ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1192/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому з урахуванням уточнених вимог просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого виходячи із розміру 100000 гривень за період з 15.10.2022 по 08.11.2022;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого виходячи із розміру 100000 гривень за період з 15.10.2022 по 08.11.2022.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працює старшим інспектором тренінгового центру Головного управління Національної поліції в Луганській області.

21.04.2022 з метою виконання службових обов`язків, за вказівкою командира зведеного загону полковника поліції ОСОБА_2 здійснив виїзд щодо відпрацювання повідомлення за фактом крадіжки особистого майна громадянина ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Під час виконання службових обов`язків, в момент перебування на подвір`ї можливо причетної до вчиненої крадіжки особи, почався мінометний обстріл ділянок прилеглих до подвір`я, у зв`язку з чим позивач разом з іншими співробітниками отримав тілесні ушкодження у вигляді осколкових поранень.

Комісія зі спеціального розслідування вказаного нещасного випадку, яка створена відповідачем кваліфікувала, що позивач отримав поранення (контузію, травму , каліцтво) у період дії воєнного стану під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

У період з 15 жовтня 2022 року по 08 листопада 2022 року позивач проходив медичну реабілітацію в умовах стаціонару.

Після повернення з лікування з-за кордону, у зв`язку з неотриманням додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, 06.01.2023 позивач звернувся на гарячу лінію Національної поліції України та 12.02.2023 на гарячу лінію Міністерства внутрішніх справ України.

Листом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 10.02.2023 № 141/111/10-2023 розглянуто скарги та зазначено, що порушень чинного законодавства в частині не нарахування та не виплати грошової винагороди відповідно до вищевказаної постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 під час перебування на лікарняному протягом жовтня - листопада 2022 року з боку окремих працівників ГУНП в Луганській області не встановлено.

Позивач також з посиланням на пункти 7 та 8 розділу III Інструкції про організацію медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування в Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.2003 № 1296, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.05.2004 за № 601/9200 (далі Інструкція № 1296) вказує, що cанаторно-курортне лікування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України проводиться в період відпустки. На весь строк медичної реабілітації хворі з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України за рішенням ВЛК в установленому порядку звільняються від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою, а іншим працюючим особам видається листок непрацездатності.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 виходячи із розміру 100000 гривень за період його лікування.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 27.10.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського ОСОБА_1 у період часу з 15.10.2022 по 08.11.2022 перебував на санаторному лікуванні.

Відповідно Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказами Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406 (далі Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності), у п.п. 3.4. - у графі "Режим:" обов`язково вказується режим, який призначається хворому: стаціонарний, амбулаторний, постільний, домашній, санаторний, вільний тощо. Вбачається, що режим лікування у позивача був санаторний, тому правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період у відповідача відсутні.

Відповідачем було отримано інформацію від ДУ «ТМО МВС України по Луганській області», що ОСОБА_1 отримав реабілітаційне лікування за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022. Після повернення до України ОСОБА_1 звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» з приводу отримання довідки про тимчасову непрацездатність. За рішенням ЛКК була видана довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України (згідно підпункту r пункту 1.11 наказу МОЗ від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян»). Довідка була заповнена згідно вимог пункту 5 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності.

Медичним закладом зазначено, що ОСОБА_1 у період часу з 17.10.2022 по 05.11.2022 отримав реабілітаційне лікування.

Відповідач вказує, що посилання позивача на наказ МВС України від 04.11.2003 № 1296, яким затверджено Інструкцію про організацію медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування в Міністерстві внутрішніх справ України є незмістовним, так як не регулює правовідносин, які виникають під час проходження служби в поліції.

До того ж зазначає, що направленню на санаторне лікування, реабілітацію не підлягають особи, які потребують стаціонарного лікування.

Зважаючи на викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Разом з відзивом від Головного управління Національної поліції в Луганській області до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування заяви вказано, що позивачу було відомо про можливе порушення його прав з 10.02.2023. В свою чергу, він звернувся до суду 28.09.2023, тобто на думку відповідача з пропуском строку звернення до суду.

06.11.2023 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначає, що позивач вже звертався з аналогічним адміністративним позовом до Луганського окружного адміністративного суду, який йому було повернуто.

Позивач вважає, що до спірних правовідносин не застосовуються вимоги частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з цим він звернувся за захистом своїх прав відповідно до вимог частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в межах шестимісячного строку, який обчислюється з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З дня отримання ним відповіді від Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови у виплаті додаткової винагороди, а саме з 10.02.2022, він звернувся з первісним адміністративним позовом в межах шестимісячного строку звернення до суду (граничний термін звернення до суду 10.08.2023) щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

14.11.2023 позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій останній звертає увагу на те, що у довідці № 0047 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України вказано, що позивач перебував у стаціонарі з 17.10.2022 по 05.11.2022.

Крім того, на запит відповідача від 23.11.2022 № 156/111/33-2022 стосовно режиму лікування позивача, Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» листом від 29.11.2022 № 33/33-911 повідомлено, що позивач проходив медичну реабілітацію в умовах стаціонару у Латвійській Республіці з 17.10.2022 по 05.11.2022.

Також вказано, що медична реабілітація позивача пов`язана з пораненням, отриманим у зв`язку із участю в бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення заходів в період проходження ним служби в поліції.

Щодо вказівки відповідачем про безпідставне посилання на Інструкцію про організацію медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування в Міністерстві внутрішніх справ України зазначає, що вказана Інструкція стосується предмету спору та є чинною.

Крім того, відповідно до пункту 7 Порядку пільгового реабілітаційного, санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку в медичних реабілітаційних центрах, санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах та оздоровчих закладах Міністерства внутрішніх справ України поліцейських, деяких інших категорій осіб та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.2015 № 1568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2016 за № 27/28157 (далі Порядок № 1568) санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок поліцейських проводяться в період щорічної чергової відпустки, а медична реабілітація - у період додаткової відпустки відповідно до законодавства про відпустки або звільнення від виконання службових обов`язків у разі тимчасової непрацездатності з видачею листка непрацездатності (довідки).

Відповідно до пункту 8 розділу III Інструкції № 1296 на весь строк медичної реабілітації хворі з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України за рішенням ВЛК в установленому порядку звільняються від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою, а іншим працюючим особам видається листок непрацездатності.

Проходження позивачем саме медичної реабілітації підтверджується, як вже вказувалось, довідкою № 0047, оскільки позивач був звільнений від виконання службових обов`язків (звільнений від служби) з 15.10.2022 по 08.11.2022.

Тож твердження відповідача, що позивач посилається на Інструкцію № 1296 замість Порядку № 1568 не змінює, а навпаки підтверджує факт того, що позивач проходив саме медичну реабілітація в умовах стаціонару, про що вказано медичною установою у відповіді наданій відповідачу, а також підтверджується довідкою № 0047 від 08.11.2022, оскільки позивач був звільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 06.10.2023 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

10.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову разом з уточненою позовною заявою.

Ухвалою суду від 13.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 31.10.2023 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для поновлення строку, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалою суду від 07.11.2023 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено. У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позову без розгляду у справі відмовлено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлено строк звернення до суду. Продовжено розгляд цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України та картки фізичної особи - платника податків.

Позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 .

Згідно з актом № 9 спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 21.04.2022 з групою швидкого реагування Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області у складі, в тому числі дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції Сєвєродонецького РУП капітана поліції Безрука Сергія Олеговича, затвердженого 10.08.2022 начальником ГУНП в Луганській області полковником поліції ОСОБА_4 (далі акт спеціального розслідування нещасного випадку від 10.08.2022 № 9), комісія спеціального розслідування нещасного випадку кваліфікувала, що дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області капітан поліції ОСОБА_1 отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) у період дії воєнного стану під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в період проходження служби під час виконання службових обов`язків (підпункт 1 пункту 7 розділу ІІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС від 05.10.2020 № 705, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2020 за № 1139/35422).

В пункті 4 акту спеціального розслідування нещасного випадку від 10.08.2022 № 9 вказано: вид події інші: збройна агресія; причина настання нещасного випадку інші: травма внаслідок мінометного обстрілу.

Згідно з листом Національної поліції України від 19.09.2022 № 6571/01/12-2022 ОСОБА_1 надано дозвіл на виїзд за кордон для лікування.

Листом Міністерства охорони здоров`я України від 12.10.2022 № 29/23873/2-22 проінформовано командування Медичних сил Збройних Сил України, адміністрацію Державної прикордонної служби України, Міністерство закордонних справ України про погодження з іноземною стороною переліку захисників України, яких заклади охорони здоров`я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордон.

За змістом вказаного листа Національним реабілітаційним центром «Вайварі» (Nacional Rehabilitation centre «Vaivari») поінформовано Міністерство охорони здоров`я України про можливість медичної евакуації та надання безоплатної необхідної медичної допомоги пацієнтам, захисникам України, в тому числі ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 0047 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, виданої 08.11.2022, капітан ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 17.10.2022 по 05.11.2022, режим санаторний, причина тимчасової непрацездатності: реабілітація та санаторно-курортне лікування 7. Звільнення від служби з 15.10.2022 по 08.11.2022.

В листі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 29.11.2022 № 33/33-911 вказано, що капітан поліції ОСОБА_1 , інспектор ТЦ ГУНП в Луганській області проходив медичну реабілітацію в умовах стаціонару у Латвійській Республіці з 17.10.2022 по 05.11.2022 (довідка видана ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» № 0047 від 08.11.2022, з 15.10.2022 по 08.11.2022, з урахуванням часу витраченого на дорогу в обидві сторони). Дана медична реабілітація капітана поліції ОСОБА_1 пов`язана з пораненням, отриманим у зв`язку з участю в бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення заходів в період проходження ним служби в поліції, рішенням Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Луганській області», довідка № 105/ПС від 15.09.2022.

Листом Управління головної інспекції ГУНП в Луганській області від 10.02.2023 № 141/111/10-2023 за результатами розгляду звернення до гарячої лінії Національної поліції України від 06.01.2023 та до гарячої лінії Міністерства внутрішніх справ України від 12.02.2023 ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду інформації, викладеної у скаргах, порушень чинного законодавства в частині не нарахування та не виплати грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, під час перебування на лікарняному протягом жовтня-листопада 2022 року з боку окремих працівників ГУНП в Луганській області, не встановлено.

Разом з тим проінформовано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, додаткова винагорода нараховується та сплачується у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого за висновком (постановою) військово-лікарської комісії та на підставі акту розслідування нещасного випадку (форма 11-1), у висновку якого зазначається «отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) під час дії воєнного стану при безпосередній участі у бойових діях або отримав поранення при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів під час виконання службових обов`язків». Відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України та інформації ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» ОСОБА_1 перебував в період часу з 17.10.2022 по 05.11.2022 у Національному реабілітаційному центрі Латвії «Вайварі» м. Юрмала на санаторному лікуванні, що не являється підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

На запит Управління головної інспекції ГУНП в Луганській області від 02.02.2023 № 104/111/10-2023 Державна установа «ТМО МВС України по Луганській області» листом від 07.02.2023 № 33/33-92 повідомила, що ОСОБА_1 отримав реабілітаційне лікування за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022. Після повернення до України, ОСОБА_1 звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» з приводу отримання довідки про тимчасову непрацездатність. За рішенням ЛКК була видана довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України (згідно підпункту r пункту 1.11 наказу МОЗ від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян»). Довідка заповнена згідно вимог пункту 5 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності.

Отже, з вказаних вище документів судом встановлено, що ОСОБА_1 21.04.2022 отримав поранення у період дії воєнного стану під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період з 17.10.2022 по 05.11.2022 перебував на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» (згідно довідки про тимчасову непрацездатність з урахуванням часу на дорогу тимчасова непрацездатність з 15.10.2022 по 08.11.2022).

Вважаючи порушеним право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100000 гривень за період з 15.10.2022 по 08.11.2022, позивач звернувся до суду.

При цьому судом встановлено, що згідно довідки про доходи ОСОБА_1 від 17.10.2023 № 333/111/22-2023, зокрема у жовтні 2022 року йому нараховано 79333,23 грн додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168 за безпосередню участь у бойових діях; у листопаді 2022 року - 12000 грн додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За приписами пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 пункту 1 Постанови № 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається встановлення таких умов, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, зокрема: перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), та саме щодо поліцейського отримання поранення, пов`язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. До часу перебування на лікуванні включається також час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Не є спірним у даній справі пов`язаність перебування позивача на лікуванні із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки як попередньо вказувалось, згідно з листом Державної установи «Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 29.11.2022 № 33/33-911, медична реабілітація капітана поліції ОСОБА_1 пов`язана з пораненням, отриманим у зв`язку з участю в бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення заходів в період проходження ним служби в поліції.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норми щодо факту перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, суд враховує таке.

Відповідачем не заперечується факт перебування позивача на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» в умовах стаціонару.

Згідно визначення, наведеного у частині першій статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801ХII (далі Закон № 2801ХII):

- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров`я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;

- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров`я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;

- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров`я, соціального захисту або іншим суб`єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;

- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров`я у взаємодії з її середовищем.

У свою чергу, згідно визначення понять, наведеного у частині першій статті 3 Закону № 2801-ХII, загальний заклад охорони здоров`я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров`я.

Таким чином, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров`я.

Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону № 2801ХII).

Відповідно до частини 8 статті 33 Закону № 2801ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.

Водночас, правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров`я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі визначені Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я» від 03.12.2020 № 1053-IX.

За визначенням частини першої статті 20 Закону № 1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров`я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.

За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітної організації охорони здоров`я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання (https://uk.wikipedia.org/wiki/Медична_реабілітація).

Відтак, з наведеного можна зробити висновок, що реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.

Суд наголошує, що згідно з інформацією, викладеною в листі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 29.11.2022 № 33/33-911, капітан поліції ОСОБА_1 проходив медичну реабілітацію саме в умовах стаціонару. Медична реабілітація пов`язана з пораненням, отриманим у зв`язку з участю в бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення заходів в період проходження ним служби в поліції.

До того ж, як попередньо зазначалось, на запит Управління головної інспекції ГУНП в Луганській області від 02.02.2023 № 104/111/10-2023 Державна установа «ТМО МВС України по Луганській області» листом від 07.02.2023 № 33/33-92 також повідомила, що ОСОБА_1 отримав реабілітаційне лікування за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022.

Окрім цього, у вказаному листі також указано, що за рішенням ЛКК була видана довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України (згідно підпункту r пункту 1.11 наказу МОЗ від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян»).

За приписами підпункту r пункту 1.11 наказу Міністерства охорони здоров`я від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі, зокрема: ґ) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.

Отже, довідка про тимчасову непрацездатність позивачу видана за рішенням ЛКК у зв`язку з лікуванням.

Що стосується посилання відповідача на вказівку у довідці про тимчасову непрацездатність позивача на санаторний режим лікування суд зазначає, що дійсно у довідці № 0047 про тимчасову непрацездатність поліцейського вказано, що ОСОБА_1 перебував у стаціонарі, режим санаторний. Поряд з цим вказується причина тимчасової непрацездатності - реабілітація та санаторно-курортне лікування.

Отже, саме реабілітація в умовах стаціонару була причиною непрацездатності, що в контексті зазначеного вище є одним із процесів лікування позивача.

Відтак, на переконання суду, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за час перебування на реабілітаційному лікуванні у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі».

Що стосується вимоги про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за час переміщення, як він вказує «з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого» суд зазначає, що за приписами Постанови № 168 виплата збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди передбачена особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи саме час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Фактично позивач, згідно наявних в матеріалах справи доказів, не переміщувався з одного лікувального закладу до іншого, а перебував у стаціонарі з 17.10.2022 по 05.11.2022, тому підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди у дні 15.10.2022, 16.10.2022, 06.11.2022, 07.11.2022 та 08.11.2022 відсутні. Доказів переміщення з одного закладу до іншого позивачем не надається.

Разом з тим, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168.

Суд зазначає, що листом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 10.02.2023 № 141/111/10-2023 за результатами розгляду скарг позивача фактично відмовлено йому у виплаті додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за спірний період, тому суд вбачає в поведінці відповідача свідому поведінку, тобто дії суб`єкта правових відносин щодо відмови у виплаті вказаної винагороди, а не його бездіяльність.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволення шляхом визнання протиправними дій, а не бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області, як заявлено позивачем.

Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв`язку з перебуванням на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи, що нарахування та виплата суми додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 є компетенцією відповідача, саме на нього за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу цю грошову винагороду з урахуванням висновків суду.

Як уже вказувалось, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 17.10.2023 № 333/111/22-2023, зокрема, у жовтні 2022 року позивачу нараховано 79333,23 грн додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168 за безпосередню участь у бойових діях, а у листопаді 2022 року - 12000 грн додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені статтею 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв`язку з перебуванням на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022, виходячи із розміру 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код: 40108845, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв`язку з перебуванням на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 у зв`язку з перебуванням на реабілітаційному лікуванні за кордоном у Національному реабілітаційному центрі «Вайварі» з 17.10.2022 по 05.11.2022, виходячи із розміру 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13.12.2023.

Суддя О.М. Качанок