Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2023 року Справа№200/3975/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,
встановив:
28 липня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (далі відповідач, КЕВ м. Луганськ), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02 серпня 2023 року, позивач просив:
-стягнути з КЕВ м. Луганськ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 травня 2022 року по день фактичної виплати (13 червня 2022 року) в сумі 48113,20 грн;
-зобов`язати КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення в розмірі 80328,87 грн за весь час затримки виплати з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 02 серпня 2022 року позовна заява була залишена без руху.
Позивач усунув недоліки позовної заяви.
26 серпня 2022 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував докази.
Питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, вирішив розглянути на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС), що підтверджено довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети сторін як користувачів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
08 грудня 2023 року суд постановив ухвалу про поновлення строку звернення до суду.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в період з 12 липня 2021 року по 25 травня 2022 року він проходив військову службу в КЕВ м. Луганськ.
Позивач вказував на те, що 13 липня 2022 року він ознайомився з наказом начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103, яким його виключено зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення з 25 травня 2022 року.
Позивач доводив, що оскільки КЕВ м. Луганськ провів з ним остаточний розрахунок при звільненні 13 червня 2022 року, виплативши недоотримані суми грошового забезпечення в загальному розмірі 80328,87 грн, відповідно до ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) він набув право на отримання середнього заробітку з весь час затримки виплати, а саме за період з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року.
Крім того, позивач покликався на ст. ст. 3, 4, Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050) та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 153), з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 15 жовтня 2020 року № 240/11882/19 та від 29 квітня 2021 року № 240/6583/20, і доводив, що він набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року.
Просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Відповідач зазначив, що згідно зі ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Зауважив, що спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану. На період воєнного стану Закон України 10 червня 2022 року № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136) має пріоритет над нормами КЗпП України.
П. 3 ст. 10 Закону № 2136 передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Відповідач покликався на ч. ч. 3, 4 ст. 10 Закону № 2136 і зазначав, що у разі якщо порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків оплати праці. Водночас роботодавець повинен вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Неможливість вчасно виплатити заробітну плату через бойові дії не звільняє роботодавця від обов`язку виплатити заробітну плату. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Відповідач вказував на те, що 24 травня 2022 року у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці працівників внаслідок проведення воєнних (бойових) дій за місцем реєстрації відповідача у м. Слов`янськ, Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України надало згоду на тимчасове розміщення КЕВ м. Луганськ в м. Дніпро.
Позивач був виключений зі списків особового складу з 25 травня 2022 року наказом КЕВ м. Луганськ від 25 травня 2022 року № 103.
У зв`язку з передислокацією КЕВ м. Луганськ з м. Слов`янськ у м. Дніпро та технічною неможливістю провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 в день його звільнення (виключення зі списку особового складу) 25 травня 2022 року, 26 травня 2022 року начальник КЕВ м. Луганськ видав наказ № 77 «Про неможливість виплати остаточного розрахунку майору ОСОБА_2 ».
Цим наказом на головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділення КЕВ м. Луганськ покладений обов`язок подати основну заявку-розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, відповідно до розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15 березня 2016 року № 248/3/9/1/225 негайно після виникнення технічної можливості.
Відповідач зауважив, що КЕВ м. Луганськ є бюджетною установою, яка в повному обсязі фінансується з Державного бюджету, відповідно до кошторису витрат Міністерства оборони України та є розпорядником коштів третього ступеня.
30 травня 2022 року при отриманні від Департаменту фінансів Міністерства оборони України фінансування заробітної плати працівників КЕВ м. Луганськ, платіжним дорученням від 30 травня 2022 року № 882 від 30.05.2022 року відповідач виплатив позивачу заробітну плату (грошове забезпечення) за травень 2022 року в сумі 18 183,76 грн.
06 червня 2022 року після виникнення технічної можливості та відповідно до п. 2 вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15 березня 2016 року № 248/3/9/1/225, на виконання вимог Міністра оборони України щодо забезпечення своєчасного доведення до кожного військовослужбовця та працівника належних виплат, запровадження моніторингу за станом використання коштів за фондом оплати праці та чисельністю військовослужбовців (працівників), які отримують грошове забезпечення (заробітну плату), застосування єдиних підходів до складання фінансово-планових документів та їх автоматизованої обробки, КЕВ м. Луганськ подав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України заявку на кошти для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, а саме для виплати розрахункових сум, нарахованих при звільнені майору ОСОБА_1 в розмірі 54 970,26 грн.
Фінансування КЕВ м. Луганськ за цією заявкою-розрахунком проведено через Державну казначейську службу України 09 червня 2022 року.
На підставі Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов`язань та проведення платежів, затверджених наказом Державної казначейської служби від 29 квітня 2013 року № 68, згідно зі строками реєстрації зобов`язання (3 операційних дня за захищеними поточними видатками), 13 червня 2022 року КЕВ м. Луганськ платіжними дорученнями від 10 червня 2022 року №№ 916, 919, 920, 921, 922 перерахував на розрахунковий рахунок позивача залишок нарахованих до виплати сум при звільнені на загальну суму 79 163,81 грн.
З огляду на викладене відповідач стверджував, що здійснив всі залежні від нього заходи, спрямовані на виплату нарахованих ОСОБА_1 при звільненні сум грошового забезпечення, а затримка виплати відбулась за відсутності вини КЕВ м. Луганськ.
Вимоги позивач в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідач вважав безпідставними, оскільки позивач був звільнений 25 травня 2022 року, а остаточний розрахунок з ним проведений 13 червня 2022 року, що становить 19 днів, тобто менше місяця.
Просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 14 грудня 2021 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання від 16 грудня 2021 року № 21-15/3-703.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджено дублікатом посвідчення серії НОМЕР_3 , виданим Запорізьким обласним ТЦК та СП 19 січня 2022 року.
Відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ (ідентифікаційний код 07652214) зареєстрований як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.
Позивач проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу в Збройних Силах України.
Відповідно до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 12 липня 2021 року № 136 майор ОСОБА_1 , призначений наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по стройовій частині) від 30 червня 2021 року № 248 на посаду заступника начальника відділу головного інженера КЕВ м. Луганська Сил логістики Збройних Сил України, з 12 липня 2021 року був зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення.
Згідно з наказом начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103 майор ОСОБА_1 , заступник начальника відділу головний інженер КЕВ м. Луганськ Сил логістики Збройних Сил України, звільнений наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 квітня 2022 року № 85 у запас за пп. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дітей віком до 18 років) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 25 травня 2022 року виключений зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення.
Ці обставини також підтверджені витягом з послужного списку та посвідченням офіцера серії НОМЕР_4 .
Звільнення позивача з військової служби зумовило виникнення у КЕВ м. Луганськ обов`язку провести з ним повний розрахунок з виплатою всіх належних йому сум.
Спірні правовідносини виникли щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджував, що КЕВ м. Луганськ провело з ним остаточний розрахунок 13 червня 2022 року.
Спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану.
Відповідач доводив, що неможливість провести з позивачем повний розрахунок 25 травня 2022 року була обумовлена об`єктивними причинами, а вина КЕВ м. Луганськ у несвоєчасному розрахунку відсутня.
Так, у зв`язку з загрозою життю, здоров`ю та безпеці працівників внаслідок проведення воєнних (бойових) дій за місцем реєстрації КЕВ м. Луганськ у м. Слов`янськ, відповідач здійснив передислокацію до м. Дніпро.
Передислокація погоджена телеграмою начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 24 травня 2022 року № 370/2/3271, яку відповідач отримав 25 травня 2022 року (вх. № 441).
За цих обставин та у зв`язку з технічною неможливістю своєчасно подати основну заявку-розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, 26 травня 2022 року начальник КЕВ м. Луганськ видав наказ № 77 «Про неможливість виплати остаточного розрахунку майору ОСОБА_2 ».
Цим наказом головному бухгалтеру начальнику фінансово-економічного відділення КЕВ м Луганськ доручено організувати подання основної заявки-розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, відповідно до розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15 березня 2016 року № 248/3/9/1/225 негайно, після виникнення технічної можливості для їх виконання.
30 травня 2022 року, отримавши від Департаменту фінансів Міністерства оборони України фінансування заробітної плати працівників КЕВ м. Луганськ, відповідач виплатив ОСОБА_1 грошове забезпечення за травень 2022 року в сумі 18183,76 грн, що підтверджено відомістю розподілу виплат до КЕВ м. Луганськ від 30 травня 2022 року та платіжним дорученням від 30 травня 2022 року № 882.
06 червня 2022 року після виникнення технічної можливості КЕВ м. Луганськ подав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям КЕВ м. Луганськ за червень 2022 року, до якої були включені видатки, необхідні для проведення остаточного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1
07 червня 2022 року засобами електронного зв`язку Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив відповідачу про те, що подана ним заявка-розрахунок для виплати грошового забезпечення в червні 2022 року прийнята.
Отримавши фінансування від Департаменту фінансів Міністерства оборони України, КЕВ м. Луганськ виплатило ОСОБА_1 грошове забезпечення, в тому числі компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки УБД за 2022 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік тощо, в загальній сумі 80328,87 грн (42000,00 грн + 38328,87 грн).
Ці обставини підтверджені відомостями розподілу виплат до КЕВ м. Луганськ від 13 червня 2022 року та платіжними дорученнями від 10 червня 2022 року №№ 916, 919, 920, 921, 922, платежі за якими були проведені 13 червня 2022 року.
Як свідчать довідки про доходи від 27 червня 2022 року № 524/997 та від 08 липня 2022 року № 524/1040, від 12 вересня 2022 року № 527/1375 в травні 2022 року КЕВ м. Луганськ нарахувало ОСОБА_1 грошове забезпечення в сумі 97347,57 грн, в тому числі посадовий оклад 4322,58 грн, оклад за військовим званням 1080,65 грн, надбавка за вислугу років 1620,97 грн, надбавка за особливості проходження служби 4565,73 грн, індексація 542,22 грн, премія 140% 6051,61 грн, грошова компенсація за невикористану відпустку 31754,76 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 1340,00 грн, грошова допомога на оздоровлення 21875,50 грн, додаткова винагорода на період воєнного стану 24193,55 грн.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Як свідчать відомості комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», після звільнення з військової служби ОСОБА_1 оскаржував дії (бездіяльність) КЕВ м. Луганськ щодо нарахування та виплати окремих видів грошового забезпечення за час проходження ним служби в Збройних Силах України, накази відповідача в частині визначення дати виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення КЕВ м. Луганськ, обчислення вислуги років тощо.
Справа № 200/4003/22
01 серпня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- визнати протиправним наказ начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103 в частині визначення дати виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 , заступника начальника відділу головного інженера КЕВ м. Луганськ, звільненого наказом Командувача Сил Логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 квітня 2022 року № 85 у запас;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ внести зміни до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103 шляхом зазначення дати виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 , заступника начальника відділу головного інженера КЕВ м. Луганськ 13 червня 2022 року;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ зарахувати майору ОСОБА_1 період вимушеного прогулу (перебування у списках особового складу КЕВ м. Луганськ) з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року до періоду проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, календарної та пільгової вислуги років;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ внести зміни до військової особової справи майора ОСОБА_1 в частині вислуги років, періоду проходження військової служби та дати виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ з урахуванням змін, внесених до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103;
- стягнути з КЕВ м. Луганськ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року в сумі 48 113,20 грн.
07 вересня 2022 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/4003/22, яким позов задовольнив частково, а саме:
- визнав протиправними дії КЕВ м. Луганськ щодо передчасного виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ без проведення з ним повного розрахунку при звільненні;
- зобов`язав КЕВ м. Луганськ внести зміни до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103 шляхом зазначення дати виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 13 червня 2022 року.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року і набрало законної сили.
Серед іншого, під час розгляду справи № 200/4003/22 суд встановив такі фактичні обставини, що знайшли відображення в мотивувальній частині рішення від 07 вересня 2022 року:
«[…]
Відповідно до витягу з наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 № 103 майора ОСОБА_1 заступника начальника відділу головного інженера Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ Сил логістики Збройних Сил України, звільнено наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.04.2022 № 85 у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дітей віком до 18 років) пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважати, що справи і посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у м. Запоріжжя.
Вважати таким, що 25.05.2022 справи та посаду здав.
З 25.05.2022 виключено зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ та всіх видів забезпечення.
Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 8 років 06 місяців, пільгова 00 років 07 місяців.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 248/612 від 27.01.2021 за період з 01.05.2022 по 25.05.2022 виплатити:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 140% посадового окладу;
надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до місячного посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
З метою виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та внесеною зміною до неї постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 248/1217 виплатити додаткову винагороду за період дії воєнного стану з розрахунку 30000,00 грн. на місяць (за період з 01.05.2022 по 25.05.2022).
Щорічна основна відпустка за 2022 рік невикористана, виплатити грошову компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік.
Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, в розмірі місячного грошового забезпечення 21875,50 грн.
Відпустка за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення за 2022 рік не надавалась.
Додаткова відпустка учасника бойових дій за 2022 рік, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», не використана.
Згідно із пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, виплатити грошову компенсацію, як учаснику бойових дій, за 14 календарних невикористаних днів додаткової відпустки за 2022 рік передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту».
Виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, та наказу Кабінету Міністрів України від 12.03.2021 №59 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік», в розмірі окладу за військовим званням 1340,00 грн.
[…]
Відповідно до відомості Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ від 12.08.2022 про нараховане та виплачене головному інженеру Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ ОСОБА_1 грошового забезпечення станом на 25.05.2022, 25.05.2022 було нараховано всього 97347,57 грн.
Станом на 25.05.2022 виплачене грошове забезпечення у сумі 00 грн. 00 коп.
Відповідно до відомості Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про нараховане та виплачене головному інженеру Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ ОСОБА_1 суми за звільнення за період з 25.05.2022 по 13.06.2022 25.05.2022 позивачу нараховано 97347,57 грн.
За період з 25.05.2022 по 13.06.2022 виплачені суми за звільненням головному інженеру Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ ОСОБА_1 у розмірі 98512,63 грн.:
- 30.05.2022 виплачена сума 18183,76 грн. (грошове забезпечення);
- 13.06.2022 виплачена 80328,87 грн. компенсація за відпустки, матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соц. побутових питань, винагорода на період воєнного стану;
- 1165,06 грн. нараховано до 25.05.2022.
Згідно із відомістю розподілу витрат до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ 30.05.2022 ОСОБА_1 перераховано заробітну плату у сумі 18183,76 грн.
Згідно із відомістю розподілу витрат до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ 13.06.2022 ОСОБА_1 перераховано заробітну плату у сумі 38328,87 грн.
Згідно із відомістю розподілу витрат до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ 13.06.2022 ОСОБА_1 перераховано заробітну плату у сумі 42000,00 грн.
[…]».
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 200/4003/22, суд виходив, зокрема, з такого:
«[…]
Відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналіз наведеної вище правової норми дозволяє дійти висновку, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе лише за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише за згодою такого військовослужбовця.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі № 814/1113/16.
Наказом начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 №103 визначено здійснити виплати позивачу.
Разом із цим, при прийнятті зазначеного наказу в частині виключення позивача зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ з 25.05.2022, відповідачем не враховано, всупереч вимогам пункту 242 Положення №1153/2008, відсутність повного розрахунку із позивачем по грошовому забезпеченню, а також відсутність згоди позивача про виключення його із списків особового складу до проведення з ним усіх необхідних розрахунків.
Відповідачем, в свою чергу, не заперечується, а матеріали справи містять докази, що усі необхідні розрахунки з позивачем були здійснені лише 13.06.2022.
Водночас, обов`язок військової частини здійснити повний розрахунок у момент виключення військовослужбовця зі списків особового складу відповідає праву такого військовослужбовця надати або не надати свою згоду на виключення зі списків особового складу до моменту здійснення з ним повного розрахунку.
Суд зазначає, що для того, щоб згода фізичної особи була правомірною вона повинна відповідати умовам дійсності такої згоди, тобто, окрім добровільності, вона повинна бути ще й конкретною та однозначною.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази згоди позивача на звільнення та виключення зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ до проведення з ним усіх необхідних розрахунків.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного суду від 31.10.2019 у справі № 825/598/17 та від 28.07.2020 у справі № 495/707/14-а.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинені дії щодо передчасного виключення позивача зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ без згоди позивача до проведення з ним повного розрахунку з порушенням вимог, визначених пунктом 242 Положення № 1153/2008, що свідчить про невідповідність таких дій вимогам частини другої статті 2 КАС України, а відтак зазначені дії слід визнати протиправними.
Оскільки в розглядаємій справі встановлено порушення відповідачем вимог діючого законодавства в частині не проведення повного розрахунку з позивачем в день його звільнення, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги в частині зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ внести зміни до наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 № 103 шляхом зазначення дати виключення зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 13.06.2022 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Водночас суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача зарахувати період з 25.05.2022 по 13.06.2022 до періоду проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, календарної та пільгової вислуги років; внести зміни до військової особової справи позивача в частині вислуги років, періоду проходження військової служби та дати виключення зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ з урахуванням змін, внесених до наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 № 103, оскільки такі вимоги є передчасними, а обов`язок відповідача вжити решту заходів, пов`язаних зі зміною дати виключення позивача зі списків особового складу військової частини, визначено діючим законодавством.
Щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
У спірних правовідносинах мало місце виключення позивача зі списку особового складу військової частини без проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні, що встановлено судом вище та не оспорюється сторонами.
Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не оскаржує правомірність звільнення його з військової служби відповідно до наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.04.2022 №85 у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дітей віком до 18 років) пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Отже, в даній справі спірним питанням є саме виключення позивача зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ без проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні, а не звільнення його з військовій службі.
Враховуючи вищезазначене, в рамках цієї адміністративної справи судом не вирішувалось питання щодо поновлення позивача на військовій службі, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
[…]».
Справа № 200/4077/22
08 серпня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ, яка полягає у не виданні відповідного наказу та нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
- зобов`язав КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби.
18 січня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/4077/22, яким позов задовольнив частково, а саме:
- визнав протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ щодо не розгляду рапорту Клопкова С.М. про виплату грошової компенсації за неотримане речове майне;
- зобов`язав КЕВ м. Луганськ повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07 травня 2022 року стосовно виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, що належить до видачі позивачу з урахуванням висновків суду та прийняти обґрунтоване рішення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі № 200/4077/22; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року станом на 08 грудня 2023 року не набрало законної сили.
Справа № 200/4108/22
10 серпня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ, яка полягає у невиданні відповідного наказу та нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;
- стягнути з КЕВ м. Луганськ на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в сумі 51 207,85 грн.
09 січня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/4108/22, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року і набрало законної сили.
Справа № 200/4115/22
11 серпня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ, яка полягає у нездійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 12 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року, та встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01 січня 2022 року по 25 травня 2022 року;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 12 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року, та встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01 січня 2022 року по 25 травня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
21 листопада 2022 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/4115/22, яким позов задовольнив повністю, а саме:
- визнав протиправними дії КЕВ м. Луганськ щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у зниженому розмірі за період з 12 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року грошового окладу, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, за період з 01 січня 2022 року по 25 травня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;
- зобов`язав КЕВ м. Луганськ здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01 січня 2022 року по 25 травня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року і набрало законної сили.
Справа № 200/4373/22
20 вересня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. щомісячно за період з 24 лютого 2022 року по 25 травня 2022 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
13 березня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/4373/22, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року і набрало законної сили.
Справа № 200/4522/22
07 жовтня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії КЕВ м. Луганськ в частині встановлення вислуги років майора ОСОБА_1 в наказі начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ визначити вислугу років майора ОСОБА_1 в розмірі: 8 років 6 місяців у календарному обчисленні, 1 рік 8 місяців 28 днів у пільговому обчисленні, та внести відповідні зміни до військової особової справи майора ОСОБА_1 в частині вислуги років;
- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
01 грудня 2022 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/4522/22, яким позов задовольнив частково, а саме:
- визнав протиправними дії КЕВ м. Луганськ щодо встановлення пільгової вислуги років ОСОБА_1 в наказі начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103 з розрахунку один місяць служби;
- зобов`язав КЕВ м. Луганськ визначити вислугу років ОСОБА_1 в розмірі: 8 років 6 місяців у календарному обчисленні, 1 рік 8 місяців 28 днів у пільговому обчисленні, та внести відповідні зміни до військової особової справи майора ОСОБА_1 в частині вислуги років.
В задоволенні іншої частини позову суд відмовив.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року і набрало законної сили.
Справа № 200/5110/22
13 січня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103 в частині визначення дати виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 , заступника начальника відділу головного інженера КЕВ м. Луганськ Сил логістики Збройних Сил України, звільненого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 квітня 2022 року № 85 у запас;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ зарахувати майора ОСОБА_1 до списків особового складу КЕВ м. Луганськ, починаючи з 25 травня 2022 року, та поновити майора ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення КЕВ м. Луганськ;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ здійснити виключення майора ОСОБА_1 , заступника начальника відділу головного інженера КЕВ м. Луганськ Сил логістики Збройних Сил України зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення, із дотриманням вимог п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, щодо проведення остаточного розрахунку з майором ОСОБА_1 на дань його виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ, після проведення остаточного розрахунку;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 25 травня 2022 року по дату виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів грошового забезпечення майора ОСОБА_1 , виходячи із суми середньоденного грошового забезпечення в розмірі 2405,66 грн, з урахуванням змін, внесених до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103.
15 серпня 2023 року у справі № 200/5110/22 Донецький окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.
Ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року і набрала законної сили.
Справа № 200/194/23
13 січня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 належних йому сум додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в умовах особливого періоду, за період з 12 липня 2021 року по 25 травня 2022 року;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в умовах особливого періоду відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20 січня 2016 року № 18 за період з 12 липня 2021 року по 25 травня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
19 травня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/194/23, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року в апеляційному порядку не було оскаржено і набрало законної сили.
Справа № 200/196/23
16 січня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Луганськ, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 липня 2021 року по 25 липня 2022 року;
- зобов`язав КЕВ м. Луганськ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 липня 2021 року по 25 травня 2022 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
25 квітня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/196/23, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року в апеляційному порядку не було оскаржено і набрало законної сили.
Справа № 200/1329/23
30 березня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 01 березня 2023 року № 34 в частині визначення вислуги років майора ОСОБА_1 в розмірі: календарна вислуга 08 років 06 місяців, пільгова вислуга 00 років 07 місяців, та в частині не зарахування періоду з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року до періоду проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, календарної та пільгової вислуги років ОСОБА_1 , та в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, в тому числі: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії за особистий внесок у загальні результати служби та додаткової винагороди за період дії воєнного стану з розрахунку 30 000 гривень на місяць, та в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ зарахувати період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року до періоду проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, календарної та пільгової вислуги років майора ОСОБА_1 , та внести відповідні зміни до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 01 березня 2023 року № 34;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ визначити вислугу років майора ОСОБА_1 в розмірі: 8 років 6 місяців 19 днів у календарному обчисленні, 1 рік 10 місяців 6 днів у пільговому обчисленні, загальна вислуга 10 років 4 місяці 25 днів, та внести відповідні зміни до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 01 березня 2023 року № 34 та до військової особової справи майора ОСОБА_1 в частині вислуги років;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, в тому числі: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії за особистий внесок у загальні результати служби (140% посадового окладу) та додаткової винагороди за період дії воєнного стану з розрахунку 30 000 гривень на місяць, та внести відповідні зміни до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 01 березня 2023 року № 34;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та внести відповідні зміни до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 01 березня 2023 року № 34.
01 червня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/1329/23, яким позов задовольнив частково, а саме:
- визнав протиправним і скасував наказ начальника КЕВ м. Луганськ від 01 березня 2023 року № 34 в частині визначення вислуги років в розмірі: календарна вислуга 08 років 06 місяців, пільгова вислуга 00 років 07 місяців; не зарахування періоду з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року до періоду проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, календарної та пільгової вислуги років; ненарахування та не виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, в тому числі: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії за особистий внесок у загальні результати служби та додаткової винагороди за період дії воєнного стану з розрахунку 30 000 грн на місяць;
- зобов`язав КЕВ м. Луганськ зарахувати ОСОБА_1 період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року до періоду проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, календарної та пільгової вислуги років, внести відповідні зміни до наказу від 01 березня 2023 року № 34;
- зобов`язав КЕВ м. Луганськ визначити ОСОБА_1 вислугу років в розмірі: 8 років 6 місяців 19 днів у календарному обчисленні, 1 рік 10 місяців 6 днів у пільговому обчисленні, загальна вислуга 10 років 4 місяці 25 днів, внести відповідні зміни до наказу від 01 березня 2023 року № 34 та до військової особової справи в частині вислуги років;
- зобов`язав КЕВ м. Луганськ здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, в тому числі: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років), премії за особистий внесок у загальні результати служби (140% посадового окладу), додаткової винагороди за період дії воєнного стану з розрахунку 30 000 грн на місяць, та внести відповідні зміни до наказу від 01 березня 2023 року № 34.
В іншій частині позову суд відмовив.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року і набрало законної сили.
Серед іншого, під час розгляду справи № 200/1329/23 суд встановив такі фактичні обставини, що знайшли відображення в мотивувальній частині рішення від 07 вересня 2022 року:
«[…]
Наказом № 34 від 01.03.2023 відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 200/4003/22 внесено зміни до наказу квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 №103, якими пункт 1 викладено, зокрема, в такій редакції:
майора ОСОБА_1 заступника начальника відділу головного інженера квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ Сил логістики Збройних Сил України вважати таким, що 25 травня 2022 року справи та посаду здав.
З 13 червня 2022 року виключено зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ та всіх видів забезпечення.
За час відсутності на службі з 26.05.2022 по 13.06.2022 на підставі п.15 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 грошове забезпечення не нараховувати.
Вислуга років у Збройних Силах України становить календарна 8 років 6 місяців, пільгова 00 років 7 місяців.
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №248/612 від 27 січня 2021 за період з 01 по 25 травня 2022 виплатити: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 140% посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до місячного посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
З метою виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про ведення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та внесеною зміною до неї постановою уряду від 07 березня 2022 №248/1217 виплатити додаткову винагороду за період дії воєнного стану з розрахунку 30000 грн. на місяць (за період з 01 по 25 травня 2022).
Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 відповідно до наказу Міністра оборони від 07 червня 2018 №260 в розмірі місячного грошового забезпечення 21875,50 грн.
[…]»
Частково задовольняючи позовні вимоги у справі № 200/329/23, суд виходив з такого:
«[…]
Суд звертає увагу, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 200/4003/22, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023, визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ щодо передчасного виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ без проведення з ним повного розрахунку при звільненні; зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ внести зміни до наказу начальник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 № 103 шляхом зазначення дати виключення зі списків особового складу Квартирно-експлуатаційного відділу міст Луганськ та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 13.06.2022.
[…]
Суд зазначає, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до матеріалів справи 26.05.2022 по 13.06.2022 день виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 200/4003/22, з позивачем не проведено всі необхідні розрахунки.
[…]».
Справа № 200/2860/23
21 червня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до КЕВ м. Луганськ, в якому позивач просив:
- стягнути з КЕВ м. Луганськ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 травня 2022 року по день фактичної виплати (14 червня 2023 року) в сумі 928 584,76 грн;
- зобов`язати КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення в розмірі 66 851,68 грн за весь час затримки виплати з 25 травня 2022 року по 14 червня 2023 року.
28 серпня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд у справі № 200/2860/23 постановив ухвалу, якою позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25 травня 2022 року по день фактичної виплати (13 червня 2022 року) в сумі 48113,20 грн залишив без розгляду.
Ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року набрала законної сили 28 серпня 2023 року.
28 серпня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/2860/23, яким позов задовольнив частково, а саме:
- стягнув з КЕВ м. Луганськ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 136025,68 грн.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Станом на 08 грудня 2023 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 200/2860/23 не набрало законної сили внаслідок його оскарження в апеляційному порядку (ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на це рішення, а ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року за апеляційною скаргою КЕВ м. Луганськ).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, […], їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
[…]
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
[…].
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців […], встановлює єдину систем їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям […] в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 2011, соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців визначені ст. 1-2 Закону № 2011. Ці гарантії полягають у тому, що
- військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами;
- у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011 дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань […].
Ст. 9 Закону № 2011 регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Верховний Суд неодноразово, зокрема в постановах від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 20 січня 2021 року у справах № 200/4185/20-а та № 240/12238/19, від 05 березня 2021 року у справі № 120/3276/19-а, від 31 березня 2021 року у справі № 340/970/20, від 27 липня 2023 року та інших, наводив висновки щодо застосування норм Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Закон № 2011.
Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства, проте такі питання врегульовані КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, до спірних правовідносин належить застосовувати норми ст. ст. 116 і 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби.
Ст. 116 КЗпП України, (тут і далі в редакції до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, визначені ст. 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію був покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступала передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Ч. 1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Ч. 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Такий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року № 821/1083/17.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів ст. ст. 94, 116, 117 КЗпП України і ст. ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у ст. ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Звертаючись до суд з цим позовом, ОСОБА_1 зазначає, що наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 квітня 2022 року № 85 він був звільнений з військової служби у запас за пп. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дітей віком до 18 років) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103 виключений зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення з 25 травня 2022 року.
Позивач доводить, що всупереч приписам ст. 116 КЗпП України відповідач провів з ним повний розрахунок при звільненні лише 13 червня 2022 року, а тому відповідно до ст. 117 КЗпП України позивач набув право на отримання середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року.
Між тим, суд встановив, що після звернення до суду з цим позовом позивач продовжив оскаржувати дії (бездіяльність) КЕВ м. Луганськ щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за час перебування на військовій службі; рішення відповідача щодо визнання дати виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ, тощо.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 200/4003/22, яке набрало законної сили 27 лютого 2023 року, визнані протиправними дії КЕВ м. Луганськ щодо передчасного виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ без проведення з ним повного розрахунку при звільненні, а на відповідача покладений обов`язок внести зміни до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25 травня 2022 року № 103 шляхом зазначення дати виключення зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 13 червня 2022 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року у справі № 200/1329/23, яке набрало законної сили 10 жовтня 2023 року, визнаний протиправним та скасований наказ начальника КЕВ м. Луганськ від 01 березня 2023 року № 34, зокрема в частині ненарахування та невиплати позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, в тому числі: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії за особистий внесок у загальні результати служби та додаткової винагороди за період дії воєнного стану з розрахунку 30 000 грн на місяць.
Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 200/1329/23 на КЕВ м. Луганськ покладений обов`язок здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, в тому числі: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років), премії за особистий внесок у загальні результати служби (140% посадового окладу), додаткової винагороди за період дії воєнного стану з розрахунку 30 000 грн на місяць, та внести відповідні зміни до наказу від 01 березня 2023 року № 34.
Суд зауважує, що законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не передбачало права військовослужбовця на одночасне отримання за однин і той самий період і грошового забезпечення, і середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу.
Як вже було зазначено вище, такими, що набрали законної сили, судовими рішеннями у справах № 200/4003/22 та № 200/1329/23 на КЕВ м. Луганськ покладені обов`язки змінити дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення КЕВ м. Луганськ з 25 травня 2022 року на 13 червня 2022 року, а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року.
З огляду на це, та беручи до уваги правову природу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який є не лише формою відповідальності роботодавця, а й має компенсаційний характер, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з КЕВ м. Луганськ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25 травня 2022 року по день фактичної виплати (13 червня 2022 року) в сумі 48113,20 грн, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Грошове забезпечення за 25 травня 2022 року (як за останній день перебування позивача на військовій службі) виплачено ОСОБА_1 30 травня 2022 року у складі грошового забезпечення за травень 2022 року, що підтверджено відомістю розподілу виплат до КЕВ м. Луганськ від 30 травня 2022 року та платіжним дорученням від 30 травня 2022 року № 882.
Грошове забезпечення за період з 26 травня 2022 року по 13 червня 2022 року підлягає нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 200/1329/23.
Таким чином, стягнення на користь позивача середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року не лише не має правового підґрунтя, а й призведе до фактичної «подвійної» оплати одного і того самого періоду.
З огляду на те, що за 25 червня 2022 року грошове забезпечення позивачу виплачено 30 травня 2022 року, а за період з 26 червня 2022 року по 13 червня 2022 року грошове забезпечення підлягає нарахуванню і виплаті на виконання рішення суду у справі № 200/1329/23, суд не надає оцінку аргументам КЕВ м. Луганськ щодо відсутності його вини у несвоєчасному розрахунку та застосування до спірних правовідносин норм Закон України 10 червня 2022 року № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Щодо вимог позивача про зобов`язання КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення в розмірі 80328,87 грн за весь час затримки виплати з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року, суд зазначає таке.
Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050).
Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто ст. 2 Закону № 2050 прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, грошове забезпечення.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
П. п. 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, (далі Порядок № 159) відтворюють положення Закону № 2050, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
В постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а Верховний Суд навів висновок про те, що, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Маючи на меті уточнити вказаний вище висновок, Верховний Суд в постанові від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20 зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації з заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050 та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Застосувавши до спірних правовідносин норми Закону № 2050 та Порядку № 159 з урахуванням наведеного вище висновку Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання КЕВ м. Луганськ нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 25 травня 2022 року по 13 червня 2022 року не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що сторони не надали суду докази, які б свідчили, що на час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 звертався до КЕВ м. Луганськ з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159, а відповідач відмовив йому у виплаті такої компенсації.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Розподіл судових витрат.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому відповідно до ст. 139 КАС судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (ідентифікаційний код: 07652214, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Поштова, буд. 20) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Повне судове рішення складено 08 грудня 2023 року.
Суддя Т.О. Кравченко
