ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/8632/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Солтис О.О.,

представника позивача Петрук С.О.,

представника відповідача Прокопчука О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом до про .

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Полтавській області від 29.06.2022 №00021270711, №00021390711, №00021230711, №00021340711, №00021330711, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами №00021380711, №00021370711, №00021260711, №00021320711, від 30.06.2022 №00021560711, від 13.10.2022 №00034702406, податкової вимоги ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.06.2022 №00021280711, рішень ГУ ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій від 29.06.2022 №00021290711, №00021240711, №00021250711.

В обґрунтування позовних вимог посилався на неправомірність дій податкового органу щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , а також неврахування відповідачем заперечень на акт перевірки. Також позивач зазначив про незгоду з висновками акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов не визнав та у наданому відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 3, а.с. 15-21/. На переконання представника відповідача, спірні рішення відповідають вимогам чинного законодавства, є правомірними та обґрунтованими. Крім того, представник відповідача зауважив, що податковим органом дотримані вимоги чинного законодавства щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі призначена судова економічна експертиза (за клопотанням позивача), провадження у справі зупинено до одержання судом її результатів.

05.07.2023 до суду надійшов висновок від 04.07.2023 №1.9 експерта за результатами проведення судової економічної експертизи /т. 4, а.с. 10-57/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 провадження у справі поновлено.

13.09.2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на висновок судово-економічної експертизи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 27.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.2023 наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 12.06.2007 по 31.07.2017, з 31.01.2018 по 27.07.2018 та з 31.07.2018 по 17.12.2019 був зареєстрований як фізична особа підприємець, що учасники справи не заперечують.

Позивач здійснював підприємницьку діяльність за основним видом: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

28.12.2021 Головним управлінням ДПС у Полтавській області виданий наказ №3179-П «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )» /т. 3, а.с. 25, зі звороту/.

Цим наказом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (надалі ПК) та в зв`язку з наявністю в ЄДР інформації стосовно внесення рішення про припинення та проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.07.2017, з 31.01.2018 по 27.07.2018 та з 31.07.2018 по 17.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.07.2017, з 31.01.2018 по 27.07.2018 та з 31.07.2018 по 17.12.2019 терміном п`ять робочих днів з 03.02.2022.

03.02.2022 податковим органом складені запити про надання позивачем документів з метою проведення перевірки /т. 3, а.с. 30-33/, що повернулись податковому органу неврученими із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання» /т. 3, а.с. 34/.

У період з 03.02.2022 по 09.02.2022 посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 16.02.2022 №1180/16-31-07-11-10/2783910618 /т. 3, а.с. 83-149/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, окрім іншого, вимог:

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПК України у результаті не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 3 квартал 2018 року, граничний термін подання декларацій новоствореної фізичної особи-підприємця, яка перейшла на спрощену систему оподаткування у місяці або кварталі, в якому здійснена процедура державної реєстрації як суб`єкта господарювання - 09.11.2018;

- абзацу 2 п. 177.11 ст. 177 ПК України, у результаті не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік у зв`язку з проведеною державною реєстрацією припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Граничний термін подання зазначеної декларації - 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, тобто 16.01.2020;

- пп.16.1.2. п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177, п. 296.1 ст. 296 ПК України п. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України із змінами та доповненнями, а саме: відсутня книга обліку доходів та витрат за період з 01.07.2018 по 27.07.2018 та з 31.07.2018 по 17.12.2019; не належне ведення Книги обліку доходів, яку ведуть фізичні особи- підприємці, що здійснюють діяльність на спрощеній системі оподаткування за період з 01.01.2017 по 31.07.2017 та з 01.02.2018 по 30.06.2018;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 статті 177 ПК України, у результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань із податку на доходи фізичних осіб, що отримані від здійснення підприємницької діяльності на суму 1660263,99 грн. у тому числі по періодах: за 2018 рік (за період з 01.07.18 по 27.07.18 та з 31.07.18 по 31.12.18) у сумі 340189,42 грн та за 2019 рік (з 01.01.2019 по 17.12.2019) у сумі 1320074,57 грн;

- пп. 2 п. 291.4 ст. 291, пп. 1 п. 293.4 ст. 293, пп. 296.5.1. п. 296.5 статті 296, пп. 296.5.2 п. 296.5 ст. 296, частину 1 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, у результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань із сплати єдиного податку в сумі 5485,76 грн, у тому числі заниження податкового зобов`язання із сплати єдиного податку за період з 01.02.2018 по 30.06.2018 в сумі 19968,56 грн та завищення податкових зобов`язань із сплати єдиного податку на суму 14482,80 грн, у тому числі за період з 01.07.2018 по 27.07.2018 на 744,60 грн, за період з 01.08.2018 по 31.12.2018 на 3723,00 грн, за період з 01.01.2019 по 17.12.2019 на 10015,20 грн;

- п. 299.11 статті 299 ПК України, у результаті чого підлягає анулюванню реєстрація платника єдиного податку з 01.07.2018;

- абз. «б» та «ґ» п. 176.2 ст. 176 ПК України та встановленого Порядку заповнення подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нараховано (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, у результаті неподання податкового розрахунку за формою 1 ДФ за III квартал 2017 року;

- п. 4 частини 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами доповненнями, у результаті чого не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік (граничний термін подання 09.02.2012), не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік (граничний термін подання 11.02.2013) та несвоєчасно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску за 2017 рік до контролюючої органу (граничний термін подання 30.08.2017, фактично звіт подано 02.11.2017); п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, у результаті чого несвоєчасно подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до контролюючого органу за вересень 2013 року, фактично подано 13.11.2013 (реєстраційний номер 1301917349), тоді як граничний термін подання - 20.10.2013, за грудень 2013 року, фактично подано 16.05.2014 (реєстраційний номер 1407230035), тоді як граничний термін подання 20.01.2014, за січень 2014 року, фактично подано 16.05.2014 (реєстраційний номер 1407244074), тоді як граничний термін подання - 20.02.2014, та не подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до контролюючого органу за липень 2017 року, тоді як граничний термін подання - 21.08.2017;

- п.2 та п.3 частини першої ст.7 та частини 5 ст.8 Закону №2464 у результаті чого занижені єдиний внесок у загальній сумі 227045,42 грн, у тому числі по періодам: за 2011 рік в сумі 4010,30 грн, за 2018 рік у сумі 68801,04 грн та за 2019 рік у сумі 154234,08 грн; абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464, у результаті чого занижено єдиний внесок із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) зі цивільно-правовими договорами у липні 2017 року на загальну суму 3520,0 грн;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п.183.4, п.183.10 ст. 183, п.185.1 ст. 185, абз. «а» п. 187.1 ст.187 ПК України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1504203 грн, в т.ч. по періодах: серпень 2018 - 167845 грн, вересень 2018 - 103207 грн, жовтень 2018 - 10860 грн, січень 2019 - 143876 грн, лютий 2019 - 19457 грн, березень 2019 - 130252 грн, квітень 2019 - 5105 грн, травень 2019 - 161789 грн, червень 2019 - 205560 грн, липень 2019 - 79307 грн, серпень 2019 - 131991 грн, вересень 2019 - 87300 грн, жовтень 2019 - 111173 грн, листопад 2019-61818 грн, грудень 2019 - 84658грн;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, у результаті чого не було виконано обов`язок щодо складання податкових накладних в електронній формі та їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних на суми заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 1504203 грн, в т.ч. по періодах: серпень 2018 - 167845 грн, вересень 2018 - 103207 грн, жовтень 2018 - 10860 грн, січень 2019 - 143876 грн, лютий 2019 - 19457 грн, березень 2019 - 130252 грн, квітень 2019 - 5105 грн, травень 2019 - 161789 грн, червень 2019 - 205560 грн, липень 2019 - 79307 грн, серпень 2019 - 131997 грн, вересень 2019 - 87300 грн, жовтень 2019 - 111173 грн, листопад 2019 - 61818 грн, грудень 2019 - 84658 грн;

- п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.4,п.п1.5 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» ПК України, у результаті чого занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного року на 138355,33грн., в т.ч. за 2018 рік (за періоди з 01.07.2018 по 27.07.2018 та з 31.07.2018 по 31.12.2018) на 28349,12 грн; за 2019 рік (за період з 01.01.2019 по 17.12.2019) на 110006,21 грн;

- п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.4, п.п. 1.5 пп. 1.6 п. 16і підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» ПК України, у результаті чого не перераховано військовий збір до бюджету з доходів у вигляді виплат відповідно до умов цивільно-правових договорів за липень 2017 року в загальній сумі 240,0 грн;

- п. 63.3 ст. 63 ПК України, у результаті не подано у строки повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП;

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України, у результаті не зберігання первинних документів за період 01.01.2017 по 31.07.2017, з 31.01.2018 по 27.07.2018, з 31.07.2018 по 17.12.2019;

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами та доповненнями у результаті не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 1826710,68 грн.

Заперечення позивача на акт перевірки відхилені податковим органом, про що позивач повідомлений листом від 23.06.2022 /т. 3, а.с. 152-159/.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення рішення:

від 29.06.2022 №00021270711, яким застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 1020,00 грн /т. 1, а.с. 48-49/;

від 29.06.2022 №00021390711 про застосування штрафних санкцій за відсутність складання податкових накладних за період з серпня 2018 року по грудень 2019 року у розмірі 752101,51 грн /т. 1, а.с. 50-51/;

від 29.06.2022 №00021230711, яким застосовано адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 1020,00 грн /т. 1, а.с. 55-56/;

від 29.06.2022 №00021340711, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору за результатами річного декларування у розмірі 138355,33 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 34588,83 грн /т. 1, а.с. 57-58/;

від 29.06.2022 №00021330711, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 1660263,99 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 415066,00 грн /т. 1, а.с. 59-60/;

від 29.06.2022 №00021380711, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1504203,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 376050,75 грн /т. 1, а.с. 61-62/;

від 29.06.2023 №00021370711, яким збільшено грошове зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 5485,76 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1371,44 грн /т. 1, а.с. 63-64/;

від 29.06.2022 №00021260711 про застосування адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 340,00 грн /т. 1, а.с. 65-66/;

від 29.06.2022 №00021320711, яким застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 680,00 грн /т. 1, а.с. 67-68/;

від 30.06.2022 №00021560711, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 2726164,30 грн /т. 1, а.с. 53-54/.

Також відповідач сформував вимогу від 29.06.2022 №Ф-00021280711 про сплату боргу (недоїмки), якою повідомив позивача про необхідність сплатити заборгованість з єдиного внеску у розмірі 227045,42 грн /т. 1, а.с. 69/.

Крім того, відповідачем 29.06.2022 прийняті рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску:

№00021240711, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн /т. 1, а.с. 70-71/,

№00021290711, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 75795,79 грн /т. 1, а.с. 72-73/,

№00021250711, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн /т. 1, а.с. 74-75/.

Скарга позивача на рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишена без розгляду рішенням ДПС України від 27.07.2022 №8002/6/99-00-06-02-01-06 /т. 2, а.с. 215-218/.

Рішенням ДПС України від 09.09.2022 №10756/6/99-00-06-01-04-06 /т. 2, а.с. 219-234/ скарга платника податків на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.06.2022 задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2022 №00021390711, а податкові повідомлення-рішення від 29.06.2022 №№ 00021560711, 00021230711, 00021340711, 00021330711, 00021380711, 000021370711, 00021260711, 00021320711, 000021270711 залишені без змін.

Цим рішенням зобов`язано ГУ ДПС у Полтавській області прийняти податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 300839,62 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 ПК України.

На виконання згаданого рішення відповідач 13.10.2022 сформував податкове повідомлення-рішення №00034702406, яким збільшив грошове зобов`язання з податку на додану вартість у вигляді штрафної санкції у розмірі 376050,16 грн.

Не погодившись із вищепереліченими рішеннями ГУ ДПС у Полтавській області, позивач оскаржив їх до суду.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність оспорюваних індивідуальних актів критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято ці рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Аналізуючи наведені положення ПК України Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі №820/3426/16 дійшов висновків, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення-рішення.

Суд враховує, що наказом ГУ ДПС у Полтавській області від 28.12.2021 №3179-П «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )» на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та в зв`язку з наявністю в ЄДР інформації стосовно внесення рішення про припинення та проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.07.2017, з 31.01.2018 по 27.07.2018 та з 31.07.2018 по 17.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.07.2017, з 31.01.2018 по 27.07.2018 та з 31.07.2018 по 17.12.2019 терміном п`ять робочих днів з 03.02.2022.

За твердженням відповідача зазначений наказ 30.12.2021 надісланий ОСОБА_1 одночасно за двома адресами: АДРЕСА_1 (адреса реєстрації) та АДРЕСА_2 (місце проживання) /т. 3, а.с. 25/.

Поштове відправлення, надіслане позивачу за адресою АДРЕСА_2 , повернулось неврученим з відміткою поштової організації від 01.02.2022 «за закінченням терміну зберігання» /т. 3, а.с. 24/, тоді як на підтвердження вручення позивачу наказу про проведення перевірки за адресою реєстрації ( АДРЕСА_1 ) відповідач разом з відзивом на позов надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /т. 3, а.с. 26, зворотній бік/.

Натомість позивач у ході розгляду справ заперечував факт отримання наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 28.12.2021 №3179-П «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )», а представник позивача у судовому засіданні заперечила обізнаність ОСОБА_1 з таким наказом, зазначивши, що наявна у матеріалах судової справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не підтверджує вручення позивачу саме вищезгаданого наказу.

З огляду на повідомлені учасниками справи обставини, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достовірних доказів, що з належною переконливістю свідчили б про вручення позивачу копії наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.

При цьому суд виходить з того, що лист ГУ ДПС у Полтавській області від 30.12.2021 вих.№44630/6/16-31-07-10-15, яким, як стверджував відповідач, ОСОБА_1 надіслано копію наказу від 28.12.2021, зареєстрований за одним вихідним номером, тоді як мав бути надісланий на дві адреси.

З урахуванням наведеного, в обсязі наданих відповідачем доказів неможливо достовірно встановити, які саме документи та на яку адресу були надіслані відповідачем.

Повернення поштового відправлення, надісланого відповідачем на адресу по АДРЕСА_2 , із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом відмови адресата у отриманні поштового відправлення та не може бути підставою для висновку про обізнаність позивача з фактом призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Окремо суд враховує, що підставою для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідач визначив наявність інформації стосовно внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань рішення про припинення та проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

При цьому записи про внесення рішення про припинення позивачем підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру внесені 31.07.2017, 27.07.2018 та 17.12.2019, тоді як рішення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом ухвалене лише 28.12.2021, тобто понад два роки з дати останнього запису про припинення позивачем підприємницької діяльності.

Суд зауважує, що Порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах визначений розділом ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011за № 1562/20300.

Зокрема, у силу абзацу другого пункту 11.1 названого Порядку, дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.

За змістом підпункту 1 пункту 11.18 розділу ХІ вищезгаданого Порядку підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.

З урахуванням наведеного суд звертає увагу на те, що відповідач у ході розгляду справи не надав доказів, що свідчили б про отримання ГУ ДПС у Полтавській області повідомлення державного реєстратора про припинення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності лише у грудні 2021 року, що слугувало б підставою для прийняття наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 28.12.2021 №3179-про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Тож відповідачем недоведена наявність підстави для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Натомість встановленні у ході розгляду справи обставини свідчать, що фактичною підставою для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було отримання інформації правоохоронних органів щодо порушення кримінального провадження №32020170000000024 від 03.08.2020 за ч. 3 ст. 212 КК України.

Листом від 12.01.2022 вих. №420/5/16-31-07-11-06 ГУ ДПС у Полтавській області звернулось до першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури з проханням надати з метою формування доказової бази всі наявні документи, що належать до предмета перевірки та містяться у матеріалах кримінального провадження №32020170000000024 /т. 3, а.с. 35/.

Листом від 17.01.2022 вих.№11-4039-20 за підписом начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Полтавської обласної прокуратури ГУ ДПС у Полтавській області були надані матеріали кримінального провадження № 32020170000000024 /а.с. 36-37/.

З цього приводу суд зауважує, що Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (з урахуванням змін, внесених Законом від 22.09.2021 №1774-ІХ) пункт 78.3 викладено у новій редакції, згідно якої працівникам правоохоронних органів забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться контролюючими органами, якщо такі перевірки не пов`язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків правоохоронними органами проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з ПК України виключений підпункт 78.1.11, який передбачав у якості підстави для проведення документальної позапланової перевірки отримання ухвали слідчого судді про призначення такої перевірки.

У силу пункту 78.7 статті 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Суд враховує, що документи, визначені цим Кодексом за змістом пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України при проведенні документальної перевірки є податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується, відповідно до положень п.72.1 ст. 72 ПК України, інформація, що надійшла:

від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація: про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати; про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги; про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності; про експортні та імпортні операції платників податків;

від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів;

від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

за наслідками податкового контролю;

для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій;

від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки, інформацію про відповідність резидентів Дія Сіті вимогам Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", зокрема щодо включення/виключення платників податків до/з реєстру Дія Сіті.

Експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами, що є для посадових осіб контролюючих органів підставами для висновків під час проведення перевірок, за змістом акту перевірки від 16.02.2022, відповідачем не використовувались.

Наведений у статті 83 ПК України перелік документів є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню і, за наведеного вище, не включає матеріалів кримінального провадження, що надаються правоохоронними органами.

Відповідач, як орган державної влади та суб`єкт владних повноважень, в силу положень частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є, такими, що не передбачені законом і, відповідно, є неправомірними та незаконними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За вищевикладених обставин суд констатує, що використання податковим органом у якості доказової бази під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки матеріалів кримінального провадження виходить за межі його повноважень, оскільки у силу статті 83 ПК України такі матеріали не відносяться до вичерпного переліку документів та інформації, на основі яких можуть ґрунтуватись висновки податкової перевірки.

ПК України не наділяє податковий орган повноваженнями на здійснення аналізу матеріалів кримінального провадження та складення висновків податкової перевірки за результатами їх аналізу; такі матеріали у силу статей 72, 74 ПК України не відносяться до податкової інформації.

Стаття 85 ПК України прямо зобов`язує податковий орган отримати та перевірити документи податкового обліку від платника податків.

При цьому навіть у разі відмови платника від надання таких документів, контролюючий орган неуповноважений на їх збирання шляхом запиту у правоохоронних органів матеріалів кримінального провадження та здійснення аналізу таких матеріалів після їх надання слідчими органами.

Встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи свідчать про те, що податковий орган у спірних відносинах фактично підмінив собою експертну організацію та за результатами аналізу матеріалів кримінального провадження склав акт перевірки, висновки якого слугували підставою для висунення позивачу обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

В ході розгляду справи судом, за клопотанням позивача, призначалась судово-економічна експертиза, за висновком № 1.9 від 04.07.2023 /т.4, а.с.10-57/ якої підтверджені частково висновки акту перевірки ГУ ДПС у Полтавській області.

Відповідач у заперечення проти висновків судово-економічної експертизи вказав про неповне дослідження документів і використання дублікатів видаткових накладних, що не можуть бути враховані в якості первинних.

Дане заперечувалось позивачем з огляду на ті обставини, що в ході проведення перевірки в період з 03.02.2022 по 09.02.2022 року на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області №3179-П від 28.12.2021 року без присутності Позивача у приміщенні ГУ ДПС у Полтавській області не досліджувались документи, подані ОСОБА_1 , адже запитів про їх надання позивач не отримував і надавав такі документи тільки після відновлення в процедурі оскарження податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що експертне дослідження стосувалось виключно зіставлення наданих на дослідження документів, перевірки повноти та правильності заповнення реквізитів документів, відповідності записів в документах вимогам нормативних актів, зіставлення даних взаємопов`язаних документів, тощо, відповідно до експертної методики за реєстраційним кодом 11.0.08 «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз».

Тобто висновки експертного дослідження не стосуються судового дослідження процедури проведення ГУ ДПС у Полтавській області перевірки, результати якої оформлені актом від 16.02.2022 №480/16-31-07-11-01/2783910618.

В ході судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків перевірки, а тому акт перевірки від 16.02.2022 №480/16-31-07-11-01/ НОМЕР_1 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту вчинення позивачем податкових правопорушень.

У разі недотримання вимог закону щодо процедури проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки. Порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином у випадку незаконності перевірки прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово, зокрема у постановах від 16.02.2016 (справа №826/12651/14), від 27.01.2015 (справа №21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа №807/242/14).

За вищевикладених обставин, зважаючи на недоведення відповідачем правомірності підстави призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , повідомлення позивача про таку перевірку, а також з огляду на складення акта про результати перевірки на підставі матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку про незаконність податкової перевірки платника податків та, як наслідок наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

При цьому суд враховує, що представник позивача помилково зазначила дату прийняття податкового повідомлення-рішення №00021560711 29.06.2022, тоді як згадане рішення прийнято 30.06.2022 /т. 1, а.с. 53/.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного суд з метою належного захисту прав позивача вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.06.2022 №00021560711.

Тож позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, вийшовши за межі позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатив судовий збір у розмірі 12405,00 грн,, що відповідає максимальній ставці судового збору, передбаченій статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

А оскільки ухвалення судом рішення про задоволення позову частково пов`язане виключно з помилкою у зазначенні дати прийняття одного з оспорюваних рішень, а інші позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати в цій частині шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача коштів у розмірі 16165,00 грн.

Щодо відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Представник позивача просила відшкодувати витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, на підтвердження понесення яких надала копію угоди від 03.10.2022 №01/10 про надання правової допомоги адвокатом, розрахунок вартості правової допомоги /т. 1, а.с. 45-47/, розрахункові квитанції від 19.04.2023 №1 та від 07.06.2023 №2 /т. 4, а.с. 6-7/.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, бере до уваги заперечення представника відповідача про розміру таких витрат.

Також суд враховує, що представник позивача не брала участі у підготовчих засіданнях, у справі проведене одне судове засідання 27.11.2023, а підготовлені адвокатом заяви по суті справи не свідчать про складність спору та значний об`єм опрацьованих матеріалів з метою їх підготовки.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату, який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 25000 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у розрахунку переліком.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська 4, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.06.2022 №00021270711, №00021390711, №00021230711, №00021340711, №00021330711, №00021380711, №00021370711, №00021260711, №00021320711, від 30.06.2022 №00021560711, від 13.10.2022 №00034702406, податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.06.2022 №00021280711, рішення про застосування штрафних санкцій від 29.06.2022 №00021290711, №00021240711, №00021250711.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16165,00 грн (шістнадцять тисяч сто шістдесят п`ять гривень) та 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 грудня 2023 року.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва суддя суддя