1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) * Ц * К.

Тобто, у пункті 1 розділу VII Правил постачання природного газу передбачена відповідальність за такі самі дії, що й у пунктах 6.2.2,6.2.3. Договору, проте санкція за такі дії встановлена у вигляді збитків.

ТОВ «КОМБІКОРМНИК» 04.05.2023 листом-запитом звернулось до експертної установи, на розгляд експерта було винесено питання, чи відповідають вимогам законодавства зміст п. 6.2.2 та п. 6.2.3, Договору 41АР200-97150-22, який укладений між ТОВ «КОМБІКОРМНИК» та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» щодо нарахування та стягнення штрафу. У Висновку експерт зазначив про те, що нормативно правильною була б передбачена у Договорі норма, що дублює Правила постачання природного газу і призначає боржнику відшкодування збитків та користь кредитора.

У відзиві на зустрічну позовну заяву від 23.08.2023 ТОВ «Твій Газзбут» заперечило проти позовних вимог за зустрічним позовом з викладених у ньому підстав. ТОВ «Твій Газзбут» зазначило, що позивач за зустрічним позовом намагається ототожнити штрафну санкцію, яка передбачена пунктами 6.2.2., 6.2.3. Договору із збитками, відшкодування яких передбачено підпунктами 1,2 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу. З огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, сторони мали право включити до укладеного між ними Договору пункту про накладення штрафної санкції за порушення умов Договору. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначає, Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом та обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За змістом статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживач має право, зокрема, на вільний вибір постачальника; безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону. Споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1382/27827, були затверджені Правила постачання природного газу.

Відповідно до п. 3 розділу І Правил постачання природного, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

У відповідності з п.1 - 3, 5 розділу ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу, зокрема, є:

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням, зокрема, таких вимог:

- споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або за умови наявності письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника;

- договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код.

Договір постачання природного газу повинен містити, зокрема, такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду договору:

- предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах);

- річні, місячні та/або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та/або допустиме їх відхилення;

- відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період;

- порядок зміни постачальника.

Пунктами 9, 10 розділу ІІ Правил визначено, що постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

За умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника "останньої надії", зобов`язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.

Розділом ІV Правил встановлений порядок зміни постачальника споживачем, що не є побутовим.

Вказаним розділом визначено, що кожен споживач має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених цими Правилами.

Зміні постачальника має передувати укладення договору постачання природного газу з новим постачальником та розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу в певному розрахунковому періоді. Для зміни постачальника у споживача має бути відсутня прострочена заборгованість за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявний письмовий дозвіл діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Оскільки предметом первісного позову є вимога про стягнення боргу в сумі 3232694,41 грн, пені в сумі 123845,85 грн., штрафу, нарахованого на підставі п. 6.2.2 Договору в сумі 17798,73 грн, штрафу, нарахованого на підставі п 6.2.3 Договору в сумі 10835050,62 грн, за договором №41АР200-97150-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.07.2022, який позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним у частині пунктів 6.2.2 та 6.2.3, суд зазначає наступне щодо вимог за зустрічним позовом.

За приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За статтею 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За частиною 5 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» у п.6 зазначено, по те що договір постачання повинен містити такі істотні умови: порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де:

Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1;

Як вбачається з умов укладеного сторонами договору, у пункті 1 розділу VII Правил постачання природного газу передбачена відповідальність за такі самі дії, що й у пунктах 6.2.2, 6.2.3. Договору, проте санкція за такі дії встановлена у вигляді збитків.

Всупереч зазначеним вище вимогам у договорі, сторони передбачили замість відшкодування збитків, - штраф.

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За змістом частини 1 статті 230 зазначеного Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Умови укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) зазначено, що приписами частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

У частині 5 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

За частиною 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що нормативно правильною була б передбачена у Договорі норма, що визначає боржнику відшкодування збитків та користь кредитора.

В такому випадку відповідно до статті 22 Цивільного, кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України регулюється загальний порядок відшкодування збитків.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом,

Погоджена сторонами у договорі постачання санкція, яка нараховується за формулою, а також санкція у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу, за своєю правовою природою відносяться до збитків, стягнення яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 Цивільного кодексу України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

Аналогічне викладено в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №281/129/17.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (статті 217 Цивільного кодексу України).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

Верховний Суд виклав у постанові від 26.05.2023 у справі № 925/77/21 правову позицію про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окрім заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/часткового виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

У зустрічних позовних вимогах мова йде про визнання недійсними пунктів договору, які ще не виконувалися. Суд враховує, що не можна одночасно з поданням зустрічних позовних вимог заявити про застосування наслідків недійсності цих пунктів договору, оскільки штрафи, передбачені ними, ще не стягувалися, отже, договір в частині оспорюваних пунктів ще не виконувався.

За таких обставин, позивачем за зустрічним позовом обрано належний спосіб захисту порушеного права.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як було вказано вище, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" та п. 5 розділу ІІ Правил, визначено, що однією з істотних умов договору постачання природного газу є умова щодо відповідальності споживача за невиконання умов договору та підстав її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період.

При цьому, п. 10 розділу ІІ Правил визначено, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.

Однак, умовами укладеного між сторонами Договору (п. 6.2.2, 6.2.3) передбачено умови для покладення на споживача відповідальності за недотримання ним підтверджених обсягів природного газу за відповідний період у формі штрафу.

Згідно з частиною 1 статі 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Враховуючи викладене вище у сукупності, суд доходить висновку, що стягнення з Споживача штрафів за недовикористання та перевикористання фактичних обсягів споживання природного газу, суперечить положенням чинних нормативно-правових актів, за якими передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків - пункт 6.2.2. Договору суперечить підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу, пункт 6.2.3. Договору підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу. Тоді як , для застосування відповідальності у вигляді збитків позивачем не доведено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Суд доходить висновку про задоволення позовних вимог за зустріним позовом та визнання недійсними пункту 6.2.2 та п. 6.2.3 договору № 41АР200-97150-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.07.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМБІКОРМНИК".

Щодо первісного позову суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМБІКОРМНИК" укладено договір № 41АР200-97150-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.07.2022.

Планові обсяги постачання газу за місяцями визначено в Додатку № 1 до договору в розрізі місяців 2022 року: липень 2022 - 5 000 м. куб., серпень 2022 - 10 000 м. куб., вересень 2022 - 75 000 м. куб. куб., листопад 2022 -250 000 м. куб., грудень 2022 - 100 000 м. куб.

Постачальником було направлено споживачу Додаткові угоди, зокрема: Додаткову угоду № ДУ-1/41АР200-97150-22 від 29.07.2022 до Договору з ціною, починаючи з 01.08.2022 за 1 куб. м. природного газу в розмірі 36,66389120 грн, з ПДВ.

Додаткову угоду №ДУ- 2/41АР200-97150-22 від 30.08.2022 до Договору з ціною на природний газ, починаючи з 01.09.2022 за 1 куб.м. природного газу в розмірі 50,06389120 грн, з ПДВ.

Додаткову угоду №ДУ-2/41АР200-97150-22 від 29.09.2022 до Договору, у якій зазначено про те, що з 01.10.2022 до 31.10.2022 ціна одного кубічного метру природного газу всього становить 45,96389120 грн, з ПДВ.

Однак, ТОВ «КОМБІКОРМНИК» стверджує, що постачальник не дотримався процедури підписання та надсилання актів приймання-передачі актів за серпень-листопад 2022 року. Крім того, додаткові угоди від 29.07.2022, від 30.08.2022, від 29.09.2023 відповідач за первісним позовом отримав тільки 21.10.2022 звичайним файлом на електронну пошту, тоді як в розділі 9 Договору сторони закріпили відповідний порядок обміну документами, яким передбачено обмін документами у паперовому вигляді, а також електронний документообіг, при здійсненні якого на документи, що направляються має бути накладене КЕП.

Відповідно до розділу 9 Договору сторони передбачили, сторони домовились, що укладення даного Договору та обмін документами, пов`язаним з виконанням його умов, може здійснюватися також в електронній формі з використанням систем електронного документообігу. У процесі обміну Е-документами сторони дотримуються положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про електронні довірчі послуги». У випадку укладення даного Договору та обміну документами в електронній формі з використанням систем електронного документообігу Сторони зобов`язуються з дати набрання даним договором чинності вжити всіх організаційних заходів для забезпечення обміну е-документами, а також забезпечити наявність КЕП в уповноважених осіб. (п.9.1, п.9.3., п. 9.5. Договору).

Позивачем за первісним позовом не дотримано порядку надсилання додаткових угод відповідачу, а отже, позивачем не доведено, що додаткові угоди до договору від 29.07.2022, від 30.08.2022 та від 29.09.2022 є укладеними, а отже ціна на природний газ залишилась актуальною та, яка визначена договором.

Щодо додаткової угоди від 31.10.2023 відповідач за первісним позовом не погодився з ціною вказаною в додатковій угоді та 25.11.2022 направив ТОВ «Твій Газзбут» лист з незгодою щодо ціни в розмірі 46,46 грн/кубм. та пропозицією встановити ціну на природний газ у розмірі 36,36 грн за 1 куб.м. разом з ПДВ. Проте, доказів укладення такої додаткової угоди сторонами не надано.

Акти приймання-передачі природного газу за вересень, жовтень, листопад та грудень 2022 року не містять підписів Споживача (Відповідача).

За твердженням відповідача за первісним позовом, жодної угоди, яка б діяла з 01.11.2022 не було укладено, а отже, актуальною надалі залишилася ціна на природний газ в розмірі 30,66 грн. передбачена Договором постачання природного газу від 04.07.2022.

Сторони у п. 2.5.2 Договору передбачили, що на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника або з використанням КЕП.

В той же час, з роздруківки, доданої позивачем за первісним позовом до позовної заяви 12.12.2022 електронним листом Відповідачу за первісним позовом було направлено Акт прийому-передачі № ТГ382120490 від 30.11.2022 за листопад. А 11.01.2023 електронним листом Відповідачу за первісним позовом було направлено Акт прийому-передачі № ТГ382142020 від 31.12.2022 за грудень.

За твердженням відповідача за первісним позовом належним чином підписані позивачем примірники Актів прийому-передачі від 30.11.2022 та від 31.12.2022 були отримані ТОВ «КОМБІКОРМНИК» поштовим відправленням від 31.03.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом просить стягнути заборгованість за поставлений споживачу природний газ в листопаді та грудні 2022 року.

Суд зауважує, що додатковою угодою №ДУ-3/41АР200-97150-22 від 29.09.2022 установлено ціну 1 куб.м. природного газу 45,96389120 грн, з ПДВ з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року.

Проте, у подальшому між сторонами додаткових угод укладено не було.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «КОМБІКОРМНИК» платіжним дорученням №16 від 08.12.2022 сплатило за спожитий у листопаді обсяг природного газу 5103543,51 грн, виходячи з ціни, визначеної Договором.

Внаслідок чого суд доходить висновку про відсутність заборгованості за поставлений ТОВ «КОМБІКОРМНИК» природний газ за листопад 2022 року.

Крім того, враховуючи, що ТОВ «КОМБІКОРМНИК» сплатило за спожитий у листопаді обсяг природного газу 5 103 543, 51 грн, за ціною визначеною у договорі 30,66 грн за 1 куб.м., а припинення газопостачання постачальником ТОВ «Твій Газзбут» сталося 09.12.2023, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «КОМБІКОРМНИК» за спожитий газ в грудні 2022 в обсязі 77,03 куб.м. за ціною 30,66 грн в сумі 2361,74 грн.

На підставі п. 6.2.1. Договору за несвоєчасну оплату платежу за грудень 2022 року Постачальник нарахував Споживачу пеню в сумі 123845,85 грн за період 10.12.2022 по 07.02.2023. А також за недовикористаний обсяг природного газу у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2022 року підтверджений Договором № 41АР200-89360-2 Постачальник нарахував штраф згідно з пунктом 6.2.3. Договору на суму 10835050,62 грн. На підставі п. 6.2.2 Договору за перевищений обсяг газу Постачальник нарахував відповідачу штрафу за перевищений обсяг газу згідно п. 6.2.2. Договору в сумі 17798,73 грн. На підставі п. 6.2.5 Договору за відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання в липні-грудні 2022 року постачальник нарахував споживачу компенсацію вартості в сумі 95657,99 грн.

Щодо стягнення пені в сумі 123845,85 грн суд зазначає наступне.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений Договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексуК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до умов п 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної обліковою ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За змістом п.4.2. Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником природний газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітнім.

Враховуючи, що відключення споживача від постачання природного газу ТОВ «Твій Газзбут» відбулося за твердженням відповідача 09.12.2023, ТОВ «КОМБІКОРМНИК» не розрахувалося за спожитий у грудні 2022 року природний газ, а отже ТОВ «КОМБІКОРМНИК» прострочило виконання грошового зобов`язання по розрахунку за спожитий у грудні 2022 року природний газ в обсязі 77,03 куб.м. Зважаючи на те, що акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 за спожитий природний газ у грудні ТОВ «Твій Газзбут» надіслало ТОВ «КОМБІКОРМНИК» на електронну адресу 11.01.2023, доходить висновку про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення пені в сумі 90,59 грн за період з 11.01.2023 до 07.02.2023.

Щодо нарахування позивачем за первісним позовом відповідачу штрафу на підставі п.6.2.2 та п.6.2.3 Договору суд зазначає наступне.

Умовами укладеного договору сторони передбачили у п. 6.2.2, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = ( Vф-Vп) х Ц х К , де:

Vф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;

Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта Споживача, у результаті чого Постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на Тазових приладах Споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу Споживачу, або коли Споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу Постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

За умовами п.6.2.3 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який стягується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Однак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову та визнав недійсними пункт 6.2.2. та п.6.2.3 Договору, на підставі яких позивач за первісним позовом нарахував та заявив до стягнення штрафу в сумі 10 835 050,62 грн за недовикористаний обсяг природного газу та штраф в сумі 17 798,73 грн за перевищення обсягу постачання газу, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з цій частині.

За наведених вище обставин, суд відмовляє у задоволенні первісного позову в частині стягнення штрафу в сумі 10 835 050,62 грн, нарахованого згідно з п.6.2.3. Договору за недовикористаний обсяг природного газу та штрафу в сумі 17 798,73 грн, нарахованого згідно з п.6.2.2. Договору за перевищення обсягу постачання газу.

Щодо компенсації вартості послуг доступу до потужності суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано до сплати відповідачеві 95657,99грн. компенсації вартості послуги доступу до потужності згідно з п. 6.2.5. договору.

Згідно з п.6.2.5 Договору у разі відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом, споживання, Постачальник має право вимагати від Споживача сплати компенсації вартості послуги доступу до потужності у вигляді різниці між замовленим та спожитим обсягом, виходячи з, подвійного розміру послуги доступу до потужності.

Уразі відхилення в сторону зменшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, Споживач сплачує компенсацію вартості послуги доступу до потужності, виходячи з вартості замовленого обсягу природного газу на відповідну добу, незалежно від того, чи було повністю спожито заявлений обсяг природного газу.

Пункт 5 розділу II Правил визначає істотні та обов`язкові умови для договору постачання природного газу. Відповідно до підпункту 5, пункту 5 розділу II Правил договір постачання природного газу повинен містити річні, місячні та/або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та/або допустиме їх відхилення.

Правила надають можливість сторонам передбачити у договорі з обов`язковим річним обсягом природного газу, або місячний, або річний обсяг газу, або і місячний, і річний обсяг газу.

Однак, у додатку №1 до Договору передбачені лише планові річні та планові місячні обсяги газу (пункти 1.2., 1.3. договору), добового обсягу споживання сторони не погодили.

Крім того, за правилами Договору, у разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, і у разі необхідності коригування обсягів планованого споживання природного газу у газовій добі споживання, Споживач зобов`язаний надіслати скориговану заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу постачання. Заявки надаються Споживачем на електронну адресу Постачальника з наступним направленням заявок у письмовому вигляді на адресу Постачальника.

Позивачем за первісним позовом не доведено та не надано заявок ТОВ «КОМБІКОРМНИК» на щодобові обсяги (ліміти) природного газу, відсутні докази щодо надання ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» заявок про коригування обсягів планового споживання природного газу у газовій добі, як це передбачено умовами Договорів у випадку нерівномірного щодобового споживання природного газу.

А отже, суд доходить висновку про те, що нарахування компенсації вартості послуги доступу до потужності здійснено за відсутності погодженого щодобового споживання у визначеному умовами укладених сторонами договору порядку, тому позивачем безпідставно, в односторонньому порядку визначено плановий обсяг на добу.

Таким чином у суду відсутні підстави для задоволення позовних за первісним позовом щодо стягнення 95657,99грн. компенсації вартості послуги доступу до потужності згідно з п. 6.2.5. договору.

За наведених вище обставин, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 95657,99грн. компенсації вартості послуги доступу до потужності згідно з п. 6.2.5. договору.

В якості обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на Висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення окремих норм договору з постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, виконаної на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 25.07.2023 №126/135-е, виконаний на замовлення останнього науково-правовим експертом Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Суд зазначає про те, що за змістом ст. 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Однак, у відповідності до ст. 109 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

З огляду на викладене, суд зазначає, що висновок науково-правової експертизи № 126/136-е від 25.07.2023 року не є належним доказом в розумінні ГПК України.

Відповідно до ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи, пояснення та міркування учасників судового процесу судом до уваги не приймаються як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для залишення первісного та зустрічного позовів без задоволення.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Судом були вжиті всі заходи для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясування усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених в їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а саме: щодо стягнення заборгованості в сумі 2361,73 грн та пені в сумі 90,59 грн.; в решті позовних вимог за первісним позовом - відмовити. Зустрічний позов задовольнити повністю.

При ухваленні рішення суд вирішує зокрема питання щодо розподілу між сторонами судових витрат (п. 5 частина 1 статті 237 ГПК України).

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМБІКОРМНИК" про стягнення 14 305 047,72 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМБІКОРМНИК" (код ЄДРПОУ 14223117, вул. Залізнична, буд. 36, м. Ічня, Ніжинський район, Чернігівська область, 16700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (код ЄДРПОУ 43965848, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010) заборгованість у сумі 2361 грн 73 коп., пеню в сумі 90 грн 59 коп. та судовий збір в сум 36 грн 78 коп.

3. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМБІКОРМНИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про визнання недійсними окремих пунктів договору задовольнити.

5. Визнати недійсними пункт 6.2.2. та пункт 6.2.3. договору № 41АР200-97150-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.07.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМБІКОРМНИК".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (код ЄДРПОУ 43965848, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, м. Київ, 01010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМБІКОРМНИК" (код ЄДРПОУ 14223117, вул. Залізнична, буд. 36, м. Ічня, Ніжинський район, Чернігівська область, 16700) судовий збір в сумі 2684 грн.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2023.

Повний текст рішення підписано у перший робочий день після виходу судді з лікарняного.

Суддя М.В. Фесюра

Єдиний державний реєстр судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/