ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 372/3603/21

провадження № 61-11901св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Лапчевська О. Ф., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк) про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 05 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», найменування якого було змінено на АТ «Універсал Банк», та позивачем укладено кредитний договір № 006-2008-494, відповідно до умов якого банк надав йому грошові кошти в сумі 60 000 доларів США, а позивач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 13,45% річних.

Кредит надано на споживчі потреби (пункт 1.3 кредитного договору).

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним договором, у той же день між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що 05 жовтня 2020 року він звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним.

Справа за вказаним позовом перебувала на розгляді в суді, однак ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року його позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

18 серпня 2021 року позивач направив відповідачу заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості у порядку пункту 5 Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у задоволенні якої банком було відмовлено з посиланням на пропуск строку для звернення із вказаною заявою.

Позивач вважає, таку відмову протиправною, оскільки, згідно підпункту 3 пункту 7 Перехідних Положень Закону України «Про споживче кредитування», реструктуризація зобов`язань передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім випадків, зокрема, у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява.

Оскільки станом на час набрання чинності вказаним Законом на розгляді Оболонського районного суду м. Києва перебувала справа № 756/11753/20 за позовом ОСОБА_1 про визнання кредитного договору № 006-2008-494 від 05 березня 2008 року недійсним, а провадження у справі було завершене 09 серпня 2021 року, коли суд залишив ухвалою позов без розгляду, тому заява про реструктуризацію боргу подана у передбачений законодовством строк.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив зобов`язати АТ «Універсал Банк» реструктуризувати його заборгованість за кредитним договором № 006-2008-494 від 05 березня 2008 року, укладеним між ним та ВАТ «Універсал Банк», яке в подальшому змінило своє найменування на АТ «Універсал Банк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано АТ «Універсал Банк» реструктуризувати заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 006-2008-494 від 05 березня 2008 року, що був укладений між ВАТ «Універсал Банк», яке в подальшому змінило своє найменування на АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», між позивачем та відповідачем у Оболонському районному суді м. Києва перебував судовий спір за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним (справа № 756/11753/20), тому строк для подання заяви про реструктуризацію в силу підпункту 3 пункту 7 Перехідних Положень Закону України «Про споживче кредитування» збільшився на час розгляду цієї справи та граничним строком подання заяви в даному випадку був жовтень 2021 року.

При цьому суд зазначив, що у ОСОБА_1 відсутнє будь яке інше житлове нерухоме майно у власності, предмет іпотеки є єдиним його місцем проживання, позивач є іпотекодавцем свого єдиного місця проживання, а тому на спірні відносини між позивачем та відповідачем поширюються вимоги абзацу 2 пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, АТ «Універсал Банк» оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено, заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту своїх прав.

При цьому зазначив, що, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 фактично оскаржує дії банку щодо відмови у задоволенні його заяви про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості, однак вимоги щодо визнання дій щодо такої відмови неправомірними та незаконними, не заявив.

Разом із цим апеляційний суд вважав, що сама по собі позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити реструктуризацію заборгованості, за обставин цієї справи, не призведе до захисту права, яке позивач вважає порушеним.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

07 серпня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року та залишити в силі заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом попередньої інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

31 серпня 2023 року від АТ «Універсал Банк» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

19 вересня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 05 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому змінило своє найменування на АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 006-2008-494.

За умовами кредитного договору (п. 1.1.) банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60 000 доларів США, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 13,45 % річних.

Строк кредитування за цим договором становить період: з дати надання кредитором кредиту позичальником по 01 березня 2028 року включно, що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту (пункт 1.2).

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору кредит надано на споживчі потреби.

На забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки від 05 березня 2008 року за реєстровим № 1682 , за умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, саме - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , загальною площею 67,01 кв.м.

05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подано до Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» із заявою, у якій просив реструктуризувати його заборгованість за кредитним договором № 006-2008-494 від 05 березня 2008 року.

Листом від 02 вересня 2021 року АТ «Універсал Банк» повідомило позивача про те, що банком прийнято рішення про відмову у задоволенні надісланої ним заяви 27 серпня 2021 року про здійснення реструктуризації за кредитним договором у зв`язку із пропуском строку, встановленого підпунктом 3 пункту 7 Перехідних Положень Закону України «Про споживче кредитування».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом справи, що переглядається є зобов`язання АТ «Універсал Банк» здійснити реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 006-2008-494 від 05 березня 2008 року відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ від 13 квітня 2021 року, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту своїх прав. При цьому зазначив, що, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 фактично оскаржує дії банку щодо відмови у задоволенні його заяви про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості, однак вимоги щодо визнання дій щодо такої відмови неправомірними та незаконними, не заявив. Разом із цим апеляційний суд вважав, що сама по собі позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити реструктуризацію заборгованості, за обставин цієї справи, не призведе до захисту права, яке позивач вважає порушеним.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду не погоджується з наступних підстав.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Відповідно до статті 2 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII«Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII) метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Стаття 3 Закону № 1734-VIII визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 1734-VIII реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ (далі - Закон № 1381-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Цим Законом внесено зміни до Закону № 1734-VIII, а саме розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:

- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

- відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

- виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

Відповідно до абзацу 3, 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 05 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому змінило своє найменування на АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 006-2008-494, відповідно до якого банк надав позивачу грошові кошти в сумі 60 000 доларів США, а останній зобов`язався повернути кредит доо 01 березня 2028 року та сплатити проценти у розмірі 13,45 процентів річних. Кредит надано на споживчі потреби. В забезпечення виконання зобов`язань за цим договором з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки від 05 березня 2008 року.

05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» із заявою, у якій просив реструктуризувати його заборгованість за кредитним договором № 006-2008-494 від 05 березня 2008 року, однак листом від 02 вересня 2021 року банк повідомив про неможливість реструктуризації з огляду на пропуск строку, встановленого п.п. 3 пункту 7 Перехідних Положень Закону України «Про споживче кредитування».

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що така відмова АТ «Універсал Банк» є неправомірною, оскільки строк для подання заяви про реструктуризацію, передбачений підпунктом 3 пункту 7 Перехідних Положень Закону України «Про споживче кредитування», ним не пропущено.

У зв`язку із цим, позивач просив суд зобов`язати АТ «Універсал Банк» реструктуризувати його заборгованість за кредитним договором № 006-2008-494 від 05 березня 2008 року, укладеним між ним та банком.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина перша, друга статті4 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, при розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 165/2486/19 (провадження № 61-1355св21).

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту є ефективним, оскільки заявлена ним вимога про зобов`язання АТ «Універсал Банк» реструктуризувати його заборгованість за кредитним договором № 006-2008-494 від 05 березня 2008 року спрямована на захист цивільного права, відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення (у разі його наявності) та в обраний ним спосіб забезпечить реальне поновлення/захист порушеного права позивача щодо реструктуризації наявного кредитного боргу.

У зв`язку із цим, пред`явлення окремої вимоги про визнання дій банку щодо такої відмови неправомірними не є обов`язковим, оскільки суд при розгляді цієї справи, незалежно від наявності відповідної вимоги, повинен надати оцінку правомірності дій банку щодо відмови у задоволенні заяви позивача про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості. При цьому ОСОБА_1 у своєму позові посилався на те, що така відмова АТ «Універсал Банк» є неправомірною.

Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити реструктуризацію заборгованості не є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Разом із цим, судом апеляційної інстанції заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року по суті вирішення заявлених позовних вимог не переглянуто, оцінку відповідності висновків місцевого суду встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права не надано.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, у силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку, у тому числі усувати недоліки висновків суду, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, апеляційним судом не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому справу, відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України, необхідно передати для нового розгляду до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм та аргументам сторін відповідну правову оцінку, зокрема дослідити відповідність зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором зазначеним у пункті 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям, перевірити наявність передбачених цим пунктом усіх підстав для проведення реструктуризації та ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов