Справа № 504/3955/19

Номер провадження 2/504/273/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Жовтан П.В.,

за участю секретаря судових засідань - Сокурцової Т.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Доброслав Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про виділ частки із спільної власності, визнання права власності на житлового приміщення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 , який неодноразово змінювала в частині предмету позову. Остаточні позовні вимоги позивач виклала в заяві про зміну предмету позову від 20.01.21р. та просила суд виділити частку квартири під номером АДРЕСА_1 із спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири під номером АДРЕСА_1 ; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частку квартири під номером АДРЕСА_1 ; визнати право власності в цілому на квартиру під номером АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з дня отримання компенсації частини вартості квартири; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості частки квартири в розмірі 552576.50 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 05.07.2005р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, в якому подружжя придбало квартиру під номером АДРЕСА_1 (надалі - квартира), на квартиру виконком Красносільської сільської ради Комінтернівсьткого району Одеської області на підставі рішення №80 від 16.03.2006 видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Шлюб між вказаним особами було розірвано 25.09.2015 року, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, склавши перед цим заповіт від 10.05.2012 року, за яким заповів 1/2 частку квартири своїй тітці ОСОБА_1 (позивач). Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі №504/2755/13-ц було визнано квартиру спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , при цьому суд не виділив часток кожного із подружжя в спільній сумісній власності на цю квартиру, не визначив майнові права позивача на спадщину. У заяві про зміну предмету позову від 11.01.2021 року позивач додатково зазначила, що при користуванні спільною квартирою будуть виникати суттєві труднощі, адже сторони не є однією сім`єю, не є родичами та навіть добрими знайомими, крім того між сторонами у справі наявні неприязні стосунки, відповідач користується квартирою сама, не сплачує матеріальну компенсацію позивачу за таке володіння та користування квартирою. Враховуючи це, у вказаній заяві про зміну предмету позову позивач зазначила, що більш ефективним способом захисту її прав буде поділити спільну власність шляхом виділення у її, позивача, власність частини квартири та припинити право власності позивача на вказану частину з компенсацією вартості вказаної частки згідно висновку про вартість майна від 02.04.2020 року у сумі 552576,50 гривень за рахунок відповідача у справі.

Правовою підставою своїх вимог позивач зазначила ст.ст.316, 368, 369, 1216 Цивільного кодексу України.

Відповідач у справі заяв по суті справи не надала.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.04.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22.10.2020 року задоволено клопотання представника позивача, витребувано з Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області (вул. Центральна, 75, смт.Доброслав, Лиманський район, Одеська область, 67500) завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер у спадковому реєстрі 59166940, номер у нотаріуса 194/2016).

Ухвалою суду від 06.10.2021 року провадження у справі зупинялось до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №504/2755/13-ц.

Ухвалою суду від 03.02.2023 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалами суду від 24.04.2023р. за клопотанням позивача було виключено державного нотаріуса Савицьку Оксану Василівну, з кола третіх осіб, а також прийнято до розгляду заву позивача про зміну предмет позову від 20.01.2021 року, постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову.

Ухвалою суду від 23.05.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2023 року на 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року витребувано з канцелярії Комінтернівського районного суду Одеської області належним чином завірену копію рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.02.2017р. по справі №504/2755/13-ц, а також відповідні рішення апеляційної та касаційної інстанції за наслідком розгляду даної справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник-адвокат Розенбойм Ю.О., будучи належним чином повідомленими, в судове засідання, призначене на 06.12.2023 року не з`явилися, однак представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують, просять його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання неодноразово не з`явилася, про дату, час та місце проведення засідання яких була сповіщена належним чином за адресою, зареєстрованою в установленому законом порядку, (в матеріалах справи наявні повідомлення про отримання судових повісток, конверти з відміткою «Укрпошти» - за закінченням терміну зберігання та акт кур`єрської служби про відсутність останньої за місцем мешкання та неможливість вручення поштового відправлення.

Згідно ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.7ст.128ЦПК України,у разіненадання учасникамисправи інформаціїщодо їхадреси судоваповістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд, відповідно до ч.4ст.223 ЦПК України, зі згоди представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України. Приймаючи рішення про ухвалення заочного рішення, суд враховує, що відповідач була належним чином повідомленою про дату, час і місце судових засідань, не з`явилася в судові засідання без повідомлення причин, не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Те, що представник відповідача одноразово приймав участь в підготовчому судовому засіданні у 2021р., не є перешкодою для проведення заочного розгляду, зокрема і з метою дотримання прав відповідача.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного.

05.07.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану зроблено актовий запис №1046 від 05.07.2005 року.

16.03.2006 року Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області прийняте рішення про оформлення (видачу) ОСОБА_2 свідоцтва про прав власності на нерухоме майно - квартиру під номером АДРЕСА_1 .

08.06.2007 року Комінтернівським РБТІ зареєстроване право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2

25.09.2012 року шлюб між вказаними особами розірвано.

10.05.2012 року ОСОБА_3 склав та нотаріально посвідчив у приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В. заповіт (реєстровий номер №301), згідно якого заповів належну йому частину вказаної квартири ОСОБА_1 .

Вказані вище факти підтверджені також рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі №504/2755/13-ц, що набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку (постанова Одеського апеляційного суду від 07.10.2021 року), та є чинним на час розгляду даної справи.

Зазначеним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.02.2017 року визнано спірну квартиру сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2

26.10.2023 року Лиманською державною нотаріальною конторою Одеської області (нотаріус Лисак А.В.) винесено постанову за вих №1663/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Вказаною постановою позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири у зв`язку із відсутністю у позивача документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на квартиру, а також відсутні відомості про розгляд цивільної справи №504/3955/19.

Справи про спадкування за законом мають вирішуватись відповідно до глави 86 ЦК України.

Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено.

Згідно з частиною першою статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини.

Пунктами 2, 9 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до Розділу ІІ глави 10 пунктів 4.14, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

На вимогу особи, які відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.

Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

При наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Вказана правова позиція наведена у Постановах КЦС ВС від 31.03.2022 року №643/16478/19, від 20.03.2020 року №320/8118/17, від 18.09.2019 року №522/5479/17.

З огляду на викладене, враховуючи, що постановою нотаріусу від 26.10.2023 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири з огляду на відсутність документів, які підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_3 суд доходить висновку про необхідність захисту права власності позивача на частини квартири шляхом визнання за позивачем права власності на частину квартири. Вказана позовна вимога відповідає передбаченим законом способам захисту прав спадкоємця, відповідає фактичним обставинам справи.

Стосовно інших позовних вимог у справі, суд зазначає наступне.

Позивач просить суд, окрім визнання за нею права власності на частину квартири, також припинити право спільної власності її та відповідача на вказану квартиру, визнати за відповідачем право власності в цілому на вказану квартиру, стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості частки квартири в розмірі 552576.50 гривень.

Згідно з частинами першою та другою статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Результат аналізу зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і лише у зв`язку з неможливістю такого виділу або заборони такого виділу відповідно до закону він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми права.

Зазначена норма права регулює випадки, колиспіввласник майна бажає позбутисяналежної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.

Відповідно до статей 21,24,41 Конституції України, статей319,358 ЦК Україниусі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а тому, правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з урахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду слід ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи не порушить реалізація цього права прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.

Верховний Суд України у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 дійшов висновку, що з урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити таке: чи дійсно виділ належної позивачу частки в натурі є неможливим або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар. Таким чином, суд має встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України;чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Аналогічна правова позиція наведена у Постанові КЦС ВС від 18.12.2020 - № 303/6593/16-ц.

Матеріали справи не містять доказів спроможності відповідача виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та доказів того, що це не становитиме це для відповідача надмірний тягар.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання за відповідачем права власності на квартиру в цілому, припинення права спільної сумісної власності її та відповідача на вказану квартиру, стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості частки квартири в розмірі 552576.50 гривень - не підлягають задоволенню. Також, не підлягає задоволенню вимога позивача про припинення права спільної власності її та відповідача на вказану квартиру, оскільки вказана вимога не призведе до захисту прав позивача у спірних правовідносинах, які, в контексті фактичних обставин справи, захищаються шляхом визнання за позивачем права власності на частини квартири в порядку спадкування за заповітом.

Керуючись ст.ст.2,4,5,11,12,13,76-81,89,258,259,263-265,272,273 ЦПК Українисуд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про виділ частки із спільної власності, визнання права власності на житлового приміщення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на (одну другу) частку квартири під номером АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя : Жовтан П. В.