УХВАЛА

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа №500/4576/22

адміністративне провадження №К/990/19803/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Єзерова А.А., судді Шарапи В.М.,

за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,

представника позивача Авдєєнка В.В.,

представників відповідача Балабана Д.О., Давидюк С.О., Михайловського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №500/4576/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про визнання протиправною та скасування постанови в частині

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт»,

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» (далі - ТОВ «Біоенергопродукт», позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП № 1235 від 30 вересня 2022 року в частині пункту 905 додатку до вказаної постанови.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з технічними характеристиками двох вітрогенераторних установок, які розміщені на вітро- та геліоелектростанції (1 черга) за адресою: Тернопільська обл., Бережанський р-н, с. Куряни, вул. Бережанка, 57, що належить позивачу, їх номінальна активна електрична потужність становить по 2000 кВт, проте НКРЕКП всупереч вимогам статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» застосувала коефіцієнт «зеленого» тарифу для електричної енергії, виробленої з використанням енергії вітру вітроелектростанціями 1,26 замість 1,89.

3. Позивач зазначив, що застосовуючи до нього найменш сприятливий коефіцієнт «зеленого» тарифу, передбачений Законом, у спірній постанові відповідач не врахував усіх обставин, діяв стосовно позивача дискримінаційно, не дотримався необхідного балансу між несприятливими для позивача наслідками, які настали для позивача, та рішенням, що було відповідачем ухвалене.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 березня 2023 року позов задоволено.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що лексичний і семантичний аналіз положень частини двадцять другої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» свідчить, що структура висловів «від 600 кВт, але не більше 2000 кВт» і «від 2000 кВт та більше», допускає множинне її тлумачення, позаяк показник 2000 кВт включається до обох проміжків.

6. З огляду на таке правове регулювання, за висновком суду першої інстанції, до позивача, який здійснює діяльність з виробництва електричної енергії за допомогою вітрогенераторних установок з номінальною активною електричною потужністю по 2000 кВт, має бути встановлено більш сприятливий тариф, тобто слід застосовувати більший коефіцієнт, зокрема той, що встановлений статтею 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» для електричної енергії, виробленої з використанням енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 2000 кВт і більше.

7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року апеляційну скаргу НКРЕКП задоволено, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 березня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що номінальна потужність кожної вітроустановки, які були введені в експлуатацію позивачем 20 червня 2018 року, в межах 1 черги будівництва вітро- та геліоелектростанції Тернопільська область, Бережанський район, с. Куряни, вул. Бережанка, 57, становить 2000 кВт, а тому відповідач при розрахунку «зеленого» тарифу для позивача правильно застосовував коефіцієнт «зеленого» тарифу 1.26, як для вітроелектростанції, одинична встановлена потужність всіх вітроустановок якої складає від 600 кВт, але не більше 2000 кВт, що була введена в експлуатацію з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року включно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «Біоенергопродукт» звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 березня 2023 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У касаційній скарзі зазначається, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», зокрема без урахування правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року (у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) у справі № 500/2782/19 та від 27 квітня 2023 року (у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду) у справі № 500/1766/21 у подібних правовідносинах.

11. 8 листопада 2023 року від представника ТОВ «Біоенергопродукт» надійшла заява, в якій вказано на необґрунтованість доводів НКРЕКП про те, що для застосування позивачу коефіцієнту 1,89 йому потрібно подати до НКРЕКП пакет документів, передбачений пунктом 2.1 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 червня 2019 року № 1817 (далі - Порядок № 1817).

Позивач зазначає, що такі доводи НКРЕКП не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки вказаний Порядок не передбачає необхідності подання до НКРЕКП заяви про встановлення «зеленого» тарифу у разі зміни законом коефіцієнту «зеленого» тарифу, що має бути застосований відповідачем при визначені його розміру.

Позиція інших учасників справи

12. Від НКРЕКП надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Біоенергопродукт», у якому зазначається, що постанова суду апеляційної інстанцій є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги є безпідставними, з огляду на що просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2023 року - без змін.

13. В обґрунтування правомірності висновків суду апеляційної інстанції НКРЕКП зазначає, що у спірній постанові Регулятор лише провів перерахунок раніше встановленого тарифу з урахуванням зростання офіційного курсу Євро щодо гривні, проте рівень коефіцієнту при розрахунку тарифу для позивача залишився незмінним з моменту його встановлення. Відповідач стверджує, що тариф на зелену енергію було встановлено під час подання ТОВ «Біоенергопродукт» відповідної заяви, а саме - 17 серпня 2018 року. Відповідно, оскільки позивач не звертався із заявою про перегляд тарифу, то у НКРЕКП не було підстав у спірному рішенні змінювати застосований коефіцієнт встановленого раніше тарифу.

14. 13 листопада 2023 року від НКРЕКП надійшли додаткові пояснення у справі, в яких містяться пояснення процедури та формули визначення розміру «зеленого» тарифу, а також зазначається, що позивачу було встановлено коефіцієнт «зеленого» тарифу 1,26 на підставі постанови від 28 вересня 2018 року № 1123 та відповідно до чинного на той час законодавства; саме на підставі цього тарифу щоквартально розраховувався конкретний розмір «зеленого» тарифу у зв`язку з зміною офіційного курсу Євро.

15. Відповідач також стверджує, що застосування до позивача коефіцієнту 1,89 для розрахунку розміру «зеленого» тарифу при можливості застосування до цього суб`єкта коефіцієнту 1,26 призведе до додаткового фінансового навантаження на державне підприємство НЕК «УКРЕНЕРГО» та ДП «Гарантований покупець» як учасників ринку, на яких покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, та кінцевих споживачів електричної енергії.

16. 29 листопада 2023 року від представника НКРЕКП надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить Суд врахувати, що, за результатом розгляду справи № 500/2191/22 за позовом ТОВ «Біоенергопродукт» до НКРЕКП про визнання протиправною та скасування постанови, Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року (у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) частково задовольнив касаційну скаргу НКРЕКП, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

17. Відповідач зазначає, що оскільки спірні правовідносини, що виникли у справі № 500/2191/22, є подібними до тих, що мають місце у справі, яка переглядається, то Суд має врахувати правові висновки, викладені у вищезгаданій постанові Верховного Суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

18. Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 1 червня 2023 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 500/4576/22, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Біоенергопродукт».

20. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року справу № 500/4576/22 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 жовтня 2023 року, яке у подальшому перенесено на 28 листопада 2023 року та 30 листопада 2023 року.

21. Від представника ТОВ «Біоенергопродукт» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовано тим, що у постановах від 13 квітня 2022 року у справі № 500/2782/19 та від 27 квітня 2023 року у справі № 500/1766/21 Верховний Суд застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, відповідно до якого в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Натомість, ухвалюючи постанову від 23 листопада 2023 року у справі № 500/2191/22 Верховний Суд не врахував вищезгаданого правового висновку Великої Палати Верховного Суду. Отже, на думку позивача, Верховний Суд фактично відступив від правового висновку Великої Палати Верховного Суду та створив, таким чином, неоднаковість судової практики.

З огляду на викладене, представник ТОВ «Біоенергопродукт» вважає, що з метою приведення судової практики до єдності у питанні застосування найбільш сприятливого для особи підходу під час тлумачення законодавства, яке допускає неоднозначне або множинне тлумачення, необхідно передати цю справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що ТОВ «Біоенергопродукт» зареєстроване як юридична особа з 5 квітня 2011 року, здійснює такий вид діяльності, як виробництво електроенергії.

23. 20 червня 2018 року ТОВ «Біоенергопродукт» було введено в експлуатацію вітро- та геліоелектростанції по вулиці Бережанська, 57 у селі Куряни Бережанського району Тернопільської області 1 (черга) відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ТП141181711217 від 20 червня 2018 року.

24. НКРЕКП на підставі поданих Товариством документів, у тому числі тих, що підтверджують технічні характеристики двох вітрогенераторних установок, встановлених на турбінах Enercon Е-70 Е4, які розміщені на вітро- та геліоелектростанції (1 черга) по вулиці Бережанська, 57 у селі Куряни Бережанського району Тернопільської області, було визначено номінальну активну електричну потужність вітрогенераторних установок ТОВ «Біоенергопродукт» на рівні 2000 кВт.

25. Відповідач 30 вересня 2022 року прийняв постанову № 1235, пунктом 905 додатку якої позивачу встановлено «зелений» тариф для енергогенеруючого об`єкту ТОВ «Біоенергопродукт» (1 черга вітро- та геліоелектростанції Тернопільська обл., Бережанський р-н, с. Куряни, вул. Бережанка, 57) в розмірі 2,4661 гривень без ПДВ за 1 кВт з використанням коефіцієнту 1,26.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, в межах касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

27. У касаційній скарзі вказано на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», оскільки ця норма застосована без урахування правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 13 квітня 2022 року (у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) у справі № 500/2782/19 та від 27 квітня 2023 року (у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду) у справі № 500/1766/21 у подібних правовідносинах, про те, що НКРЕКП мало застосувати до позивача більш сприятливі умови регулювання, оскільки стаття 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» допускає неоднозначне тлумачення її положень.

28. Зокрема, Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку справу № 500/2782/19, в якій спір виник між тими ж сторонами та стосувався правомірності застосування НКРЕКП коефіцієнту 1,26 під час розрахунку розміру «зеленого» тарифу ТОВ «Біоенергопродукт», Верховний Суд (у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) постановою від 13 квітня 2022 року залишив без змін рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у від 3 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року.

Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій, які задовольнили позов ТОВ «Біоенергопродукт», визнали протиправними та скасували пункт 364 додатку до постанови НКРЕКП від 27 червня 2019 року № 1240 та пункт 440 додатку до постанови НКРЕКП від 24 вересня 2019 року № 1991.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскільки положення статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» допускають неоднозначне (множинне) тлумачення, то необхідно застосовувати найбільш сприятливий для позивача спосіб тлумачення цієї норми та для розрахунку розміру «зеленого» тарифу для ТОВ «Біоенергопродукт», потужність виробленої електроенергії якого складає 2000 кВт, використовувати коефіцієнт 1,89, а не 1,26.

Крім того, у цій постанові Верховний Суд вказав на безпідставність доводів відповідача про те, що «зелений» тариф для позивача було встановлено постановою НКРЕКП від 28 вересня 2018 року № 1123 одноразово до 1 січня 2030 року та розраховано виходячи з коефіцієнту 1,26 із рівнем тарифу 6,79 євроцентів за 1 кВт/год (фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу), і що ця постанова (від 28 вересня 2018 року № 1123) є чинною по цей час. Суд вказав, що такі доводи спростовуються встановленими обставинами справи, зокрема тим, що вказана постанова діяла з 1 липня 2018 року і втратила чинність із 1 жовтня 2018 року згідно постанови № 1122 від 28 вересня 2018 року.

Суд також звернув увагу на те, що протягом 2018-2019 років НКРЕКП було прийнято інші щоквартальні постанови «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання», де додатками до таких постанов було встановлено розміри «зелених» тарифів і для позивача ТОВ «Біоенергопродукт», проте ані постанова НКРЕКП від 28 вересня 2018 року № 1123, ані інші наявні у розглядуваній справі та на офіційному сайті НКРЕКП постанови за 2018-2019 роки не містять факту встановлення для позивача ТОВ «Біоенергопродукт» (1 черга вітро- та геліоелектростанції Тернопільська обл., Бережанський р-н, с. Куряни, вул. Бережанка, 57) одноразового «зеленого» тарифу на строк до 1 січня 2030 року із зафіксованим коефіцієнтом 1,26 та із рівнем тарифу 6,79 євроцентів за 1 кВт/год.

29. Вищенаведені правові висновки застосовані також Верховним Судом у постанові, прийнятій у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, від 27 квітня 2023 року у справі № 500/1766/21, в якій спір також виник між тими ж сторонами та стосувався правомірності застосування НКРЕКП коефіцієнту 1,26 під час розрахунку розміру «зеленого» тарифу ТОВ «Біоенергопродукт».

30. Натомість у постанові, прийнятій Верховним Судом у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, від 23 листопада 2023 року у справі № 500/2191/22, Суд звернув увагу, що НКРЕКП своєю постановою від 28 вересня 2018 року № 1123 встановила для позивача «зелений» тариф до 30 січня 2030 року відповідно до положень Закону України «Про альтернативні джерела енергії» (у чинній на той час редакції) та розрахувала його, виходячи з коефіцієнту 1,26.

Проте, у подальшому відбулися зміни у законодавчому регулюванні, що стосувалися стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, відтак, за висновком Верховного Суду, суб`єкти господарювання мають можливість вибору між попереднім порядком та новим, враховуючи зміни та оновлення, внесені в законодавство; це надає їм гнучкість у виборі того порядку, який найкраще відповідає їхнім поточним умовам і інтересам.

На цій підставі Верховний Суд зазначив, що при вирішення спору, судами попередніх інстанцій не досліджувались обставини щодо порядку реалізації позивачем права на застосування нового коефіцієнту «зеленого» тарифу та не надані відповіді на наступні питання:

- чи відбулися зміни у законодавчому регулюванні для позивача щодо порядку стимулювання виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел внаслідок внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 25 квітня 2019 року № 2712-УІІІ;

- чи відповідає наданий позивачем відповідачу перелік документів при введені в експлуатацію вітрогенераторних установок та первинному оформленні «зеленого» тарифу, переліку документів, який необхідний для застосування нового коефіцієнту «зеленого» тарифу;

- який порядок застосування нового коефіцієнту «зеленого» тарифу і чи дотримано його учасниками правовідносин (позивачем та відповідачем).

31. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 500/2191/22, фактично зробив висновки, що не узгоджуються з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 13 квітня 2022 року у справі № 500/2782/19 та від 27 квітня 2023 року у справі № 500/1766/21 у подібних правовідносинах, оскільки погодився із доводами НКРЕКП про те, що коефіцієнт 1,26 для розрахунку «зеленого» тарифу ТОВ «Біоенергопродукт» встановлений відповідачем одноразово до 30 січня 2030 року постановою від 28 вересня 2018 року № 1123, а всі подальші постанови лише уточнюють розмір цього тарифу, залежно від зміни офіційного курсу Євро.

При цьому, оскільки суди попередніх інстанцій у справі № 500/2191/22 достеменно не встановили, чи звертався позивач до НКРЕКП із заявою та відповідними документами після зміни правового регулювання (на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 25 квітня 2019 року № 2712-УІІІ) про застосування до нього іншого коефіцієнту, то, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2023 року, суди попередніх інстанцій передчасно задовольнили позов та вказали на необхідність застосування до ТОВ «Біоенергопродукт» коефіцієнту 1,89.

32. Отже, має місце неоднакова судова практика Верховного Суду у складі колегії суддів різних судових палат Касаційного адміністративного суду у подібних спірних правовідносинах між тими ж сторонами, а саме - щодо порядку застосування статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії».

Зокрема, в одному випадку Верховний Суд дійшов висновку, що розмір «зеленого» тарифу переглядається НКРЕКП щоквартально, а тому встановлений постановою відповідача від 28 вересня 2018 року № 1123 коефіцієнт для розрахунку «зеленого» тарифу ТОВ «Біоенергопродукт» не може вважатися незмінним до 30 січня 2030 року, відтак, у кожній наступній щоквартальній постанові, на підставі якої втрачає чинність попередні постанова, НКРЕКП має застосовувати той коефіцієнт, який визначений чинною на момент прийняття такої постанови редакцією статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії»; з урахуванням принципу щодо застосування найбільш сприятливого для особи способу тлумачення та враховуючи, що стаття 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» допускає неоднозначне (множинне) тлумачення, Суд вказав на необхідність застосування коефіцієнту 1,89 для розрахунку ТОВ «Біоенергопродукт» розміру «зеленого» тарифу (постанови Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 500/2782/19 та від 27 квітня 2023 року у справі № 500/1766/21).

Однак, в іншому випадку Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки «зелений» тариф був встановлений ТОВ «Біоенергопродукт» одноразово до 1 січня 2030 року з урахуванням коефіцієнту 1,26, відтак, після зміни правового регулювання (внесення змін до статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» відповідно до Закону від 25 квітня 2019 року № 2712-УІІІ) позивач повинен був самостійно ініціювати зміну коефіцієнту для розрахунку розміру «зеленого» тарифу шляхом подання до НКРЕКП заяви та відповідних документів (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 500/2191/22).

33. У процесі касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 500/2191/22, з огляду на таке.

34. Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державне регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснює Кабінет Міністрів України чи за його дорученням спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у відповідній сфері в порядку, визначеному законодавством.

Державне регулювання у сфері альтернативних джерел енергії здійснюється шляхом, зокрема встановлення тарифів на електричну енергію, вироблену на об`єктах альтернативної енергетики, а також на теплову енергію, видобуту з альтернативних джерел.

35. Згідно з частинами першою, третьою та шостою статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Встановлення «зеленого» тарифу, передбаченого цією статтею, здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням особливостей, визначених статтею 9-4 цього Закону.

«Зелений» тариф встановлюється для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об`єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу), з урахуванням положень цієї статті, статті 9-2 та статті 9-4 цього Закону.

«Зелений» тариф для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії вітру.

Частиною двадцять п`ятою цієї ж статті визначено, що підтвердженням факту та дати введення в експлуатацію об`єкта електроенергетики, у тому числі черги будівництва електричної станції (пускового комплексу), генеруючої установки споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність якої не перевищує 150 кВт, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), є виданий уповноваженим органом сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, або зареєстрована відповідно до законодавства декларація про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до частини двадцять дев`ятої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» для суб`єктів господарювання, приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, «зелений» тариф встановлюється до 1 січня 2030 року. Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб`єктів господарювання, приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

Частинами тридцять першим та тридцять другим статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» визначено, що держава гарантує, що для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії на введених в експлуатацію об`єктах електроенергетики, буде застосовуватися порядок стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, встановлений відповідно до положень цієї статті на дату введення в експлуатацію об`єктів електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. У разі внесення змін до законодавства, що регулює порядок стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, суб`єкти господарювання можуть обрати новий порядок стимулювання.

Держава гарантує закріплення на законодавчому рівні на весь строк застосування «зеленого» тарифу вимог щодо закупівлі у кожному розрахунковому періоді електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 9-2 цього Закону, в обсягах та порядку, визначених статтею 15 Закону України «Про електроенергетику», а з дати початку дії нового ринку електричної енергії - в обсягах та порядку, визначених статтею 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», а також щодо розрахунків за таку електричну енергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами.

36. Отже, зі змісту наведених норм права вбачається, що НКРЕКП є органом уповноваженим встановлювати «зелений» тариф на електричну енергію, зокрема для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з енергії вітру на введених в експлуатацію об`єктах електроенергетики, до 1 січня 2030 року.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, ТОВ «Біоенергопродукт» 20 червня 2018 року було введено в експлуатацію вітро- та геліоелектростанції по вул. Бережанка, 57 у с. Куряни Бережанського району Тернопільської області (1 черга) та у подальшому - 17 липня 2018 року подано заяву до НКРЕКП про встановлення «зеленого тарифу».

38. За результатами розгляду заяви ТОВ «Біоенергопродукт» щодо встановлення «зеленого» тарифу суб`єкту господарювання та наданих документів НКРЕКП 28 вересня 2018 року прийняла постанову № 1122 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання», пунктом 207 її додатку встановлено «зелений» тариф для енергогенеруючого об`єкта ТОВ «Біоенергопродукт» (1 черга вітро- та геліоелектростанції Тернопільська обл., Бережанський р-н, с. Куряни, вул. Бережанка, 57) у розмірі 223,07 грн без ПДВ за 1 кВт, виходячи з коефіцієнту 1,26.

39. Судами попередніх інстанцій також було встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у період з 2018 по 2022 роки НКРЕКП періодично змінювала розмір «зеленого» тарифу для ТОВ «Біоенергопродукт», ухвалюючи нові постанови, кожною з яких визнавала такою, що втратила чинність, попередню постанову.

Деякі з цих постанов про встановлення «зеленого» тарифу позивачем було оскаржено в інших судових провадженнях, зокрема: у справі № 500/2782/19 ТОВ «Біоенергопродукт» оскаржило постанову НКРЕКП від 27 червня 2019 року № 1240 у частині пункту 364 додатку до цієї постанови; у справі № 500/1766/21 - постанову НКРЕКП від 31 грудня 2020 року № 2877 у частині пункту 833 до цієї постанови з мотивів неправомірного застосування коефіцієнту 1,26 замість 1,89.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року у справі № 500/2782/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року, позов ТОВ «Біоенергопродукт» задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 27 червня 2019 року № 1240 у частині пункту 364 додатку.

Так само рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 червня 2021 року у справі № 500/1766/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року та постановою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року, позов ТОВ «Біоенергопродукт» задоволено, постанову НКРЕКП від 31 грудня 2020 року № 2877 у частині пункту 833 додатку визнано протиправною та скасовано.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30 вересня 2022 року НКРЕКП прийнято спірну у цій справі постанову № 1235, пунктом 905 додатку якої позивачу встановлено «зелений» тариф в розмірі 2,4661 гривень без ПДВ за 1 кВт, виходячи з коефіцієнта 1,26.

41. Частина 22 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з використанням альтернативних джерел енергії, встановлюється для об`єктів або його черг/пускових комплексів, введених в експлуатацію в період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, залежно від категорії об`єктів електроенергетики, для яких застосовується «зелений» тариф, визначений:

для електроенергії, виробленої з енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 600 кВт, але не більше 2000 кВт - на рівні 1,26;

для електроенергії, виробленої з енергії вітру вітроелектростанціями, які складаються з вітроустановок одиничною встановленою потужністю від 2000 кВт та більше - на рівні 1,89.

42. На момент виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, набув чинності Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 30 серпня 2019 року № 1817.

43. Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 1817 «зелений» тариф встановлюється для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об`єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу) з урахуванням положень статей 9-1, 9-3 та 9-4 Закону.

44. «Зелений» тариф на електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, споживачами, у тому числі енергетичними кооперативами, встановлюється єдиним для всіх приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, за кожним видом альтернативного джерела енергії, для якого Законом визначений коефіцієнт «зеленого» тарифу. Для суб`єктів господарювання, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств «зелений» тариф встановлюється до 01 січня 2030 року (пункт 1.3 Порядку № 1817).

45. Згідно з пунктом 1.4 цього Порядку фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб`єктів господарювання, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств (Фмін, Євро за 1 кВтгод без ПДВ) розраховується за формулою:

Фмін = Тсп.IIкл.01.01.2009 х КЗТ / Є01.01.2009, (1)

де Тсп.IIкл.01.01.2009 - роздрібний тариф для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, 58,46 коп. за 1 кВтгод без ПДВ,

КЗТ - коефіцієнт «зеленого» тарифу, визначений Законом;

Є01.01.2009 - курс гривні до євро, офіційно встановлений Національним банком України на 01 січня 2009 року, 1085,546 грн за 100 євро.

46. Згідно із пунктом 1.5 Порядку № 1817 «зелений» тариф для суб`єктів господарювання, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств (Тз, коп. за 1 кВт·год без ПДВ) встановлюється на квартал та розраховується за формулою:

Тз = Фмін х Єсер30, (2)

де Єсер30 - середній курс гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання НКРЕКП, грн за 100 євро, що визначається за відповідною формулою.

47. Рішення щодо встановлення та припинення дії «зеленого» тарифу для суб`єктів господарювання, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, приватних домогосподарств приймаються на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (пункт 1.6 Порядку № 1817).

48. Отже, наведеними вище правовими нормами Порядку № 1817 встановлено, що коефіцієнт «зеленого» тарифу, що використовується для обчислення фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, який використовується у формулі при встановленні конкретного розміру «зеленого» тарифу на квартал, визначається Законом України «Про альтернативні джерела енергії», а саме - статтею 9-1. Тобто, розмір коефіцієнту «зеленого» тарифу (у справі, що розглядається, 1,26 чи 1,89) впливає на визначення грошового розміру «зеленого» тарифу, який встановлюється щоквартально відповідними постановами НКРЕКП, в тому числі і спірною постановою № 1235 від 30 вересня 2022 року.

49. Вказане спростовує доводи НКРЕКП, викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Біоенергопродукт», про те, що НКРЕКП установило «зелений» тариф для позивача під час його звернення - 17 серпня 2018 року, а у подальшому у НКРЕКП не було підстав для зміни коефіцієнта при перегляді встановленого раніше тарифу.

50. Ці доводи спростовуються також неодноразовим оскарженням позивачем до судів попередніх постанов НКРЕКП про встановлення «зеленого» тарифу з подібних мотивів, а саме - неправильності застосування НКРЕКП коефіцієнту 1,26, замість 1,89 (зокрема, у справах № 500/2782/19 та № 500/1766/21).

81. Отже, помилковим є висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 500/2191/22, про те, що «зелений» тариф був встановлений ТОВ «Біоенергопродукт» одноразово до 1 січня 2030 року з урахуванням коефіцієнту 1,26, а його перегляд після зміни правового регулювання можливий лише на підставі заяви позивача.

82. Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 293 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року) сторони докладають зусиль для сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги й технології, використання збалансованих джерел відновлюваної енергії та енергозберігаючих продуктів і послуг, а також екологічне маркування товарів, у тому числі шляхом усунення пов`язаних із цим нетарифних бар`єрів.

83. Статтею 338 Угоди про асоціацію також передбачено взаємне співробітництво у таких сферах, зокрема, як: розвиток та підтримка відновлювальної енергетики з урахуванням принципів економічної доцільності та охорони навколишнього середовища, а також альтернативних видів палива, зокрема стале виробництво біопалива і співробітництво у сфері нормативно-правових питань, сертифікації та стандартизації, а також технологічного і комерційного розвитку; просування Механізму спільного запровадження Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату 1997 року з метою зменшення викидів парникових газів шляхом реалізації проектів у сфері енергоефективності та відновлювальної енергетики.

84. У статті 2 Рамкової конвенції Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату (United Nations Framework Convention on Climate Change) від 9 травня 1992 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 435/96-ВР від 29 жовтня 1996 року) зазначено, що кінцева мета цієї Конвенції і усіх пов`язаних з нею правових документів, які може прийняти Конференція Сторін, полягає у тому, щоб досягти у виконанні відповідних положень Конвенції стабілізації концентрацій парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему.

85. Для посилення реалізації вищезазначеної Конвенції, у тому числі її мети, спрямованої на зміцнення глобального реагування на загрозу зміни клімату в контексті сталого розвитку та зусиль з викорінення бідності, 12 грудня 2015 року учасниками Конвенції було укладено Паризьку угоду (Paris Agreement) (Угоду ратифіковано Законом № 1469-VIII від 14 липня 2016 року), згідно зі статтею 3 якої Сторони домовилися здійснювати національно визначені внески щодо глобального реагування на зміну клімату, амбітні зусилля для досягнення мети цієї Угоди; зусилля всіх Сторін представлятимуть прогрес у часі.

86. Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату (Kyoto protocol to the United Nations Framework convention on climate change) від 11 грудня 1997 року (Кіотський протокол ратифіковано Законом № 1430-IV (1430-15) від 4 лютого 2004 року) кожна зі Сторін, зазначених у Додатку I, при виконанні своїх визначених зобов`язань щодо кількісних обмежень і скорочень викидів відповідно до статті 3, з метою сприяння сталому розвитку: здійснює та/або продовжує розробляти відповідно до своїх національних умов такі політику та заходи, як:

- підвищення ефективності використання енергії у відповідних секторах національної економіки;

- проведення досліджень, розробка, сприяння широкому використанню та впровадженню нових і відновлюваних видів енергії, технологій поглинання двоокису вуглецю та передових сучасних екологічно безпечних технологій.

87. Також важливо згадати, що Законом № 2222-VIII від 5 грудня 2017 року Україна приєдналася до Статуту Міжнародного агентства з відновлювальних джерел енергії (IRENA) від 26 січня 2009 року, до цілей якого віднесено сприяння широко поширеному та зростаючому впровадженню, а також сталому використанню всіх видів відновлюваної енергії, беручи до уваги:

a) національні та внутрішні пріоритети й переваги, отримувані з комбінованого підходу до відновлюваної енергії та заходів з енергоефективності, а також

b) внесок відновлюваної енергії в збереження навколишнього середовища шляхом обмеження впливу на природні ресурси й зменшення вирубування лісів, зокрема вирубування тропічних лісів, опустелювання й скорочення біологічного різноманіття; у захист клімату; в економічне зростання та соціальну згуртованість, у тому числі в зниження рівня бідності й сталий розвиток; у доступ до енергопостачання й безпеку енергопостачання; у регіональний розвиток і взаємну відповідальність поколінь.

88. Також у пункті 1 Директиви 2009/28/ЄС Європейського парламенту та Ради від 23 квітня 2009 року про сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел і про внесення змін до Директив 2001/77/ЄС та 2003/30/ЄС та про їх подальше скасування (Directive 2009/28/EC of the European Parliament and of the council of 23 April 2009 on the promotion of the use of energy from renewable sources and amending and subsequently repealing Directives 2001/77/EC and 2003/30/EC) зазначено, що збільшення використання енергії, видобутої з відновлюваних джерел становлять разом з економією енергії та підвищеною енергоефективністю важливі складові комплексу заходів, що вимагаються для скорочення викидів парникових газів та для виконання Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об`єднаних Націй про кліматичні зміни, а також до інших зобов`язань, взятих на рівні Співтовариства та міжнародному рівні з метою скорочення викидів парникових газів; ці фактори повинні відіграти значну роль у підвищенні надійності енергозабезпечення, сприянні технологічному розвитку та інноваціям, а також у створенні перспектив нових робочих місць та регіональному розвитку, зокрема в сільській та ізольованій місцевості.

89. На виконання вищезазначених міжнародних зобов`язань розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 року № 907-р схвалено Стратегію енергетичної безпеки, в якій енергетичну безпеку визначено складовою системи забезпечення національної безпеки та визначено такі стратегічні цілі забезпечення енергетичної безпеки та пріоритетні завдання для реалізації сценарію «позитивної трансформації» і стратегічного вибору, як, зокрема, забезпечення енергетичної ефективності використання енергоресурсів та енергоефективності національної економіки, екологічно прийнятного впливу енергетики на навколишнє природне середовище, інтеграції енергетичного сектору в політичний, технологічний, технічний, економічний та правовий простір ЄС.

При цьому, у згаданій Стратегії за позитивним сценарієм змін в енергетичній сфері передбачається використання нових технологій виробництва, транспортування, накопичення та споживання енергії, використання відновлюваних та місцевих джерел енергії, цифровізація енерговикористання, що дозволяє наблизити джерела виробництва енергії до споживача та збалансувати режими роботи енергетичних систем.

90. Крім того, Суд враховує, що відповідно до статті 3 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» основними засадами державної політики у сфері альтернативних джерел енергії є, зокрема, нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, з метою економного витрачання традиційних паливно-енергетичних ресурсів та зменшення залежності України від їх імпорту шляхом реструктуризації виробництва і раціонального споживання енергії за рахунок збільшення частки енергії, виробленої з альтернативних джерел; додержання екологічної безпеки за рахунок зменшення негативного впливу на стан довкілля при створенні та експлуатації об`єктів альтернативної енергетики, а також при передачі, транспортуванні, постачанні, зберіганні та споживанні енергії, виробленої з альтернативних джерел; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій і підтримка підприємництва у сфері альтернативних джерел енергії, в тому числі шляхом розробки і здійснення загальнодержавних і місцевих програм розвитку альтернативної енергетики.

91. Отже, запровадження та розвиток альтернативних джерел енергії, до яких відносяться і вітроелектростанції, інтеграція їх до Об`єднаної енергетичної системи України, нарощування обсягів виробництва та споживання такої енергії відповідає міжнародним зобов`язанням України, узгоджується із стратегічними цілями та пріоритетними завданнями забезпечення енергетичної безпеки, сприяє зменшенню негативного впливу на стан довкілля та підвищенню енергетичної незалежності держави.

92. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 лютого 2023 року у справі № 400/3396/19.

93. Отже, з огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про необхідність передачі справи № 500/4576/22 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду для вирішення питання про відступ від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 листопада 2023 року (у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду) у справі № 500/2191/22, оскільки існує суперечлива судова практика щодо питання застосування статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» (у редакції, чинній після внесення змін Законом від 25 квітня 2019 року № 2712-УІІІ), викладена Верховним Судом у постановах, прийнятих у складі колегії суддів різних судових палат Касаційного адміністративного суду.

94. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на наступне.

95. Відповідно до частин першої-третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

96. Згідно з частиною першою статті 347 КАС України, питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

97. Представник позивача в обґрунтування клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, який застосований Верховним Судом у постановах від 13 квітня 2022 року у справі № 500/2782/19 та від 27 квітня 2023 року у справі № 500/1766/21. При цьому, позивач вважає, що, ухвалюючи постанову від 23 листопада 2023 року у справі № 500/2191/22, Верховний Суд фактично відступив від цього правового висновку Великої Палати Верховного Суду.

98. Однак, колегія суддів вважає такі доводи позивача безпідставними, з огляду на таке.

99. Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, спірні правовідносини стосувалися правомірності відмови Пенсійного фонду України у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у разі непроведення або несвоєчасного проведення атестації робочих місць власником підприємства.

100. Розглядаючи справу № 520/15025/16-а та приймаючи у ній рішення, Велика Палата Верховного Суду, зокрема врахувала практику Європейського суду з прав людини у рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) та на її підставі вказала, що в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

101. Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, були зроблені в інших спірних правовідносинах, а посилання на підхід Європейського суду з прав людини щодо найбільш сприятливого для особи способу застосування національного законодавства, яке передбачає множинне тлумачення, не є правовим висновком щодо застосування статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії».

102. Інших підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду представник ТОВ «Біоенергопродукт» у клопотанні не наводить.

103. З огляду на вищенаведене, клопотання представника позивача слід задовольнити частково, а саме - за відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, однак, у зв`язку з існуванням суперечливої судової практики Верховного Суду у складі колегій суддів, які входять до різних судових палат (Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду), Суд доходить висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема з метою вирішення питання про відступ від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 500/2191/22.

104. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених частиною п`ятою або частиною шостою статті 346 цього Кодексу.

105. Окремо колегія суддів звертає увагу, що оцінка решти спірних питань у справі буде надана під час розгляду справи Об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 248, 344, 346, 347 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» задовольнити частково.

Справу № 500/4576/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови в частині передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді А.А. Єзеров

В.М. Шарапа