ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року

м. Київ

справа №640/15744/20

адміністративне провадження № К/9901/6156/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест і К»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року (колегія у складі суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О., Оксененка О.М.)

у справі № 640/15744/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест і К", Приватного підприємства "Десна-55"

до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України,

треті особи: Державне агентство рибного господарства України, Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України

про визнання протиправним та скасування в частині наказу.

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест і К" та Приватне підприємство "Десна-55" звернулися до суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому (з урахуванням виправлення описки) просили визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України (Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є правонаступником Міністерства енергетики та захисту довкілля України) від 26.05.2020 №340 "Про затвердження Режиму рибальства у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) України у 2020 році" у частині :

- пункту 4 додатку №3 до Режиму в розділі "Київське водосховище", яким забороняється промисел протягом року - на ділянці Київського водосховища, що проходить вниз за течією від с. Дніпровське Чернігівської області до південної адміністративної межі с. Лошакова Гута, Козелецького р-н, Чернігівської області по лівому березі Київського водосховища та північної адміністративної межі с. Пилява, Київської області по правому березі Київського водосховища; координати 51°20'47.7"N, 30°39'57.0"E, 51°01'35.4"N, 30°34'51.9"E, 51°02'09.3"N, 30°19'20.6"E;

- пункт 3 додатку № 3 до Режиму в розділі "Канівське водосховище", яким забороняється промисел протягом року від гирла р. Стугна вниз за течією до південної адміністративної межі с. Халеп`я та вглиб водосховища на 200 м, координати 50°09'34.5"N, 30°44'38.6"E, 50°09'41.3"N, 30°45'00.1"E, 50°07'32.5"N, 30°49'42.2"E, 50°07'48.3"N, 30°49'37.4"E;

- пункт 5 додатку №3 до Режиму в розділі "Канівське водосховище", яким забороняється промисел протягом року від північної адміністративної межі с. Стайки вниз за течією до північної адміністративної межі с. Балико-Щучинка та вглиб водосховища на 200 м, координати 50°05'40.4"N, 30°54'23.2"E, 50°05'49.2"N, 30°54'42.2"E, 49°57'33.8"N, 31°08'35.0"E, 49°57'46.3"N, 31°08'52.0"E;

- пункт 1 додатку № 3 до Режиму в розділі "Кременчуцьке водосховище (Черкаська область, по правому берегу)", яким забороняється промисел протягом року від дамби Канівської ГЕС в напрямку розвалин залізничного мосту і вниз за течією від урочища Гадючка за 20 м до фарватеру до режимної зони залізничного мосту м. Черкаси (за винятком 500-метрової зони насосних станцій), координати 49°45'41.9"N 31°28'29.9"E, 49°45'59.6"N 31°29'08.3"E, 49°35'42"N 31°46'53"E, 49°28'39"N, 32°1'43"E.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.

3. У касаційній скарзі ТОВ «Інвест і К» просить скасувати попередні судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Ухвалою від 12.03.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

5. Позивач просив про розгляд справи за його участі. Ухвалою від 06.11.2023 Верховний Суд задовольнив клопотання, призначивши справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

6. 16.11.2023 до Суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи без участі Державного агентства рибного господарства України. Крім того, будо повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2021 №539 було перейменовано Державне агентство рибного господарства України на Державне агентство меліорації та рибного господарства України.

7. У судовому засіданні 23.11.2023 Суд вирішив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України (правонаступник - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України) від 26.05.2020 № 340 "Про затвердження Режиму рибальства у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) України у 2020 році" затверджено Режим рибальства у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) України у 2020 році.

9. Вказаним наказом встановлено ряд обмежень та заборон на промисловий вилов риби в 2020 році, зокрема:

- пунктом 4 додатку № 3 до Режиму в розділі "Київське водосховище" забороняється промисел протягом року на ділянці Київського водосховища, що проходить вниз за течією від с. Дніпровське Чернігівської обл. до південної адміністративної межі с. Лошакова Гута, Козелецького р-н, Чернігівської області по лівому березі Київського водосховища та північної адміністративної межі с. Пилява, Київської області по правому березі Київського водосховища; координати 51°20'47.7"N, 30°39'57.0"E, 51°01'35.4"N, 30°34'51.9"E, 51°02'09.3"N, 30°19'20.6"E;

- пунктом 3 додатку № 3 до Режиму в розділі "Канівське водосховище" забороняється промисел протягом року від гирла р. Стугна вниз за течією до південної адміністративної межі с. Халеп`я та вглиб водосховища на 200 м, координати 50°09'34.5"N, 30°44'38.6"E, 50°09'41.3"N, 30°45'00.1"E, 50°07'32.5"N, 30°49'42.2"E, 50°07'48.3"N, 30°49'37.4"E;

- пунктом 5 додатку №3 до Режиму в розділі "Канівське водосховище" забороняється промисел протягом року від північної адміністративної межі с. Стайки вниз за течією до північної адміністративної межі с. Балико-Щучинка та вглиб водосховища на 200 м, координати 50°05'40.4"N, 30°54'23.2"E, 50°05'49.2"N, 30°54'42.2"E, 49°57'33.8"N, 31°08'35.0"E, 49°57'46.3"N, 31°08'52.0"E;

- пунктом 1 додатку № 3 до Режиму в розділі "Кременчуцьке водосховище (Черкаська область, по правому берегу)" забороняється промисел протягом року від дамби Канівської ГЕС в напрямку розвалин залізничного мосту і вниз за течією від урочища Гадючка за 20 м до фарватеру до режимної зони залізничного мосту м. Черкаси (за винятком 500-метрової зони насосних станцій), координати 49°45'41.9"N 31°28'29.9"E, 49°45'59.6"N 31°29'08.3"E, 49°35'42"N 31°46'53"E, 49°28'39"N, 32°1'43"E.

10. Не погоджуючись з вищевказаними пунктами наказу, позивачі звернулися до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Позивач вважає, що оскаржуваний наказ суперечить ст. 5, 14, 29, 31 Закону України від 08.07.2011 № 3677-VI «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (далі - Закон №3677-VI), оскільки жодного наукового обґрунтування щодо необхідності прийняття Режиму рибальства на 2020 рік та щодо заборони промислового лову водних біоресурсів у верхніх ділянках водосховищ спірний наказ не містить.

Згідно з листами Білоцерківського національного аграрного інституту від 24.04.2020 №01-12/301, Інституту гідробіології НААН України від 27.04.2020 №113/172, Інститут зоології ім. Шмальгаузера від 05.05.2020 №114/153 зазначено, що висновки про необхідність більш жорсткого обмеження промислового рибальства аборигенних видів риб у внутрішніх водних системах, зокрема, на верхніх ділянках водосховищ, в т.ч. на Кременчуцькому водосховищі, зазначеними установами не надавалися.

Оскаржуваний наказ позбавляє позивачів права вільно користуватися водними об`єктами (верхньою частиною Кременчуцького, Канівського та Київського водосховищ), водними біоресурсами (право користування якими надано відповідно до дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів) та вільно проводити свою основну діяльність на верхній частині Кременчуцького водосховища.

12. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України зазначило, що Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» не передбачено вимог щодо прийняття режиму рибальства на підставі наукових обґрунтувань. При цьому листами Білоцерківського національного аграрного інституту від 24.04.2020 №01-12/301, Інституту гідробіології НААН України від 27.04.2020 №113/172, Інститут зоології ім. Шмальгаузера від 05.05.2020 №114/153 обґрунтовано необхідність впровадження обмежувальних заходів, які знайшли своє відображення в нормах спірного наказу. Водночас наукові обґрунтування, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ, надані уповноваженими спеціалізованими установами.

13. Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України повідомив, що спірний наказ розроблявся відповідно до рекомендацій засідань секції рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (водосховища, річки, озера, лимани) та розглядався на засіданнях Науково-промислової ради Держрибагентства (протокол засідання секції промислового рибальства у внутрішніх водних об`єктах №2 від 15.08.2019, №15 від 29.08.2019, №17 від 08.05.2020).

