КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року № 640/9006/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянув у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області, Державної міграційної служби України та визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області, Державної міграційної служби України в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області та зобов`язати скасувати висновок від 03.09.2021 про розгляд матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадяну Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та зобов`язати Державну міграційну службу України скасувати пункт 2 Наказу ДМС України від 07.09.2021 № 141 "Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання";

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні особі без громадянства ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки та висновків, наданих судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржуваний висновок ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та прийнятий на його підставі п.4 Наказу ДМС є протиправними, та такими, що прийняті без додержання встановленого порядку та порушують права позивача, передбачені чинним законодавством України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено - ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

23.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 прийнято адміністративну справу до провадження суддею Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г. та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Державна міграційна служба України, заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що в ході проведення перевірки підстав для видачі позивачу посвідки на постійне проживання із безконтактним носієм було встановлено обставини, які свідчать про видачу позивачу попередніх посвідок на постійне проживання з порушенням вимог чинного законодавства, що в силу вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, є підставою для визнання таких документів недійсними та їх знищення. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що прийняття висновку та наказу є правомірними.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив в якій останній зазначив, що доводи відповідача - 2 є необґрунтованими і підлягають відхиленню.

Представник Державної міграційної служби України подав до суду заперечення на відповідь на відзив в яких зазначив про підтримку своєї позиції викладеної у відзиві.

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області правом на надання відзив не скористалось, про відкриття провадження у справі було проінформовано шляхом направлення тексту ухвали на електронну адресу, про що свідчать довідка про доставку електронного листа.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як син службовця миротворчого контингенту Збройних Сил України ОСОБА_2 було надано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та надано статус особи без громадянства.

20.08.2004 позивачу була видана тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 взамін попередньої посвідки, у якій у графі громадянство було зазначено «особа без громадянства» та персональні дані « ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В подальшому у квітні 2021 року позивач разом із родиною звернувся до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини із листом, у якому просив забезпечити йому право на отримання посвідки на постійне проживання із безконтактним електронним носієм у порядку обміну.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний лист був переданий Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини для розгляду Державній міграційній службі України.

Державна міграційна служба України листом від 14.05.2021 №8.1-3536/2-21 повідомила Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, що позивач є близьким родичем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та була документована разом з ним тимчасовою посвідкою на постійне проживання.

У вказаному листі відповідач зазначив, що ОСОБА_1 з питань обміну тимчасової посвідки на постійне проживання до територіального органу ДМС за місцем свого проживання, та до ДМС України не звертався.

Оскільки із фактів, викладених у їх зверненні, не встановлено підстав для отримання у 2004 році тимчасових посвідок на постійне місце проживання відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про імміграцію" або відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", на сьогодні ДМС розпочато перевірку законності отримання позивачем документів, а також щодо наявності правових підстав для їх обміну.

За результатами проведеної перевірки Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини буде повідомлено.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини листом від 17.05.2021 №13990.4/Х-4579.3/21/28.2 повідомив позивачу, що Державною міграційною служби України не встановлено підстав для отримання позивачем у 2004 році тимчасової посвідки на постійне проживання відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про імміграцію".

Також позивач разом із родиною звернувся до Президента України із листом, у якому просив забезпечити йому право на отримання посвідки на постійне проживання нового зразка та здійснити документування її посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон.

Департамент з питань звернення громадян Офісу Президента України листом від 09.06.2021 №22/028216-23 направив вказане колективне звернення на розгляд за належністю до Державної міграційної служби України.

Судом встановлено, що 03.09.2021 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області було складено висновок про розгляд матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 .

У вказаному висновку відповідач зазначив, що ним було здійснено розгляд матеріалів справи про документування позивача тимчасовою посвідкою на постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон. Крім того, були розглянуті та проаналізовані документи, надіслані листом Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 25.05.2021 №8.1-1946/8.1.1-21.

Так, у справі від 27.03.2002 №102445 знаходиться рукописна, не завірена з оригіналу копія листа від 16.09.2002 №2/1/5-28569 без зазначення адресата із позначкою про підпис цього листа т.в.о. начальника Управління М.А. Манжос такого змісту:

"У зв`язку із оперативною необхідністю просимо Вашого сприяння в оформленні "Посвідчення особи без громадянства" та "Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон" наступним гр.Іраку, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

У висновку вказано, що нормативно-правовими актами України ніколи не було передбачено такий документ, який би мав назву "Посвідчення особи без громадянства".

Також, у матеріалах особової справи родини ОСОБА_3 , сформованої відділом ПР та МР УАСМ ГУ МВС України у м. Києві, зберігається заява-анкета про надання дозволу на постійне проживання в Україні із позначкою "до вх. 2731 від 17.09.2002" без дати у графі подачі документів та за відсутності у відповідних графах заяви підпису заявника та посадової особи, яка здійснила прийом цих заяв у громадян Республіки Іраку як від осіб без громадянства.

При цьому до вказаних заяв-анкет долучені копії сторінок паспортів громадян Іраку із персональними даними заявників.

Відповідно до нотаріально завірених перекладів сторінок цих паспортів від 26.08.2021, здійснених ДМС за власною ініціативою, установлено, що копія паспортів не містить такої складової власного імені як " ОСОБА_3 ", тобто інформація, що прізвище заявників, зазначена у посвідках, є хибною та не відповідає дійсності.

Так особа, яка назвалася " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", згідно перекладу паспортного документа має персональні дані " ОСОБА_4 , 1980 р.н.". Слід зазначити, що у подальшому при оформленні документів особі з прізвищем " ОСОБА_3 " його персональні данні постійно варіювалися, зокрема відбувалася зміна порядку написання слів у повному імені, зміна літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміна дати народження, проте заходи щодо встановлення тотожності особи за фотозображенням або іншими способами не проводилися.

Зазначене свідчить про те, що заявник був обізнаний про невідповідність інформації, зазначеній у його паспортних документах та отриманій посвідці, а відтак не мав жодних легітимних очікувань щодо захисту свого права.

У висновку зазначено, що у справі відсутні документи, які б підтверджували підстави для отримання дозволу на імміграцію або посвідки на постійне проживання позивачу.

Ігноруючи вказані вимоги імміграційного законодавства, без проведення будь-яких перевірок даних заявників на наявність підстав для відмови залишенні на постійне проживання, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію" без прийняття рішення або іншого підсумкового документу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано тимчасову посвідку на постійне проживання, датовану 09.10.2002 серії НОМЕР_3 .

У подальшому, на підставі копії листа (орган не зазначений), аналогічним оформленням зазначеному вище листа, від 16.09.2002 щодо оформлення громадянам Іраку посвідчень особи без громадянства для виїзду кордон, без проведення перевірок, передбачених Правилами оформлення видачі посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, затвердженими наказом МВС України від 15.02.1998 №97 ДСК (службового користування, що діяли на момент оформлення), та без прийняття відповідного рішення, що приймалося керівником уповноваженого органу оформлено та видано ОСОБА_1 посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон.

У липні 2004 року Управлінням ГП та ІС ГУ МВС України у м.Києві було прийнято заяву-анкету на обмін посвідки на постійне проживання на підставі копії аналогічного листа (орган не зазначено) без реквізитів і оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянам Іраку.

Таким чином на сьогодні громадянин Іраку має посвідку на постійне проживання, видану 20.08.2004 серії НОМЕР_2 , у якій у графі громадянство було зазначено "особа без громадянства" та персональні дані " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

У вказаний період часу посвідки на постійне проживання оформлювались відповідно до Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №11 (дійсний на момент оформлення зазначених вище посвідок, скасована постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251). Вимоги пункту 4 цього Порядку, у тому числі щодо наявності дозволу на імміграцію, оформленні посвідок були порушені.

Таким чином розглядом матеріалів справи уставлено, що громадянка Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був двічі документований посвідками на постійне проживання та посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства України.

Одночасно слід зазначити, що листом Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС Україні запит Управління ГРФО ГУМВС України у м. Києві від 03.12.2007 №11/1258 щодо статусу іноземців, яким було видано посвідки на постійне проживання в Україні за клопотанням СБУ у зв`язку із службовою необхідністю, повідомлялося, що відповідно до діючого законодавства України їх не можна вважати особами, імміграція яких становить державний інтерес для України, також вони не підпадають під дію Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", також не має інших підстав вважати їх документування законним з огляду на вимоги статті 4 Закону України "Про імміграцію". Тобто факт видачі таких документів є грубим порушенням імміграційного законодавства України.

У своєму висновку відповідач дійшов висновку про те, що в ході перевірки матеріалів справи про оформлення посвідок на постійне проживання родині громадян ОСОБА_5 , у тому числі і як особам без громадянства, установлено, що вони оформленні з порушенням вимог законодавства, та підлягають скасуванню на підставі пункту 73 Порядку оформлення.

Крім того, під час розгляду звернення вказаної особи, ДМС було виявлено ознаки схожості її фотозображення з фотозображенням особи, яка міститься у анкеті особи, що звертається із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з установчими даними громадянина Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи викладене, керуючись пунктами 3.1, 3.2 Меморандуму про співробітництво, зокрема, з питань проведення експертизи, експертних та наукових досліджень, пов?язаних з попередженням, виявленням, підробкою документів, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус, або документів, що стали підставою для їх видачі, укладеного 23.12.2019 між Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та Державною міграційною службою України, ДМС було надіслано відповідний лист від 06.07.2021 №8.1-5352/2-21 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з проханням здійснити дослідження та надати інформацію:

- чи є однією і тією ж самою особою особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті особи, звертається із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14.03.2012, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_4 та особи, фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні (до вх. 2731 від 17.09.2002), копії паспорта НОМЕР_5 , копії посвідчення на постійне проживання серії НОМЕР_2 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , оформлених на ім`я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповіді на зазначений лист ДМС Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 29.07.21 №9350-21-3, зазначено, що на основі проведених досліджень з ідентифікації особи за ознаками зовнішності можна стверджувати, що особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті звертається із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14.03.2012, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_4 та особи, фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні (до вх. 2731 від 17.09.2002), копії паспорта НОМЕР_5 , копії посвідчення на постійне проживання серії НОМЕР_2 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , оформлених на ім`я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою. Відповідь долучена до матерів справи.

У висновку відповідач зазначив, що Державною міграційною службою України було прийнято рішення про визнання громадянина Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка потребує додаткового захисту. На підставі цього рішення ОСОБА_6 отримав посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту не документувався.

На сьогодні оригінал паспорта громадянина Республіки Трак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зберігається у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Таким чином, громадянин Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, що безстроково на законних підставах перебуває на території України, та для підтвердження цього факту йому необхідно звернутися до ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області з заявою щодо обміну посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

Згідно довідки відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м.Києві Київській області від 19.08.2021 установлено, що громадянин Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Особа із даними " ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зареєстрованим не значиться.

При у цьому, у колективній заяві родини, яка зареєстрована в ДМС 15.06.2021 за вхідним №КО-5278-21, зазначено вищевказану адресу для листування із " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

На вказану адресу була направлена відповідь на зазначене звернення від 08.07.2021 №KO-5278-21/8.1/2509-21, проте вона була повернута ДМС із рукописною позначкою на конверті, проставленою МСП 601 "не проживає" (копія долучена до матеріалів справи).

У спірному висновку відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено, що рішення про документування громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (у дійсності громадянка Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) посвідками на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 , від 20.08.2004 серії НОМЕР_2 (отриманої у порядку обміну), прийняте з порушенням вимог законодавства, у зв?язку з чим відповідно до абзацу третього пункту 73 Порядку оформлення повинні бути визнанні недійсними наказом Голови ДМС України.

На підставі спірного висновку Державною міграційною службою України було прийнято наказ №141 від 07.09.2021, пунктом 2 якого визначено визнати - недійсними та такими, що підлягають вилучення та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та серії НОМЕР_2 від 20.08.2004.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами спірного висновку та наказу, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною першою статті 1 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі-Закон №3773, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-III (далі-Закон №2491, в редакції, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідки на постійне проживання).

Відповідно до статті 1 Закону №2491 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

- іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

- дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;

- посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Статтею 11 Закону №2491 визначено, що особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п`яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

25.04.2018 Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову №321 про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі-Порядок №321, в редакції, яка були чинна на момент прийняття відповідачем спірного висновку від 09.09.2021).

Згідно з пунктами 1-3 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто; не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет одного з батьків (усиновлювачів), з ким проживають особи на підставі дозволу на імміграцію, опікунів, піклувальників.

Відповідно до пунктів 6-8 Порядку №321 у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.

Обмін посвідки здійснюється у разі:1) зміни інформації, внесеної до посвідки;2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;3) закінчення строку дії посвідки;4) непридатності посвідки для подальшого використання;5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

За оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін справляється адміністративний збір у розмірах, установлених законодавством.

Згідно з пунктом 9 Порядку №321 оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).

Відповідно до пункту 40 Порядку №321 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за умови отримання ними одного з документів, зазначених у частині сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та мають дозвіл на імміграцію в Україну, для обміну посвідки в установленому порядку можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 р. № 68/262.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Згідно з пунктом 41 Порядку №321 у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв`язку із закінченням строку її дії або оформленням нової посвідки в разі втрати або викрадення, додатково подаються документи, зазначені у підпункті 4 пункту 32, пунктах 33 і 34 цього Порядку.

У разі неможливості подати такі документи у зв`язку з їх втратою або видачею на тимчасово окупованій території України, іноземцем або особою без громадянства додатково подаються документи, які згідно із Законом України "Про імміграцію" підтверджують підстави для отримання дозволу на імміграцію (посвідки на постійне проживання), та їх копії.

Пунктом 42 Порядку №321 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.

Перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі "Службові відмітки" заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з`ясування обставин виникнення розбіжностей.

Згідно з пунктом 72 Порядку №321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі:

1) коли вона підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до посвідки (крім додаткової змінної інформації);

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) непридатності посвідки для подальшого використання;

4) скасування посвідки;

5) коли вона заявлена як втрачена або викрадена;

6) смерті особи, якій видано посвідку;

7) закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін такої посвідки до закінчення строку її дії;

8) оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства;

9) неотримання посвідки іноземцем або особою без громадянства протягом шести місяців;

10) коли іноземець або особа без громадянства не звернулися для її обміну у строки, визначені пунктом 18 цього Порядку.

Згідно з пунктом 73 Порядку №321 у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Повідомлення про визнання наказом ДМС посвідки недійсною видається територіальним органом ДМС, визначеним у наказі ДМС, іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його отримання від ДМС.

Іноземець або особа без громадянства, щодо яких прийнято рішення про визнання посвідки недійсною, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та в разі відсутності підстав для подальшого тимчасового перебування на території України на законних підставах зобов`язані виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання повідомлення про це.

Відповідно до пункту 74 Порядку №321 недійсна посвідка, подана або виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів повертається для знищення до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за місцем її видачі. Як зазначено вище, пунктом 2 наказу Державної міграційної служби України від 07.09.2021 №141 визнано недійсними та такими, що підлягають вилучення та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та серії НОМЕР_2 від 20.08.2004, видані ОСОБА_1 .

Спірний наказ був прийнятий на підставі висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області від 03.09.2021 про розгляд матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, у вказаному висновку контролюючий орган зазначив про безпідставність видачі позивачу посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та серії НОМЕР_2 від 20.08.2004.

Контролюючий орган наголосив на тому, що вказані посвідки були видані за відсутності дозволу на імміграцію, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 3 Закону №3773 іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Статтею 11 Закону №3773 визначено, що після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п`яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов`язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 було затверджено Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання (далі-Порядок №1983, який був чинний на дату видачі позивачу тимчасової посвідки від 20.08.20204 серії НОМЕР_7 ).

Так, пунктом 3 Порядку №1983 встановлено, що посвідки оформляються в установленому порядку іммігрантам, які досягли 16-річного віку, за особистим зверненням або зверненням законних представників чи інших осіб за їх нотаріально засвідченим дорученням до територіальних підрозділів за місцем проживання іммігранта.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1983 для оформлення посвідки подаються такі документи: заява встановленого Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі-Департамент) зразка; копія паспортного документа з імміграційною візою копія рішення про надання дозволу на імміграцію; квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати.

Отже, в силу вищенаведених вимог законодавства, одним із документів, який подається особою для видачі посвідки на постійне проживання є дозвіл на імміграцію.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів видачі позивачу дозволу на імміграцію.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання йому дозволу на імміграцію.

У свою чергу, відповідачі стверджують про відсутність такого дозволу, що є порушенням міграційного законодавства під час видачі позивачу посвідки на постійне проживання.

Також у висновку від 03.09.2021 контролюючий орган зазначив, що у матеріалах особової справи родини ОСОБА_3 зберігається заява-анкета про надання дозволу на постійне проживання в Україні із позначкою "до вх. 2731 від 17.09.2002" без дати у графі подачі документів та за відсутності у відповідних графах заяви підпису заявника та посадової особи, яка здійснила прийом цих заяв у громадян Республіки Ірак як від осіб без громадянства.

При цьому до вказаних заяв-анкет долучені копії сторінок паспортів громадян Іраку із персональними даними заявників.

Відповідно до нотаріально завірених перекладів сторінок цих паспортів від 26.08.2021, здійснених ДМС за власною ініціативою, установлено, що копія паспорту не містить такої складової власного імені як " ОСОБА_3 ", тобто інформація, що прізвище заявника, зазначена у посвідці, є хибною та не відповідає дійсності.

Так особа, яка назвалася " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ", згідно перекладу паспортного документа має персональні дані " ОСОБА_4 , 1980 р.н.". Слід зазначити, що у подальшому при оформленні документів особі з прізвищем " ОСОБА_3 " його персональні данні постійно варіювалися, зокрема відбувалася зміна порядку написання слів у повному імені, зміна літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміна дати народження, проте заходи щодо встановлення тотожності особи за фотозображенням або іншими способами не проводилися.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у матеріалах особової справи родини ОСОБА_3 наявна заява-анкета на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 із позначкою "до вх. 2731 від 17.09.2002".

Разом з тим, суд позбавлений можливості встановити факт наявності або відсутності у вказаній заяві особистого підпису позивача та дати її подачі, оскільки копіювання вказаної сторінки заяви здійснене разом із квитанціями про сплату державного мита, які накладені зверху відповідної сторінки, зокрема, на ту частину заяви, що містить графи щодо підпису та дати заповнення.

Однак, дослідивши зміст вказаного документа, судом встановлено відсутність у заяві-анкеті відомостей щодо посадової особи контролюючого органу, яка приймала таку заяву-анкету, дати прийому документів та особистого підпису такої посадової особи.

Суд зазначає, що вказані обставини ставлять під сумнів факт належного прийняття посадовою особою контролюючого органу від позивача вказаної заяви-анкети.

Також, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи родини ОСОБА_3 наявна копія паспорту позивача та переклад його паспорта з англійської та арабської мов на українську, здійснений перекладачем - ОСОБА_7 .

Так, відповідно до перекладу паспорта власником документа є ОСОБА_4 .

Отже, вказане свідчить про безпідставність зазначення у тимчасовій посвідці серії НОМЕР_2 від 20.08.2004, виданій позивачу у складі прізвища, ім`я та по батькові слова " ОСОБА_3 " та свідчить про те, що такий документ містить неправильні відомості.

Щодо посилань позивача на наявність сумніву щодо достовірності перекладу, то суд не при має їх до уваги, оскільки позивач під час розгляду справи не надав жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність вказаного перекладу.

Крім того, у спірному висновку відповідач зазначив, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України у листі від 29.07.2021 №9350-21-3, зазначено, що на основі проведених досліджень з ідентифікації особи за ознаками зовнішності можна стверджувати, що особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті звертається із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14.03.2012, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_4 та особи, фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні (до вх. 2731 від 17.09.2002), копії паспорта НОМЕР_5 , копії посвідчення на постійне проживання серії НОМЕР_2 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , оформлених на ім`я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою.

У висновку відповідач зазначив, що Державною міграційною службою України було прийнято рішення про визнання громадянина Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка потребує додаткового захисту. На підставі цього рішення ОСОБА_6 отримав посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту не документувався, з приводу чого суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що Державна міграційна служба України звернулася до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з листом від 06.07.2021 №8.1-5352/2-21, у якому просила здійснити дослідження та надати інформацію:

- чи є однією і тією ж самою особою особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті особи, звертається із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14.03.2012, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_4 та особи, фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні (до вх. 2731 від 17.09.2002), копії паспорта НОМЕР_5 , копії посвідчення на постійне проживання серії НОМЕР_2 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , оформлених на ім`я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України листом від 29.07.21 №9350-21-2 повідомив відповідачу, що на основі проведених досліджень з ідентифікації особи за ознаками зовнішності можна стверджувати, що особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті звертається із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 14.03.2012, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_4 та особи, фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні (до вх. 2731 від 17.09.2002), копії паспорта НОМЕР_5 , копії посвідчення на постійне проживання серії НОМЕР_2 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , оформлених на ім`я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою.

До вказаного листа, була долучена, зокрема, заява-анкета ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що Державною міграційною службою України було прийнято рішення про визнання громадянина Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка потребує додаткового захисту.

ОСОБА_6 має статус особи, яка потребує додаткового захисту.

Суд зазначає, що зі змісту спірного висновку та наказу вбачається, що підставою для визнання недійсними виданих позивачу посвідок на постійне проживання є підпункт 8 пункту 72 Порядку №321, тобто оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства.

Суд звертає увагу на те, що факт надання громадянину Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу особи, яка потребує додаткового захисту сторонами не заперечується.

Отже, оскільки на момент видачі позивачу посвідок на постійне проживання не було факту надання громадянину Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу особи, який потребує додаткового захисту, та видачі йому відповідного посвідчення, суд вважає, що вказані обставини не можуть свідчити про оформлення посвідок позивача з порушенням вимог законодавства та не можуть бути покладені в основу для визнання недійсними таких документів саме на підставі підпункту 8 пункту 72 Порядку №321.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що видача позивачу посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та серії НОМЕР_2 від 20.08.2004 була здійснена за відсутності попередньо виданого дозволу на імміграцію.

Крім того, з матеріалів справи вбачається відсутність у заяві-анкеті позивача підпису уповноваженої особи, яка прийняла такий документ, та дати прийняття, а також безпідставність зазначення у посвідці на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 20.08.2004 у складі прізвища, ім`я та по батькові власного імені " ОСОБА_3 ".

Вищевказане свідчить про те, що вказані посвідки були видані з порушенням вимог чинного законодавства, а тому складання Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області висновку від 03.09.2021 про недійсність таких документів підпункту 8 пункту 72 Порядку №321 є правомірним.

У зв`язку з цим, підстави для визнання протиправними дій Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області щодо складання такого висновку відсутні.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу ДМС України від 07.09.2021 №141, оскільки спірний наказ був прийнятий на підставі спірного висновку.

Відповідно до положень першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності прийняття відповідачами спірних висновку та наказу.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.