ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року справа №200/2030/21-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 р. у справі № 200/2030/21-а (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 - з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання полковник юстиції відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та її додатку 14;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання полковник юстиції відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та її додатку 14;

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з липня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України Про прокуратуру з урахуванням рішення Конституційного Суду України від липня 2015 року по 10 вересня 2020 року № 6-р(ІІ)2020;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з липня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України Про прокуратуру з урахуванням рішення Конституційного Суду України від липня 2015 року по 10 вересня 2020 року № 6-р(ІІ)2020;

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсації з 10 вересня 2020 року за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 , починаючи з 10 вересня 2020 року компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 02.07.2021 у справі №200/2030/21-а задоволено частково адміністративний позов, а саме судом:

Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.

Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.

Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання полковник юстиції відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та її додатку 14.

Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання полковник юстиції відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та її додатку 14.

В решті заявлених вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 №200/2030/21-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі №200/2030/21-а залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військової та оборонній сфері об`єднаних сил на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі №200/2030/21-а задоволено частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі №200/2030/21-а скасовано в частині:

- визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_2 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зобов`язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260;

- визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_2 грошового забезпечення, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання полковник юстиції відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та її додатку 14 та зобов`язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання полковник юстиції відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та її додатку 14, - та в цій частині відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі №200/2030/21-а залишено без змін.

15.09.2023 позивач звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2021 у справі №200/2030/21, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, щодо перерахунку грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з 26.03.2020 відповідно до статті 81 Закону України Про прокуратуру з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р(ІІ)2020р., у зв`язку з виключними обставинами, а позовні вимоги у цій частині задовольнити, враховуючи на рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(ІІ)/2023.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та залишено відповідне судове рішення в силі.

Позивач, не погодившись з цією ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування скарги зазначає, що Донецьким окружним адміністративним судом при розгляді справи № 200/2030/21 застосовано норми матеріального права, а саме п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ встановлено, що за прокурорами військових прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

13 вересня 2023 року у справі № 3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23) ці положення наведеного закону визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Виключними обставинами, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2021 у справі № 200/2030/21, які мають істотне значення та суттєво впливають на прийняті рішення є:

14 вересня 2023 року позивачу стало відомо, що на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України опубліковано Рішення Конституційного Суду України Другий Сенат від 13 вересня 2023 року № 3-80/2022. Згідно даного Рішення Конституційного Суду України Другий Сенат ухвалив, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.

Друге речення абзацу третього пункту 3 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Неконституційність закону - це помилка держави, що й встановлює Конституційний Суд України. Конституційний Суд України не робить закон неконституційним, а тільки виявляє цей факт, у зв`язку з чим слід вважати, що поняття ретроактивної дії рішення до рішень Конституційного Суду України незастосовне, оскільки останні нормативними актами не являються. Акти Конституційного Суду України мають досить складну правову природу, вони є правовими актами, в певних передбачених законодавством випадках мають нормативний зміст, але не є нормативно-правовими актами в повному їх розумінні.

Виправлення помилок, допущених при ухваленні законів, передбачено саме ст.152 Конституції України, а захист прав та інтересів осіб, яким внаслідок дії законів, що не відповідали Конституції України, завдано матеріальної чи моральної шкоди, визначений саме прямою нормою ч. 3 ст. 152 Конституції України.

Неможна нанести шкоду неконституційним актом після винесення рішення Конституційним Судом України про неконституційність акта, оскільки даний акт вже втрачає чинність. Шкода виникає до виявлення факту неконституційності, у період коли акт діяв та ще не був визнаний неконституційним.

Скаржник зазначає, що втрата нормативно-правовим актом (або його частиною) чинності не тотожна його неконституційності. Конституційним Судом України визнано факт неконституційності. Рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності нормативно-правового акту, а встановлює наявність чи відсутність такого юридичного факту. Отже, друге речення абзацу третього пункту 3 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ. 2, були неконституційними і до 13 вересня 2023 року.

Саме для цього і створений перегляд справ за виключними обставинами відповідно до положень ст. 361-369 КАСУ.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено зокрема, що перебування в провадженні Конституційного Суду України справи щодо конституційності правового акта чи його частини є підставною для зупинення провадження у справі за п. З ч. 1 ст. 236 КАС України.

Під час розгляду Донецьким окружним адміністративним судом справи № 200/2030/21 клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 236 КАС України позивачем не заявлялися.

Так, рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-р(II) 2020 від 26.03.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним), окреме положення пункту 26 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вищезазначене положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 26.03.2020.

Позивач звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами лише 15.09.2023.

Таким чином, заявником не дотримано строк звернення до суду з відповідною заявою, що встановлений п. 4 ч. 1 ст. 363 КАС України.

Також, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2021 у справі №200/2030/21-а, набрало законної сили 18.10.2021, яке виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.12.2021 за №1447, № 1448, № 1449, № 1451, № 1452, № 1453 .

Також, відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що наявність Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 у справі № 8-р(ІІ)/2023 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, не було визнано неконституційним та підлягало застосуванню.

Таким чином, ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 13.09.2023 у справі 8-р(ІІ)/2023 не є підставою для перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2021 у справі № 200/2030/21-а за виключними обставинами в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань.

Від позивача надійшла відповідь на відзив в якій просив задовольнити скаргу.

В обґрунтування відповідачем зазначено, що позивачем порушено строк звернення до суду з заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами, що не відповідає дійсності з наступних підстав.

13 вересня 2023 року у справі № 3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23) ці положення наведеного закону у рішенні суду № 200/2030/21 визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

14 вересня 2023 року позивачу стало відомо, що на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України опубліковано Рішення Конституційного Суду України Другий Сенат від 13 вересня 2023 року № 3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23).

За таких обставин позивачем в повному обсязі додержанні строки щодо перегляду позовних вимог в цій частині.

Щодо посилання відповідача на виконання рішення суду, позивач зазначає, що відповідач посилаєтеся на інші позовні вимоги, оскільки Донецьким окружним адміністративним судом позовні вимоги, що зараз переглядаються були залишенні без задоволення, а відтак на даній час не виконанні і виконавче провадження за ними не відкривалось.

Суд, за відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, керуючись п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 не є підставою для перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду 02.07.2021 у справі №200/2030/21-а за виключними обставинами в частині відмови у задоволенні позовних вимог, щодо перерахунку грошового забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань, з огляду на те що зазначене рішення Конституційного Суду не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору.

Надаючи правову оцінку доводам заяви, обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (щодо винагороди прокурора як гарантії його незалежності).

У цьому Рішенні Конституційний Суд України, відповідаючи на порушені заявниками питання, з покликанням, з-поміж іншого, на свої рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, від 1 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 виснував, що врегулювання законом, а не підзаконним актом питань матеріального, соціального, пенсійного забезпечення прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури, що інакше призведе до недодержання принципу поділу влади.

Конституційний Суд України зазначив також, що наділення Кабінету Міністрів України повноваженням урегульовувати питання винагороди прокурорів не можна визнати таким, що відповідає конституційній вимозі щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

З огляду на ці міркування Конституційний Суд України дійшов висновку, що друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX є таким, що суперечить статті 6 Конституції України в поєднанні з частиною другою статті 131-1 Конституції України.

За текстом Рішення, з набранням чинності Законом № 113-IX питання винагороди прокурорів, які пройшли атестацію та яких переведено до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, регулює Закон № 1697-VII, а питання винагороди тих прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, - підзаконний нормативний акт - постанова Кабінету Міністрів України. Відтак оспорювані приписи Закону № 113-IX визначають відмінне від установленого статтею 81 Закону № 1697-VII регулювання оплати праці прокурорів, що свідчить про відмінність у підході законодавця до питання винагороди прокурорів, а отже, про неоднакове ставлення до прокурорів попри те, що їх наділено єдиним юридичним статусом за обсягом гарантій забезпечення їх незалежності як невіддільного складника цього статусу. З погляду Конституційного Суду України таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об`єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною.

Конституційний Суд України у пункті 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення керуючисьстаттями 147, 150, 151-1, 151-2, 152, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 36, 65, 67, 74, 84, 88, 89, 91, 92, 94 Закону України „Про Конституційний Суд України, ухвали: визнати таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), друге реченняабзацу третьогопункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX; друге реченняабзацу третьогопункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Частиною 2 статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту статті 152 Конституції України слідує, що Конституційний Суд України може самостійно визначати строк втрати чинності актом (його окремими положеннями).

Відповідно до частини 1 статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023 не сформульовано юридичної позиції стосовно правових наслідків визнання неконституційним положення другого речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX.

Рішення не містить будь-якого іншого визначеного Судом порядку його виконання.

За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023 не має ретроактивної дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

За загальним правилом чинність закону (його окремих положень) припиняється в цілому або в окремій частині: а) законодавчим органом, шляхом прийняття відповідного закону (про внесення змін до закону, вилучення положень закону тощо); б) за рішенням Конституційного Суду України у разі визнання неконституційним закону або окремих його положень.

Відповідно до цього принципу повноваженнями на прийняття змін в законодавство чи заповнення прогалин внаслідок визнання законів чи інших нормативних актів неконституційними наділений парламент, як єдиний орган законодавчої гілки влади.

Згідно з частиною 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Частиною 6 статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Приймаючи до уваги, що пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що положення Закону визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема об`єднана палата Касаційного адміністративного суду розглядала це питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами з цієї нормативної підстави.

У постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з цього приводу висловила позицію, згідно з якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з цієї нормативної підстави. У тій самій постанові зазначено також, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення суду першої інстанції положення норми були чинними та підлягали застосуванню.

Аналогічну позицію щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підтримала в ухвалі від 21 грудня 2022 року у справі № 140/2217/19, в ухвалі від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а та в постанові від 7 липня 2023 року у справі № 818/1793/18.

Аналогічний підхід до перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами на підставі встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, можна простежити також у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (приміром у постановах від 27 серпня 2021 року у справі № 910/15151/17, від 5 жовтня 2021 року № 910/6790/18) та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (приміром, у постанові від 21 лютого 2023 року у справі № 591/4399/19).

Схожий підхід до перегляду судових рішень за виключними обставинами з мотивів встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи раніше висловила також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19. З уваги на текстуальний виклад пункту 1 частини першої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (в якому немає застереження «якщо рішення суду ще не виконане») на підставі якого у справі № 4819/49/19 і розглядалося питання про можливість перегляду остаточного судового рішення за виключними обставинами цій постанові акцентується на тому, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

Крім того, суд ураховує, що частиною 1 ст. 2 КАС України регламентовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналізуючи приписи пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, суд дійшов висновку, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

У даному випадку, спірне рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18,від 22 грудня 2021 року справа №806/4915/15

З тих самих мотивів варто додати також, що друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023 і має значення для вирішення наступних (майбутніх) справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду у спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Аналогічна позиція щодо перегляду судового рішення за виключними обставинами з підстав прийняття Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023 викладена Верховним Судом в ухвалах від 22 листопада 2023 року справа №600/780/21-а, №120/5889/21-а.

За приписами частини 1статті 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванняухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями308,311,315,316,321,322,325,327,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 р. у справі № 200/2030/21-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 р. у справі № 200/2030/21-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

А.В. Гайдар