14. Крім того, Державна регуляторна служба України рішенням від 16.04.2020 №244 погодила проект оскаржуваного наказу, а листом Держрибагентства від 12.05.2020 №2-6-5/2854-20 погоджено без зауважень вказаний проект, що надходив від Міністерства енергетики та захисту довкілля України згідно з листом від 30.04.2020 №26/1.1-31.4-11248.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачі не довели неправомірність оскаржуваного наказу, позаяк наукові обґрунтування, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ, надані уповноваженими спеціалізованими установами, а отже Міністерство енергетики та захисту довкілля України дотрималось чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного наказу.

16. Також вказано, що оскаржуваними пунктами додатку №3 до оспорюваного наказу встановлено заборону промислу лише в окремих ділянках Київського та Кременчуцького водосховищ, що спростовує доводи позивачів щодо неможливості здійснення господарської діяльності останніми.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 5, 14, 29, 31 Закону України від 08.07.2011 № 3677-VI «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (далі - Закон №3677-VI) про обов`язковість наявності науково-біологічного обґрунтування для прийняття Міністерством наказу про заборону режиму промислу водних біоресурсів.

18. Порушення норм матеріального та процесуального права позивач вбачає у наступному:

- Міністерство енергетики та захисту довкілля України всупереч Закону №3677-VI прийняло оскаржуваний наказ без науково-біологічного обґрунтування, порушило права та законні інтереси суб`єктів рибного господарства, які здійснюють спеціальне використання водних ресурсів;

- суди неправильно розтлумачили ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», вважаючи, що листи Білоцерківського Національного аграрного університету (далі - Білоцерківський НАУ) від 24.04.2020 № 01-12/301, Інституту гідробіології НААН України від 27.04.2020 № 113/172, Інституту зоології ім. Шмальгаузера від 05.05.2020 №114/153 підпадають під визначення терміну «науково-біологічне обґрунтування»;

- оскаржуваний наказ не містить наукового обґрунтуванням необхідності прийняття режиму рибальства на 2020 рік та заборони промислового лову водних біоресурсів у верхніх ділянках водосховищ;

- до направленого на погодження до Державної регуляторної служби України проекту оскаржуваного наказу Міністерства було долучено зазначені листи наукових інститутів, які визначали доцільним обмеження промислу вилову лише на верхніх ділянках на Київському та Канівському водосховищах, відсутні згадки про Кременчуцьке водосховище;

- на офіційному сайті розміщено супровідний лист Міністерства про направлення на погодження до Державної регуляторної служби проекту наказу, у якому міститься висновок, що наукові установи зробили висновок про необхідність більш жорстокого обмеження промислового рибальства аборигенних видів риб у внутрішніх водних системах, зокрема, на верхніх ділянках водосховищ;

- суд першої інстанції не надав оцінки листам Білоцерківського НАУ, Інституту гідробіології НААН України, Інституту зоології ім. Шмальгаузера про те, що Інститути не надавали висновків про необхідність більш жорсткого обмеження промислу водних біоресурсів, зокрема, на Кременчуцькому водосховищі. Матеріали справи не містять науково-біологічного обґрунтування;

- Інститут рибного господарства НААН провів у 2019 році науково-дослідні роботи, на які покликається Міністерство, розробив лише ліміти та прогнози спеціального використання водних ресурсів, а не науково-біологічне обґрунтуванням режиму рибальства, суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зазначеним доказам;

- Білоцерківський НАУ, Інститут гідробіології НААН України та Інститут зоології ім. Шмальгаузера не мають дозволів на вилов водних біоресурсів в науково-дослідних цілях, тому не мали повноваження надавати наукове обґрунтування;

- протокол засідання Науково-промислової ради Держрибагенства від 18.05.2020 № 17, яким погоджено проект оскаржуваного наказу Міністерства, має рекомендаційний характер. Зазначений протокол не містить поіменного голосування, один з двох працівників Інституту рибного господарства НААН України, які приймали участь у засіданні 18.05.2020 Науково-промислової ради Держрибагентства, у суді першої інстанції зазначав про те, що заперечував проти прийняття оскаржуваного наказу.

19. Підставою для відкриття касаційного провадження було питання необхідності отримання науково-біологічного обґрунтування перед запровадженням обмеження (заборони) на промисел водних біоресурсів та переліку установ (закладів), які компетентні (повноважні) надавати таке науково-біологічного обґрунтування.

20. У відзиві третя особа Держрибагентство зазначала про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, адже Міністерство енергетики та захисту довкілля України до існуючих Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, розроблено та затверджено Режим рибальства у рибогосподарських водних об`єктах (їхніх частинах) України у 2020 році згідно із Спірним наказом.

Оскаржуваний наказ розроблявся відповідно до рекомендацій засідань секції рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (водосховища, річки, озера, лимани) та розглядався на засіданнях Науково-промислової ради Держрибагентства (протокол від 15.08.2019 № 2 засідання секції промислового рибальства у внутрішніх водних об`єктах, Режим промислового рибальства у рибогосподарських водних об`єктах України у 2020 р. (доповнення до Правил промислового рибальства у рибогосподарських водних об`єктах України) (проект)) - надіслано до Держрибагентства листами Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України від 16.08.2019 № 373-08/19 та від 04.09.2019 № 397-09/19), протоколи засідання Науково-промислової ради Держрибагентства від 29.08.2019 № 15 та від 08.05.2020 № 17.

Державна регуляторна служба України своїм Рішенням від 16.04.2020 № 244 погодила проект Спірного наказу. Листом Держрибагентства від 12.05.2020 № 2-6-5/2854-20 погоджено без зауважень проект Спірного наказу, що надходив від Міністерства енергетики та захисту довкілля України згідно із листом від 30.04.2020 № 26/1.1-31.4-11248.

21. Відповідач у відзиві покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» не передбачено вимог щодо прийняття режиму рибальства на підставі наукових обґрунтувань.

Держрибагентство на виконання доручення Мінекоенерго звернулося до Інституту зоології імені 1.1. Шмальгаузена НАН України, Інституту гідробіології НАН України та Білоцерківського національного аграрного університету з метою отримання наукових обґрунтувань щодо проведення промислового лову у верхів`ях водосховищ. Зазначені наукові установи зробили висновок про необхідність більш жорстокого обмеження промислового рибальства аборигенних видів риб у внутрішніх водних системах.

Позивачем зроблено помилковий висновок, що єдиною установою, яка може надавати наукові обґрунтування щодо оспорюваного наказу є Інститут рибного господарства НААН України.

Позивачами не надано доказів на підтвердження порушеного права в частині позовних вимог, що стосуються здійснення промислового рибальства в межах Канівського водосховища.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.

23. З огляду на підстави для відкриття касаційного провадження, ключовим у справі є питання (1) про необхідність отримання науково-біологічного обґрунтування перед запровадженням обмеження (заборони) на промисел водних біоресурсів та (2) переліку установ (закладів), які компетентні (повноважні) надавати таке науково-біологічного обґрунтування.

(а) щодо необхідності отримання науково-біологічного обґрунтування

24. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі визначає Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" від 08.07.2011 № 3677-VI (далі - Закон № 3677-VI).

26. Згідно зі ст. 1 Закону № 3677-VI правила рибальства - нормативно-правові акти, які у визначеному районі дії встановлюють умови, способи добування, допустимі до вилучення розміри водних біоресурсів, вимоги щодо їх охорони, а також можуть визначати кількість, типи, розміри, технічні характеристики суден флоту рибної промисловості та знарядь вилову, умови користування рибогосподарськими водними об`єктами та навантаження на них.

27. Відповідно до вищезазначеної статті режим промислу - встановлена на певний проміжок часу сукупність вимог та правил, які уточнюють, доповнюють або скасовують правила рибальства для оптимізації кількісного та видового складу водних біоресурсів у визначеному водному об`єкті (його частині).

28. Частиною 1 ст.6 Закону № 3677-VI державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

29. Згідно зі ст. 8 Закону № 3677-VI до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості належать, зокрема, затвердження правил та режимів рибальства, добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів.

30. Відповідно до ст. 31 Закону № 3677-VI з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

31. Пунктом 5.1 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України 18.03.1999 № 33 (надалі - Правила) передбачено, що з метою створення оптимальних умов відтворення, штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання і охорони, до цих Правил можуть розроблятись Режими, які уточнюють і доповнюють вимоги щодо здійснення спеціального використання водних живих ресурсів у окремих рибогосподарських водних об`єктах.

32. Абзацом 16 пп. 145 п. 5 Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 32 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 847) передбачено, що відповідач затверджує правила та режими рибальства, добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів.

33. Частинами 1,3 ст. 31 Закону № 3677-VI правила промислового рибальства розробляються на основі наукових обґрунтувань за басейновим принципом та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

З метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

34. Відповідно до ст. 5 Закону № 3677-VI завданням державної політики у галузі рибного господарства, зокрема, є науково обґрунтоване використання водних біоресурсів.

35. Отже, режим - це частина правил рибальства, яка їх уточнює, доповнює або змінює на певний визначений період часу, тобто є нормативно-правовим актом. Режим рибальства є похідним від Правил промислового рибальства нормативно-правовим актом, на який розповсюджуються ті ж вимоги, що й на основний нормативно-правовий акт - Правила рибальства.

36. З огляду на зазначене, режим рибальства, як і Правила промислового рибальства, відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 Закону № 3677-VI розробляється на основі наукових обґрунтувань за басейновим принципом та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

37. Такий підхід забезпечує реалізацію одного із завдань державної політики у галузі рибного господарства - науково обґрунтоване використання водних біоресурсів (ч. 1 ст. 5 Закону № 3677-VI).

(б) щодо відповідності листів Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, Інституту гідробіології НАН України та Білоцерківського національного аграрного університету поняттю наукового обґрунтування

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Держрибагентство на виконання доручення Міністерства енергетики та захисту довкілля України звернулося до Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, Інституту гідробіології НАН України та Білоцерківського національного аграрного університету з метою отримання наукових обґрунтувань щодо проведення промислового лову у верхів`ях водосховищ.

39. Зазначені наукові установи зробили висновок про необхідність більш жорстокого обмеження промислового рибальства аборигенних видів риб у внутрішніх водних системах.

40. Інститут гідробіології НАН України у листі від 13.02.2020 №113/87 повідомив, що Дніпровські водосховища є унікальними водними об`єктами, що містять найбільше різноманіття іхтіофауни та водних безхребетних серед усіх інших водойм України. Саме верхів`я водосховищ залишаються останнім притулком ряду аборигенних видів риб, чисельність яких катастрофічно зменшилась після зарегулювання Дніпра. Максимальне збереження місць нересту на нагулу риб у верхів`ях водосховищ є невід`ємною складовою охоронного режиму, в рамках якого промислове рибальство на цих ділянках є небажаним. Заборона промислового лову на цих ділянках забезпечить формування природної структури іхтіоценозу з формуванням максимально можливого біорізноманіття, що створить сприятливі умови для відтворення іхтіофауни всього середовища.

41. Зі змісту листа Білоцерківського національного аграрного університету від 28.02.2020 № 01-12/194 вбачається, що верхів`я Дніпровських водосховищ за своїми гідрологічними та гідрохімічними режимами являють собою ділянки зі сприятливими умовами для нересту багатьох видів риб з різною біологією розмноження. Тому обмеження не тільки промислового, а й інтенсивного любительського лову, на таких ділянках водосховищ, є доцільним.

42. В листі Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України від 12.02.2020 № 114/77 зазначено про необхідність обмеження будь-якого промислового лову риби в верхів`ях Київського та Канівського водосховищ, що відповідає сучасним екологічним реаліям і останнім науковим дослідженням, які стосувалися аналізу сучасних ресурсів популяцій аборигенних риб Дніпра.

43. Вказану позицію Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України підтримано і листом від 05.05.2020 № 114/153.

44. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вищезазначені листи обґрунтовують необхідність впровадження обмежувальних заходів, які стосуються верхів`їв Дніпровських водосховищ, в тому числі Кременчуцького, Київського та Канівського водосховищ.

45. Статтею 14 передбачено, що наукове забезпечення рибного господарства здійснюють рибогосподарські та інші спеціалізовані науково-дослідні установи, наукові підприємства та організації, селекційні центри, основними завданнями яких є:

проведення державного моніторингу запасів водних біоресурсів та стану рибогосподарських водних об`єктів;

проведення наукових досліджень з оцінки стану, вивчення біології та середовища існування водних біоресурсів, збирання біологічних і промислово-статистичних даних, розроблення прогнозів допустимих виловів та лімітів певних видів водних біоресурсів, щодо яких існує доцільність визначення;

розроблення ефективних екологічно безпечних методів профілактики хвороб водних біоресурсів;

розроблення та створення нових знарядь добування;

розроблення методів управління та раціонального використання водних біоресурсів, їх збереження і відтворення у водах під юрисдикцією України, відкритому морі, а також у водах під юрисдикцією інших держав відповідно до міжнародних договорів України;

розроблення та удосконалення методів підвищення продуктивності рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) шляхом введення аквакультури, створення нових високопродуктивних об`єктів рибництва на селекційно-генетичній основі;

розроблення нових ресурсозберігаючих технологій і технологій переробки водних біоресурсів;

розроблення та удосконалення методів виробництва з водних біоресурсів харчових, лікувально-профілактичних препаратів, біологічно активних речовин, кормів і харчових добавок для населення та сільськогосподарських тварин;

участь у створенні міжнародної системи збереження та управління біоресурсами в Азово-Чорноморському басейні і відкритому морі, налагодження та підтримка зв`язків з іноземними рибогосподарськими і науковими установами та організаціями;

маркетингові дослідження у рибному господарстві, промисловому рибальстві, розроблення стратегії подальшої діяльності суб`єктів рибного господарства, промислового рибальства та охорони водних біоресурсів, підвищення їх конкурентоспроможності, забезпечення інтеграції у міжнародні організації;

створення інвестиційних проектів, планів розвитку, реконструкції та реструктуризації підприємств;

використання галузевих трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Фінансування наукових досліджень у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, аквакультури, діяльності рибогосподарських і наукових установ та організацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, коштів інноваційних програм і проектів та інших джерел, не заборонених законом.

46. Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 №5293-VI науково-біологічне обґрунтування - документ, що містить обґрунтування тих чи інших заходів, які стосуються водних біоресурсів та/або середовища їх існування, на підставі аналізу наукових, науково-практичних, статистичних та інших даних.

47. Суд зазначає, що науковому обґрунтуванню передує наукове (практичне) дослідження. Доказів на підтвердження того, що Інститут зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, Інститут гідробіології НАН України та Білоцерківський національний аграрний університет перед наданням своїх висновків здійснював практичні дослідження Суду не надано.

48. Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону № 3677-VI обґрунтування допустимих обсягів спеціального використання водних біоресурсів за видами (групами видів) у водних об`єктах розробляють наукові установи та організації, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, наукові установи, що входять до Національної академії наук України та Української академії аграрних наук, на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, суб`єктів рибного господарства.

49. Суд звертає увагу, що замовлення на наукове обґрунтування від Держрибагенства не було.

50. Крім того, позивач неодноразово звертав увагу судів на те, що він направляв адвокатські запити до Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, Інституту гідробіології НАН України та Білоцерківського національного аграрного університету. Листами вищезазначених установ, які містяться у справі, представнику позивача було надано відповідь, що вони не надавали жодних наукових обґрунтувань.

51. Враховуючи наведене, Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що листи Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, Інституту гідробіології НАН України та Білоцерківського національного аграрного університету є належним науковим обґрунтуванням, передбаченим Законом № 3677-VI.

52. Посилання судів на положення статутів вищеназваних установ та засідання Науково-промислової ради Держрибагентства не спростовує висновків Суду.

53. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

54. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

55. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

56. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

57. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового - про задоволення позову.

(в) щодо судових витрат

58. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

59. За подання позову позивачами сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн кожним (квитанції від 09.07.2020). За подання апеляційної скарги позивачі сплатили судовий збір у розмірі 3153 грн кожний (квитанції від 09.11.2020 та 16.11.2020). За подання касаційної скарги ТОВ "Інвест і К" сплатило судовий збір у розмірі 4204 грн (квитанція від 22.02.2021).

60. У зв`язку із задоволенням позову, понесенні позивачами судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, що становить 9459 грн на користь ТОВ "Інвест і К" та 5255 грн на користь ПП "Десна-55".

61. Крім того, 23.11.2023 до Суду надійшло клопотання представника позивачів про стягнення витрат на правову допомогу.

62. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.

63. Згідно зі ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

64. Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

65. Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

66. Відповідно до п.п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

67. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

68. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

69. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

70. Також згідно із ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

71. Частиною першою ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

72. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

73. З огляду на положення ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

74. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 22.04.2019 у справі № 806/2143/18, від 23.04.2020 у справі № 760/6496/17.

75. Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

76. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

77. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

78. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

79. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

80. За правничу допомогу в суді першої інстанції представник позивачів просить стягнути 30500 грн на користь кожного з позивачів. На підтвердження витрат надано договори про надання професійної правничої допомоги від 13.03.2020 №13032020 (т. 1, а.с. 175-176) та від 09.07.2020 №09072020 (т. 1, а.с. 179-180), додаткові угоди від 13.03.2020 (т. 1, а.с. 177) та від 09.07.2020 (т. 1, а.с. 181), акти про надання послуг з професійної правничої допомоги від 04.09.2020 (т. 1, а.с. 178, 182).

81. 27.11.2023 до Суду надійшли заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, в яких зазначено, що позовна заява та представництво позивачів в судових засіданнях не містить характеристик, що відрізняли б позицію одного позивача від іншого, відтак обсяг наданої правової допомоги не відповідає заявленому, а тому представником завищено розмір витрат на правову допомогу.

82. Суд частково погоджується з таким аргументом відповідача та вважає доцільним та співмірним стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 15250 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

83. За надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції представник позивачів просить стягнути по 15500 грн на користь кожного з позивачів. На підтвердження в матеріалах справи наявні детальні описи робіт (т. 1 а.с. 14, 32).

84. Відповідач також зазначає, що апеляційні скарги є однаковими за змістом, не містять обставин, які б вирізняли підстави оскарження позивачів, крім того в апеляційних скаргах відтворено доводи позовної заяви, а витрати на відрядження не підтверджені належним чином.

85. Суд вважає аргументи відповідача слушними та доходить висновку, що за представництво в суді апеляційної інстанції з огляду на участь представника позивачів в одному судовому засіданні доцільним буде стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 5000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

86. Також представником позивачів подано до Суду додаткову угоду до договору від 13.03.2020 №13032020, укладену з ТОВ «Інвест і К» щодо витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, відповідно до якої сума витрат становить 20000 грн.

87. Відповідач заперечує щодо таких витрат та зазначає, що адвокат Гаврилов Д.О. надає акт про надання послуг з професійної правничої допомоги, відповідно до якого вартість послуги в п. 1 угоди становить 21000 грн, а в п. 2 - 20000 грн, тобто з вказаних документів не вбачається детального опису наданих послуг з відображенням їхньої вартості.

88. Суд погоджується з такими доводами відповідача та вважає співмірним, з огляду характер касаційної скарги та участь в одному судовому засіданні, стягнути з відповідача на користь позивача ТОВ «Інвест і К» 5000 грн витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

89. Суд зазначає про нерелевантність доводів відповідача про необхідність подання документів, що свідчать про фактичне здійснення оплати, адже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду, наприклад у постановах від 01.09.2021 у справі №178/1522/18, від 10.11.2021 у справі №329/766/18, від 23.12.2021 у справі №923/560/17.

Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест і К" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №640/15744/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України (Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є правонаступником Міністерства енергетики та захисту довкілля України) від 26.05.2020 №340 "Про затвердження Режиму рибальства у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) України у 2020 році" у частині:

- пункту 4 додатку №3 до Режиму в розділі "Київське водосховище", яким забороняється промисел протягом року - на ділянці Київського водосховища, що проходить вниз за течією від с. Дніпровське Чернігівської області до південної адміністративної межі с.Лошакова Гута, Козелецького р-н, Чернігівської області по лівому березі Київського водосховища та північної адміністративної межі с. Пилява, Київської області по правому березі Київського водосховища; координати 51°20'47.7"N, 30°39'57.0"E, 51°01'35.4"N, 30°34'51.9"E, 51°02'09.3"N, 30°19'20.6"E;

- пункт 3 додатку № 3 до Режиму в розділі "Канівське водосховище", яким забороняється промисел протягом року від гирла р. Стугна вниз за течією до південної адміністративної межі с. Халеп`я та вглиб водосховища на 200 м, координати 50°09'34.5"N, 30°44'38.6"E, 50°09'41.3"N, 30°45'00.1"E, 50°07'32.5"N, 30°49'42.2"E, 50°07'48.3"N, 30°49'37.4"E;

- пункт 5 додатку №3 до Режиму в розділі "Канівське водосховище", яким забороняється промисел протягом року від північної адміністративної межі с. Стайки вниз за течією до північної адміністративної межі с. Балико-Щучинка та вглиб водосховища на 200 м, координати 50°05'40.4"N, 30°54'23.2"E, 50°05'49.2"N, 30°54'42.2"E, 49°57'33.8"N, 31°08'35.0"E, 49°57'46.3"N, 31°08'52.0"E;

- пункт 1 додатку № 3 до Режиму в розділі "Кременчуцьке водосховище (Черкаська область, по правому берегу)", яким забороняється промисел протягом року від дамби Канівської ГЕС в напрямку розвалин залізничного мосту і вниз за течією від урочища Гадючка за 20 м до фарватеру до режимної зони залізничного мосту м. Черкаси (за винятком 500-метрової зони насосних станцій), координати 49°45'41.9"N 31°28'29.9"E, 49°45'59.6"N 31°29'08.3"E, 49°35'42"N 31°46'53"E, 49°28'39"N, 32°1'43"E.

Стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853; вул. Митрополита В. Липківського, 35, м. Київ, 03035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест і К" (код ЄДРПОУ 36262573; вул. Смілянська, 80, м. Черкаси, Черкаська область, 18008) судовий збір у розмірі 9459 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень).

Стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853; вул. Митрополита В. Липківського, 35, м. Київ, 03035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест і К" (код ЄДРПОУ 36262573; вул. Смілянська, 80, м. Черкаси, Черкаська область, 18008) витрати на правничу допомогу у розмірі 25250 грн (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень).

Стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853; вул. Митрополита В. Липківського, 35, м. Київ, 03035) на користь Приватного підприємства "Десна-55" (код ЄДРПОУ 36262662; вул. Чорновола, 143, м. Черкаси, Черкаська область, 18003) судовий збір у розмірі 5255 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень).

Стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853; вул. Митрополита В. Липківського, 35, м. Київ, 03035) на користь Приватного підприємства "Десна-55" (код ЄДРПОУ 36262662; вул. Чорновола, 143, м. Черкаси, Черкаська область, 18003) витрати на правничу допомогу у розмірі 20250 грн (двадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб