ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року справа №200/5109/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у справі № 200/5109/22 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії та бездіяльність з відмови виплачувати пенсію на особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Жовтневому відділенні Запорізького регіонального управління «Приватбанку»; зобов`язати здійснювати виплату пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Жовтневому відділенні Запорізького регіонального управління «Приватбанку».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2023 року позов задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягали у відмові позивачу в поновленні виплати пенсії через банківську установу за заявою від 7 вересня 2022 року;

- зобов`язано відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком на рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» (рахунок № НОМЕР_1 в Жовтневому відділенні Запорізького регіонального управління АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ банку 14360570);

- зобов`язано відповідача нарахувати позивачу заборгованість з пенсії за віком за період з 5 листопада 2015 року по місяць поновлення пенсійної виплати та виплатити її на рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» (рахунок № НОМЕР_1 в Жовтневому відділенні Запорізького регіонального управління АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ банку 14360570).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначив, що у 2001 році позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю. З 01.10.2020 року по 31.03.2021 року нарахування пенсійних коштів проводилось шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсій через поштове відділення 84511 м. Бахмут, проте, пенсійні кошти не були отримані позивачем.

Оскільки до заяви позивача про призначення пенсії не були додані банківські реквізити для перерахунку пенсійних коштів на розрахунковий рахунок, відкритий в установі банку, відповідач неодноразово звертався до суду з заявами про роз`яснення рішення, відповідно до яких просив суд роз`яснити, як виконувати судове рішення без надання позивачем реквізитів банківського рахунку.

Належні та допустимі докази, які б свідчили, що до 7 вересня 2022 року у пенсійного органу були відомості про банківські реквізити для виплати позивачу пенсії через установу банку, суду не надані. Ні разом з заявою про призначення пенсії, ні в подальшому позивач або його представник такої інформації пенсійному органу не надавав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

З 01.04.2021 року виплата пенсії автоматично припинена на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058. Приписами частини 2 статті 49 Закону № 1058 визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З метою організації діяльності органів Пенсійного фонду України та виконання покладених на них функцій створена централізована автоматична підсистема ІКІС ПФУ «Призначення та виплата пенсій». Зазначена електронна підсистема забезпечує роботу відділів з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій на території всієї України. Будь-які дії спеціаліста при відпрацюванні пенсійної справи становлять собою певний алгоритм дій, які виконує спеціаліст шляхом введення даних в підсистему. Всі інші дії, пов`язані з призначенням, нарахуванням, перерахунком пенсії, проводяться системою автоматично.

Факт неотримання пенсії у відділенні поштовому зв`язку фіксується в електронній пенсійній справі особи щомісячно. При неотриманні призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, виплата пенсії припиняється підсистемою автоматично відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058, про що ставиться відповідна відмітка в електронній пенсійній справі пенсіонера.

Будь-яке окреме рішення про припинення виплати пенсії органами Фонду за таких обставин приймати не потрібно.

Що стосується твердження суду першої інстанції про наявність у пенсіонерів, які мешкають за кордоном, права звертатися до органів Фонду особисто або через свого представника.

Відповідно до пункту 1.4. Порядку № 22-1 за малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заява подається законними представниками (батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників).

Вищенаведені норми Закону № 1058 та Порядку № 22-1 передбачають три альтернативні варіанти звернення до органів Фонду з відповідними заявами: особисто; через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи; через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Для дієздатних осіб звернення з заявою відбувається шляхом подання заяви та інших документів застрахованою особою особисто або через вебпортал Пенсійного фонду України. Звернення представника допускається саме для законних представників наступних категорій осіб: недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи тощо.

Відсутність чітко встановленого на законодавчому рівні порядку звернення з заявою про поновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, не може бути підставою для визнання дій органів ПФУ протиправними та покладення зобов`язання вчинити певні дії у відношенні Позивача за наявності відповідної заяви, поданої його представником за довіреністю.

Окрім того, в матеріалах електронної пенсійної справи позивача наявна копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданого 7 серпня 2001 року. Паспорт дійсний до 7 серпня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Інші документи, що підтверджують громадянство України та посвідчують особу позивача в матеріалах пенсійної справи відсутні.

Отже, чинним законодавством України, зокрема, Порядком № 22-1, встановлено вимоги до документа, який потрібно пред`явити заявнику у випадку звернення до пенсійного органу з заявою про поновлення виплати пенсії.

У заяві про призначення (перерахунок) пенсії (додаток 1 до Порядку № 22-1) зазначено про зобов`язання пенсіонера, за яким він має своєчасно повідомити орган, що призначає та виплачує пенсію, про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім`ї, зміну місця проживання та інші обставини, що можуть вплинути на його пенсійне забезпечення.

Покладення на пенсіонера обов`язку своєчасно надавати органам Фонду інформацію не лише про обставини, які можуть вплинути на розмір призначеної пенсії, подовження та припинення її виплати, а й про зміну персональних (особистих) даних зумовлений тим, що зміна таких обставин тягне за собою певні наслідки, в першу чергу, для особи, якої вони стосуються, а вже потім - для органів, що здійснюють призначення та виплату пенсії.

Строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон позивача, наявного в матеріалах пенсійної справи, закінчився.

Враховуючи наведене, позивач повинен був надати до органів Фонду документи, що підтверджують подовження строку дії документа, що посвідчує його особу. Надання таких документів може здійснюватися через вебпортал Пенсійного фонду України та не потребує особистого звернення особи чи його представника до органів Фонду. Однак, зазначені відомості разом з копіями необхідних документів позивачем надані не були.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 7 серпня 2001 року; термін дії паспорта був продовжений до 7 серпня 2021 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 (а.с. 90).

До 2001 року місце проживання позивача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить адресний листок вибуття (ф. № 20).

В 2001 році ОСОБА_2 виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

ГУПФУ в Донецькій області є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області (далі Управління ПФУ в Калінінському районі м. Горлівки), Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області (далі Управління ПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі) та Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі Бахмутсько-Лиманське ОУ ПФУ).

30 жовтня 2015 року адвокат Меламед В.Б., який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, звернувся до Управління ПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі з заявою про призначення пенсії за віком (довільної форми) (а.с. 86-88).

В заяві від 30 жовтня 2015 року представник позивача зазначив, що оскільки ОСОБА_2 постійно проживає в Ізраїлі, де немає територіального органу Пенсійного фонду України, заяву про призначення пенсії він мав подавати за місцем свого останнього проживання в Україні, тобто до Управління ПФУ в Калінінському районі м. Горлівки. У зв`язку з загальновідомими подіями, пов`язаними зі збройною агресією російської федерації на території Донецької та Луганської областей, Управління ПФУ в Калінінському районі м. Горлівки не може здійснювати свої повноваження, оскільки знаходиться на тимчасово окупованій території України, а його функції покладені на Управління ПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі.

До заяви від 30 жовтня 2015 року представника позивача долучив заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за формою, наведеною в додатку до Порядку № 22-1.

Разом з заявою про призначення пенсії ОСОБА_2 , від імені якого діяв адвокат Меламед В.Б., надав пенсійному органу заяву про призначення пенсії за формою, наведеною в додатку до Порядку № 22-1, копії довіреності, паспорта заявника та його ідентифікаційного номера, посвідчення від 08 грудня 1992 року серії НОМЕР_4 , а також попередніх посвідчень 1987 і 1991 років, довідок Калінінського районного військового комісаріату м. Горлівка від 11 червня 1991 року № 3/381, Слов`янського міського військового комісаріату від 23 листопада 1987 року № 3/98, архівної довідки Міністерства оборони України від 19 лютого 1999 року № 51/1/2235, ізраїльського посвідчення особи, адресного листка вибуття (ф. 20), диплому від 26 червня 1965 року № НОМЕР_5 , трудової книжки, довідок про заробітну плату та інформацію з офіційного вебсайту Пенсійного фонду України.

В заяві про призначення пенсії від 30 жовтня 2015 року (за формою, наведеною в додатку до Порядку № 22-1), ОСОБА_2 зазначив, що просить призначити пенсію за віком; раніше пенсія не призначалась.

В рядку «Пенсію прошу виплачувати» заяви про призначення пенсії від 30 жовтня 2015 року полужирним виділив слово «Поштою» та вказав «Банківські реквізити будуть надані додатково» (а.с. 88).

В заяві про призначення пенсії від 30 жовтня 2015 року позивач зазначив адресу місця реєстрації та місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 .

Ні заява про призначення пенсії, ні будь-які інші документи, додані до цієї заяви, не містили інформації про місце проживання (перебування) ОСОБА_2 на території України після виїзду на постійне проживання до Ізраїлю.

Заява про призначення пенсії від 30 жовтня 2015 року надійшла до Управління ПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі 5 листопада 2015 року, про що свідчить штамп про реєстрацію вхідної кореспонденції.

Впродовж тривалого часу позивач оскаржував рішення (дії, бездіяльність) Пенсійного фонду України та його територіальних органів, пов`язані з розглядом згаданої вище заяви про призначення пенсії.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року у справі № 219/11559/17 позов ОСОБА_2 до Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ - задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ від 3 липня 2017 року № 43 (в зміну рішення від 3 квітня 2017 року № 18) про позивачу в призначенні пенсії за віком з 5 листопада 2015 року;

- зобов`язано Бахмутсько-Лиманське ОУПФУ призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком з 5 листопада 2015 року у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

- у задоволенні позовних вимог в частині призначення пенсії з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів - відмовлено (а.с. 128-130).

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року у справі № 219/11559/17 набрало законної сили 21 серпня 2018 року.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року у справі № 219/11559/17 встановлено такі фактичні обставини:

«Сторони не оспорювали ті обставини, що ОСОБА_2 станом на день звернення до Пенсійного фонду України, 05 листопада 2015 року, має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_2 є громадянином України, […], виїхав з України на постійне місце проживання в Ізраїль у 2001 році, прийнятий на консульський облік в консульському відділі Посольства України в державі Ізраїль 26 липня 2006 року.

Позивач до виїзду за кордон постійно проживав у м. Горлівка, Донецької області, що не спростовано відповідачем, та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС (категорія 2), […].

З копії довідки галузевого Державного архіву МО України № 27 від 11.01.1997 року та копії довідки Калінінського районного військового комісаріату м. Горлівки №3/381 від 11.06.1991 року встановлено, що період праці в 30 км зоні у 1987 році складає 84 дні (з 21.08.1987 року по 13.11.1987 року), отримана доза радіаційного опромінювання 9,200 рен. […].

Позивач в Україні набув трудовий стаж 21 рік 10 місяців 24 дні (загальний стаж). 1 рік 3 місяці 23 дні (страховий стаж), станом на 19.11.2015 року, що підтверджується копією трудової книжки, виданої 21.11.1969 року та протоколом 7610 від 19.11.2015 (пенсійна справа).

[…]

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № 757/46218/15-а зобов`язано Пенсійний фонд України передати уповноваженому територіальному органу Пенсійного фонду України для розгляду заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії.

Також, з вищевказаної постанови суду вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_2 до суду стала бездіяльність Пенсійного фонду України щодо непередання його заяви про призначення пенсії уповноваженому територіальному органу, з якою він 05 листопада 2015 року звернувся до Пенсійного фонду України.

На виконання згаданої вище постанови суду, Пенсійний фонд України передав заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком та додані до неї копії документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом за № 8501/098.2 від 07 листопада 2016 року, повідомило ОСОБА_2 та Пенсійний фонд України про те, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», місто Горлівка Донецької області входить до зазначеного переліку та відмовило у розгляді заяви та прийнятті рішення про призначення пенсії.

Постановою Слов`янського міськрайонного суду від 02.03.2017 року, справа № 243/1084/16-а Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_2 з дати першого звернення за призначенням пенсії за віком з 05.11.2015 року, та прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства.

Рішенням № 43 від 03.07.2017 року (в зміну рішення від 03.04.2017 № 18) відповідач відмовив ОСОБА_2 в призначенні пенсії на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII з наступних підстав: 1. Не виконання порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою КМУ від 08.06.2016 № 365; 2. Порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року в частині надання документів про вік, стаж та заробітну плату в оригіналах, та інших документів, засвідчених нотаріально.

[…]».

Набрання рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року у справі № 219/11559/17 законної сили зумовило виникнення у пенсійного органу обов`язку щодо його виконання.

29 жовтня 2018 року Бахмутсько-Лиманське ОУ ПФУ звернулося до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з заявою про роз`яснення рішення від 16 липня 2018 року у справі № 219/11559/17 в його зобов`язальній частині.

Заява була обґрунтована тим, що починаючи з 1 липня 2016 року соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам здійснюються виключно через установи ПАТ «Державний ощадний банк України»; у ОСОБА_2 відсутній рахунок, відкритий в цій банківській установі, а тому пенсійному органу не зрозуміло, яким чином він має здійснити виплату пенсії, яка нарахована за рішенням суду.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 листопада 2018 року у справі № 219/11559/17 відмовлено у задоволенні заяви Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ про роз`яснення судового рішення (а.с. 131-132).

Відмовляючи у задоволенні цієї заяви, суд виходив з такого:

«Суд погоджується з доводами заявника, що за приписами п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Проте зазначає, що обов`язок відповідача виконати судове рішення. Зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплати пенсію корелює з необхідністю вчинення певних дій позивачем. Тобто за умов, якщо пенсіонером буде надано відповідний банківський рахунок, Пенсійний фонд може виконати зазначене рішення».

11 грудня 2019 року Бахмутсько-Лиманське ОУПФУ повторно звернулося до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з заявою про роз`яснення рішення від 16 липня 2018 року у справі № 219/11559/17.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 як громадянин України в період до 07 серпня 2001 року був зареєстрований в м. Горлівка та вибув на постійне проживання до Ізраїлю, де зареєстрований та проживає з 31 жовтня 2001 року. Оскільки місцем фактичного проживання ОСОБА_2 є Ізраїль, а містом реєстрації на території України м. Горлівка, яке віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, призначення пенсій особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення ООС (АТО) здійснюється за місцем перебування таких осіб, що підтверджується відповідною довідкою.

ОСОБА_2 надав адресний листок вибуття, згідно з яким адресою фактичного місця проживання позивача було м. Горлівка, яке є територією, непідконтрольною українській владі. Виходячи з особливостей програмного забезпечення Пенсійного фонду України, цю адресу неможливо вказати при нарахуванні та призначенні пенсії. Будь-якої іншої адреси проживання на території України ні позивачем особисто, ні його представником не надано.

До заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії не додані банківські реквізити для перерахування пенсійних виплат через банківську установу.

З огляду на викладене вище, пенсійний орган просив суд роз`яснити, як виконувати рішення у справі № 219/11559/17 без зазначення адреси позивача, а також без надання ним реквізитів банківської установи для перерахування пенсійних виплат.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області 29 січня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ про роз`яснення судового рішення (а.с. 133-134).

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, Артемівський міськрайонний суд Донецької області виходив з такого:

«Дослідивши резолютивну частину рішення суду від 16 липня 2018 року суд дійшов висновку, що вона є чіткою, зрозумілою та не містить положень, які б викликали суперечки щодо їх розуміння.

Заявник вказує на те, що зі змісту рішення суду від 16 липня 2018 року незрозуміло яким чином виконувати вказане рішення в частині призначення і виплати пенсії позивачу з 05 листопада 2015 року без надання до управління адреси місця мешкання (тимчасового перебування) на території міста Бахмут та Бахмутського району, а також без надання реквізитів банківської установи, яка функціонує за місцем фактичного проживання одержувача в населених пунктах в межах України.

Отже, заява Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не містить посилання на те, що певні частини постанови суду викликають труднощі у їх розумінні.

В даному випадку заявник фактично ставить питання про визначення порядку виконання судового рішення за певних умов, яке не може бути вирішене в порядку, встановленому ст. 254 КАС України».

Матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 , зокрема рішення про перерахунок пенсії від 4 вересня 2020 року та розрахунок стажу (форма РС-право), свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області; з 5 листопада 2015 року довічно йому призначена пенсія за віком на підставі Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - № 1788) (а..с 84-85).

В рішенні про перерахунок пенсії від 4 вересня 2020 року вказана адреса пенсіонера, а саме: « АДРЕСА_3 ».

Між тим, матеріали пенсійної справи не містять будь-яких документів, які б підтверджували таку адресу місця проживання (перебування) ОСОБА_2 .

Отже, звернення пенсійного органу з заявами про роз`яснення рішення суду у справі № 219/11559/17 свідчать про те, що пенсійний орган усвідомлював неможливість фактичної виплати ОСОБА_2 пенсії через його постійне проживання за межами України та відсутність інформації про його банківські реквізити.

Однак матеріали пенсійної справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили, що пенсійний орган, діючи добросовісно і розсудливо, звертався до ОСОБА_2 або його представника для отримання інформації про банківські реквізити для виплати пенсії через установу банку.

На підставі відомостей ІКІС ПФУ: «Підсистема призначення та виплати пенсії» суд встановив, що в період з 1 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року пенсійний орган здійснював нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії через відділення поштового зв`язку 84511 (м. Бахмут Донецької обл.), проте пенсію за цей період позивач фактично не отримав, а кошти були повернені до Пенсійного фонду України як неоплата.

Останньою датою нарахування ОСОБА_2 пенсії є 1 березня 2021 року.

Починаючи з 1 квітня 2021 року пенсійний орган пенсію позивачу не нараховував.

В матеріалах пенсійної справи відсутнє рішення територіального органу Пенсійного фонду України або рішення суду про припинення виплати пенсії позивачу з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058, зокрема відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, на яку посилається відповідач.

Матеріали пенсійної справи не містять відомостей про нарахування та фактичну виплату позивачу пенсії за період з 5 листопада 2015 року по 30 вересня 2020 року.

Відомості ІКІС ПФУ: «Підсистема призначення та виплати пенсії» за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року з даними про щомісячне нарахування ОСОБА_2 основного розміру пенсії (тип відомості/РД/ПП 1 Основна пенсії, категорія відомості 01) містять інформацію про щомісячне нарахування позивачеві додаткової пенсії (тип відомості/РД/ПП 2 Додаткова пенсії, категорія відомості 16).

Сума додаткової пенсії щомісячно зростала (з 76133,46 грн в жовтні 2020 року до 84864,46 грн у березні 2021 року).

За матеріалами справи позивач фактично не отримував пенсійні виплати не лише в період з жовтня 2020 року по березень 2021 року, а й в період до жовтня 2020 року, а сума неотриманої за поточний період пенсії включалася у додаткові відомості, списки в наступному місяці.

Належні та допустимі докази, які б свідчили, що до 7 вересня 2022 року у пенсійного органу були відомості про банківські реквізити для виплати ОСОБА_2 пенсії через установу банку, суду не надані.

Ні разом з заявою про призначення пенсії, ні в подальшому ОСОБА_2 або його представник такої інформації пенсійному органу не надавав.

7 вересня 2022 року ОСОБА_2 , від імені якого діяв представник Меламед В.Б., звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок, в якій просив належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) перераховувати на його поточний рахунок, відкритий у Жовтневому відділенні Запорізького регіонального управління АТ «Приватбанк», № НОМЕР_1 , код банку 305299, код ЄДРПОУ 14360570 (а.с. 8).

Заява про поновлення виплати пенсії разом з апостильованою та засвідченою у встановленому законом порядку копією довіреності на підтвердження повноважень представника надіслана на електронну пошту ГУ ПФУ в Донецькій області (gu@dn.pfu.gov.ua), про що свідчить звіт про надіслання електронного листа.

Заяву про поновлення виплати пенсії ГУ ПФУ в Донецькій області розцінило як звернення адвоката Меламеда В.Б. за дорученням ОСОБА_2 та листом від 5 жовтня 2022 року № 0500-1515-8/59765 повідомило, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1788. З жовтня 2020 року по березень 2021 року нарахування пенсії здійснювалось на поштове відділення. Кошти повернуті на рахунок Пенсійного фонду України як неоплата. ГУ ПФУ в Донецькій області посилалося на ст. 49 Закону № 1058 і зазначало, що у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд виплата пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України припиняється. На цій підставі ГУ ПФУ в Донецькій області припинило виплату пенсії ОСОБА_2 з 1 квітня 2021 року у зв`язку з тривалою неоплатою.

Згідно ч. 2 ст. 49 Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

ГУ ПФУ в Донецькій області з посиланням на Порядок № 22-1 стверджувало, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України з оригіналами документів, які посвідчують особу, ідентифікаційним кодом та заявою про виплату пенсії через банківську установу.

Пенсійний орган повідомив, що виплата пенсій через банківську установу регулюються Порядком № 1596, п. 10 якого передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання одержувача або приймається органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку.

З огляду на це ГУ ПФУ в Донецькій області дійшло висновку, що заява від 7 вересня 2022 року не може бути прийнята як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства (а.с. 9).

За ч. 3 ст. 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсія відповідає ознакам такої категорії як власність, а тому не залежить від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених ч. 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

За п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 8 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами, що узгоджується з позицією Верховного суду в постановах від 30 січня 2020 року у справі № 489/5194/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.

Згідно ст. 1 Закону № 1058 пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За ст. 51 Закону № 1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону № 1058 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За ч. 2 ст. 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Позивач, незалежно від його проживання в Ізраїлі, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі правом на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов`язаний відновити йому виплату пенсії.

Судом враховано висновки Верховного суду в постанові від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20.

За п. 3.3. рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058 держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Виходячи з чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.

Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в п. 52 рішення у справі № 10441/06 «Пічкур проти України» від 07 лютого 2014 року.

Згідно п. 3 рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначено, що п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.

Виходячи з правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст. 46 Конституції України.

Верховний суд в постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 766/15025/16-а сформулював наступні висновки:

1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;

2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов`язки, як і громадяни України за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;

3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;

4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;

5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058 та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені в ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);

8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.

Верховний суд підтверджував вказану позицію в постановах від 13 червня 2019 року у справі № 204/1134/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 475/164/17, від 1 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.

Щодо правомірності дій пенсійного органу, які полягали у виплаті ОСОБА_2 пенсії через відділення поштового зв`язку.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правленні Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

За п. 1.2 Порядку № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.

Заява про виплату пенсії за місцем фактичного проживання через уповноважену організацію подається заявником згідно з Порядком виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279.

Отже, Закон № 1058 і Порядок № 22-1 передбачають два способи виплати пенсії:

- за місцем фактичного проживання через уповноважену організацію;

- через установи банків.

Виплата пенсії за місцем фактичного проживання можлива лише пенсіонерам, які фактично проживають в Україні.

За матеріалами справи з 2001 року ОСОБА_2 постійно проживає в Ізраїлі, в заяві про призначення пенсії від 5 листопада 2015 року вказав адресу своєї реєстрації та проживання в Ізраїлі, а тому обґрунтованим є твердження позивача про те, що у пенсійного органу не було правових підстав для виплати пенсії через поштове відділення.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на норми Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 (далі Порядок № 1279), з огляду на таке.

Порядок № 1279 затверджений п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги» (далі Постанова КМУ № 1279) і визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.

Між тим, в силу положень п. 6 Постанови КМУ № 1279 Порядок № 1279 набрав чинності з 1 квітня 2021 року.

Суд встановив, що пенсійний орган припинив нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 1 квітня 2021 року, тобто норми Порядку № 1279 не застосовувались та не могли бути застосовані під час виплати пенсії позивачу.

Як наслідок, відповідач не може посилатися на норми Порядку № 1279 в обґрунтування правомірності своїх дій.

Щодо правомірності дій пенсійного органу, які полягали в припиненні нарахування та виплати пенсії позивачу.

Відповідач зазначає, що нарахування і виплата пенсії ОСОБА_2 була припинена в автоматичному режимі з 1 квітня 2021 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, відповідно до якого виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 не передбачає автоматичного припинення виплати пенсії. За наявності будь-якої з підстав, з якою Закон № 1058 пов`язує припинення виплати пенсії, така виплата припиняється або за рішенням територіального органу Пенсійного фонду, або за рішення суду.

Крім того, пенсійним органом не приймалось рішення про припинення виплати пенсії позивачу та взагалі відсутнє будь-яке рішення суду з цього приводу.

Отже, припиняючи ОСОБА_2 виплату пенсії з 1 квітня 2021 року, пенсійний орган діяв не у спосіб, визначений законом.

До того ж припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з такої підстави «як неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд» не може бути розцінено як правомірні, добросовісні і розсудливі дії, вчинені пенсійним органом з використанням повноважень з тією метою, з якою вони були надані.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що пенсійний орган без будь-яких правових підстав виплачував пенсію ОСОБА_2 , який з 2001 року не має фактичного місця проживання в Україні через самостійно визначене пенсійним органом відділення поштового зв`язку в м. Бахмут Донецької області, не повідомивши про це пенсіонера.

Щодо правомірності дій пенсійного органу, які полягали у відмові виплачувати пенсію позивачу через банківську установу.

Згідно ч. 2 ст. 49 Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.

За п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

За п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно п. 1.2 Порядку № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, (далі Порядок № 1596).

Станом на 7 вересня 2022 року (день звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії через банківську установу) Порядок № 1596 діяв в редакції від 27 березня 2022 року.

За п. 1 Порядку № 1596 цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, […], головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі органи Пенсійного фонду) […], шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової (далі одержувачі), […], в уповноважених банках.

Згідно абз. 1 п. 4 Порядку № 1596 виплата пенсій та грошової допомоги […] відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі установи уповноважених банків).

За абз. 1 п. 6 Порядку № 1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Згідно абз. 2 п. 6 Порядку № 1596 для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, за виключенням осіб, зазначених в абз. 18 п. 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк».

Норми абз. 2 п. 6 Порядку № 1596 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки місцем фактичного проживання позивача є Ізраїль, а позивач не є внутрішньо переміщеною особою.

Згідно п. 8 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.

За п. 9 Порядку № 1596 між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України […] одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.

Згідно п. 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії та грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії та грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України […] за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.

Заява про виплату пенсії […] може прийматися органом Пенсійного фонду України […] через установи уповноваженого банку.

Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.

У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії та грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України […] інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.

Органи Пенсійного фонду України […] формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії та грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати прийняття документів.

Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.

Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.

Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.

За п. 12 Порядку № 1596 органи Пенсійного фонду […] на підставі заяв, передбачених п. 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів.

Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду […].

Згідно п. 13 Порядку № 1596 списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду […] відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абз. 3 цього пункту.

За договорами, зазначеними у п. 3 цього Порядку, та за наявності технічних можливостей сторін цих договорів списки, а також документи та відомості, необхідні для відкриття рахунків одержувачам за зверненнями органів Пенсійного фонду України, […], можуть подаватися в електронній формі з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які містять вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів і їх копіювання.

Під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України […].

Органи Пенсійного фонду […] протягом місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, можуть складати і подавати додаткові списки на зарахування пенсій та грошової допомоги одержувачам, яких із різних причин не було внесено до основних списків, а також у разі перерахунку пенсій та грошової допомоги.

За п. 14 Порядку № 1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України […] проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.

Для забезпечення своєчасної виплати пенсій та грошової допомоги кошти перераховуються не пізніше ніж за один операційний день до встановленої дати виплати.

За п. 15 Порядку № 1596 зарахування сум пенсій та грошової допомоги уповноваженими банками на поточні рахунки одержувачів проводиться не пізніше наступного операційного дня після надходження відповідних сум від Пенсійного фонду України […].

Отже, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії та грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку № 1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку. За наявності такої заяви органи Пенсійного фонду зобов`язані здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках.

7 вересня 2022 року ОСОБА_2 через свого повноважного представника звернувся до ГУПФУ в Донецькій області з заявою про поновлення виплати пенсії на його особистий рахунок, відкритий в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк».

Листом ГУ ПФУ в Донецькій області від 5 жовтня 2022 року № 0500-1515-8/59765 відмовлено у виплаті пенсії на рахунок позивача в банківській установі, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до Порядку № 22-1 та Порядку № 1596 ОСОБА_2 належить особисто надати відповідну заяву до органів Пенсійного фонду України.

Суд відхиляє такі аргументи пенсійного органу, оскільки ні Закон № 1058, ні Порядки №№ 22-1 та 1596 не передбачають такої підстави для відмови у виплаті призначеної довічно пенсії через банківську установу, як надання заяви про виплату пенсії або грошової допомоги через уповноваженого представника.

Крім того, виходячи з правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст. 46 Конституції України.

За п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Верховній Раді України необхідно було привести у відповідність до Конституції України положення інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняти закон про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Ці зміни до законодавства до цього часу не внесені.

Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Крім того, жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись з заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий в п. 1.1 Порядку № 22-1 термін «заявник», на переконання суду, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.

Відсутність в п. 1.3 Порядку № 22-1 заяви про поновлення виплати пенсії не можна тлумачити як заборону подання таких заяв представниками пенсіонерів, що виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до пенсійного органу або через свого представника, що узгоджуються з правовою позицією Верховного суду в постановах від 11 липня 2019 року у справі № 812/564/18, від 1 жовтня 2019 року у справі № 826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 160/7699/18, від 30 січня 2020 року у справі № 489/5194/16-а, від 5 лютого 2020 року у справі № 501/28/17, від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16.

Крім того, ані Порядок № 22-1, ані Порядок № 1596 не були приведені у відповідність до Конституції України в частині регулювання порядку виплати пенсій пенсіонерам, які постійно проживають за межами України.

Отже, наразі відсутній чіткий механізм відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.

Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.

В умовах воєнного стану ще більш очевидною стає невідповідність надмірного формалізму при застосуванні відповідачем норм Порядків № 22-1 та № 1596 принципу верховенства права, за яким людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, стає в умовах воєнного стану.

Беручи до уваги, що ОСОБА_2 дотримав вимогу щодо особистого подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ГУПФУ в Донецькій області безпідставно відмовило позивачу у виплаті пенсії на його рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк».

Суд надає оцінку правомірності відмови ГУ ПФУ в Донецькій області в поновленні виплати пенсії ОСОБА_2 через банківську установу, виходячи саме з тієї аргументації, яку відповідач навів в листі від 5 жовтня 2022 року № 0500-1515-8/59765.

У цьому листі пенсійний орган не вказував такої підстави для відмови в поновленні виплати пенсії, як закінчення терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а тому суд не бере до уваги такі доводи.

Крім того, пенсія позивачу призначена довічно; поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії; закінчення терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон жодним чином не свідчить про припинення позивачем громадянства України.

Враховуючи ч. 2 ст. 9 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними дій ГУПФУ в Донецькій області, які полягали у відмові ОСОБА_2 в поновленні виплати пенсії через банківську установу за його заявою від 7 вересня 2022 року; зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком на його рахунок, відкритий в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» (рахунок № НОМЕР_1 в Жовтневому відділенні Запорізького регіонального управління АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ банку 14360570);

Щодо визначення періоду, за який відповідач має нарахувати та виплатити позивачу заборгованості з пенсії.

Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

Спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме ст. 46 Закону № 1058, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз положень ст. 46 Закону № 1058 свідчить, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

У разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058 гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина з заявою про призначення пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені ст. 49 Закону № 1058.

Крім того, законодавцем чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відсутність чіткого, визначеного законодавством, механізму відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18.

Крім того, відповідач не навів жодних доказів того, що:

- відповідачем або іншими суб`єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009;

- наявна вина позивача в припиненні виплати пенсії;

- підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною;

- існують положення закону, який зобов`язує позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була протиправно припинена.

За матеріалами справи представник позивача - адвокат Меламед В.Б., який діяв від імені ОСОБА_2 , подав відповідачу особисту заяву позивача про поновлення виплати пенсії на його рахунок в банківській установі, тобто позивач вжив активні дії з метою поновлення виплати пенсії, проте фактично йому було відмовлено в такому поновленні.

Наведе свідчить, що поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонера, який є громадянином України та проживає за її межами, не відповідає принципу належного урядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України».

Державні органи, відповідальні за виконання рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, не діяли вчасно та послідовно з метою його виконання.

Зважаючи на те, що нарахування і виплата пенсії в повному обсязі покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.

Суд враховує, що:

- за захистом свого права на пенсію ОСОБА_2 вимушений звертатися до суду вже вчетверте;

- пенсія за віком призначена позивачу з 5 листопада 2015 року на виконання рішення суду від 16 липня 2018 року у справі № 219/11559/17;

- належні та допустимі докази на підтвердження того, що з моменту призначення пенсії за віком ОСОБА_2 фактично отримав пенсійну виплату, суду не надані;

- натомість суд встановив, що до 01 квітня 2021 року пенсійний орган нараховував та виплачував пенсію позивачеві через поштове відділення в м. Бахмут, достеменно знаючи, що ОСОБА_2 постійно проживає в Ізраїлі та об`єктивно не має можливості її отримати у такий спосіб;

- позивач не отримував пенсію, яка йому виплачувалась через поштове відділення в м. Бахмут, а тому суми належної йому пенсії поверталися до пенсійного органу як «неоплата»;

- з рештою з 1 квітня 2021 року пенсійний орган припинив нарахування та виплату позивачеві пенсії за віком з посиланням на те, що ОСОБА_2 не отримує пенсію впродовж 6 місяців.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводи позивача про те, що останній фактично не отримував пенсію за віком з моменту її призначення, тобто з 5 листопада 2015 року.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача нарахувати позивачу заборгованість з пенсії за віком за період з 5 листопада 2015 року по місяць поновлення пенсійної виплати та виплатити її на рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» (рахунок № НОМЕР_1 в Жовтневому відділенні Запорізького регіонального управління АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ банку 14360570).

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у справі № 200/5109/22 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 13 грудня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв