ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" серпня 2007 р. Справа № А18/410-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції

до Сільськогосподарського підприємства "Маргус"

про стягнення 3231,80 грн.

За участю представників:

Позивач - Халупко С.І.

Відповідач - не з"явився

Суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції, м. Київ (далі–позивач) до Сільськогосподарського підприємства «Маргус» (далі–відповідач) про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 3231,80 грн. –основна заборгованість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог статті 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ (далі –Закон № 2240-ІІІ) не в повному обсязі сплачував внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, оскільки станом на 30.07.2007р. останній має заборгованість на суму 3231,80 грн. (1375,84 грн. –поточна заборгованість, 1856,46 –заборгованість пов’язана з невиплатою заробітної плати), яка в добровільному порядку не погашена.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.07р. відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою та повісткою від 06.08.2007 року, у судове засідання 28.08.2007 року з’явився, вимоги у хвали суду не виконав, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 22 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001р. платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є страхувальники.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої Правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.2001р. (далі - Інструкція) страхувальники - юридичні та фізичні особи - набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації в органах реєстрації Фонду.

Відповідно до статті 23 Закону № 2240-ІІІ страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць –у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 11 січня 2001 року N 2213-III для роботодавців встановлено внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням у розмірі 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Приписами частини 2 статті 30 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 11 січня 2001 року N 2213-III передбачено, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Інструкцією визначено порядок реєстрації та обліку платників страхових внесків, обчислення і сплати роботодавцями та застрахованими особами страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, обліку страхових внесків та їх надходження до Фонду, витрачання коштів Фонду, контролю за сплатою платежів до Фонду та витрачанням його коштів.

Згідно п.4.1 Інструкції страхувальники щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. Нарахування здійснюються без зменшення заробітної плати на суму податків та обов'язкових платежів. Страхові внески нараховуються на суми оплати праці всіх категорій найманих працівників, у тому числі позаштатних, сезонних, тимчасових і тих, хто виконує роботу за сумісництвом. Перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. У разі виплати заробітної плати за першу половину або іншу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані до Фонду не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця.

Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

Відповідач є платником страхового збору до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. В порушення зазначених вимог законодавства визначені суми страхових внесків відповідачем у встановленому порядку не сплачувалися.

Заборгованість відповідача підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином завіреною копією звіту про нараховані внески та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за 2006 р., (Ф.4 - ФСС з ТВП).

Відповідно до статті 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001р. спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Відповідно до Закону № 2240-ІІІ та п.5.1 Інструкції страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Не сплачені в строк страхові платежі можуть бути стягнені із страхувальника в доход Фонду у судовому порядку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог та можливість їх задоволення з огляду на вимоги статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства «Маргус» (Київська обл., м. Тараща, вул. Кірова, 28, код 31400652) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 30, код 21615608) 3231,80 (три тисячі двісті тридцять одна) заборгованості по страхових внесках.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Кошик А. Ю.