Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року Справа№200/131/21-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., суддів Загацької Т.В., Зеленова А.С.,

за участі:

секретаря судового засідання Гуменої В.П.,

представника позивача - Ягічева С.О.

представника відповідача Гончара В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних", -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України про визнання протиправними та скасування постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних", а також постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2014 року № 537 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є власником істотної участі та Головою спостережної ради Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк». Так, відповідно до постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 261/БТ Публічне акціонерне товариств «Автокразбанк» було віднесено до категорії проблемних. На виконання вимог вказаної постанови Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» було подано до Національного банку України Програму фінансового оздоровлення. Крім того, після наданих Управлінням Національного банку України пропозицій та зауважень банком було затверджено оновлену редакцію Програми фінансового оздоровлення. До оновленої редакції програми у відповідача не було зауважень, а тому Публічне акціонерне товариств «Автокразбанк» розпочало вживати заходи фінансового оздоровлення.

Втім, постановою правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 вказаний банк було віднесено до категорії неплатоспроможних. На переконання позивача відповідач протиправно виніс вказану постанову, адже законодавство надає 180 днів на виконання програми фінансового оздоровлення, а спірна постанова було прийнята лише через 22 дні. ОСОБА_1 наголошує, що прийнявши постанову від 30 травня 2014 року № 320 відповідач фактично позбавив можливості банк досягти фінансового оздоровлення.

ОСОБА_1 зауважує, що реалізація заходів відповідно до розробленої програми фінансового оздоровлення призводила до значного залучення коштів, що, як наслідок, призвело б до нормального функціонування Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк». Проте, вказані заходи не могли бути реалізовані за такий короткий термін.

Крім того, про те, що Програма фінансового оздоровлення не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач дізнався лише зі спірної постанови, а тому на переконання ОСОБА_1 , банк був позбавлений можливості скористатися своїм правом на внесення змін до програми оздоровлення.

Поряд з цим, у постанові Національного банку України від 06 травня 2014 року № 261/БТ було надано термін до 15 числа кожного місяця повідомляти про стан фінансового оздоровлення банку. Втім, відповідач позбавив такого права Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк».

Отже, на переконання позивача, постанова Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних» є передчасною, а тому ОСОБА_1 просить суд визнати її протиправною та скасувати.

Представник Національного банку України надав до суду відзив на позов, відповідно до якого заперечував щодо задоволення позовних вимог. Так, відповідно до вимог законодавства проблемний банк зобов`язаний повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме протягом семи днів, а саме надати заходи та план фінансового оздоровлення. Втім, Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» заходи не було подано взагалі, а план фінансового оздоровлення було подано з порушенням семиденного строку.

Крім того, подана програма фінансового оздоровлення не передбачала вжиття реальних заходів щодо відновлення платоспроможності та підтримання ліквідності банку, зокрема в частині його капіталізації. В подальшому Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» засобами електронної пошти надіслало доопрацьовану Програму фінансового оздоровлення та Програму капіталізації. Втім, і оновлена програма не передбачала реальних заходів щодо відновлення платоспроможності банку, адже основним залученням коштів були довгострокові депозити від нерезидента, що не є елементами капіталу банку, а відноситься до його зобов`язань.

На переконання відповідача, повноваження Національного Банку України є дискреційними, а тому суд не може перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації.

Відповідач також зауважив, що наразі спірна постанова Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних» вичерпала свою дію, а тому не може бути скасована судом.

З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач скористався своїм правом надати відповідь на відзив, у якому просив задовольнити його позовні вимоги.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не скористався своїм правом надати до суду пояснення щодо позовної заяви.

Ухвалою від 11 січня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд вказану позовну заяву залишив без руху та надав позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви.

01 лютого 2021 року суд виніс ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Автокразбанк до категорії неплатоспроможних" та відкрив провадження по справі № 200/131/21-а. Розгляд адміністративної справи № 200/131/21-а суд вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання по справі на 24.02.2021 об 11 год. 00 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України в частині визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2014 року № 537 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Автокразбанк, - повернув позивачеві.

Ухвалою 24.02.2021 суд залишив без задоволення клопотання представника Національного банку України про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання представника Національного банку України про передачу за територіальною підсудністю справи до Окружного адміністративного суду м. Києва, - залишив без задоволення. Відклав підготовче засідання по адміністративній справі до 13-45 год 18.03.2021.

02 березня 2021 року суд виніс ухвалу, якою зупинив провадження по справі № 200/131/21-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Автокразбанк до категорії неплатоспроможних", стягнення матеріальної шкоди до перегляду ухвали від 01 лютого 2021 року у справі № 200/131/21-а в порядку апеляційного провадження. Передав матеріали адміністративної справи № 200/131/21-а до Першого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання щодо розгляду апеляційної скарги позивача.

Суд зазначає, що Першим апеляційним адміністративним судом 14 квітня 2021 року прийнято постанову у справі № 200/131/21-а, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_1 , на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 200/131/21-а - залишив без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 200/131/21-а - залишив без змін.

Ухвалами від 12 травня 2021 року суд поновив судовий розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Автокразбанк до категорії неплатоспроможних", стягнення матеріальної шкоди, а також зупинив провадження по справі № 200/131/21-а до перегляду ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року в порядку касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 залишено без змін.

11 січня 2023 року суд поновив провадження в адміністративній справі. 11 січня 2023 року підготовче засідання було відкладено на 08 лютого 2023 року об 11:00 год.

Ухвалою від 08 лютого 2023 року суд задовольнив заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про вступ в якості третьої особи за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Автокразбанк до категорії неплатоспроможних", стягнення матеріальної шкоди. Залучив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Крім того, суд відклав підготовче засідання на 15 березня 2023 року об 11:00.

У підготовчому засіданні, яке було призначено на 15 березня 2023 року оголошена перерва до 12 квітня 2023 року на 11:00 год.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, суд за клопотанням представника позивача закрив провадження в адміністративній справі № 200/131/21-а в частині позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди. Також суд задовольнив клопотання представника позивача Пахальчука Сергія Анатолійовича про призначення судової експертизи. Призначив судову експертизу по справі № 200/131/21-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Автокразбанк до категорії неплатоспроможних". Проведення експертизи доручив Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4). Провадження у справі № 200/131/21-а зупинив до одержання результатів експертизи.

Суд зазначає, що Першим апеляційним адміністративним судом 17 серпня 2023 року прийнято постанову у справі № 200/131/21-а, відповідно до якої апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 200/131/21-а задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року - скасовано.

Ухвалою від 11 жовтня 2023 року суд поновив розгляд справи.

11 жовтня 2023 року суд витребував додаткові докази по справі, закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 12-00 годину 07 листопада 2023 року.

Ухвалою від 07 листопада 2023 року суд відклав судове засідання на 12-00 годину 15 листопада 2023 року, яке вирішив провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (ВКЗ) ЄСІТС.

15 листопада 2023 року суд ухвалою поновив судовий розгляд справи. Сторонами повідомлено, що справу буде розглянуто колегією у складі трьох суддів та про дату, час, місце розгляду справи буде повідомлено додатково.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16 листопада 2023 року призначено склад колегії суддів: головуючий суддя Голуб В.А., судді Загацька Т.В., Зеленов А.С.

Справу до судового розгляду було призначено на 12-00 год. 13 грудня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача заперечував проти їх задоволення.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився.

Розглянувши матеріали адміністративної справи суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 98-100, 234-236).

ОСОБА_1 був власником істотної участі та Головою спостережної ради Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк», про що свідчать відомості з офіційного вебсайту Національного Банку України (https://bank.gov.ua/files/Shareholders/331100/331100_20140407.pdf) та не заперечується відповідачем.

06 травня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 261/БТ Публічне акціонерне товариств «Автокразбанк» було віднесено до категорії проблемних. Зобов`язано банк у термін до 15 числа кожного місяця повідомляти Управління Національного банку в Полтавській області про стан фінансового оздоровлення банку (т.1 а.с. 136).

Так, Спостережною радою Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» 13 травня 2014 року було затверджено Програму фінансового оздоровлення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (т.1 а.с. 189-212). Управлінням Національного банку України в Полтавській області було надіслано на адресу Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» електронне повідомлення від 15 травня 2014 року № 03-040/2068, в якому зазначено, що програма фінансового оздоровлення є неприйнятною та потребує доопрацювання до 17 травня 2014 року в частині питань капіталізації банку, надання додаткового ліквідного забезпечення, розширення дій власників та керівництва банку для реалізації заходів відновлення фінансового стану, тощо (т.1 а.с. 182-184).

16 травня 2014 року голова правління Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» надала до Управління Національного банку України в Полтавській області електронне повідомлення по суті зауважень щодо програми фінансового оздоровлення (т.1 а.с. 14-15).

Управлінням Національного банку України в Полтавській області було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» електронне повідомлення від 20 травня 2014 року № 03-040/2125 щодо програми фінансового оздоровлення, в якому зазначено, що прийнята програма фінансового оздоровлення є неприйнятною за своєю суттю та змістом. Крім того, управління вимагало прийняти доопрацьовану Програму фінансового оздоровлення (т.1 а.с.16).

21 травня 2014 року рішенням спостережною ради Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» було затверджено Програму капіталізації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» на період до 01.01.2016 (т.1 а.с. 11-13).

Крім того 21 травня 2014 року була затверджена Програма фінансового оздоровлення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (т.3 а.с. 202-222).

Управлінням Національного банку України в Полтавській області було надіслано на адресу Національного банку України лист з проханням віднести Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних (т.1. а.с.170-174). Зі змісту вказаного листа вбачається, що на даний час керівництвом та акціонерами банку не надано реального плану дій щодо виходу із ситуації, що склалася. Станом на 22.05.2014 Програма фінансового оздоровлення банком не надана. Банк продовжує здійснювати свою діяльність з порушенням банківського законодавства та нормативних документів Національного банку України.

До вказаного листа було додано рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні Національного банку України в Полтавській області від 22.05.2014 № 10 «Про надання пропозицій Національному банку України щодо віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних» (т.1 а.с. 175-179), доповідну записку, проект постанови Правління Національного банку України та матеріали листування з представниками Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк».

Директором Генерального департаменту банківського нагляду було надано пояснювальну записку стосовно віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних (т.1 а.с. 167-169).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних» Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних. Вказана постанова обґрунтована тим, що доопрацьована Програма фінансового оздоровлення не передбачала ефективних та своєчасних заходів, достатніх для відновлення фінансового стану банку, його ліквідності та платоспроможності, адже основним залученням коштів були довгострокові депозити від нерезидента юридичної особи (Іспанія), що не є елементами капіталу банку, а відноситься до його зобов`язань (т.1 а.с. 9-10).

30 травня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 40 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», відповідно до якого вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30 травня 2014 року по 29 серпня 2014 року включно та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію (т.1 а.с.7).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2014 року № 537 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк»» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «АКБ Банк» з 29 серпня 2014 року (т.1 а.с.66).

Згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.08.2019 діяльність Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» припинено.

Вважаючи протиправною постанову Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 9901/535/18, від 12.11.2019 у справі № 9901/337/19.

Частинами першою та другою статті 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ (далі також - Закон № 2121-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до частини першої та другої статті 72 Закону № 2121-ІІІ кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з частиною першою статті 79 Закону № 2121-ІІІ банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

Пунктом 12 частини першої статті 73 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належить; віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що до суб`єктів оскарження рішень та дій Національного банку України крім банків віднесено також і інших осіб, які охоплюється наглядовою діяльністю Національного банку України, в тому числі власників істотної участі у банку.

Отже в даному випадку ОСОБА_1 є належним суб`єктом звернення до суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/11415/16.

По суті спірної постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних», суд зазначає наступне.

Так, згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV (далі також - Закон № 679-XIV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Положеннями статті 1 вказаного Закону визначено, що банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Згідно зі статтею 6 Закону № 679-XIV, відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Відповідно до статті 55 Закону № 679-XIV головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Згідно з положеннями статті 67 Закону № 2121-ІІІ метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності. Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов`язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

Віднесення банку до категорії проблемних регламентовано статтею 75 Закону № 2121-ІІІ.

Так, згідно з положеннями даної статті Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

банк допустив зменшення розміру регулятивного капіталу та/або нормативів капіталу банку, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України, на 10 і більше відсотків протягом звітного місяця;

банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п`ять і більше робочих днів тому; системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

банк порушив вимоги законодавства щодо порядку подання та/або оприлюднення звітності, в тому числі подав Національному банку України та/або оприлюднив недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану банку;

систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов`язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

В свою чергу, Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов`язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних регламентовано статтею 76 Закону № 2121-ІІІ.

Так, згідно з положеннями даної статті Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами;

одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Так, зміст наведених норм свідчить, що прийняття рішень про віднесення банку до категорії проблемних та до категорії неплатоспроможних (визначення строків їх прийняття в межах передбаченого законодавством періоду) є виключним (дискреційним) повноваженням Національного банку, а встановлені законодавством 180 днів - це максимально можливий строк, у межах якого Національний банк зобов`язаний вирішити питання щодо неплатоспроможності банку. Проте зазначена норма законодавства не містить імперативного припису щодо обов`язку Національного банку прийняти таке рішення зі спливом 180 днів або щодо визначення підконтрольному банку конкретної дати (строку) у межах цих 180 днів для приведення його діяльності у відповідність з вимогами законодавства, а навпаки покладає вирішення цього питання на розсуд контролюючого органу, виходячи з необхідності забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів в контексті предмету спору.

Проте незважаючи на широку дискрецію Національного банку України, суд повинен дослідити ключові аргументи, наведені позивачем у позовній заяві. Суд має повноваження перевірити чи рішення не є свавільним; чи ґрунтується воно на достовірних фактах; чи надано їм правильну оцінку та правову кваліфікацію; чи має воно раціональну основу.

Так, судом встановлено, що 06 травня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 261/БТ Публічне акціонерне товариств «Автокразбанк» було віднесено до категорії проблемних. Зобов`язано банк у термін до 15 числа кожного місяця повідомляти Управління Національного банку України в Полтавській області про стан фінансового оздоровлення банку. Вказана постанова позивачем не була оскаржена.

У зв`язку з віднесенням банку до категорії проблемних, Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» мало розробити і у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність до наведених вимог.

Відповідно до 12.5 Положення «Про застосування Національним банком України заходів впливу», яке затверджено постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 банк (філія іноземного банку) подає у строк, визначений статтею 75 Закону про банки:

заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства;

план фінансового оздоровлення, розроблений та затверджений згідно з вимогами, викладеними в розділі IV цього Положення, якщо віднесення банку до категорії проблемних пов`язане з погіршенням фінансового стану банку.

Як встановлено судом, Спостережною радою Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» 13 травня 2014 року було затверджено Програму фінансового оздоровлення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк», втім вказана програма була повернута банку на доопрацювання. Так, в якості причин для неприйнятності вказаної програми відповідач зазначив неприйнятність за своєю суттю та змістом, зокрема:

в Програмі взагалі не розглядаються питання капіталізації;

в якості причин погіршення фінансового стану Банк зазначає лише про вплив зовнішніх обставин;

у переліку заходів для відновлення фінансового стану та платоспроможності банку передбачено лише залучення коштів від інвестора на загальну суму 10 млн.дол.США., що враховуючи неодноразові попередні запевнення про залучення інвестицій є нереальним. Крім того, враховуючи обсяги зобов`язань Банку перед кредиторами та вкладниками, що не виконані в строк, та заборгованість Банку перед Національним банком України за кредитом рефінансування та кредитом для збереження ліквідності, зазначена сума є недостатньою для відновлення платоспроможності Банку;

основним джерелом збільшення ресурсної бази визначені тільки надходження коштів на рахунки клієнтів банку, що враховуючи поточний стан банку, панічні настрої серед вкладників і кредиторів (має місце значна кількість скарг), також є нереальним, щоденні надходження на кореспондентський рахунок Банку не перевищують 100-200 тис.грн. Водночас відсутні будь-які дії з боку акціонерів банку, направлені на наповнення ресурсної бази.

В якості загального зауваження до всіх розділів Програми було зазначено, що акціонери та керівництво банку розглядають в якості основного джерела підтримання ресурсної бази: залучення коштів фізичних осіб.

Суд зауважує, що конкретних інвесторів, договорів, тощо у Програмі фінансового оздоровлення не зазначено. Є лише загальне посилання на вірогідне інвестування.

Крім того, Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» була затверджена Програма капіталізації. Вказана програма капіталізації передбачала збільшення розміру регулятивного капіталу у відповідності до програми капіталізації за період з 01.05.2014 до 01.01.2016 на 5,0 млн. грн. Також у програмі зазначено про планування збільшення основного капіталу на 17,6 млн. грн за рахунок погашення прострочених нарахованих доходів та здійснення прибуткової діяльності.

Суд зазначає, що відповідно до п 3.1. Положення «Про застосування Національним банком України заходів впливу» Програма капіталізації має включати:

перелік можливих шляхів щодо збільшення регулятивного капіталу банку;

прогнозні значення нормативів капіталу банку та інших показників, які мають вплив на їх значення та запланований розмір регулятивного капіталу банку.

Збільшення розміру регулятивного капіталу банку здійснюється, зокрема такими шляхами:

збільшення розміру участі учасників у статутному капіталі банку;

продажу власних акцій (паїв);

залучення коштів інвесторів;

залучення коштів на умовах субординованого боргу;

реорганізації банку шляхом приєднання, злиття.

Проте, програма капіталізації від 21.05.2014 не містила чіткого переліку шляхів збільшення капіталу, а містила лише загальні посилання.

22 травня 2014 року Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» на електронну адресу відповідача було надіслано оновлену Програму фінансового оздоровлення. Так, у доопрацьованій програмі основним джерелом коштів для розрахунків з кредиторами та вкладниками передбачено залучення коштів від нерезидента - юридичної особи (Іспанія) у вигляді довгострокових депозитів на загальну суму 50,0 млн. евро, що надходитиме траншами з 02 червня 2014 року до 30 вересня 2014 року. Перший транш у розмірі, еквівалентному 120 млн. грн. заплановано отримати до 02 червня 2014 року.

У вказаному переліку відсутні довгострокові депозити як елемент збільшення капіталу банку.

Суд погоджується з доводами Національного банку України відносно того, що довгостроковий депозит - це зобов`язання банку, адже депозит - це грошові кошти, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений термін зберігання чи без зазначення терміну і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Суд не приймає до уваги посилання позивача у позові та програмі фінансового оздоровлення від 22.05.2014 на укладання договорів про залучення депозитів на умовах субординованого боргу № 8/1 від 20.05.2014, адже вказані договори не були надані до суду та до Національного банку України. Крім того, про укладання вказаних договорів не було зазначено у Програмі фінансового оздоровлення та Програмі капіталізації. Крім того, суд витребував у позивача всі первинні документи, що стосувались підвищення капіталізації банку, втім жодного письмового доказу не було надано на вимогу суду.

Посилання відповідача на той факт, що програма фінансового оздоровлення була надана з пропуском встановленого семиденного строку, а саме 15 травня 2014 року, суд вважає проявом надмірного формалізму, адже вказана програма затверджена 13 травня 2014 року та після цього направлена до відповідача. Втім, вказане не невілює того факту, що жодних конкретних заходів для залучення коштів та збільшення фонду банку в ній не було зазначено.

Стосовно доводів відповідача - Національного банку України про неможливість скасування судом постанови Правління Національного банку України, як акту індивідуальної дії, суд виходить з наступного.

Так, за твердженням Національного банку України, постанови Правління Національного банку України не можуть бути скасовані судом, оскільки є актами індивідуальної дії та вичерпали себе фактом виконання. На переконання суду, на підставі оскаржуваної постанови виникли правові наслідки у вигляді ліквідації. Тому, суд відхиляє доводи Національного банку України про те, що оскаржувана постанова виконана і вичерпала свою дію. Відтак, вона може бути предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 826/15723/17 (адміністративні провадження № К/9901/9369/19, № К/9901/10184/19).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні № 6р(ІІ)/2020 від 24 червня 2020 року зазначив, що «…в законодавчому регулюванні слід уникати заборон або обмежень щодо реалізації кожною особою права оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у тому числі шляхом визначення на законодавчому рівні вичерпного переліку осіб, які мають право на таке оскарження, оскільки невключення особи до цього переліку унеможливлює доведення нею в суді її переконаності в потребі захисту своїх порушених прав, свобод цими рішеннями, діями чи бездіяльністю. Саме наявність такої переконаності в кожної особи є сутнісною властивістю її права на звернення до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а отже, необхідною передумовою здійснення цього права».

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та в межах його дискреційних повноважень прийнято спірну постанову Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних», а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Оскільки позивачу в задоволенні його позову відмовлено, відсутні підстави для розподілу судового збору.

Керуючись ст. ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 320 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних", - залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В.А. Голуб

Судді Т.В. Загацька

А.С. Зеленов