1. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Раф-Транс" (далі - ТОВ "Раф-Транс") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі - ТДВ "СГ "Оберіг") про стягнення 127500,00 грн страхового відшкодування, 35920,62 грн пені, 2155,24 грн 3% річних та 8635,80 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участю транспортних засобів, які належать позивачу та ОСОБА_1 , транспортному засобу позивача було спричинено механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача внаслідок вказаного ДТП склала 230729,11 грн. На момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 127500,00 грн, однак відповідачем вказана заява залишена без задоволення.

3. Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.05.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. 18.06.2022 о 16 год. 20 хв. на 40 км + 300 м автодороги М-11 Львів-Шегині поблизу села Родатичі Львівського району Львівської області сталася ДТП. Водій автомобіля "Citroen Berlingo" р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , рухаючись в напрямку м. Львів, під час уникнення аварійної ситуації здійснила виїзд за межі проїзної частини дороги, де втратила керування, у результаті чого, під час екстреної ситуації, здійснила виїзд на зустрічну смугу руху в напрямку с. Шегині Львівської області, де здійснила зіткнення із вантажним спеціалізованим сідловим тягачем-Е марки "Renault Т460" р.н.з. НОМЕР_2 із наявним загальним напівпричепом типу бортового тенованого марки "Fliegl" моделі SDS350 р.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

5. Відповідно до змісту наявної у справі копії довідки відділення поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 27.06.2022 про результати проведення перевірки за повідомленням про ДТП від 18.06.2022, ДТП настала у зв`язку з не вірно вибраними діями водія ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, які відповідно до наказу МОЗ №6 від 17.01.1995 "Про судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" мають ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості та не становлять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, а натомість в діях водія ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні порушення (далі - КУпАП). Матеріали за фактом дорожньо-транспортної пригоди вирішено скерувати в УПП м. Львова для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

6. Згідно з копією довідки Управління патрульної поліції у Львівській області про дорожньо-транспортну пригоду №3022171460105396 від 08.11.2022 в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог п. 2.3.6, п. 11.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

7. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована на умовах полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №208713159 в ТДВ "СГ "Оберіг" з лімітом відповідальності 130000,00 грн за шкоду, заподіяну майну (розмір франшизи 2500,00 грн). Строк дії договору з 23.04.2022 до 22.04.2023.

8. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №04-07-2022 від 03.08.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Т460" р.н.з. НОМЕР_2 становить 479103,18 грн, вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу складників становить 230729,08 грн.

9. 20.06.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою за №84 про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП.

10. 27.06.2022 на електронну адресу позивача від відповідача надійшло повідомлення про нарахування страхового відшкодування в розмірі 123625,00 грн (з яких франшиза 2500,00 грн).

11. 07.07.2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою про стягнення додаткового страхового відшкодування, у якій повідомив відповідача, що 27.06.2022 отримав повідомлення від служби виплат ТДВ "СГ "Оберіг" про нарахування страхового відшкодування в розмірі 123625,00 грн (з яких франшиза 2500,00 грн) за результатами огляду експерта 21.06.2022 пошкодженого транспортного засобу. Позивач не погодився з розміром збитку, оскільки він не відповідає реальному обсягу завданих пошкоджень транспортному засобу потерпілої сторони. Більше того, відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування лише після узгодження його розміру з особою, яка має право на отримання відшкодування. Станом на 07.07.2022 ТОВ "Раф-Транс" не отримувало від ТДВ "СГ "Оберіг" жодного повідомлення, документів (страхового акта) із зазначенням розміру збитку, визначеного страховиком за результатами огляду вказаного вище транспортного засобу. ТДВ "СГ "Оберіг" подало до страхової компанії рахунок №LR-VU2205899 від 29.06.2022 на суму 587669,22 грн, складений ТОВ "Вольво Україна" по відновлювальному ремонту автомобіля, який свідчить, що вартість тільки заміни запчастин вже в декілька разів перевищує розмір страхового відшкодування. Позивач повідомив відповідача про необхідність проведення незалежної експертної оцінки, для чого було запрошено відповідача на повторний огляд пошкодженого автомобіля 11.07.2022.

12. 19.08.2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою №138 про виплату страхового відшкодування, в якій зокрема зазначив, що станом на 19.08.2022 виплата по відшкодуванню так і не надійшла на розрахунковий рахунок підприємства.

13. 23.08.2022 відповідач на електронну адресу позивача надіслав відповідь за №2308-04 на вимогу про виплату страхового відшкодування від 19.08.2022, згідно з якою повідомив, що станом на дату подання даної відповіді страхова справа знаходиться на стадії врегулювання, суму страхового відшкодування ще не затверджено, а рішення по страховій справі ще не прийнято, оскільки кінцевий строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування не настав.

14. Позивач звернувся зі скаргою від 12.12.2022 на дії відповідача до контролюючого державного органу - Національного банку України.

15. За скаргою позивача Національним банком України було проведено перевірку дій страховика та встановлено порушення ним вимог ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", про що зазначено у листі за №14-0004/1480 від 06.01.2023.

16. 01.02.2023 ОСОБА_1 сплатила позивачу франшизу, передбачену полісом, у розмірі 2500,00 грн.

17. Підставою звернення ТОВ "Раф-Транс" до господарського суду з даним позовом слугувала невиплата відповідачем страхового відшкодування внаслідок ДТП.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ "СГ "Оберіг" на користь ТОВ "Раф-Транс" 127500,00 грн страхового відшкодування, 35903,21 грн пені, 2154,19 грн 3% річних, 8635,80 грн інфляційних втрат, 2683,73 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 залишено без змін.

20. Судові рішення мотивовані тим, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини.

21. Отже, господарські суди дійшли висновку про те, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки позивачу (власнику автомобіля) відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом №208713159, а саме в розмірі 127500,00 грн.

22. При цьому, господарські суди, здійснивши власний розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційний втрат, дійшли висновку, що в частині стягнення сум пені та 3% річних позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а в частині стягнення інфляційних втрат - у повному обсязі.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

23. ТДВ "СГ "Оберіг" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з ТОВ "Раф-Транс" на користь ТДВ "СГ "Оберіг" судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

24. Скаржник як підставу касаційного оскарження судових рішень у справі зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

25. Так, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, розглянули справу без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2019 у справі №163/1753/17 щодо застосування п. 1.5 та п. 2.3 постанови Кабінету Міністрів України "Про правила дорожнього руху" стосовно участі третього учасника ДТП; без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.08.2019 у справі №927/120/18, від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц, від 21.07.2022 у справі №752/13375/19 щодо застосування ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а щодо застосування ст.ст. 245, 280 КУпАП; без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 06.11.2019 у справі №464/4574/15-ц та №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі №287/587/16-ц, від 20.06.23 у справі №910/644/22, від 23.08.2023 у справі №927/734/22, від 03.08.2023 у справі №916/3610/21 щодо застосування ч. 2 ст. 237 ГПК України (аналогічна норма ч. 2 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)); без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.08.2022 у справі №904/6092/21, від 08.04.2021 у справі №916/1781/20, від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 щодо застосування ч. 6 ст. 75 ГПК України (аналогічна норма ст. 82 ЦПК України) у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

26. До Верховного Суду від ТОВ "Раф-Транс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, що оскаржуються, - без змін.

27. У відзиві зазначено, що в оскаржуваних судових рішеннях немає жодного посилання на п. 1.5 та п. 2.3 постанови Кабінету Міністрів України "Про правила дорожнього руху".

28. ТОВ "Раф-Транс" вважає, що доводи скаржника про участь у ДТП третього учасника - водія автомобіля "Volkswagen Golf" номерний знак НОМЕР_4 грунтуються на припущеннях, оскільки жодних достовірних та беззаперечних доказів, які б встановлювали факт участі в події третього автомобіля в справі немає. Також в матеріалах справи відсутня інформація щодо особи, яка могла бути цим третім учасником.

29. У відзиві зазначено, що висновок Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №927/120/18, на який посилається скаржник, стосується виключно справи №927/120/18, у якій обставини ДТП та сукупність доказів відрізняються від обставин ДТП та сукупності доказів у справі №914/607/23.

30. Також ТОВ "Раф-Транс" зауважує, що посилання скаржника на те, що вина ОСОБА_1 не підтверджена будь-яким судовим рішенням, прийнятим відповідно до норм КУпАП спростовується тим, що непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).

31. ТОВ "Раф-Транс" аргументує, що принцип презумпції невинуватості підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення (п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а). Однак, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15). Відповідач не спростував факту порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.6 та 11.4 ПДР України, наслідком чого став виїзд автомобіля, яким вона керувала, на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення.

32. ТОВ "Раф-Транс" вважає, що відсутність постанови суду у справі про адміністративне правопорушення не може бути підставою відмови у позові. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо застосування норм права у постанові №920/715/17 від 12.03.2019 згідно з яким, суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Встановлення обставин ДТП (в т.ч. факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.3.6 та п. 11.4 ПДР) є дослідженням обставин як підстав позову, а не вихід за межі предмету позову. На відміну від справи №234/16272/15-ц у справі №914/607/23 вирішувався спір за наслідками ДТП, по якій не було жодного преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили.

33. На думку позивача, відповідач помиляється щодо необхідності встановлення вини ОСОБА_1 для здійснення виплати відшкодування. Згідно з ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

35. За п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

37. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

38. Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

39. Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

40. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

41. Відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв`язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

42. Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

43. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик це - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

44. Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування").

45. Статтею 990 ЦК України унормовано, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

46. Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом (п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування").

47. Згідно з положеннями ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

48. Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

49. Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

50. Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

51. Статтею 29 названого Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

52. Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

53. Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

54. Господарські суди встановили, що відповідно до змісту довідки відділення поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 27.06.2022 про результати проведення перевірки за повідомленням про ДТП від 18.06.2022, ДТП настала у зв`язку із невірно вибраними діями водія ОСОБА_1 . В діях водія ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Також відповідно до змісту довідки Управління патрульної поліції у Львівській області про дорожньо-транспортну пригоду №3022171460105396 від 08.11.2022 в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог п. 2.3.6, п. 11.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

55. Отже, у довідці №3022171460105396 від 08.11.2022 зафіксовано факт, що водій ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.3.6 та п. 11.4 Правил дорожнього руху, допустила виїзд на зустрічну смугу руху в напрямку с. Шегині Львівської області, де здійснила зіткнення з автомобілем позивача.

56. При цьому, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована на умовах полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №208713159 в ТДВ "СГ "Оберіг" з лімітом відповідальності 130000,00 грн за шкоду, заподіяну майну (розмір франшизи 2500,00 грн). ОСОБА_3 сплатила позивачу франшизу, передбачену полісом, у розмірі 2500,00 грн.

57. Враховуючи викладені обставини справи на вимоги закону, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №208713159 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

58. Враховуючи те, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки позивачу як власнику автомобіля марки "Renault Т460" р.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом №208713159, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 127500,00 грн.

59. Щодо посилань скаржника на те, що в судовому порядку вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП не встановлено, оскільки в матеріалах справи відсутнє судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за фактом ДТП, то цим доводам скаржника була надана належна оцінка господарськими судами попередніх інстанцій.

60. У цьому зв`язку господарським суд апеляційної інстанції зазначив, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).

61. Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).

62. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.

63. Господарські суди встановили, що відповідач не спростував факту порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, наслідком чого став виїзд її автомобіля на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення.

64. Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

65. Отже, відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким ОСОБА_1 була би притягнута до відповідальності за скоєння ДТП, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 75 ГПК України таке рішення є обов`язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

66. Господарські суди правильно зазначили про те, що навіть якби було б встановлено, що ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності, то в даному випадку вона є відповідальною за деліктне зобов`язання відповідно до вимог ст. 1171 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана особі у зв`язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Наявність вини не є умовою для настання відповідальності особи відповідно до змісту ст. 1171 ЦК України.

67. Щодо доводів скаржника про участь у ДТП третього учасника - водія автомобіля "Volkswagen Golf", то у цьому зв`язку господарські суди встановили, що такі твердження грунтуються на припущеннях, оскільки жодних достовірних та беззаперечних доказів, які б встановлювали факт участі в події третього автомобіля в справі немає. Також в матеріалах справи відсутня інформація щодо особи, яка могла бути цим третім учасником.

68. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій про наявність правових підстав про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

69. Скаржник також посилається на неврахування апеляційним господарським судом правових позицій, викладених в низці постанов Верховного Суду.

70. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

71. Щодо наведених скаржником постанов Верховний Суд зазначає таке.

72. В судових рішеннях, що є предметом оскарження, немає висновків щодо застосування у цій справі п. 1.5 та п. 2.3 постанови Кабінету Міністрів України "Про правила дорожнього руху", а встановлено лише обставини про те, що відповідно до змісту довідки відділення поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 27.06.2022 про результати проведення перевірки за повідомленням про ДТП від 18.06.2022, ДТП настала у зв`язку із невірно вибраними діями водія ОСОБА_1 . А у довідці Управління патрульної поліції у Львівській області про дорожньо-транспортну пригоду №3022171460105396 від 08.11.2022 зафіксовано факт, що водій ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.3.6 та п. 11.4 Правил дорожнього руху, допустила виїзд на зустрічну смугу руху в напрямку с. Шегині Львівської області, де здійснила зіткнення з автомобілем позивача.

73. У постановах 16.08.2019 у справі №927/120/18, від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц, від 21.07.2022 у справі №752/13375/19 викладено правову позицію, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

74. Водночас у справі, що переглядається, відсутнє будь-яке рішення суду про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху або про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим господарські суди правильно виходили з того, що такі обставини не можуть бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, що і було встановлено господарськими судами у цій справі.

75. Щодо твердження скаржника про те, що господарськими судами не враховано висновків Верховного Суду, якими передбачено, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі N571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 06.11.2019 у справах N464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі №287/587/16-ц), тоді як і цій справі суд не лише вирішував питання щодо стягнення страхового відшкодування, а й встановив вину особи у скоєнні деліктного правопорушення, шляхом перевищення меж своїх повноважень та виходу за межі предмету позову.

76. Верховний Суд відхиляє наведені доводи скаржника, оскільки в даному випадку встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах, тобто це не вихід на межі позовних вимог, а встановлення обставин справи.

77. Верховний Суд дослідивши зміст інших наведених скаржником постанов Верховного Суду та наведені в них правові позиції, а також подібність правовідносин у наведених справах зі справою, що переглядається, вважає, що вони не є релевантними щодо правовідносин у даній справі.

78. Інші доводи скаржника в касаційній скарзі по суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та до встановлення обставин у справі, що з огляду на встановлені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

80. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення господарської суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

81. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 у справі №914/607/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк