ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 380/2999/21

адміністративне провадження № К/990/28752/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Білак М. В., Радишевської О. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, завданої державі внаслідок втрати військового майна, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (колегія суддів у складі: Большакової О. О., Затолочного В. С., Качмара В. Я.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи до ухвалення оскарженого судового рішення

1. 19 лютого 2021 року військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок втрати військового майна, в якому просила:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь в/ч НОМЕР_1 шкоду, завдану державі внаслідок втрати військового майна, в розмірі 131 535,81 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь в/ч НОМЕР_1 сплачений судовий збір у сумі 2102 грн за подання адміністративного позову.

2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 і відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05 червня 2019 року № 121 прапорщика ОСОБА_2 відповідно до пп. «д» (у зв`язку із службовою невідповідністю) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» було звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Підставою звільнення слугувало службове розслідування щодо нестачі майна військової частини, за наслідками якого встановлено втрату прапорщиком ОСОБА_2 військового майна, у зв`язку із чим державі завдано збитків на суму 165 443,23 грн. Частина указаних збитків була стягнута з останнього. Сума невідшкодованих завданих прапорщиком ОСОБА_2 збитків складає 131 535,81 грн. У липні 2019 року ОСОБА_2 помер. Частину спадкового майна померлого прийняла ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем померлого. Посилаючись на те, що завдані померлим збитки в повному обсязі не відшкодовані, а також на те, що відповідно до статті 1231 ЦК України майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості майна, яке було одержане у спадщину, позивач просив задовольнити позов.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану державі внаслідок втрати військового майна, в розмірі 131 535,81 грн. Ухвалено, що судові витрати розподілу не підлягають.

4. Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу. На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки у цьому спорі позивач посилався на Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», який набрав чинності лише 31 вересня 2019 року, тобто за 2 місяці після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку із чим його положення безпідставно застосовано судом. Судом підлягало застосуванню чинне на момент завдання збитків Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховного Ради України 23 червня 1995 року, згідно з приписами якого матеріальна відповідальність не настає у випадку, зокрема, смерті винної особи. Крім того, спадкоємцями померлого було троє осіб, у зв`язку із чим суд першої інстанції помилково стягнув суму збитків виключно з відповідачки.

Короткий зміст оскарженого судового рішення

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, завданої державі внаслідок втрати військового майна, закрито.

6. Оскаржене судове рішення мотивовано тим, що суду при визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин. Спір між сторонами в цій справі не стосується проходження ОСОБА_1 публічної служби, оскільки заявлена вимога стосується стягнення шкоди, заподіяної чоловіком відповідачки, - колишнім військовослужбовцем, який помер. При цьому відповідачка частково спадкувала майно померлого, а отже, спір щодо відшкодування перейшов у площину цивільних правовідносин. Суд першої інстанції, розглянувши спір, помилково виходив з того, що цей спір є публічно-правовим, оскільки цей спір має бути розглянуто судом загальної юрисдикції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. 21 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права та дійшов помилкового висновку про те, що між учасниками справи виникли приватноправові відносини. До адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень і здійснює владні управлінські функції в цьому спорі або за його результатами владно впливає на права, свободи чи інтереси фізичної чи юридичної особи. Стягнення з відповідачки завданої майнової шкоди є здійсненням військовою частиною НОМЕР_1 владно-управлінських функцій. Крім того, закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції не виконав вимогу частини першої статті 239 КАС України, згідно з якою суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, яка подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Позиція інших учасників справи

9. 02 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Ревера С. В., на подану касаційну скаргу, у якому зазначено про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження в цій адміністративній справі через те, що спір між сторонами не є публічним, має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку із чим оскаржене судове рішення відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.

10. 14 листопада 2023 року на указаний відзив до Верховного Суду надійшла відповідь в/ч НОМЕР_1 , доводи якої узгоджуються з доводами поданої останньою касаційної скарги.

Рух касаційної скарги

11. 21 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Білак М. В., Радишевську О. Р. - для розгляду цієї адміністративної справи.

13. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

14. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року поновлено військовій частині НОМЕР_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 380/2999/21. Відкрито касаційне провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 380/2999/21. Витребувано з Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи № 380/2999/21.

15. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

Короткий опис встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи щодо юрисдикції спору

16. Судом апеляційної інстанції установлено, що з 24 квітня 2015 року ОСОБА_2 було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

17. На підставі рапорту командира З артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 01 березня 2019 року вх.№ 2544 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 березня 2019 року № 265 було призначено службове розслідування щодо нестачі майна військової частини.

18. У ході проведення вказаного службового розслідування було встановлено, що внаслідок втрати прапорщиком ОСОБА_2 військового майна сума завданих державі збитків визначена згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості» від 02 листопада 1995 року № 880, становила 165 443,23 грн.

19. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 червня 2019 року № 121 прапорщика ОСОБА_2 , відповідно до пп. «д» (у зв`язку із службовою невідповідністю) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

20. На момент звільнення з прапорщика ОСОБА_2 , згідно з Книгою обліку стягнень та нарахувань, було стягнуто 21 920,47 грн.

21. У липні 2019 року ОСОБА_2 помер.

22. 29 травня 2020 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 380 за нестачу матеріальних засобів взводу забезпечення 3 артилерійського дивізіону, виявлених під час здачі посади, прапорщика ОСОБА_2 притягнуто до матеріальної відповідальності на загальну суму 165 443,23 грн (пункт 4 наказу).

23. На час звернення позивача із цим позовом до суду сума невідшкодованих збитків, завданих державі прапорщиком ОСОБА_2 за втрачене ним майно військової частини, складала 131 535,81 грн.

24. ОСОБА_1 успадкувала частину майна померлого ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про право спадщини за законом НОН 785870 від 09 липня 2020 року.

25. Позивач у цій справі просив суд стягнути суму збитків з ОСОБА_1 як спадкоємиці померлого боржника ОСОБА_2 , згідно зі статтею 1231 ЦК України.

26. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір у цій справі не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятними з огляду на таке.

Щодо юрисдикції розгляду спору в цій справі

31. Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

32. Згідно зі статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

33. Із змісту наведених правових норм убачається, що під час розгляду адміністративної справи обов`язково повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем і конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів цього позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

34. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

35. Судом апеляційної інстанції установлено, що спір у цій справі не стосується проходження ОСОБА_1 публічної служби.

36. Згідно з обґрунтуваннями позову спірна матеріальна шкода була завдана військовій частині (розпоряднику закріпленого за військовою частиною майна) її колишнім військовослужбовцем, який помер.

37. До моменту смерті ОСОБА_2 спір між ним і військовою частиною був публічно-правовим, оскільки був пов`язаним з проходженням військовослужбовцем публічної (військової) служби.

38. Проте спір між учасниками цієї справи обґрунтовано тим, що на момент смерті ОСОБА_2 у нього був обов`язок відшкодувати завдані збитки, який, на думку позивача, має виконати спадкоємиця завдавача шкоди, яка прийняла спадщину.

39. При цьому, позивач у позові посилається на положення статті 1231 ЦК України, яка врегульовує питання спадкування особами, які прийняли спадщину, обов`язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем.

40. Ці положення є частиною окремого інституту цивільного права, а саме - спадкового права.

41. У цій справі Верховний Суд констатує, що публічно-правові відносини у формі деліктного зобов`язання колишнього військовослужбовця відшкодувати військовій частині, завдані ним збитки, після його смерті трансформувалися у відносини, що передбачені нормами спадкового права - обов`язок спадкоємця відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем, у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане у спадщину.

42. Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

43. Згідно з частиною першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

44. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що підстави відповідних позовних вимог військової частини та доведеність таких вимог мають розглядатися судом загальної юрисдикції в рамках цивільної справи.

45. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

46. Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Щодо наслідків закриття провадження в цій справі

47. Суд апеляційної інстанції на підставі частини першої статті 319 КАС України дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

48. Водночас вимогами частини першої статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

49. Суд апеляційної інстанції обмежився виключно вказівкою в мотивувальній частині оскарженої постанови на те, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загального суду, і такий розгляд справи повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

50. При цьому, суд апеляційної інстанції із порушенням вимог статті 239 КАС України не роз`яснив позивачеві його права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

51. Однак указане питання має бути вирішено з метою повного забезпечення реалізації передбачених процесуальним законом прав скаржника.

52. Одним із завдань адміністративного судочинства є своєчасне вирішення судом спорів.

53. З метою дотримання розумного строку вирішення судом спору, Верховний Суд дійшов висновку, що в цьому спорі відправляти справу на новий розгляд в цілому не доцільно.

54. Отже, позивачеві роз`яснюється наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

55. У цій справі постанову про закриття провадження у справі, з якою в цій частині колегія суддів Верховного Суду погоджується, винесено Восьмим апеляційним адміністративним судом, тому заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією може бути подана позивачем до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

56. Заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови Верховного Суду.

57. Згідно з вимогами статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

58. Верховний Суд уважає, що в цій справі касаційна скарга має бути задоволена частково, а постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року - змінена шляхом доповнення її мотивувальної та резолютивної частин роз`ясненням військовій частині НОМЕР_1 її права протягом десяти днів з дня отримання нею цієї постанови звернутися до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. В іншій частині оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

59. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року змінити шляхом доповнення її мотивувальної та резолютивної частин роз`ясненням військовій частині НОМЕР_1 її права протягом десяти днів з дня отримання нею цієї постанови звернутися до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

3. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року залишити без змін.

4. Справу передати до Восьмого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання щодо заяви військової частини НОМЕР_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко М.В. Білак О.Р. Радишевська