерухомого майна ОСОБА_2 , право на користування яким обмежене спірним приписом.

39. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 позивач зазначає, що твердження третьої особи про незаконне будівництво об`єкта нерухомого майна взагалі є неправдивим.

Статтями 203, 204, 2015 ЦК України встановлений принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Право приватної власності на спірний об`єкт нерухомості набуто позивачем у встановленому законом порядку на підставі договору та підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2014 № 29765154.

Крім того, рішенням судів у справі № 826/23676/15 встановлено, що позивач будівельних робіт не проводив, а припис про зупинення будівельних робіт, винесений ДАБІ, визнаний протиправним та скасований.

Також рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2020 у справі №757/39352/15-а визнано протиправним та скасовано постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері містобудування у зв`язку із відсутністю у діях останнього складу правопорушення, адміністративну справу закрито.

Щодо міркувань третьої особи про правові підстави користування земельною ділянкою зауважує, що у власності ОСОБА_2 знаходиться приміщення, а не вся будівля, що розміщена на земельній ділянці. У рішенні суду по справі № 826/17505/17, на яке посилається ОСОБА_1 встановлений факт знаходження у власності позивача приміщення, а не будівлі.

Також звертає увагу на порушення порядку і правил проведення перевірок.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

41. Спірним у цій справі є дотримання відповідачем процедури проведення позапланової перевірки та можливість віднесення спірного об`єкта нерухомого майна до самочинного будівництва з урахуванням набуття особою права власності на такий об`єкт.

(а) щодо дотримання процедури проведення перевірки

42. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Правове регулювання спірних правовідносин унормовується Законом України « Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2021 (далі - Закон №3038-VI) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» від 23.05.2011 № 553 (далі- Порядок № 553).

44. Відповідно до частини першої статті 41 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

45. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

46. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

47. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

48. Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

49. Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт регулює Порядок №553.

50. Згідно з пунктом 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

51. При цьому, за змістом абзацу 8 пункту 7 Порядку №553, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

52. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

53. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

54. Пунктом 9 Порядку №553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

55. Пунктами 16-17 Порядку №553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

56. Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою відповідного органу складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається ще й протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Однією з підстав проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні

57. Відповідно до пункту 1 Порядку №553 під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб`єктів містобудування (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на об`єктах будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, пункту 3 статті 22 "Прикінцеві положення" Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

58. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позапланова перевірка позивача була призначена на підставі Наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 17.10.2016 № 60 та звернення ГО «Стоп корупції» від 19.08.2019 № 319. Суд погоджується з доводами позивача про те, що таке звернення не могло бути підставою перевірки, оскільки надійшло після її призначення. До того ж, наказ про призначення перевірки від 17.10.2016 № 60 було реалізовано - перевірку проведено з 24.10.2018 по 06.11.2018.

59. За пунктом 7 Порядку №553 строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

60. З огляду на вказане нормативне регулювання, продовжити строк перевірки можливо тільки до його закінчення. Вчинення такої дії після закінчення строку перевірки свідчить про те, що суб`єктом владних повноважень фактично призначається нова перевірка.

61. Висновок про таке застосування норми пункту 7 Порядку №553 зроблено Верховним Судом у постанові від 09.04.2021 (справа № 640/4901/20) та підтриманий Верховним Судом у постанові від 13.09.2023 у справі № 640/18442/19.

62. Оскільки оскаржуваний припис винесений за результатами перевірки, протиправність якої встановлена судом, то вказаний припис є протиправним і підлягає скасуванню.

(б) щодо віднесення спірного об`єкта нерухомого майна до самочинного будівництва з урахуванням набуття особою права власності на такий об`єкт

63. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

64. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (ч. 5 ст. 39 Закону №3038-VI).

65. Згідно з ч. 9 ст. 39 Закону №3038-VI зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

66. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (ч.10 ст.39 Закону №3038-VI).

67. Відповідно до ч. 2 статті 39-1 Закону №3038-VI у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

68. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування реєстрації декларацій. Зокрема, у постанові від 24.10.2022 у справі №640/22599/19, узагальнюючи, Суд зазначив:

«За правилами статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

114. З огляду на викладене, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, а саме - вчинення замовником дій щодо реалізації наданого їй цією декларацією права на проведення будівельних робіт.

115. Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

116. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 01.10.2019 №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17, від 09.06.2021 у справі №826/2123/18, від 18.06.2021 у справі №420/3572/19.

117. З фактичних обставин цієї справи вбачається, що право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення - квартиру) … оформлене до видачі спірного наказу, що свідчить про те, що декларація про готовність об`єкту до експлуатації вичерпала свою дію фактом її виконання.

118. З урахування наведеного, колегія суддів констатує протиправність оспорюваного у цій справі наказу відповідача та наявність підстав для його скасування.

119. При цьому колегія суддів зазначає, що після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Департамент ДАБК зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

120. Тобто ефективним способом захисту за таких обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо Департаментом ДАБК буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.

121. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/1.

126. Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, замовник, а також особи, які на визначених законом підставах набули право власності на нерухоме майно, вправі сумлінно розраховувати на використання належного їм майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.

127. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №640/20369/18, у якій предмет спору як і у справі, що розглядається, стосувався оскарження наказу органу державного архітектурно - будівельного контролю про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації».

69. Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, Суд звертає увагу, що ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень на підставі договору дарування від 04.04.2014.

70. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, декларація про початок виконання будівельних робіт вважається такою, що вичерпала дію, тобто її чинність припиняється. Після реєстрації ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення під магазин, що були утворені у результаті проведеної реконструкції, декларація про готовність об`єкта до експлуатації новоствореного об`єкта містобудування, також вичерпує свою дію.

Їх скасування не відновлює становища, що існувало до реєстрації декларацій та не припиняє права власності на зареєстрований об`єкт права власності.

71. Щодо посилань ОСОБА_1 на неврахування судами правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 1328цс15, Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14, від 17.10.2018 у справі № 759/17450/14, колегія суддів зазначає наступне.

72. У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 1328цс15 та Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 759/17450/14, правова оцінка надавалася правовим підставам для визнання права власності на самовільно збудований об`єкт нерухомості.

73. У справі № 753/11000/14 предметом спору було стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири.

74. Отже, правовідносини у цих справах та справі, що розглядається, не є подібними.

75. Щодо посилань на постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №757/40310/16-а, від 30.10.2019 у справі № 640/19366/18, згідно яких продовження строку перевірки на підставі службової записки чи шляхом проставлення резолюції, у контексті предмету спору, може вважатися письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю, то колегія суддів погоджується з цими доводами, однак, звертає увагу на те, що відповідачем порушено положення п.7 Порядку №553.

76. Щодо посилань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на не врахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №757/40310/16-а, від 03.10.2018 у справі № 210/954/17, від 15.01.2020 у справі №818/1617/16, від 20.05.2020 у справі №813/3463/16, від 20.05.2020 у справі №809/1031/16, то колегія суддів зазначає наступне.

77. З приводу висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2018 у справі №757/40310/16-а, то Судом вище вже надано оцінку цим висновкам.

78. У справі № 210/954/17 предметом спору було неналежне повідомлення про проведення перевірки та встановлення факту виконання будівельних робіт з прибудови будівлі без дозвільних документів.

79. У справі №818/1617/16 предметом спору було притягнення до відповідальності за наведені недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт від 07.12.2015 №СМ083153412965 щодо наявності законного права користування земельною ділянкою.

80. У справі №813/3463/16 предметом дослідження було неналежне повідомлення позивача про проведення позапланової перевірки.

81. Отже, правовідносини у цих справах та справі, що розглядається, не є подібними.

82. У справі №809/1031/16 було зроблено висновок, що продовження строку перевірки не у формі окремого рішення не можуть слугувати самостійною підставою для скасування результатів перевірки в цілому. Проте, у справі, що розглядається, підставою для скасування результатів перевірки слугували інші підстави.

83. Інші доводи касаційних скарг висновків суду по суті справи не змінюють, тому їх докладний аналіз не є доцільним.

84. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

85. Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду апеляційної інстанції, доповнивши її мотивами цієї постанови, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.

86. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , Київської міської ради, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №640/21210/19 змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог, шляхом доповнення її мотивами цієї постанови.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №640/21210/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб